24 жовтня 2019 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення по справі «Штепа проти України» (заява № 16349/17), в якому визнав порушення пункту 3 статті 5 Конвенції та пункту 1 статті 6 Конвенції відносно заявниці.
Рішення було прийнято за заявою адвоката АО BARRISTERS Олександра Тананакіна.
Під час розгляду даної справи, Суд зазначив, що національні суди неодноразово виправдовували подальше тримання під вартою заявника відсутністю підстав для її звільнення, тоді як пункт 3 статті 5 Конвенції передбачає протилежний підхід і вимагає від національних органів вказувати підстави для продовження тримання під вартою.
Суд зазначив, що, не звертаючись до конкретних фактів або не розглядаючи альтернативи досудового тримання під вартою та звичайно покладаючись на серйозність звинувачення, влада продовжувала тримання заявника під вартою до судового розгляду з мотивів, які не можна вважати «достатніми» та «відповідними», щоб обґрунтувати його тривалість.
В рішенні, також, є посилання на те, що Суд часто виявляв порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у справах проти України, виходячи з того, що навіть за тривалих періодів ув’язнення національні суди посилалися на ту ж саму сукупність підстав протягом усього часу тримання під вартою.
Окрему увагу слід звернути на висновок Суду, що національні суди мають роль керувати своїми провадженнями таким чином, щоб вони були оперативними та ефективними. Однак, на думку Суду, національний суд не діяв з належною ретельністю у цій справі. Зокрема, згідно з інформацією, наданою Урядом, слухання часто були призначені з інтервалом у три-чотири тижні і шість разів слухання були перенесені через неявку свідків до суду. Уряд не зазначив, чи були вжиті будь-які заходи для скорочення інтервалів між слуханнями або дисциплінування відсутніх свідків.
За наслідком розгляду, судом також було прийнято рішення про стягнення компенсації на користь Нелі Штепи на зальну суму 3 600 Євро.
На даний час, текст рішення доступно за посиланням http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-196896