2 листопада 2020 року в Ужгороді біля будівлі Закарпатської обласної прокуратури відбувається ряд протестних акцій, в тому числі – голодування. Про це повідомляє спеціальний кореспондент Закарпатського відділення “Вектор ньюз”.
Настільки радикальні акції пов’язані з тим, що органи юстиції Закарпаття, в тому числі установи виконання покарань повністю ігнорують небезпеку від поширення пандемії серед ув’язнених.
Зокрема, за інформацією редакції, на коронавірус вже тиждень хворіє відомий в Мукачево арештант Євген Дребітко, ситуація з кримінальною справою якого є дуже неоднозначною, є підстави вважати, що суд був упереджений та контролювався з боку окремих силових структур. Через це стосовно Дребітка спочатку взагалі відмовлялись оглянути стан здоров’я. Потім в медблоці Ужгородського СІЗо заявили, що пацієнта оглянули, але вказали, що наразі йдеться лише про банальну простудну інфекцію. І лише після того як адвокати домоглися приїзду “швидкої” вдалося встановити реальний діагноз – коронавірус. Тест вже підтверджений. У Дребітка двостороннє запалення легень і температура 39,2°. Однак належне медичне обслуговування хворому не надавалось ще тривалий час, бо за інформацією медиків у “лікарні нема вільного місця”.
Спецпалату знайшли лише нещодавно.
Стосовно Є.Дребітка важливим є і той факт, що наразі він взагалі не повинен був захворіти на коронавірус, оскільки запобіжний захід стосовно нього у вигляді тримання під вартою був скасований Львівським апеляційним судом, і наразі його перебування у СІЗО є незаконним.
Натомість, небезпеці поширенню пандемії серед ув’язнених тривалий час піддавались й Дребітко, інші засуджені та відвідувачі СІЗО, тим більше що наразі “на лікарняному від коронавірусу” вже перебуває і керівник СІЗО Василь Анталовський.
З цього приводу зауважимо, що порушення права на медичну допомогу осіб, взятих під варту, необхідно розцінювати не як просте порушення прав людини, а як катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. При цьому для того, щоб поводження було визнано «нелюдським» або «таким, що принижує гідність», страждання або приниження, пов’язані з ними, повинні так чи інакше являти собою щось більше, ніж неминучий елемент страждань або принижень, пов’язаний з тією або іншою формою законного покарання. Подібний висновок ґрунтується на третій Загальній Доповіді (CPT/Inf (93)12) Комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, де вказується, що критерієм при визнанні застосування до людини катування чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання є: а. доступ до лікаря; b. непреференційне медичне обслуговування; c. згода пацієнта і конфіденційність; d. профілактика захворювань; e. гуманітарна допомога; f. професійна незалежність; g. професійна компетентність. Прикладом успішного подолання подібних проблем є рішення Європейського суду з прав людини, а саме: Dankevich v. Ukraine (judgment of 29 April 2003), Naumenko v. Ukraine, Kucheruk v. Ukraine (judgment of 6 September 2007), Melnik v. Ukraine (judgment of 26 March 2006), Yakovenko v. Ukraine (judgment of 25 October 2007) . Основні вимоги щодо медичного забезпечення ув’язнених та засуджених регламентовані Європейськими в’язничними правилами і національним законодавством України. Відповідно до вимог Європейських в’язничних правил організація медичного обслуговування у пенітенціарних закладах повинна здійснюватися з урахуванням ряду приписів, зокрема: медичні служби у пенітенціарних установах повинні тісно співпрацювати з загальною адміністрацією охорони здоров’я національного або місцевого рівня; хворі в’язні, які потребують допомоги спеціаліста, госпіталізуються у спеціалізовані установи або звичайні лікарні.
Тим більше, що наразі через відсутність адекватних дій з боку керівництва СІЗО є вірогідність того, що смерті від коронавірусу серед ув’язнених можуть відбутись вже зовсім скоро. А це гарантовані позови до ЄСПЛ проти держави за нелюдське поводження. Саме з метою не допустити такого розвитку подій й відбуваються протести біля обласної прокуратури.
Крім того нагадаємо, що в парламенті вже декілька місяців чекає на розгляд проєкт закону “Про амністію ув’язнених щодо запобігання поширенню COVID-19″. Його розробило міністерство юстиції, яке керує більшістю місць відбування покарання в країні. Головна мета ініціативи – зменшити кількість ув’язнених у таких місцях, аби запобігти виникненню потенційних осередків нового коронавірусу. Звільненню підлягають ув’язнені, які засуджені за злочини з покаранням до 5 років позбавлення волі і хворі на коронавірус”. За таким сценарієм вже звільнені тисячі засуджених по всій Європі, але в Україні не хочуть помічати цю проблему.
Принагідно зауважимо, що за поширенням коронавірусу не стежать не лише в Ужгородському СІЗО, але й в усьому Ужгороді, який нещодавно потрапив до червоної карантинної зони. Тим не менш жодних обмежень, в тому числі щодо розважальних закладів та закладів харчування не відбулось. Вочевидь, боротьба з пандемією не стоїть на першому місці у губернатора О.Петрова, якого, мабуть, зараз більше цікавить питання хто ж очолить Закарпатську обласну раду.
Залишити відповідь