Категорія: Політика та право

Головна цитата: Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош впевнений, що у КСУ просто апріорі не має і не може бути іншого виходу, як ухвалити рішення про неконституційність закону про люстрацію: ” Така моя позиція базується на порушенні цим законом відразу 8 статей Конституції, або як казали древні римляни – Argumentum ad rem – докази, засновані на сутності справи”.

14 травня 2019 року Конституційний суд (КС) мав вирішити, чи відповідає Конституції закон «Про очищення влади» (або так званий закон про люстрацію). У вересні 2014 року він заборонив чиновникам, які були на високих посадах за часів президента Віктора Януковича, залишатися у владі. Але розгляд цього питання КС весь час відкладав, насамперед через серйозні політичні ризики для самих суддів. Не далося вирішити це питання і цього місяця – через зміну голови Суду. Відтепер, за попередніми даними, в КСУ повернуться до люстраційного закону лише в кінці травня – початку червня. І в суспільстві вважають, що жити цьому закону про очищення влади залишилось декілька тижнів, не більше. Зокрема, в цьому впевнений голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош.

Очільник закарпатських адвокатів наголошує на такому: «Стара влада зробила все, щоб народ втратив довіру до усіх правових інститутів. Наостанок дійшло до того, що у 2019 році ми ледь не втратили незалежність та самоврядність адвокатури. Дуже добре, що законопроект №9055, який лише погіршував права і становище адвокатів, відтепер вважається відкликаним, а новий глава держави – Володимир Зеленський своїми діями та словами підтверджує своє прагнення збудувати Правову державу в Україні з огляду на справжні європейські традиції та принципи демократії, до чого я неодноразово закликав у своїх виступах усіх громадян. Але що далі? На мою думку, слід відмінити з точки зору простих людей – недолугий, а на думку адвокатів – неконституційний закон про очищення влади, або про люстрацію. Бо насправді в Україні ніколи й не було так званого “очищення влади”, а був лише обман людей і монополізація права керування державою з боку групи політичних аферистів. Під виглядом боротьби з корупцією і “поганими чиновниками” влада Петра Порошенка просто зачистила політичне поле від конкурентів і професійних управлінців, розставляючи на їхні місця “своїх людей”, які, нерідко, поняття не мали про те, як управляти складним державним механізмом. Наслідком цієї зачистки став прихід до влади некомпетентних, корумпованих, випадкових людей, які вміли руйнувати, але зовсім не були здатні творити”.

За оцінками ГО «Громадський люстраційний комітет», наразі під дію люстрації підпадає близько 5 тисяч осіб. Існує ще Єдиний державний реєстр осіб, які підпадають під люстрацію. Фігуранти цього списку на момент прийняття закону обіймали державні посади або ж подавалися на них. Зараз у реєстрі 922 особи. І можливо, їх професійні якості зараз знадобились би новій владі, але закон про люстрацію не дає це зробити. Якщо вже призначення Андрія Богдана на посаду керівника АП (яка ще з 2016 року виведена зі статусу державної служби) наробило стільки галасу в соцмережах, то призначення фахового міністра закордонних справ, який по факту жодного правопорушення не скоїв, але працював в «люстраційний» період, навіть не можна припустити.

Олексій Фазекош цю ситуацію аналізує в дуже критичних висловах: «В результаті люстрації з державних посад були «викинуті» професіонали. І це було зроблене лише для того, щоб слідувати кон’юнктурі так званої революційної доцільності. Хоча, на мою думку, це ніяка не доцільність, а якесь спотворене бачення політичного процесу як такого. Разом з тим нагадаю, що ще Венеційська комісія (тричі !!!) розкритикувала положення закону про люстрацію як такі, що порушують права людини. Вона вказала на недотримання принципів правової держави і верховенства права, презумпції невинуватості, індивідуального характеру відповідальності, права на справедливий суд, права на захист”, – пояснив адвокат і додав: «Впевнений, що в суспільстві підтримають мою позицію в тому, що Конституційний Суд якомога швидше має визнати закон про люстрацію неконституційним, бо в державі має функціонувати на законних підставах буквально все».

До речі, нагадаємо, що насправді на теперішній час на розгляді в Конституційному Суді України щодо цього закону перебувають конституційні подання:

– Служби зовнішньої розвідки України 20.10.2014р. щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої, пункту 3 частини другої статті 3, частини третьої статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв’язку з положеннями частини другої статті 1 цього закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв’язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього закону (ухвалою колегії суддів КСУ відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на засіданні Суду);

– Верховного Суду України від 17.11.2014 р. щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади»;

– 47 народних депутатів України від 20.01.2015р. щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п’ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»;

– Верховного Суду України від 16.03.2015 р. щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади».

З цього приводу Олексій Фазекош резюмує, що «така різноманітність подань чітко підтверджує наявність в Законі України «Про очищення влади» суперечливих, а подекуди відверто антиконституційних положень. Занадто широке персональне застосування Закону (а станом на 2015 рік під дію закону потрапило майже 110 000 чиновників) від самого початку було дуже і дуже проблематичним. Це не лише призвело порушення основоположних особистих прав, а й вплинуло на функціонування всього сектору української державної служби та на соціальну стабільність, оскільки в країні сталось банальне бюрократичне перенавантаження».

Разом з тим адвокат пояснює, що у КСУ просто апріорі не має і не може бути іншого виходу, як ухвалити рішення про неконституційність закону про люстрацію з огляду на наступне.

1. Аналіз приписів закону «Про очищення влади» свідчить, що підставою звільнення осіб, до яких застосовується заборона займати певні посади в органах державної влади пов’язується із самим лише фактом зайняття ними сукупно не менше року в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року різного роду посад. Такий підхід зумовлює дискримінацію окремих осіб щодо права допускатися на загальних умовах рівності до державної служби, що є неприпустимим з огляду на положення статті 25 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права 1996 року, яким визначено, що кожен громадянин без будь-якої дискримінації повинен мати доступ на загальних умовах до державної служби. На вказані факти звернено увагу Венеціанською комісією у висновку від 16 грудня 2014 року про те, що за Законом України «Про очищення влади» особи, які підпадають під люстрацію, не мають можливості довести, що незважаючи на посаду, яку обіймали, вони не брали участі у порушеннях і не вживали або не підтримували антидемократичні заходи, що вступає в конфлікт з принципом індивідуальності відповідальності, на якому має базуватись люстрація. Таким чином, з системного аналізу норм національного та міжнародного права, практики застосування люстраційних процедур у країнах європейського співтовариства, положень національного законодавства є підстави вважати, що приписами Закону України «Про очищення влади» створюються передумови для порушення рівності можливостей реалізації права доступу до державної служби, адже в його положеннях простежується дискримінаційний підхід щодо підстав та порядку звільнення з посад осіб, що підлягають люстрації, обмеження в правах за ознакою обіймання посади в певний проміжок часу.

