Частина підготовки до бюджету цього тижня полягала в сигналізації нового уряду Карні щодо намірів стосовно федеральної держави. Прем’єр-міністр та міністр фінансів ініціювали літні огляди витрат, регулювання та закупівель, що вказує на перерозподіл пріоритетів витрат. Зменшення витрат на державні операції було одним із семи пріоритетів, викладених у спільному мандатному листі для міністрів. Вони працювали протягом кількох місяців, аргументуючи, що певні види витрат слід розглядати та обліковувати як інвестиції.
Паралельно новий уряд підкреслив “трансформацію уряду”. Нова комітет Кабінету, очолюваний міністром фінансів, спеціально зосереджений на “Трансформації уряду/Ефективності уряду”. Уряд також успадкував Робочу групу з продуктивності державного сектора від свого попередника.
На початку свого терміну новий уряд висловив свої амбіції змінити не лише те, що робить федеральний уряд, але й те, як він функціонує. Початкові дії вказували на амбіції, з міністрами, призначеними для виконання конкретних завдань, пов’язаних із закупівлею оборонної продукції та штучним інтелектом. Створюються нові організації, включаючи Build Canada Homes, Офіс великих проектів та Агентство інвестицій в оборону. Особи з значним досвідом у приватному секторі погодилися приєднатися до державного сектора в ці складні часи.
Бюджет у листопаді встановлює важливі напрямні сигнали для федеральної державної служби, супроводжуючи їх комплексним списком справ для реалізації політики та законодавства. Регуляторна реформа залишається в процесі. Бюджет позначає кінець тривалого періоду зростання операційних бюджетів та персоналу, переходячи до меншої робочої сили.
Однак він не досягає “трансформації”, і якщо уряд переживе голосування за довіру, буде спостерігатися в найближчі місяці, чи прискоряться чи зменшаться ранні амбіції.
Перше завдання полягає в управлінні стисненням бюджетів і персоналу таким чином, щоб зберегти майбутні можливості. Секретаріат Ради скарбниці, діючи як управлінська рада уряду, може вимагати від міністерств та агентств порівнювати та звітувати про свої витрати — які називаються інвестиціями — на навчання, професійний розвиток, лідерські можливості та управлінські навички.
Дивлячись у майбутнє, уряд може зобов’язатися подвоїти свої інвестиції в робочу силу. Він може попросити Парламентський бюджетний офіс провести порівняння та рекомендувати покращені методи для відстеження та запобігання регресу. Він може запровадити мінімальну квоту на найм студентів та стажерів, щоб запобігти середнім менеджерам обирати легші скорочення бюджету. Крім того, він може запропонувати профспілкам навчальний паспорт, який гарантує мінімальну кількість годин навчання щорічно.
Амбіція зменшити залежність від зовнішніх підрядників, повторена в наступних бюджетах, не була підкріплена зобов’язанням підвищити кваліфікацію державних службовців для виконання цієї роботи. Крім того, зазначається, що уряд не вживав рішучих дій, щоб заборонити державним службовцям займатися побічною роботою як підрядники.
Серйозна трансформація виходила б за межі простого зменшення кількості керівників, включаючи більш глибоке структурне скорочення, яке мінімізує управлінські рівні та впроваджує двосмугову систему компенсації, що розрізняє справжніх керівників від старших професіоналів. Введення нових інструментів набору та утримання кадрів запозичило б найкращі практики з приватного сектора, як і більш гнучкий набір пенсійних та соціальних пільг.
Серйозна трансформація також мала б на меті зменшити концентрацію персоналу федеральної служби в столиці, намагаючись перейти від поточного низького відсотка в 40 до мети “дві третини не в Оттаві/Гатіно”.
Серйозна трансформація вимагала б вирішення складних законодавчих реформ, які попередні уряди відкладали. Закон про доступ до інформації та Закон про рівність зайнятості потребують значних оновлень. Наступного року виповнюється 20 років з моменту прийняття Закону про відповідальність, який також потребує переглядів, щоб відповідати потребам 2020-х років.
Серйозна трансформація включала б амбітні застосування штучного інтелекту для покращення внутрішніх функцій уряду, особливо в сфері людських ресурсів, фінансів, управління інформацією та закупівель, щоб прискорити операції та ефективно розподіляти ресурси. Збільшення прозорості та залучення щодо впливу на робочі місця є необхідними, разом із засобами повторного навчання та адаптації.
Більша прозорість також необхідна щодо наслідків нових інструментів на основі штучного інтелекту для перекладу та інтерпретації, а також щодо правил, що стосуються мови роботи. Серйозне зобов’язання щодо цифрового уряду вимагало б значно більших інвестицій у фундаментальну архітектуру даних та інформаційні ресурси.
Серйозна державна реформа охоплювала б широкомасштабні структурні та законодавчі зміни конкретних організацій. Податкова служба Канади вже була визначена як стартова точка, інші кандидати включають Канадську пошту, CBC, RCMP, Берегову охорону та різні центральні агентства.
Найголовніше, уряд визнав новий постійний рівень невизначеності та змін, що виникли. Канаді потрібна більш потужна ланцюг постачання ідей, не лише щодо політики, але й щодо доставки та виконання. Є безліч доступних варіантів, включаючи Фонд кращого уряду для зовнішніх досліджень та діалогу, новий Консультативний орган з технологій у державі та потенційно відновлення Консультативного комітету прем’єр-міністра Стівена Гарпера з державної служби. Співпраця з іншими рівнями уряду, які стикаються з подібними викликами, також може бути корисною.
Суверенітет, безпека, добробут та якість життя уряду залежатимуть від перетворення риторики та амбіцій “трансформації уряду” на сміливі та часто суперечливі дії в найближчі місяці.
Майкл Вернік є кафедрою імені Яріславського з управління державним сектором в Університеті Оттави та колишнім секретарем Привілейованої ради.