Коли полковник (у відставці) Елі Конігсберг одягає свою форму у віці 57 років, він несе не лише вагу командування. Він несе історію двох родин, які майже зникли з карти Європи.
У той час як світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, річницю визволення концентраційного табору Аушвіц-Біркенау у 1945 році, заступник командира Єрусалимського та Центрального округів у командуванні внутрішнього фронту Ізраїлю заявляє, що минуле не є далеким історією. Для нього воно живе в пам’яті, у службі та в терміновості захисту єврейської держави, яка, на його думку, залишається єдиним місцем, де євреї дійсно захищені.
“Обидва мої батьки є пережившими Голокост,” сказав Конігсберг, чий портрет розмитий з міркувань безпеки, в інтерв’ю Fox News Digital. “Мій батько походив з великої ортодоксальної єврейської родини на заході Польщі. Перед війною розширена родина налічувала близько 700 осіб. Після Голокосту залишилися лише мій батько та двоє кузенів; троє людей з 700.”
Після виживання в Аушвіці його батько приєднався до руху Бетар і намагався дістатися до Землі Ізраїлю у 1946 році на кораблі Теодор Герцль. Він був затриманий британською владою, ув’язнений у таборі Атліт і вигнаний на Кіпр на майже два роки.
Лише з проголошенням незалежності Ізраїлю він нарешті прибув.
“Він вступив до армії, боровся у Війні за незалежність та чотирьох інших війнах, і служив у резерві протягом 55 років,” сказав Конігсберг.
На стороні матері втрати були не менш руйнівними. Її батьків і сестер забрали з дому на сході Польщі після того, як сусіди на них донесли.
“Їх змусили викопати власну могилу під грушевим деревом і розстріляли,” сказав він.
Голокост рідко обговорювався відкрито в його дитячому домі, сказав Конігсберг, але його присутність була постійною. Тепер він турбується про іншу тишу.
“Ми вже 80 років після Голокосту, і люди, які можуть сказати ‘Я був там. Я бачив’, зникають,” сказав він. “Тому обов’язок пам’яті — це наш обов’язок.”
Це почуття відповідальності сформувало його життя. Конігсберг, батько чотирьох дочок і дідусь, служив більше 36 років у резервних силах Ізраїлю, завершивши більше 3,600 днів служби.
“Десять років резервної служби в цілому,” сказав він. В Ізраїлі резервісти звільняються від служби у віці 45 років. Конігсберг вирішив продовжити, заявивши: “Коли мене викликають, я відразу прибуду.”
Після нападу ХАМАСу 7 жовтня його знову мобілізували.
“Те, що ми бачили 7 жовтня, було вбивством заради вбивства,” сказав він. “Не для завоювання території чи зміни реальності. Це була ненависть заради ненависті.”
З того часу він командував рятувальними та важкими інженерними підрозділами, які діяли в Газі, всередині Гази та на півночі. Його сили проводили ідентифікацію тіл, рятувальні операції та місії з очищення, спрямовані на ліквідацію терористичних сховищ.
“У найближчі кілька днів ми знову повертаємося до Гази для очищення та знесення,” сказав він.
Попри травму, він стверджує, що система резерву відображає щось потужне в ізраїльському суспільстві. “Що гарного в резерві, так це те, що люди можуть мати дуже різні політичні погляди, і всі все ще приходять і працюють як одне тіло,” сказав він.
Конігсберг розмірковував про те, що, на його думку, історія знову вчить. “Ми зараз бачимо, що антисемітизм існував і буде продовжувати існувати в майбутньому,” сказав він.
Він вказав на глобальну реакцію на Ізраїль з 7 жовтня. “В інших місцях відбуваються жахливі речі. Наприклад, репресії іранського режиму проти власного народу, і ви не бачите демонстрацій на кшталт цього, але коли йдеться про Ізраїль і євреїв, піднімається крик,” сказав він.
Для Конігсберга пам’ять — це не лише про скорботу за мертвими. Це про захист живих. “Місце кожного єврея тут, в Ізраїлі,” додав він. “І ми завжди повинні залишатися єдиними та сильними. Ми повинні бути тут, на нашій землі, бути сильними та єдиними і забезпечити, щоб ‘ніколи знову’ дійсно означало ‘ніколи знову’,” сказав він.