2. Заборона займати посади застосовується до певного кола громадян, а саме до осіб, які своїми рішеннями, діями чи бедіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ безпеки чи оборони України або протиправне порушення прав та свобод людини. Таким чином, люстрація застосовується до осіб, які перебуваючи на певній посаді «вчинили правопорушення», визначене цим законом. З огляду на таку логіку, люстрація є одним із видів юридичної відповідальності, яка має індивідуальний характер. За таких умов, вина особи у вчиненні правопорушення має бути встановлена в кожному випадку. Натомість, відповідно до положень закону «Про очищення влади», звільнення з посади розглядається як презумпція колективної вини, а не презумпція невинуватості як одного з принципів очищення влади. На необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів наголошено в міжнародних документах щодо стандартів проведення люстрації, які узгоджуються з принципом індивідуального характеру відповідальності та презумпції невинуватості, що визначені ст. 61, 62 Конституції України.

Так, відповідно до п.12, 13 Резолюції Парламентьської Асамблеї Ради Європи № 1096 «Про заходи щодо ліквідації колишніх комуністичних тоталітарних систем» при проведенні люстраційних заходів необхідно дотримуватись принципу індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному конкретному випадку, а особі, щодо якої застосовується люстраційна процедура гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду. В розумінні практики Європейського суду з прав людини статус особи, до якої застосовується люстраційні процедури прирівнюється до статусу особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину. У рішеннях Європейського суду з прав людини («Любох проти Польщі», «Турек проти Словаччини», «Матієк проти Польщі») наголошено, що при розгляді справ про люстрацію мають бути дотримані всі гарантії правового захисту, передбачені Конституцією для осіб, звинувачених у кримінальному провадженні та стандарти справедливого судового розгляду, основою яких є дотримання принципу презумпції невинуватості як стримування до недопущення передчасного осуду особи, щодо якої здійснюється люстрація.

На необхідності доведення вини кожної особи, щодо якої здійснюється люстраційні заходи як одного з критеріїв процедури люстрації наголошено Венеціанською комісією у своєму висновку. Провина, саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості та право на судовий перегляд ухваленого рішення. Особу в жодному разі не вправі люструвати без надання їй повного та належного процесуального захисту, у тому числі права на представництво адвокатом (який надається, якщо суб’єкт не може дозволити собі сплатити відповідні послуги), на оскарження наявних доказів проти неї, на доступ до всіх наявних викривальних і виправдувальних доказів, на наведення власних доказів, на проведення відкритого слухання справи за її запитом, а також на оскарження до незалежного судового органу” (п. “m”). З огляду на викладене, визначена в «законі про люстрацію» заборона займати посади впродовж 10-річного строку з підстав обіймання цими особами посад впродовж 25 лютого 2010 року – 22 лютого 2014 року призводить до порушення принципу презумпції невинуватості, передбаченого ч.2 ст.62 Конституції України.

Такий законодавчий підхід не відповідає, насамперед, конституційним засадам притягнення особи до відповідальності: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61 Конституції); особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції). Іншими словами, якщо сам лише факт приналежності до адміністративного органу старого режиму є підставою для заборони перебування на державній службі, така заборона набуває форми колективного та дискримінаційного покарання, що є несумісним з стандартами прав людини, оскільки люстрація тоді перетворюється на політичний інструмент утисків опонентів.

3. Верховна Рада, приймаючи Закон, яким презюмовано винність осіб у здійсненні заходів з узурпації влади, підриві основ національної безпеки і оборони України, протиправного порушення прав і свобод людини, визнала їх винними у вчиненні таких дій, тим самим здійснила функцію правосуддя, яка згідно статті 124 Конституції здійснюється виключно судами. Водночас, за змістом принципу поділу державної влади в Україні, визначеного у частині першій статті 6 Конституції, «державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову», які урівноважують одна одну системою стримувань і противаг.

В результаті, навіть цих висновків достатньо, аби зафіксувати, що положення Закону про люстрацію не відповідають статтям 6, 8, 19, 57, 58, 61, 62 та 124 Конституції України.

“З правової точки зору все зрозуміло. Впевнений, що і з політичної – питань також не виникне, ані у команди Володимира Зеленського, ані у суддів Конституційного Суду. Адже така моя позиція базується і доказується вищенаведеним, або як казали древні римляни – Argumentum ad rem – докази, засновані на сутності справи”, – підкреслює Олексій Фазекош.

Головна цитата статті: “Президент Зеленський щиро і рішуче налаштований діяти в інтересах Народу. Будучи людиною поза межами будь-якої системи, він зможе зламати усю “стару” Систему влади і корупції. Вірю, що в Україні нарешті припиниться безглузда війна, українці стануть більш толерантними, один до одного, до думок та переконань інших. І головне, я понад усе сподіваюсь, що в нашій державі нарешті запанує своя власна Національна Ідея, а Україна стане Єдиною для всіх українців”

Президент України Володимир Зеленський чітко демонструє, що готовий працювати, засукавши рукава, з перших хвилин, відразу після інавгурації. І про рукава – це не літературне кліше, а констатація факту, бо саме так сьогодні в сорочці із закатаними рукавами і без краватки Володимир Зеленський проводив консультації з керівниками фракцій щодо розпуску парламенту. Результат вже є – на сайті Президента опублікований Указ про проведення дострокових парламентських виборів 21 липня 2018 року.

До речі, саме перші кроки Президента, в тому числі і його кадрові призначення, чи не вперше дозволяють мені висловити свою точку зору щодо актуальних подій в країні відразу у трьох своїх іпостасях – журналіста, адвоката та політика.

Як журналіст я в захваті від того, наскільки чітко і яскраво тримає Президент руку на пульсі країни – він відчуває, що зараз хоче народ найбільше – і без вагань пропонує це. Як політик – я можу лише вітати надпотужне прагнення Зеленського до двох речей – безумовного досягнення миру і приходу в парламент нових обличь, які будуть дійсно служити народу України, будувати сильну, економічно-потужну і по-справжньому європейську країну. Як адвокат, я пишаюсь тим, що лише протягом одного три відомих адвоката стали одними з перших кадрових призначень Глави держави. Це свідчення того, що Президент розуміє важливість того, що Демократію, справжню демократію можна побудувати лише у Правовій державі. Це те, про що я вже говорив і писав багато разів, і це те, що дає мені впевненість, що з будь-якими проявами нападів на незалежність адвокатури покінчено назавжди. А того, що дозволяли собі «попередники» з АП за часів президентства П.Порошенка, вже не буде ніколи.

Звичайно, що перші Укази Президента України Володимира Зеленського викликають бурхливе обговорення, але це нормально і природньо. Тим більше, що особисто я повністю їх підтримую.

Наприклад, Президент Володимир Зеленський планує, щоб дострокові вибори до Верховної Ради України були проведені 21 липня цього року. Він видав відповідний указ. Стара система волає, що це неконституційно, тому що ще не пройшло 30 днів з моменту розпуску коаліції, про що нещодавно оголосив Андрій Парубій. Це за формально-юридичною логікою. Але чомусь усі забувають, що сам факт виходу «Народного фронту» з коаліції був суто технічним моментом, щоб «підставити підніжку Зеленському». Він це відчув, і дав миттєву відсіч – застосував фактичну логіку, і заявив що формально конституційної коаліції не існує з березня 2016 року, коли її покинула фракція Олега Ляшка. І те, що Петро Порошенко не призначив дострокові вибори раніше – це сугубо проблеми Петра Порошенка. Володимир Зеленський прочитав ситуацію як вона є і виніс вердикт – офіційною причиною розпуску Верховної Ради є «пункт перший статті 90 Конституції України – відсутність коаліції у Верховній Раді».

