Протягом десятиліть індекс маси тіла (ІМТ) був основним показником, який використовували лікарі для визначення, чи є людина недостатньо вагою, “нормальною”, з надмірною вагою чи ожирінням.
Недавні глобальні дослідження вказують на те, що можливо, що у людей може бути нормальний ІМТ, виглядати стрункими в одязі і все ж відповідати медичним критеріям ожиріння.
Значне дослідження, опубліковане в JAMA Network Open, використовуючи дані опитувань Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), проаналізувало інформацію про здоров’я понад 471 000 дорослих у 91 країні.
Дослідники зосередилися на особах, чиї показники ІМТ потрапляли в нормальний діапазон (18,5–24,9), але які мали надмірний жир навколо талії, що вимірювалося за окружністю талії.
Результати показали, що приблизно 1 з 5 осіб з нормальним ІМТ виявили абдомінальне ожиріння, яке характеризується великою окружністю талії, пов’язаною з серйозними ризиками для здоров’я.
Ці особи, часто називані “стрункими жирами”, не були обов’язково здоровими, незважаючи на свої показники ІМТ.
У порівнянні з особами з нормальним ІМТ і меншою окружністю талії, ті, хто мав абдомінальний жир, мали на 29% вищу ймовірність розвитку високого кров’яного тиску та на 81% вищу ймовірність діабету. Вони також були значно більш схильні до наявності нездорового рівня холестерину та тригліцеридів.
У підсумку, їхні метаболічні профілі нагадували профілі осіб з ожирінням, незалежно від їхньої ваги.
Ці результати підкреслюють потенційне обмеження в сучасному вимірюванні ожиріння. ІМТ враховує лише вагу та зріст, не беручи до уваги розподіл жиру в тілі.