У 2019 році Адам Тернер став цифровим кочівником на повний робочий день, працюючи віддалено, подорожуючи світом. Незважаючи на безліч унікальних вражень, постійний рух зрештою став надмірним. Тернер вирішив знайти базу, що дозволила б йому сповільнитися та встановити рутини.
Тернер завжди любив зміни і процвітав у незнайомих середовищах. Його шлях до становлення цифровим кочівником був поступовим, починаючи з поїздок на вихідні з Лондона до міст, таких як Марракеш і Марсель, місяця в Барселоні та шести тижнів, які він досліджував Європу потягом. Це призвело його до того, щоб обрати спосіб життя, який дозволив би йому подорожувати, працюючи як фріланс-журналіст і копірайтер, офіційно вийшовши на дорогу на повний робочий день у 2019 році.
Під час своїх подорожей Тернер займався різними активностями, включаючи серфінг у Шрі-Ланці, підйом на вулкани в Гватемалі та катання на лижах у Колорадо. Однак після майже семи років подорожей на повний робочий день він відчув, що готовий до змін.
Кочовий спосіб життя почав давати про себе знати. Окрім тривалого перебування у Великій Британії під час пандемії COVID-19, він не мав стабільної бази більше трьох місяців поспіль. Хоча його подорожі приносили незабутні враження та знайомства з видатними людьми, виклики постійного руху стали очевидними.
Підтримувати стосунки виявилося важко під час подорожей, що призводило до відчуття самотності навіть у розкішних умовах. Повторюваний цикл пакування та пошуку короткострокової оренди став нудним, а захоплення новими напрямками зменшувалося з часом. Тернер згадував розмову з капітаном на Гренадинах, який порадив, що іноді потрібно визнати, коли ти досягнув певного місця. Після семи років за кордоном Тернер вирішив, що настав час встановити базу.
Вибір місця для своєї бази виявився більш складним, ніж очікувалося. Він шукав місце, яке не було б традиційною роботою з 9 до 5 або постійним проживанням, а радше спільнотою, де він міг би займатися улюбленими справами, такими як гончарство, письмо, йога та плавання. Врешті-решт, він оселився на північному сході Англії поблизу Ньюкасла, всього за годину від свого дитячого дому.
Хоча цей район не є тропічним раєм, яким він колись уявляв, він надає відчуття стабільності. Після кількох місяців у новому домі Тернер не має негайного бажання подорожувати, хоча визнає, що це може змінитися в майбутньому. Він цінує можливість бути креативним, сповільнитися та встановити рутини, а також шанс відновити зв’язки з друзями та займатися справами, які раніше ігнорував. Він відчуває полегшення, знаючи, що не потрібно буде виїжджати найближчим часом.