«Ми вважаємо, що буде дуже важливий крок для оновлення парламенту. І для заведення у парламент нових прогресивних молодих обличь, які мають бажання і можливість працювати на Україну, на її майбутнє», – так прокоментував цей Указ Андрій Богдан, радник Володимира Зеленського із юридичних питань, а відтепер вже й голова Адміністрації Президента.

Як голова Закарпатської організації партії «Соціалісти» я чітко висловлюю підтримку таким намірам команди Президента, тим більше, що завтра планується внесення змін до Виборчого кодексу, з тим щоби зменшити прохідний бар’єр до 3%. Тоді шанс потрапити в парламент матимуть не лише «олігархічні партії», але й партії, які мають підтримку народу, але не можуть дозволити витрачати собі шалені гроші на рекламу.

А от як адвокат маю декілька зауважень. Указ Президента набуває чинності з моменту його публікації в офіційному джерелі (газета «Урядовий кур’єр» чи «Голос України»), але якщо опублікувати завтра, то тоді вже не можна змінювати виборче законодавство. Разом з тим голова парламенту вже оголосив про позачергову сесію на завтра, 22 травня. Тоді алгоритм дій має бути таким: голосування депутатів відразу у всіх читаннях, тут же направлення на підпис Президента, і одночасна публікація як змін до Закону, так і Указу про дострокові вибори. Однак ця схема спрацює, лише якщо парламент прийме необхідні зміни, що далеко не факт.

Тим не менш, я впевнений, що такий досвідчений адвокат як Андрій Богдан вже має план «Б» і щодо цього моменту.

До речі, щодо кандидатури нового глави АП. Зараз дуже багато нарікань з приводу того, що він – держслужбовець часів Азарова і Януковича, підпадає під люстрацію, а тому Володимир Зеленський ніяк не міг його призначати на посади керівника АП. Щодо закону про люстрацію, то я давно казав про його недолугість, і попрання основного принципу права – індивідуалізації покарання. Разом з тим, дійсно сподіваюсь, що Конституційний суд за день-два таки визнає цей закон неконституційним. Тим більше, що сам Андрій Богдан вже дав коментар з цього приводу. “Я потрапив під закон про люстрацію абсолютно несправедливо”, – заявив Богдан. Він уточнив, що причиною його переслідування стало те, що він викрив корупційну схему, за якою з держбюджету виводилися мільярди. За словами Богдана, людина, яка створила цю схему водночас є одним із з авторів закону про люстрацію. Також Богдан додав, що раніше посади глави Адміністрації президента та заступників глави АП вивели з державної служби, а отже і з-під дії закону про люстрацію. Тому, за його словами, про порушення закону у ситуації з його призначенням не йдеться.

Інше «адвокатське» кадрове призначення Президента України Володимир Зеленського стосується Руслана Стефанчука, якив став радником та представником Президента у Верховній Раді.

Стефанчук – доктор юридичних наук, адвокат, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України, екс-заступник головного редактора юридичного журналу “Право України”. У 2011-2013 завідував відділом проблем розвитку національного законодавства в Інституті законодавства Верховної Ради України. Тобто людина з правом обізнана, більше того з 2016 року Руслан Стефанчук – ще й член Науково-консультативної ради Національної асоціації адвокатів України, а отже до проблем адвокатури дотичний як ніхто інший.

Також щойно стало відомо про те, що своїм помічником глава держави призначив ще одного адвоката – Андрія Єрмака, юриста-міжнародника, засновника і CEO «Міжнародна юридична компанія», яка працює у сфері захисту прав інтелектуальної власності та авторського права.

На завершення, підсумовуючи перші кроки і кадрові призначення Президента України Володмира Зеленського, хотілось би задати риторичне запитання: “А чи є світло в кінці тунелю? Чи виправдає надії українців новообраний Президент?” З моєї точки зору, аналіз поточної ситуації дає можливість дійти висновку, що надії українців будуть виправдані. Команда Глави держави формується з досвідчених юристів, які розуміють, що без розбудови Правової держави неможливий розвиток жодного демократичного суспільства. Мені здається, що Президент Зеленський щиро і рішуче налаштований діяти в інтересах Народу, і що він, будучи людиною поза межами будь-якої системи, зможе зламати усю “стару” Систему влади і корупції. Вірю, що в Україні нарешті припиниться безглузда війна, українці стануть більш толерантними, один до одного, до думок та переконань інших. І головне, я понад усе сподіваюсь, що в Україні нарешті запанує своя власна Національна Ідея, а Україна стане Єдиною для всіх українців.

Світло в кінці тунелю все ж таки є!

Олексій Фазекош,
Голова Ради адвокатів Закарпатської області,
Голова Закарпатської організації партії «Соціалісти»

Під час форуму з літнього права та процесу «Золотий Дюк» буде розглянуте питання щодо динаміки перетворень та практичних аспектів кримінального процесу.

Модератором 2-ї сесії, присвяченої цій темі виступить Володимир Рудниченко, адвокат, молодший партнер практики безпеки бізнесу АО Juscutum.

Разом з провідними суддями та адвокатами ми розглянемо такі питання:
– Актуальні юридичні проблеми призначення та виконання судово-медичних експертиз
– Продовження строків досудового розслідування — обмеження прав чи необхідність? Остання практика роботи слідчих суддів.
– Особливості апеляційного оскарження та розгляду скарг на ухвали слідчих суддів.
– Процесуальні особливості, підслідність корупційних злочинів та практичні рекомендації, пов’язані зі стартом роботи Вищого антикорупційного суду.

ААУ запрошує до дискусії!

Детальна інформація про захід: http://www.uaa.org.ua/events/14459/

Реєстрація за посиланням: https://bit.ly/2AkMTTf

Днями, під час зустрічі в Києві відбулась розмова одного з найвідоміших фотохудожників України Сергія Гриценка з адвокатом та журналістом, кандидатом юридичних наук, істориком, головою Ради адвокатів Закарпатської області Олексієм Фазекошем

Бесіда про роль містики та вічних цінностей, харизми творчої особистості в розбудові Української Держави відбулась в офісі Київського представництва Ради адвокатів Закарпаття.

Фоном для розмови стала композиція відомого джазмена Сергія Коваля під назвою “Голос Третього Грому”.

