Стефані Чае наразі є викладачем в Університеті Мері Вашингтон, де вона раніше отримала ступінь бакалавра. Вона викладає в тому ж відділі, де навчалася, і в тому ж класі, де проходила свій вступний курс.
Чае згадує про свій час як студентка, зазначаючи, що часто відчувала себе загубленою і невпевненою щодо свого майбутнього. Тепер, як викладач, їй дивно бути знову в тому ж середовищі, але вона цінує можливість спілкуватися зі своїми студентами. Вона визнає, що наближається до свого 10-річного ювілею, ніж до року випуску.
У своєму класі Чае часто уявляє свою молодшу версію, що сидить серед студентів. Ця двоїстість її ідентичності як колишньої студентки та нинішньої викладачки надає унікальну перспективу.
Під час свого першого року в коледжі Чае мала труднощі з відвідуванням і участю, переважно насолоджуючись курсами з соціології. До другого року вона вважала, що знайшла свій шлях у бізнес-адмініструванні та маркетингу і приєдналася до команди з веслування, незважаючи на те, що раніше залишила цей спорт після школи.
Саме в третьому році вона зрозуміла, що бізнес-адміністрування не є її покликанням, що спонукало її займатися курсами в програмі комунікацій та цифрових досліджень, які їй здалися більш цікавими.
Протягом свого навчання в коледжі Чае брала участь у різних заходах, включаючи публікації в Instagram та YouTube в надії стати інфлюенсером, відвідування вечірок і насолоду їжею в кампусі. Вона також стикалася з труднощами пізнього навчання, групових проектів і формування тривалих дружніх стосунків.
Чае не мала п’ятирічного плану під час навчання в коледжі, що часто є звичною очікуваністю. Натомість вона знайшла своє місце перед класом завдяки можливостям, які виникли після випуску. Вона описує свій кар’єрний шлях як такий, де іноді слідувала шляхами, відкритими іншими, а іноді робила власні вибори.
Тепер, як викладач, Чае ділиться своїм досвідом зі своїми студентами. Вона подолала свою попередню нелюбов до публічних виступів і відчуває, що нарешті знайшла своє місце.
Стоячи перед своїм класом, Чае розмірковує про свій шлях і досягнення, яких вона досягла. Викладання в тому ж класі, де вона колись навчалася, є сюрреалістичним досвідом, але це дозволяє їй співпереживати своїм студентам, коли вони прокладають свої власні шляхи.