Дослідник, який спеціалізується на саморегуляції, визнав труднощі в управлінні своїми емоціями під час виховання дітей. Незважаючи на свою експертизу, він зізнається, що йому важко регулювати емоції, особливо в складних ситуаціях, пов’язаних із його дітьми.
В останні місяці дослідник працює над книгою, присвяченою покращенню саморегуляції у маленьких дітей. Він переглянув численні дослідження та написав кілька розділів на цю тему. Однак він виявляє, що реагує з розчаруванням, коли його 3-річний син навмисно розливає воду на підлогу.
У своїх дослідженнях він усвідомив, що як він, так і його 3-річний син потребують допомоги в розвитку навичок саморегуляції. Незважаючи на свої знання, йому важко застосувати власні поради, особливо в стресові моменти вдома.
Саморегуляція клінічно визначається як здатність управляти своєю поведінкою та емоціями. Це включає в себе здатність переключати увагу з одного завдання на інше та пригнічувати недоречні дії на користь більш конструктивних відповідей.
Дослідник зазначив, що його здатність переключати увагу стала складнішою з народженням його другого сина. З двома дітьми він відчуває збільшені вимоги до своєї уваги, що ускладнює виконання повсякденних завдань.
Наприклад, намагаючись прибрати після вечері, він стикається з відволіканнями від свого 3-річного сина, який хоче вийти на вулицю, та немовляти, яке потребує уваги. Ця ситуація посилює труднощі в підтримці спокійного вигляду з його енергійною дитиною.
Професійно він розуміє, що бути добре регульованим батьком є критично важливим для розвитку його дітей. Дослідження показують, що тривожна поведінка батьків може призвести до збільшення тривожності у дітей. Аналогічно, батьківське моделювання фізичної активності, здорового харчування та використання технологій впливає на розвиток саморегуляції у дітей. Незважаючи на ці знання, він продовжує боротися з модифікацією своєї поведінки.
Для сприяння саморегуляції у маленьких дітей можна використовувати різні стратегії, такі як вільна гра та ігри. Класичні дитячі ігри, такі як “Червоне світло, зелене світло”, є ефективними для розвитку регуляторних навичок, навчаючи дітей важливості зупинки, коли це необхідно.
Щоб покращити свою власну саморегуляцію, дослідник зосереджується на виявленні моментів розчарування протягом свого дня, особливо під час ранкових рутин і прийомів їжі. Він і його дружина співпрацюють, щоб налаштувати свої рутини, що полегшило деякий стрес.
Моменти розчарування є звичайними в сімейному житті, особливо під час часу сну. У таких випадках він почав практикувати глибоке дихання як метод заспокоєння.
Крім того, він почав використовувати самопереконання, щоб заспокоїти себе, що його діти зрештою заспокояться, що виявилося корисним.
Він також включив регулярні кардіо-вправи у свою рутину, незважаючи на обмеження в часі. Дослідження показують, що кардіо може покращити саморегуляцію, підвищити настрій і зменшити стрес. Він повідомляє, що почувається краще після фізичної активності.
Ці стратегії допомогли йому залишатися більш залученим і присутнім з його дітьми. Коли вони ростуть, він прагне продемонструвати, що він також здатний покращити свою поведінку, відображаючи очікування, які він має для них. Будучи більш свідомим щодо саморегуляції, він створив щасливішу і спокійнішу домашню атмосферу.