Основні цитати статті:
1. Адвокатура буде сильною за умови, якщо в професію потраплятимуть лише філігранні правники.
2. Українська адвокатура повинна себе захищати, оскільки є одним з останніх бастіонів демократії в державі (так само як і незалежна преса). Саме тому на часі і дуже актуальною є ідея, яку я підтримую і маю намір реалізувати, – це створення Ордену захисників адвокатури (такого собі мобільного і бойового загону адвокатури), який буде стояти на сторожі інтересів правової держави і принципів демократії

Дуже часто під час якихось робочих моментів мені доводиться зіштовхуватись з тим, що насправді за розумними на перший погляд речами стоїть пустота, тобто ці речі не мають жодної перспективи. Особливо яскраво це ілюструється в медійній сфері, яка зараз як ніколи раніше страждає від появи різного роду фейків. Чому і як відбувається викривлення реальності в інформаційному просторі, про це можна розмірковувати довго, але важливо розуміти, що сила і монолітність досягається лише тоді, коли у спільноти – в тому числі, на цьому я акцентує свою увагу особливо, і адвокатські спільноти – існує єдине глибинне бачення матриці своєї професії чи свого існування.

До речі, цікавим прикладом уведення єдиної матриці поведінки є християнство. Воно в певний час під час формування своєї доктрини відібрало лише чотири Євангелія, причому три з них мають єдине джерело, невідоме сьогодні. Всі інші Євангелія було знищено, частину їх випадково було знайдено аж у ХХ столітті. Тобто з декількох альтернатив християнства перемагає те, яке запропонував апостол Павло. Таким чином християнство формує і той чи інший конкретний набір текстів. І саме ця ментальна матриця лежить в основі мислення багатьох людей вже два тисячоліття.

Я до того, що приблизно те ж саме зараз відбувається і в адвокатурі – ми всі нарешті почали створювати єдину матрицю своєї професії, розуміти, що саме потрібно для того – аби нам більше ніколи не довелось воювати за свою незалежність, як це сталося нещодавно під час боротьби із законопроектом 9055. І червоні лінії тут вже зрозумілі мені здається геть усім: це справедливий доступ до професії, виховання з правників філігранних фахівців, якими і мають бути адвокати, сильні органи адвокатського самоуправління і абсолютний, в тому числі і під час судових процесів, захист прав та гарантій адвокатської діяльності.

До речі, про філігранність я згадав не просто так.

Сьогодні до мене завітав мій товариш, член КДКА Закарпатської області Кампов В’ячеслав Федорович, якого я і самого вважаю філігранним юристом, і який робить такими усіх молодих адвокатів нашого краю.

Так от у розмові з В’ячеславом Федоровичем мені стало остаточно ясно, що саме принциповість, постійна самоосвіта, розвиток своїх професійних навичок – і є тим базовим набором, що створюють міцний фундамент якісної роботи адвоката та філігранно відшліфовують усі його юридично значущі рішення і висновки. Але не пройшло і півгодини після нашої зустрічі, як я з подивом дізнаюсь, що чергові невігласи з Верховної Ради планують знову щось там підправити у адвокатурі, як теє їм здається правильним. Мова йде про черговий шедевр законопроектної роботи у вигляді проекту №10220 авторства Юрія Бублика. Мені наразі невідомо, хто і навіщо попросив пана Бублика чіпати сферу, у якій він, вочевидь, не дуже добре обізнаний, але нашвидкуруч цей проект маємо проаналізувати.

Насамперед, Юрій Бублик пропонує змінити порядок доступу до адвокатської діяльності. Для цього начебто потрібно запровадити кваліфікаційний іспит у формі письмового анонімного тестування та фіксувати його перебіг за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Тут якщо чесно, вже трохи дивно: як так і анонімно, і під відео та аудіо фіксацію одночасно? Але якщо все записується, до де ж тут анонімність? Крім того, кваліфікаційний іспит має проводити виключно Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, начебто ВКДКА і без того роботи мало. Але з цього приводу особливо розмірковувати немає сенсу, бо це банальне конструювання велосипеду, причому такого, який ніколи не поїде.

Але друга новація від Ю.Бублика вже насторожує значно більше. Депутат пропонує звільнити від проходження стажування не тільки помічників адвокатів зі стажем роботи в два роки (як це передбачено чинною редакцією Закону), а й осіб, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають п’ятирічний стаж роботи в галузі права. Ну а це автоматично геть усі люстровані прокурори, судді, які не пройшли кваліфоцінювання, різні корпоративні юристі, які ані в суді, ані в СІЗО жодного разу не були тощо. За своїми наслідками, це навіть ще більше знущання над професією адвоката, ніж пропонував славнозвісний проект №9055.

І тут я маю мабуть дещо розповісти пану Бублику, бо він чогось вважає, що стажування адвоката – то якась зайва забаганка, яку видумали в НААУ, або хтозна, що він там собі думає. Але справа в тому, що досліджуючи сутність інституту стажування як умови набуття особою статусу адвоката необхідно завжди врахувати твердження науковця О.В. Поспєлова, який вказує на те, що «стажування в адвокатурі завжди мало на меті не лише навчання майбутніх адвокатів основам професійної майстерності, але й передачу їм етичних традицій професії, у відсутності яких професійна деградація особистості адвоката неминуча». Я повністю розділяю таку точку зору автора, оскільки система вищої освіти в галузі права за загальним правилом не передбачає надання особам знань, що пов’язані із адвокатською етикою, а тому таке завдання має бути покладене саме на інститут стажування.

І недарма ж у Положенні про організацію та порядок проходження стажування НАЙПЕРШИМ завданням стажування вказане не отримання професійних навичок, але вивчення деонтологічних основ адвокатської діяльності:

«Основними завданнями стажування є:
1.5.1. вивчення деонтологічних основ адвокатської діяльності, принципів та методів організації роботи адвокатських об’єднань, адвокатських бюро, особливостей діяльності адвоката, який здійснює її індивідуально;
1.5.2. набуття нових та вдосконалення наявних професійних навичок та умінь, практичне застосування професійних знань, отриманих у результаті теоретичної підготовки особи, необхідних для заняття адвокатською діяльністю самостійно;
1.5.3. розвиток професійних, особистих, морально-етичних, якостей, необхідних для захисту інтересів окремих клієнтів та інтересів суспільства в цілому;
1.5.4.поглиблення професійної спеціалізації, накопичення практичного досвіду для якісного надання правової допомоги».

При цьому у даному випадку депутату Бублику слід звернути увагу на те, що такий інститут набуття теоретичної бази, практичних знань і навичок та осягнення основ адвокатської етики не є здобутком чи витвором уяви НААУ, але має глибокі історичні коріння як на території нашої держави, так і за кордоном.

Зокрема, в ст. 354 Заснувань судових установлень від 1864 року, крім вимоги про наявність освіти для претендента на здобуття статусу присяжного повіреного, ставилася і вимога про проходження ним судової практики протягом п’яти років під керівництвом присяжного повіреного як його помічника (в якості альтернативи до такої практики розглядалася служба не менше п’яти років по судовому відомству на таких посадах, при здійсненні яких можна було набути практичні навички у здійсненні судових справ, або також не менше п’яти років перебування такої особи в якості кандидата на посади по судовому відомству).

