Брендан Пон та його родина покинули Канаду в травні 2024 року, щоб шукати повільніше життя за кордоном. Спочатку вони переїхали до Чіанг Маї, Таїланд, але зрозуміли, що це не підходить для їхньої родини. Врешті-решт вони купили будинок дистанційно і переїхали до Осаки, Японія, більше ніж через рік.
Брендан Пон, 36 років, є підприємцем і частковим контент-креатором в Осаці, Японія. Він народився і виріс у Торонто та провів 10 років як рекрутер, спеціалізуючись на вакансіях вищого рівня в бухгалтерії. Раніше він працював бухгалтером.
Пон і його дружина мали комфортне життя з двома дітьми, обидва з яких молодші п’яти років, але шукали змін. Вони хотіли максимізувати свій час з маленькими дітьми і вважали, що переїзд за кордон дозволить їм менше працювати і більше часу проводити разом.
Сім’я переїхала до Чіанг Маї, Таїланд, у травні 2024 року. Хоча вони відвідували це місце раніше, вони зрозуміли, що воно не підходить, коли оселилися. Вони відчували себе ізольованими в експат-баблі і мали труднощі з інтеграцією в місцеву громаду. Крім того, спекотна погода протягом року була викликом.
Після переоцінки своєї ситуації вони почали досліджувати Японію, яка завжди була на їхньому радарі. З низьким курсом єни вони розглянули ринок нерухомості та виявили варіанти віз, які зробили переїзд можливим. Вони обрали Осака за його міжнародний аеропорт, різноманітність їжі та комфортність у порівнянні з Токіо.
Вони шукали район, дружній до сімей, з доступом до парків, продуктових магазинів і станцій метро, віддаючи перевагу новозбудованому, готовому до заселення дому. Вони відвідали Осака в листопаді 2024 року, оглядаючи кілька об’єктів, але не купили жодного під час тієї поїздки. Після повернення до Таїланду вони знайшли будинок в Інтернеті і купили його дистанційно за 49,8 мільйона японських єн, приблизно 320 000 доларів США.
Сім’я офіційно переїхала до Осаки в липні. Їхній район переважно японський, з поєднанням молодих сімей і будинку для людей похилого віку неподалік. Вони завели дружні стосунки з японськими сусідами, хоча мовний бар’єр став викликом, особливо з документами та бюрократією. Пон почав брати уроки мови, щоб покращити спілкування.
Їхній син відвідує місцевий дитячий садок, а донька ходить до міжнародного дитячого садка на частковій основі. Сім’я не має автомобіля і їздить на велосипедах. Після школи вони часто відвідують басейн або ігровий майданчик. У вихідні вони займаються більшими активностями, такими як поїздки на поїзді або оренда автомобіля для нічних поїздок. У них також є собака, якого вони привезли з Канади, і вони забезпечують йому регулярні прогулянки та соціалізацію.
Пон зазначив, що переїзд до двох країн всього за трохи більше року продемонстрував їхню стійкість. Його донька ще занадто мала, щоб повністю зрозуміти зміни, але його син, якому виповнюється п’ять, добре адаптувався до обох переїздів, оскільки його залучали до обговорень з самого початку. Повільніший ритм життя дозволив сім’ї більше часу проводити разом.
Сім’я вирушила в цю подорож, щоб отримати контроль над своїм життям, вважаючи, що багато людей не усвідомлюють, що існують альтернативні шляхи. Переїзд вимагав фінансового планування та сміливості, але Пон вважає, що цей досвід був винагородою.
Для тих, хто має історії про переїзд до нового міста, зв’яжіться з репортером за адресою [email protected].
Залишити відповідь