Визнано, що адаптація *Гамлета* Шекспіра є значним викликом. П’єса вважається глибоким дослідженням горя та коментарем до сімейних гріхів. Вона надає акторам унікальну можливість виразити глибокі емоції, які часто пригнічуються в чоловічих ролях. Однак адаптації можуть легко перетворитися на демонстрації чоловічої крихкості. Багато сучасних інтерпретацій були піддані критиці за те, що вони або відштовхують, або надмірно потурають.
Цей скептицизм може пояснити відсутність масових адаптацій *Гамлета* протягом більше двох десятиліть. Відомі актори, такі як Кеннет Брана та Ітан Хоук, продемонстрували труднощі, пов’язані з перенесенням цього іконічного тексту на екран, що призвело до відчуття втоми серед глядачів.
Остання адаптація *Гамлета* з Різом Ахмедом, видатним актором, відомим своїми вражаючими виступами. Ахмед співпрацює з режисером Анейлом Карією, з яким раніше отримав Оскар за їх короткометражний фільм *Довге прощання*. Ця версія *Гамлета* характеризується спрощеним підходом, зосереджуючись виключно на персонажі Гамлета та пропускаючи сцени, які не стосуються його безпосередньо.
Адаптація Карії усуває такі елементи, як божевілля Офелії та персонажі Розенкранц і Гільденстерн, а також череп Йорика. Незважаючи на ці пропуски, фільм зберігає основні теми скорботи та помсти. Сюжет зосереджений на горі Гамлета через смерть його батька (виконаного Авіджитом Даттом) та його прагненні до помсти проти тих, кого він вважає винними. Наратив залишається актуальним, оскільки мати Гамлета, Гертруда (Шіба Чадха), планує одружитися з його дядьком Клавдієм (Арт Малік), щоб зберегти їхню владу, що залишається шокуючим.
Виконання Ахмеда в ролі Гамлета має сучасний поворот, адже він виголошує знаменитий монолог, керуючи автомобілем, розмірковуючи про сенс існування, поки маневрує в трафіку. Ця адаптація, хоча й не зовсім виправдовує необхідність ще одного переказу трагедії, приносить нову енергію до матеріалу.
Версія Карії та Ахмеда кидає виклик традиційним зображенням Гамлета, особливо розміщуючи історію в сучасному контексті південноазійської діаспори. Адаптація має тон кримінального трилера, а не історії про привидів, що робить її актуальною та приземленою. Фільм відкривається сценою похорону, яка включає вірші з давнього індійського тексту та хінді-співчуття, перш ніж перейти до оригінального тексту Шекспіра, вибір, який може розділити глядачів.
Багато адаптацій Шекспіра зазнали невдачі через суворе дотримання оригінального тексту. Цей *Гамлет* бере на себе певні вольності з вихідним матеріалом, переосмислюючи іконічні рядки та змінюючи сцени, зберігаючи при цьому суть твору Шекспіра. Місце дії Ельсінор перетворюється на висококласну будівельну фірму, а Фортінбрас асоціюється з громадою бездомних осіб у незавершеній висотці, що слугує фоном для більшості конфлікту.
Кінематографія Стюарта Бентлі підсилює занурювальну якість фільму. Статичні кадри під час похорону короля Гамлета переходять у динамічні, зняті з рук послідовності, коли Гамлет бореться зі своєю реальністю після заручин матері. Цей підхід створює відчуття близькості, дозволяючи глядачам відчути себе частиною подорожі Гамлета, а не простими спостерігачами.
Виконання Ахмеда передає складність персонажа Гамлета, зображуючи його як вразливого та мстивого. Хоча фільм мінімізує ролі допоміжних персонажів, режисура Карії забезпечує, щоб наратив залишався цілісним і захоплюючим. Адаптація визнає спадщину попередніх інтерпретацій, створюючи унікальний досвід, що резонує з сучасною аудиторією.
*Гамлет* прем’єрував на 2025 році на Міжнародному кінофестивалі в Торонто.