Відомим був інститут стажування й адвокатурі Франції в період її інституційного становлення. В XIX ст. однією з умов вступу до французької адвокатури було проходження стажування протягом трьох років, лише після цього стажист міг бути внесений до адвокатського списку. Активно використовує інститут стажування в якості необхідної умови здобуття статусу адвоката і сучасний законодавець зарубіжних країн. Так, велике значення практичному навчанню осіб, які виявили бажання стати адвокатами, приділяє французький законодавець. Так, ст. 12 і 12-1 Закону «Відносно реформи деяких судових і юридичних професій» від 21 грудня 1971 року № 71-1130 передбачено процедуру отримання такими особами статусу адвоката, за якою спочатку вона складає вступний іспит до регіональних центрів професійного навчання (centres régionaux de formation professionnelle), де проходить теоретичне і практичне навчання протягом не менше вісімнадцяти місяців. Таке навчання складається із трьох етапів, протягом заключного третього етапу кандидат проходить шестимісячне стажування у адвоката. Після закінчення навчання така особа отримує сертифікат про відповідність адвокатській професії, але цей сертифікат ще не дає права на самостійне зайняття такою професією. Для цього потрібно ще пройти стажування зі спеціальності, строк якого повинен бути не менше двох років, і лише після відповідної атестації (перевірка професійних навичок за фахом) Національною радою адвокатів видається сертифікат, а особа включається до реєстру адвокатів. Все це вказує на те, що кандидат на отримання статусу французького адвоката фактично повинен пройти подвійне стажування, оскільки крім стажування, яке потрібно пройти під час навчання у регіональному центрі професійного навчання, такий кандидат повинен пройти ще й стажування по спеціальності, яке в юридичній літературі отримало ще назву «додаткове стажування».

Не менш важливого значення інституту стажування претендентів на здобуття статусу адвоката приділяє й німецький законодавець, який у Федеральному законі «Про адвокатуру» вказує на 9 місячний строк стажування у адвоката.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 чинного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. Цей строк більш деталізується в уже згадуваному Положенні про організацію та порядок проходження стажування, в якому зазначається, що стажування здійснюється протягом шести місяців і обчислюється шляхом сумарного обліку робочого часу стажиста на виконання програми та плану стажування, який має становити не менше 550 годин (п. 1.6. Положення). Також зазначається, що даний термін обчислюється з дати надання стажистом направлення ради адвокатів регіону адвокату – керівнику стажування.

Так ось, слід констатувати те, що у порівнянні з рядом інших зарубіжних країн, − це доволі малий строк, протягом якого особа, яка виявила бажання набути статус адвоката, повинна пройти стажування. Так, законодавець Республіки Словенія вказує на необхідність проходження річного стажування (ст. 25 Закону «Про адвокатуру»). Дещо вищі вимоги щодо строку стажування такої особи передбачає італійський законодавець (ч. 5 ст. 41 Закону «Нові правила для організації юридичної професії»), який виходять із 18-місячного строку. Подібної позиції дотримується і законодавець кантону Женеви (Швейцарська конфедерація), але такий строк стажування він встановлює лише щодо особи, яка вже склала відповідний кваліфікаційний іспит, а для особи, яка ще не склала такий іспит, передбачається вже строк стажування не менше 24 місяці (ст. 31 Закону «Про адвокатуру»). У Голландії строк стажування взагалі складає 3 роки (ст. 9 «b» Закону «Про адвокатуру»), а одним із найбільш вимогливіших у даній сфері є австрійський законодавець, який виходить із необхідності п’ятирічного (!) строку стажування особи, яка виявила бажання стати адвокатом (параграф 2 Розділу 1 «Вимоги до здійснення адвокатської професії» Закону «Про адвокатуру»). І лише в Україні окремі депутати додумуються до того, щоб не було ніякого стажування взагалі.

Я певний, що проект №10220 мало цікавий юридичній спільноті і доля його вже приречена на забуття. Тож до єдиної матриці адвокатської професії ця новація не потрапить ніколи, але стояти на сторожі ось таких фейків треба завжди, щоб ми отримували з адвокатів філігранних правників, а не дірки від бублику…

Також це зайвий приклад того, що українська адвокатура і надалі повинна себе захищати, оскільки є одним з останніх бастіонів демократії в державі (так само як і незалежна преса). Саме тому на часі і дуже актуальною є ідея, яку я підтримую і маю намір реалізувати, – це створення Ордену захисників адвокатури (такого собі мобільного і бойового загону адвокатури), який буде стояти на сторожі інтересів правової держави і принципів демократії

Війна добра і зла продовжується. Такою є діалектика світу.

Продовжується і війна за адвокатуру, бо є певним відображенням боротьби добра і зла в державі. І як тут не згадати слова зі Старого Заповіту: ” І я дав тобі цей меч, щоб ти міг захистити свій народ…”

Олексій Фазекош,
голова Ради адвокатів Закарпатської області

16 квітня 2019 року до Київського представництва Ради адвокатів Закарпатської області завітав лідер партії “Соціалісти” Леонід Кожара. Очільник партії привітав Олексія Фазекоша, який не тільки є адвокатом та головою Ради адвокатів Закарпаття, але й керує обласним осередком “Соціалістів”, а також відмітив важливість відкриття Представництва в нинішній період часу.

Крім того, сторони обговорили плани на майбутнє, вектори розвитку партійних осередків в регіонах, акції та заходи, які будуть проводитись, в тому числі і в рамках підготовки до парламентських виборів 2019 року.

Зокрема, за словами Олексія Фазекоша, “увесь цей час він не залишав питання розбудови партійної структури на Закарпатті. Наразі до лав “Соціалістів” вже виявили бажання вступити сотні громадян. Тож вже найближчим часом, орієнтовно в травні 2019 року, будуть відкриті осередки партії не лише в Мукачево, але й Ужгороді”. Все це разом дасть потужний поштовх розбудові партії в регіоні, а прихильність до ідей соціалізму як самого Олексія Фазекоша, так і багатьох впливових закарпатців стане запорукою того, що партія отримає чимало голосів під час виборчих перегонів до парламенту. З цього приводу О.Фазекош навіть висловив припущення, що партія легко подолає 3% виборчий бар’єр для входження в парламент.

У свою чергу Леонід Кожара підтвердив, що партія “Соціалісти”, дійсно, йде на вибори з впевненістю та великими надіями і сподіваннями, і додав: “Ми розуміємо той величезний потенціал, який має наша партія на Закарпатті. Тож впевнені, що разом нам вдасться створити у регіоні велику, ефективну і дієздатну партійну організацію. На жаль, часу до старту виборчих перегонів залишилось не так вже й багато, а отже необхідно, щоб найближчим часом були ухвалені усі рішення щодо нашої стратегії і тактики на Закарпатті під час виборів. Через те сподіваємось, що Закарпаття дасть нам позитивний результат. Ми на вас сподіваємось і йдемо разом до перемоги!”

На завершення зустрічі Леонід Кожара привітав усіх закарпатців та особисто Олексія Фазекоша з відкриттям столичного представництва, зазначивши, що на сьогоднішній день, допоки реформа децентралізації не доведена до свого логічного завершення, то представники регіонів просто змушені проводити багато часу в Києві, а отже відкриття офісу – це сучасна вимога часу.

Українська адвокатура довела, що вона є сильною, єдиною та монолітною, здатною реагувати на виклики часу. Тобто є саме такою, якою є спільнота закарпатських адвокатів.

Це – основний меседж з відеозвернення голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, яке він розмістив на своїй сторінці у Фейсбук.

