Крістіна Дейвс, подкастерка та авторка в сфері способу життя, висловила, що не має планів на вихід на пенсію, зазначивши, що її кар’єра почала процвітати в її 50-х. Дейвс створила бренд, який, на її думку, повністю належить їй, і з ентузіазмом дивиться на свій поточний шлях.
Коли її запитують про плани на пенсію, Дейвс часто дивує людей своєю відповіддю: “Ніколи.” Вона уточнює, що її рішення не пов’язане з фінансовими обмеженнями чи страхом сповільнитися, а радше з тим, що її життя та кар’єра почали розвиватися значно пізніше. Вона відчуває, що лише починає усвідомлювати свій потенціал і з нетерпінням чекає, куди її кар’єра її приведе.
Дейвс дотримувалася традиційного шляху протягом більшої частини свого дорослого життя, зосереджуючись на вихованні дітей та виконанні сімейних обов’язків. Після того, як її діти виїхали, вона отримала можливість замислитися про свої власні бажання та прагнення.
У свої 50 років Дейвс запустила подкаст, який зібрав понад 600 000 завантажень, стала регулярною телевізійною співавторкою та почала писати для національних видань. Вона також створила платформу, спрямовану на жінок старше 50, просуваючи ідею, що середній вік може бути часом пробудження, а не занепаду. Цей зсув у її кар’єрі не був частиною заздалегідь спланованої стратегії; він стався, коли вона перестала чекати дозволу на те, щоб слідувати своїм амбіціям.
Дейвс кидає виклик уявленню про те, що амбіції зменшуються з віком, стверджуючи, що вони стають більш зосередженими та цілеспрямованими. Вона вважає, що до моменту, коли люди досягають своїх 50-х, вони здобули цінний життєвий досвід, який формує їхні погляди та пріоритети. Ця нова впевненість дозволяє їй ризикувати більше і шукати можливості, які резонують з нею.
Вона розглядає наступні десятиліття не як сповільнення, а як нові глави, наповнені цікавістю та креативністю. Дейвс висловлює бажання продовжувати навчатися, створювати та будувати значущу роботу.
Для багатьох вихід на пенсію сприймається як винагорода або втеча від незадовільної роботи. Однак Дейвс підкреслює, що вона не прагне втекти від своєї поточної роботи, яку вважає захоплюючою та такою, що відповідає її захопленням. Вона ставить під сумнів, чому їй слід відходити від чогось, що нарешті відчуває, що належить їй.
Дейвс підсумовує, що її досвід у 50-х навчив її тому, що суспільні терміни щодо життя та мети застарілі. Вона вважає, що життя не досягає піку в певному віці і що амбіції не знають вікових обмежень. Хоча вона не впевнена в деталях своєї роботи в майбутньому, вона налаштована продовжувати свій шлях зростання та внеску.