Дідусі та бабусі Лорен Брузі, Доріс і Джеррі, віком 87 і 90 років відповідно, активно беруть участь у житті своїх 14 правнуків, включаючи семеро дітей Брузі. Вони проводять щорічну різдвяну ніч у гостях для дев’яти правнуків, що включає такі активності, як поїдання печива та морозива, ігри, боротьба та перегляд фільмів. Захід завершується приготуванням сніданку для дітей наступного ранку Доріс і Джеррі.
Брузі, 34 роки, висловлює захоплення енергією та залученістю своїх дідусів і бабусі. Вони постійно підтримували всіх шістьох своїх онуків, відвідуючи кожну гру та шкільний захід, а також проводячи вихідні та свята з ними. Їхній вплив сформував Брузі та її кузенів, і вони продовжують залишатися люблячою присутністю в житті своїх правнуків.
Діти Брузі знають своїх прадідусів з моменту народження. Вони були присутні на народженні першої дитини Брузі і брали участь у різних аспектах сімейного життя. Сім’я жила поруч із Доріс і Джеррі протягом кількох років, що дозволяло щоденні взаємодії. Хоча вони з тих пір переїхали, дідусі та бабуся відвідують їх щотижня, відвідують спортивні заходи та допомагають з транспортом на тренування та до школи.
Дорога традиція полягає в тому, щоб виводити кожного правнука на обід на день народження та шопінг, починаючи з чотирьох років. Доріс і Джеррі зробили винятки для молодших дітей Брузі, виводячи їх на третій день народження через їхнє захоплення.
Обидва дідусі та бабуся мають хороше здоров’я, і Брузі приписує їхню довговічність і енергію їхній радості та любові до людей. Вони залишаються активними в своїй спільноті через різні клуби та активності.
Брузі визнає унікальні стосунки, які її сім’я має зі своїми дідусем і бабусею, і підкреслює важливість фіксації спогадів через фотографії. Оскільки життя стає все більш насиченим, сім’я надає пріоритет підтримці зв’язку з Доріс і Джеррі, включаючи регулярні візити та вечори з малтами на вихідних.
Брузі зазначає, що її діти мають щастя мати таких залучених прадідусів, що є рідкістю в багатьох сім’ях. Доріс і Джеррі продовжують подорожувати, щоб відвідувати заходи та інших членів родини, зміцнюючи міцний зв’язок, який вони мають зі своїми онуками та правнуками.
Брузі розмірковує про свою вдячність до своїх дідусів і бабусі, визнаючи, що їхні стосунки не є типовими. Їхня стійкість і радість у житті надихають її, і вона сподівається, що її діти запам’ятають ту любов і доброту, яку вони отримали від них. Доріс приписує їхню залученість любові, стверджуючи, що їм подобається бути зі своєю родиною. Обидва дідусі та бабуся вважають себе щасливими і сподіваються, що їхня спадщина любові буде пам’ятати їхніми нащадками.