Адвокат проводить паралелі між Католицьким Орденом, що захищав віру по всьому світу, та сучасним Орденом Адвокатів, які захищають права людей згідно Конституції України.

Особливістю відеозвернення є його патріотично-містичний настрій. Який, з одного боку, поєднує в собі серйозні роздуми над тим, що являє собою сучасна адвокатура, який внесок в її розвиток та становлення зробили і зробить Спілка адвокатів України та НААУ, чому позиція закарпатських адвокатів є принциповою в цьому питанні. А з іншого – у відео присутній і філософський погляд на те, що в цьому житті дуже багато речей мають спільне коріння і нерозривний зв’язок через сотні років.

2 квітня 2019 року в центральному Мукачівському офісі Ради адвокатів Закарпатської області відбулась робоча зустріч Голови Ради Олексія Фазекоша зі спостерігачами від Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Девідом Вулфом та Джорджіо Зельковічем.

Олексій Фазекош радо привітав гостей, які в черговий раз завітали до очільника адвокатської спільноти Закарпаття, а також наголосив на тому, що і він особисто, і адвокати регіону вітають рішення Ради ОБСЄ про продовження до 31 березня 2020 року мандату Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, який поширюється на всю територію України. За словами О.Фазекоша, для адвокатів дуже важливо, що в основі діяльності ОБСЄ з питань прав людини і демократизації лежить Концепція верховенства закону і верховенства права. Крім цього, правникам імпонує те, що ця концепція не тільки включає в себе колишні правові напрацювання, але також націлена на формування такої правової системи, яка повноцінно закріплює принцип людської гідності та справедливості.

У свою чергу і Д.Вулф і Д.Зельковіч не тільки погодились із тезою О.Фазекоша про те, що саме адвокатура, як інститут громадянського суспільства, стоїть на сторожі прав і свобод людини, а часом є останнім рубежем, що захищає особистість від сваволі з боку державних органів, але й наголосили на тому, що свобода юридичної професії є одним з елементів, що становлять основу правової демократичної держави. «Право на захист, рівність сторін у судочинстві, незалежність адвокатури і повага до правового статусу адвокатів – це стандарти, закріплені в багатьох документах ОБСЄ», – зазначили представники Моніторингової місії.

Тож не дивно, що одним з головних питань, яке було підняте співрозмовниками, стало обговорення так званої реформи адвокатури та законопроекту №9055. Представники ОБСЄ зазначили, що вони давно і уважно слідкують за розвитком судової реформи в Україні, і вони дійсно вважають, що реформа адвокатури є необхідною. Але в цілому для ОБСЄ важливо стратегічне бачення розвитку адвокатури як правозахисного інституту, а не учать в якихось інтригах. Так, прихильники проекту 9055 використали як власну перемогу начебто слова генерального секретаря ОБСЄ Томаса Гремінгера, який 4 березня у Відні, в штаб-квартирі ОБСЄ, під час конференції “Підсумки ключових реформ в Україні: децентралізація та судова система”, зазначив, що судова реформа була б неповною без реформування адвокатури, а відповідний законопроект 9055 назвав довгоочікуваним.

Насправді, як пояснили Олексію Фазекошу представники ОБСЄ, пан Гремінгер під час того заходу взагалі про проект 9055 не сказав ані слова, бо цей проект ніхто в ОБСЄ не вивчав, та й не було такого завдання. Натомість в ОБСЄ лише толерують запит українського суспільства та й власне адвокатів до якісної судової реформи, в тому числі і реформи адвокатури. І це не лише усні запевнення, але є й відповідні документи та листи.

У відповідь голова Ради адвокатів Закарпатської області наголосив, що адвокати не лише не противляться змінам, але й самі давно і системно обстоюють внесення змін до діючого Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адже такі зміни як посилення відповідальності за перешкоджання діяльності адвоката, надання йому більш прав та механізмів захисту неодмінно призведе до поліпшення із захистом прав людей в країні. Однак проект 9055 переслідує зовсім іншу мету – роздробити адвокатуру, зробити її слабкою і уразливою, підлаштувати під «конкретні меркантильні інтереси» окремих чиновників та ренегатів від адвокатури.

Також Олексій Фазекош нагадав представникам ОБСЄ, що лідер адвокатури – Голова НААУ Лідія Ізовітова неодноразово зверталась як до Президента, так і до народних депутатів від імені адвокатів України з проханням зупинити тіньову реформу адвокатури. «Підтримуючи необхідність прозорої та професійної реформи адвокатури, НААУ виступає проти маніпуляцій європейськими оцінками та тіньових спроб повернути адвокатуру під контроль держави. Внесений проект закону 9055 містить загрози знищення інституційної гарантії незалежності адвокатури – адвокатського самоврядування та саморегулювання професії. По суті, адвокатура відкидається у своєму розвитку на 30 років назад. Йдеться про обмеження прав адвокатів і про знищення прав людей, тому що в суді ми представляємо не самих себе – ми захищаємо права та інтереси громадян. Це наступ на права людини, це порушення конституційних норм, практики ЄСПЛ та рішень Конституційного Суду», – упевнена голова НААУ Лідія Ізовітова.

Продовжуючи думку Л.Ізовітової, голова Ради адвокатів Закарпаття наголосив на тому, що «звичайні люди ефекту від реформи не відчують. Хоча змінами в закон можна було забезпечити громадянам більш відкритий доступ до правосуддя, більш якісний захист їх прав і законних інтересів. Але фактично основні зміни торкнуться лише адвокатського самоврядування та звуження прав адвокатів. Зокрема, розширене поняття адвокатського запиту знівельоване можливостями відмов у відповідях на ці запити. Законопроект передбачає доповнення Кримінального процесуального кодексу нормами, які дозволять суду на власний розсуд визначати, чи є у діях адвоката зловживання процесуальними правами. Логіка розвитку світових демократій показує, що навіть у суспільстві, де є усталені традиції демократичних цінностей, спостерігаються непоодинокі випадки намагання держави встановити контроль за всіма сферами суспільного життя, у тому числі за правовою системою. І ось аналіз проекту 9055 підводить до логічного і мотивованого висновку: за неприхованим бажанням змінити профільний закон стоять примарні ідеї зробити адвокатуру слабкою і залежною, а адвокатів — керованими. Припускаю, що саме це ховається за ширмою такого псевдореформування. Реформувати систему адвокатури в Україні дійсно потрібно, але зважено і з врахуванням того, що реформа повинна стати складовою комплексної фундаментальної реформи всієї правової системи, наближення її до європейських правових стандартів. Тому, висловлюючи свої критичні зауваження, вважаю, що законопроект у частині положень, що визначають принципи, процедуру та механізми обрання до органів адвокатського самоврядування та доступу до професії, а також нові «гарантії» не є прогресивним, а навпаки є алогічним та концептуально недемократичним. Як наслідок, в цій частині проект не спрямований на поліпшення стану справ в українській адвокатурі та може генерувати конфлікти, що не властиві адвокатському середовищу», – детально пояснив свою позицію з цього приводу Олексій Фазекош.

