Днями Міністерство юстиції звернулося до Вищого антикорупційного суду з позовом про конфіскацію активів російського олігарха Олега Дерипаски в Україні. Під відчуження підпадають крупні, місцями бюджетоутворюючі підприємства: Миколаївський глиноземний завод; Глухівський кар’єр кварцитів; Хустський та Жежелівський кар’єри; Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат та ін.
За словами заступниці міністра юстиції Ірини Мудрої, до російського олігарха були застосовані такі міри через те, що його компанія «Русал» є військово-промисловою компанією, яка через підконтрольні компанії виготовляють бронетехніку, яку в подальшому збройні сили рф використовують у війні проти України.
Примітно, що зробили це на 11-му місяці повномасштабної війни проти України та вже після того як проти Дерипаски ввели санкції США, Євросоюз, Велика Британія, Швейцарія, Австралія та Нова Зеландія за те, що він підтримує «путінський режим», а його компанії причетні до виробництва російської зброї. Хоч повільно, головне аби доводили до логічного завершення – справжньої конфіскації в державну казну України.
Разом з Деріпаскою війну в Україні підтримують:
• екс-голова ради директорів банку «Росія» та один з ініціаторів створення російської «Національної медіа групи» Юрій Ковальчук, який за даними журналу TheWallstreetjournal переконував путіна розпочати повномасштабну війну проти України;
• трейдер-мільярдер Геннадій Тимченко, який отримав від російського президента ліцензію на експорт нафти, аби допомогти петербурзькому нафтотрейдеру. Тимченко співзасновник швейцарського торгівельного дому GunvorGroup, що експортує російську нафту на мільярди доларів;
• Роман Абрамович, який тісно пов’язаний с Кремлем, за що і потрапив під санкції ЄС та Канади, та багато інших.
Втім останнім часом дедалі більше російських олігархів починають дистанціюватися від керманича РФ і заявляють, що нібито не хочуть мати нічого спільного з полководцем з москви: вони подають позов до Суду ЄС, оскільки вважають європейські санкції несправедливим баченням їх близькості до диктатора.
Деякі окрім заяв навіть готові надавати фінансову та іншу допомогу Україні у її війні з РФ. Зокрема, віце-президент «Роснафти» Анатолій Локтіонов зробив пожертву на бойові ракети ЗСУ. Фактично донат був зроблений з коштів самої Роснафти. Тобто своїх грошей олігарх навіть не витрачав, а просто перекинув з російської державної компанії. На сайті Revengefor міститься навіть фото «подарунку» за написом «Смерть российским оккупантам. Анатолий Локтионов. Лондон».
Що означає цей широкий жест: щире бажання перемоги Україні чи звичайне намагання врятуватися від санкцій ЄС та США та спроба зберегти свої активи від репарацій? Разовість на одновекторність допомоги вказує якраз на останнє. Адже Локтіонов міг справді більше підтримати українців надавши не декілька ракет, а, наприклад, прихистивши українських біженців в своєму величезному маєтку в Женеві. Хоча б в том, який за даними видання «Муніципальний сканер» знаходиться на Route de La-Capite 140 в Женеві.
У будинках російських олігархів можна було би помістити сотні наших біженців або продати цю нерухомість і віддати кошти на користь людей, що втратили домівки під час російської агресії проти України. А не робити ці подачки. Ця допомога була би більш масовою та значущою. А розголос, яким супроводжувався донат Локтіонова ЗСУ підтверджує його бажання зробити піар на допомозі, аніж справді надати підтримку українцям.
Раніше ідею пожертвування за зняття санкцій проти російських олігархів запропонував Михайло Фрідман, запропонувавши націоналізувати свій головний актив в Україні АКБ «Альфа банк» (нині Сенс-Банк). Втім було одне величезне АЛЕ. Актив потребує докапіталізації в один мільярд! дол. Так пропозиція більше схожа на бажання позбутися «хворого» активу, аніж справді допомогти. Адже він не запропонував свій інший актив, яким Альфа-груп володіє через компанію VEON, оператора мобільного зв’язку Київстар. Що знову ж таки було би корисніше для українців та нашої економіки аніж Альфа-банк, що в результаті нападу Росії на Україну суттєво наблизився до банкрутства.
