Колишня віце-президентка Камала Гарріс опублікувала книгу під назвою “107 днів”, в якій детально описує свій досвід під час президентської кампанії 2024 року. Хоча книга може викликати інтерес, її сприймають як таку, що шкодить її політичному майбутньому, потенційно ускладнюючи її шанси на кампанію 2028 року.
Гарріс має привілейоване походження, виросла в родині середнього класу в Каліфорнії та займала такі посади, як прокурор округу Сан-Франциско, генеральний прокурор Каліфорнії, сенатор США та віце-президент. Однак їй важко було встановити довіру як до лідера, що ще більше ускладнює ситуацію з її останньою книгою.
Крейг Ширлі, біограф Рональда Рейгана, зазначив, що успішна політика ґрунтується на принципі додавання. У своїй книзі Гарріс, здається, ігнорує цей основоположний аспект політичної стратегії.
Стаття окреслює п’ять значних кар’єрних помилок, які можуть поставити під загрозу її амбіції на президентських виборах 2028 року.
Перша помилка стосується політичного розриву Гарріс з Віллі Брауном, колишнім політиком Каліфорнії, який надавав їй цінні поради щодо кар’єри. Хоча Браун відіграв важливу роль у її підйомі на посаду прокурора округу Сан-Франциско, Гарріс дистанціювалася від нього під час своєї кампанії 2019 року, рухаючись далі вліво та відчужуючи незалежних виборців.
Друга помилка полягає в недостатній залученості Гарріс до роздрібної політики. Вона отримала вигоду з чіткої дороги до посади генерального прокурора Каліфорнії та стикалася з мінімальною конкуренцією на виборах до Сенату. Однак їй не вдалося побудувати необхідні альянси з виборцями та політичними лідерами, що стало очевидним, коли вона зайняла четверте місце в опитуваннях первинних виборів Каліфорнії під час своєї президентської кампанії на початку 2020 року.
Третя помилка полягає в її невмінні налагоджувати стосунки з лідерами Демократичної партії. Хоча її обрали віце-президентом Байдена, вона не змогла ефективно використати цю позицію для підтримки інших членів партії, пропустивши можливість створити мережу, яка могла б допомогти їй у майбутніх кампаніях.
Четверта помилка полягає в тому, що Гарріс не взяла на себе відповідальність за недоліки своєї кампанії. Звіти свідчать, що вона не визнала свою відповідальність за невдачу в отриманні номінації у 2024 році, натомість звинувачуючи зовнішні фактори. Крім того, практики витрат її кампанії, включаючи підтримку знаменитостей, викликали занепокоєння серед донорів щодо відповідальності.
На завершення, нещодавня книга Гарріс та її минулі політичні рішення можуть завадити її перспективам на майбутні президентські вибори, оскільки вона не продемонструвала здатності будувати необхідні альянси або брати на себе відповідальність за свої дії.