Представники ОБСЄ запевнили очільника адвокатів Закарпаття, що така позиція їм є зрозумілою, вони її повністю розділяють і зроблять усе, аби відповідні положення щодо проекту №9055 і такої реформи адвокатури з’явились у звітах та робочих документах Місії.

Продовжуючи далі тему розвитку правової держави, співрозмовники обговорили також і ситуацію і з дотриманням прав адвокатів в сучасний період діяльності Ради адвокатів Закарпатської області. Олексій Фазекош сказав, що йому особливо приємно підкреслити, що його регіон є найбільш монолітним і єдиним серед усіх адвокатських спільнот України. Як приклад він навів випадок, коли близько 100 адвокатів Закарпаття одночасно прийшли до Закарпатського апеляційного суду аби підтримати свого колегу – адвоката Віталія Шалапаюка під час розгляду апеляції прокуратури.

«Саме тоді Рада адвокатів Закарпаття гучно заявила про те, що ми будемо вступати повним складом у будь-яку кримінальну справу, де фігуруватиме наш колега. Жодним чином не допустимо порушення прав та фальшування справ. Кожен адвокат має знати, що він під надійним захистом своїх колег, своєї професійної спільноти. Ми довели, що ми – сила, яка має активну позицію. І така ситуація зберігається й до сьогодні.

До речі, під час неодноразового професійного спілкування з головою Закарпатського апеляційного суду Ганною Фазикош мене запевняли, що адвокати наразі є чи не останнім бастіоном демократичних перетворень в Україні, то ж ми просто не маємо права бути слабкими. До речі, що стосується реформи судочинства. Можу запевнити, що саме Ганна Фазикош є високим професіоналом своєї справи, дуже висококваліфікованим представником Феміди на Закарпатті. Рада адвокатів Закарпатської області в моїй особі одна з перших привітала Ганну Василівну з обранням її очільницею Закарпатського апеляційного суду. й всі ми бачимо, що судова система від такого вибору лише виграла. Справи слухаються професійно, немає ніяких конфліктів з адвокатами. Все це робить регіон дуже позитивним в контексті сприйняття його через повагу до Закону. Натомість, саме Ганна Фазикош своєю успішною діяльністю довела, що українське судочинство може бути ефективним за певних умов навіть в умовах не дуже досконалої судової реформи. І це не лише мої думки, високий професіоналізм колективу Закарпатського апеляційного суду на чолі з Ганною Фазикош, підкреслюють багато моїх колег адвокатів», – поділився своїми роздумами голова Ради адвокатів Закарпаття.

Разом з тим наголосимо на тому, що спостерігачів ОБСЄ цікавив максимально широкий аналіз усіх важливих аспектів не лише з точки зору розвитку правової системи, дотриманням в регіоні прав людини, але й з огляду на важливі суспільно-політичні та державні події.

Зокрема, до Д.Зельковіча декілька разів звертались із приводу введення постійної місії ОБСЄ у Закарпатську область. До речі, протягом 2017-2018 років тему введення місії ОБСЄ на Закарпатті неодноразово піднімав й офіційний Будапешт. Але голова Ради адвокатів Закарпатської області запевнив гостей, що не бачить підстав для направлення спостерігачів у регіон: «Я відповідально заявляю, що на Закарпатті зараз все спокійно. Немає жодних сепаратистських проявів чи рухів, відсутні будь-які міграційні чи етнічні конфлікти. Я маю системні й ґрунтовні розмови з приводу правової безпеки в регіоні із прокурором області Володимиром Гаврилюком і з керівником ГУ Нацполіції в Закарпатській області Романом Стефанишиним. І чесно кажучи, роботи у правоохоронців в цьому напрямі небагато. З останнього, що я знаю, це оголошення підозри у скоєнні державної зради депутатом Берегівської районної ради. Мова йде про те, що він організував участь так званої «збірної Закарпаття» з футболу у чемпіонаті Європи, який проходив на початку червня 2018 під егідою міжнародної футбольної федерації невизнаних територій і національних меншин. Для цього депутат виготовив і надав форму, у якій виступали на чемпіонаті гравці цієї збірної (з комбінованим логотипом з герба і прапора Закарпатської області та з державною угорською символікою), яка фактично вказує на трактування території Закарпатської області як частини Угорщини. Оце й увесь сепаратизм».

Також О.Фазекош відмітив, що вважає й В.Гаврилюка, й Р.Стефанишина надзвичайно високими фахівцями, які на своїх посадах роблять усе можливе для забезпечення спокою й законності в регіоні. “Не можу не відмітити й конструктивну співпрацю як з Управлінням поліції, так і Обласною прокуратурою. Жодних конфліктів з адвокатами не відбувається, а робочі питання вирішують без непотрібних затримок чи грубих порушень”, – підкреслив О.Фазекош.

Що ж стосується оцінки політичної ситуації в регіоні, то Олексій Фазекош наголосив на тому, що будь-які політичні процеси на Закарпатті відбуваються виключно у демократичній спосіб. Цьому сприяє й виняткова державницька позиція очільника Закарпатської обласної держадміністрації Геннадія Москаля. «Ми дуже легко знаходимо спільну мову з Геннадієм Москалем, адже він також правник і адвокат у минулому, Заслужений юрист України. То ж усі важливі проблеми з питань правового захисту чи діяльності адвокатури, а також дії, спрямовані на дотримання прав людини в Закарпатській області вирішуються дуже оперативно, конструктивно і злагоджено», – зазначив Олексій Фазекош.

На завершення зустрічі сторони домовилися про подальшу співпрацю щодо обміну інформацією. Тим більше, що як виявилось, у Олексія Фазекоша та одного з представників ОБСЕ виявився спільний інтерес – для них обох прикладом ідеального політика є Вінстон Черчилль, портрет якого й привернув увагу співрозмовників під час прощавання. Тож під час наступної зустрічі буде зроблений символічний обмін сувенірами на “черчиллівську” тематику, і можливо саме зараз для адвокатури як ніколи актуальний вислів цього відомого британця: “Іноді навіть максимуму наших можливостей виявляється недостатньо, і нам доводиться робити те, що ми раніше вважали вище своїх сил”.

Іван Правдін

Доповідь до дебатів Комітету Міністрів Ради Європи «Ефективне розслідування», Страсбург, 12 березня 2019 року (джерело – Резонанс)

Дякую за надане слово та можливість виступити у дебатах. Від імені Державного бюро розслідувань України я хотіла би запевнити Комітет у нашій рішучості викорінити проблему катувань в діяльності правоохоронних органів. Зокрема, нашим пріоритетом є забезпечення належного проведення національними органами влади ефективного розслідування фактів порушення положень Конвенції, які констатовані Європейським судом з прав людини, зокрема фактів катувань або неналежного поводження.

Так само, як реагування на рішення Європейського суду з прав людини, важливими є і превентивна робота по протидії катувань в діяльності правоохоронних органів, тобто робота по профілактиці таких злочинів, а також національних розслідувань фактів та звернень, в яких стверджується порушення абсолютної заборони катувань.