Не виключено, що деякі з менш пов’язаних з путіним осіб і справді щиро бажають допомогти Україні у війні проти окупанта. Втім така допомога якщо й надходить, то здебільшого анонімно без зайвого розголосу. Втім вбачається очевидним, що Міністерству оборони України доцільно було би створити спеціальний фонд допомоги Збройним сипам України від російських олігархів, які наважилися підтримати Україну. За словами голови фракції Слуга народу у Верховній Раді Давида Арахамії, міжнародні партнери нашої країни пропонували створити «фонд покаяння» для російських олігархів, тобто легальну процедуру виходу з-під санкцій шляхом передачі грошей на відбудову України.
«Можливо, вони можуть працювати з бізнесменами, які мають громадянство РФ, але весь бізнес перебуває в інших країнах. Фактично від санкцій страждає не російський бюджет, а, наприклад, британський. Якщо такий бізнесмен готовий віддати на відновлення України певну суму, то я ставлюся до цього толерантно. Якщо мова про бізнесменів, які сплачують податки в Росії й тим самим фінансують війну в Україні, то я проти», – пояснив він.
В Міністерстві оборони України з приводу донатів на ЗСУ ніяких упереджень немає. Виходячи з відповіді на інформаційний запит їм взагалі все одно, хто надаватиме допомогу збройним силам. Адже за твердженням Департаменту фінансів МОУ, питання щодо осіб, які перераховують гроші на оборону не належать до їх компетенції.
Народний депутат, радник голови Офісу Президента України Олександр Качура вважає, що «єдиний «донат» який можуть зробити російські олігархи – це добровільно без додаткових для себе витрат на адвокатів передати майно, яке все-одно буде конфісковане і передане Україні у вигляді репарацій».
«Якщо російські олігархи хочуть допомогти Україні та ЗСУ, то хай краще фінансують протестні рухи для знесення режиму путіна в середині РФ. Ми й без їх кривавих грошей впораємося з перемогою», – зазначив він.
На думку народного депутата України Антона Яценка, Україна не має права мати жодних стосунків, з так званими, російськими олігархами. «Я вважаю, що все їх майно в Україні має бути конфісковане і піти на потреби фронту, на потреби відновлення України і жодних торгів із злочинцями бути не може і ми не повинні показувати усьому цивілізованому світу, що ми торгуємо державою», – зазначив він.
Антон Яценко також додав, що має чітку позицію. «Є агресор і ми повинні звільнити всі кордони в межах 1991 року, росія має заплатити репарації та все майно росіян, яке не лише в Україні, а і за кордоном має бути конфісковане і направлено на потреби України. Тобто мова іде не лише про майно Росії як держави, а так само всіх бізнесменів і росіян, які мають майно за кордоном. Взагалі, на моє переконання, світ має створити залізну завісу для росіян. Вони не мають право отримувати візи, відвідувати весь цивілізований світ, має бути максимально жорстка позиція. Тобто, якщо російський олігарх каже, що давайте я дам гроші Україні, а ви не чіпайте мої активи, я вважаю це політично неправильно і неправильно з точки зору суспільства та тих, хто постраждав або загинув за Україну», – резюмував Яценко.
Він також додав, що «ці, так звані, добровільні внески від російських олігархів – це лише намагання відкупитися від конфіскації майна».
Такі на перший погляд добрі помисли мають зовсім інший підтекст. Особи, що були максимально наближені до російського президента володимира путіна намагаються всіма способами уникнути санкцій на арешту майна з боку України, ЄС та США. І кінцевою метою в цьому серіалі «російський олігарх допомагає Україні» тільки одне – спасіння бізнесу і втеча від санкцій. Фрідман, Локтінов та інші олігархи нагло та лицемірно використовують допомогу на Україні. І ці красиві пожертви Локтінова на ракету заради особистої мети є лише заради ухилитися від європейських санкцій, а не допомогти Україні.
Євген ПУСТОВОЙТ
Залишити відповідь