Шість дітей зображені, сидячи на газоні, обіймаючись. Автор, який є найстаршим з восьми братів і сестер, включає п’ять прийомних братів і сестер у свою родину. У домогосподарстві завжди було багато справ, і в такій великій родині були як переваги, так і недоліки. Автор виросла з менталітетом нестачі, але підкреслює, що в родині є велика кількість любові.
У громадських місцях, таких як продуктові магазини, родина часто привертала увагу. Невідомі зупиняли матір автора, щоб прокоментувати її “красиву родину”, намагаючись отримати пояснення щодо різноманітного поєднання чорних, іспаномовних та білих дітей. Мати ніколи не надавала пояснень, за що автор їй вдячна, оскільки це відображає її переконання, що вона не зобов’язана звітувати комусь про своїх дітей.
Родина почалася з трьох біологічних дітей: брата, сестри та автора. Після того, як батьки вирішили взяти дітей під опіку, динаміка родини значно змінилася. Кількість дітей у домі коливалася між чотирма і шістьма, і протягом років п’ятеро прийомних братів і сестер були усиновлені, що збільшило загальну кількість до восьми.
Виростаючи найстаршою в родині, сформованій через опіку та усиновлення, авторка зазнала впливу, який тепер більш очевидний. Родина не відповідала типовому образу “американської родини”. Хоча молодші брати і сестри, можливо, не помічали поглядів, автор усвідомлювала несхвальні погляди, коли її прийомна сестра погано поводилася на публіці. Цей досвід виховав у ній почуття емпатії, роблячи її більш чутливою до інших, хто відчуває себе не на своєму місці.
Авторка згадує, що люди часто висловлювали небажання брати дітей під опіку через емоційну прив’язаність, яка може виникнути. Її мати, яка переживала розчарування щоразу, коли прийомна дитина йшла, навчила її, що нормально дозволити своєму серцю боліти, якщо це означає допомогу тим, хто потребує.
У великій родині обов’язки розподілялися. Авторка пам’ятає, як виконувала домашні справи до приходу своїх прийомних братів і сестер, але після їх появи допомога стала необхідною. У 11 років вона відповідала за рутину сну своїх молодших сестер, а в 12 років почала мити посуд. Це середовище сприяло командній роботі серед братів і сестер, багато з яких пізніше зайнялися підприємництвом.
Виростаючи з багатьма братами і сестрами, авторка сформувала менталітет нестачі, де було необхідно швидко діяти, щоб забезпечити ресурси. Цей менталітет зберігся в дорослому житті, змушуючи авторку нагадувати собі уникати надмірних зобов’язань і цінувати те, що вона має. Ця рішучість виявилася корисною в її ранньому шлюбному житті, коли вона шукала додатковий дохід, купуючи та продаючи меблі і здаючи в оренду свій дім.
Перспектива авторки щодо батьківства була сформована її досвідом у великій родині. На відміну від її друзів, які мріяли про свої майбутні родини, вона була знайома з викликами виховання дітей. Зрештою, вона стала матір’ю і комфортно почувається в хаосі, який з цим пов’язаний, дозволяючи своїм дітям свободу грати та досліджувати.
Сімейні зібрання є жвавими і наповнені родичами, включаючи братів, сестер, чоловіків, дружин, племінників, племінниць та розширену родину. Авторка любить запрошувати сусідів або інші родини приєднатися до цих зібрань, а її мати завжди готова допомогти, забезпечуючи достатню кількість стільців для всіх. Авторка цінує, що у великій родині завжди є місце для ще одного за столом.
Залишити відповідь