Важливим з точки зору цієї роботи є не тільки проведення повноцінних розслідувань, через встановлення фактичних обставин таких випадків, притягнення винуватих осіб до кримінальної відповідальності, а також забезпечення відшкодування шкоди та поновлення прав осіб у результаті таких розслідувань (тут зрозуміло що роль нашого органу як органу розслідування є обмеженою і тому взаємодія з іншими органами влади – прокуратурою та судами, забезпечення прав потерпілих є важливими).

З самого початку я хотіла би запевнити делегатів, що для Державного бюро розслідувань України пріоритетним питанням є вжиття всіх необхідних кроків для вирішення цієї системно-структурної проблеми, ідентифікованої в рішеннях ЄСПЛ, зокрема у групі справ Каверзін проти України.

Шлях вирішення цих проблем не може бути простим. Державне бюро розслідувань є новоствореним правоохоронним органом, який розпочав свою діяльність 27 листопада 2018 року.

До компетенції ДБР віднесено проведення розслідувань скарг проти поліції та інших правоохоронних органів, зокрема, злочинів, вчинених чиновниками, які мають особливо відповідальний статус.

На теперішній час ми знаходимся лише на стадії активного становлення та формування пріоритетних напрямів своєї діяльності і тому участь у цій зустрічі та обмін досвідом є для нас вкрай важливими і ми відкриті для співпраці з іншими подібними інституціями держав-членів Ради Європи для обговорення спільних проблем, шляхів їх вирішення, методичних напрацювань, тощо.

Але вже за короткий час своєї активної роботи ми досягли позитивних результатів у реалізації принципів незалежності і неупередженості, ретельності, невідкладності, компетентності, залучення потерпілого і контролю громадськості, що є запорукою ефективного розслідування.

На організаційному рівні у ДБР забезпечено спеціалізацію слідчих, які розслідують вказану категорію злочинів, їх навчання та підвищення професійного рівня. Запроваджено систему оперативного реагування на повідомлення про факти катування чи жорстокого поводження у засобах масової інформації та соціальних мережах, у тому числі у Фейсбуці.

Після виплати компенсації, присудженої Європейським судом з прав людини, матеріали за рішеннями Суду передаються Міністерством юстиції України до Державного бюро розслідувань з метою здійснення досудового розслідування та встановлення осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких Європейським судом прийнято рішення проти України.

На даний час до Державного бюро розслідувань надійшло понад 100 таких звернень, за якими розпочато повторне або додаткове досудове розслідування, яке проводиться з дотриманням принципів ефективності.

Державним бюро розслідувань вживаються заходи щодо забезпечення своєчасного та ефективного проведення розслідування фактів катування чи неналежного поводження ще до того, як вони стають предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Нами почато розслідування у понад 4000 кримінальних проваджень, серед яких близько 400 за фактами катування чи неналежного поводження. Ми розраховуємо вирішити такі системні для України проблеми, як: катування та жорстоке поводження з боку правоохоронців; відсутність ефективного розслідування цих фактів та ефективного засобу правового захисту в цьому відношенні.

Окрім здійснення досудового розслідування виявлених випадків катування нами організовується тісна співпраця органів влади з метою зниження рівня латентності таких злочинів.

Зокрема Бюро розробило проект Інструкції про порядок взаємодії з виявлення, припинення, розкриття та розслідування фактів катувань. У ньому визначається механізм взаємодії між Державним бюро розслідувань та Генеральною прокуратурою, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством оборони, Міністерством охорони здоров’я, Службою безпеки України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та іншими державними установами щодо протидії катуванню шляхом негайного та своєчасного інформування ДБР про такі факти. Ця інструкція є алгоритмом взаємодії та методичною рекомендацією стосовно тісної співпраці між зазначеними правоохоронними органами.

Визначена в проекті Інструкції система заходів має стати потужним інструментом моніторингу та контролю за фактами, що мають ознаки катування або іншого неналежного поводження.

Проект Інструкції було направлено для узгодження та обговорення до державних та громадських інституцій, які будуть задіяні в її реалізації та до Офісу Ради Європи в Україні.

Державне бюро розслідувань підкреслює, що належним чином зафіксований факт заподіяння шкоди здоров’ю під час тримання особи у місцях несвободи є однією з найбільш фундаментальних правових гарантій проведення належного та ефективного розслідування катування чи неналежного поводження. Більш того, точний облік усіх аспектів тримання особи у місцях несвободи може захистити працівників правоохоронних органів шляхом протидії неправдивим твердженням проти них.

Крім того, Державне бюро розслідувань, Генеральна прокуратура України та Національна академія прокуратури України працюють над запровадженням принципів ефективного розслідування в національній правоохоронній практиці. Зокрема на даний час триває процес розробки методики ефективного розслідування фактів катування чи неналежного поводження, яка буде обов’язковою для використання під час проведення розслідувань.

Також у Державному бюро розслідувань ведеться нормотворча робота з метою, узгодження положень національного кримінального законодавства з міжнародними стандартами, встановленими Конвенцією проти катувань 1984 року.

Потребують вирішення та вдосконалення проблеми законодавства щодо відшкодування шкоди та судової практики, оскільки ДБР може все розслідувати, знайти, встановити, але проблема цивільного позову в кримінальному провадженні має бути однозначно вирішена (потерпілий та його адвокат ефективно брали участь у розслідуванні, повідомлялись про його хід, забезпечено своєчасність та гуманітарний аспект – медіація або досягнуто компромісу щодо покарання, можливість угод про визнання вини, забезпечено право на захист потерпілому, роз’яснені його права, врахована позиція при визначені покарання та розглянуто позовні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди).

І на завершення, хочу зазначити, що Державне бюро розслідувань перебуває на стадії реалізації політики нульової толерантності до жорстокого поводження, вживає та буде вживати всіх необхідних заходів, згідно з рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи, Спеціального доповідача Ради ООН та Європейського комітету з питань запобігання катуванням, щоб забезпечити положення нового Кримінального процесуального кодексу (та основні гарантії проти жорстокого поводження).

Ми високо оцінюємо допомогу Ради Європи у процесі становлення Державного бюро розслідувань та виконання нами завдань з протидії злочинам, пов’язаним з катуванням, і будемо продовжувати тісну співпрацю з проектними заходами Ради Європи.

Ольга Варченко
Перший заступник голови Державного бюро розслідувань України

Кандидат у президенти України Валентин Наливайченко вимагає термінового проведення засідання парламенту та звільнення керівників силових відомств, причетних до покривання корупції в оборонно-промисловому комплексі.

Так він відреагував на вчорашню публікацію частини журналістського розслідування Дениса Бігуса, у якому наведені факти підкупів силовиків та протиправного затягування слідства.

“Парламент має невідкладно провести засідання і заслухати керівників силових відомств. Вони мають бути негайно звільнені та понести покарання за покривання корупції на крові.
Мова йде про підрив обороноздатності країни – про державну зраду. З того часу, як я пішов у відставку, президент Порошенко довів спецслужби до морального і професійного розпаду”, – наголошує Наливайченко.

“Українське суспільство і міжнародні партнери, які ці роки допомагали українській армії, мають одержати від влади чіткі і адекватні відповіді у вигляді відставок і посадок корупціонерів та тих, хто їх покриває”, – вважає Валентин Наливайченко

Джерело