Джозеф Насо, відомий як “Вбивця алфавіту”, можливо, вшановував ув’язненого на смертному вироку, згідно з інформацією відставного слідчого ФБР Кена Мейнса. Мейнс розслідує “холодні” справи, які можуть бути пов’язані з 91-річним Насо, злочини якого представлені в новому документальному серіалі Oxygen про справжні злочини “Секрети вбивці-серійника: Конфіденційно про смертний вирок”.
Насо, колишній фотограф, був засуджений у 2013 році за вбивство чотирьох жінок.
Мейнс заявив: “Я зміг заглянути в його свідомість [під час свого розслідування] і зрозуміти, що у нього був кумир, рольова модель, як у всіх нас. Його кумиром був… Керіл Чесмен. І Керіл Чесмен був страчений у в’язниці Сан-Квентін у 1960 році… Він запросив Джо Насо, який був листувальником Керіл Чесмена, на свою страту.”
Мейнс додав: “Я вважаю, що він вбивав цих жінок з подвійними ініціалами на честь Керіл Чесмена.”
Насо отримав своє прізвисько після того, як був визнаний винним у вбивстві чотирьох жінок, чиї ім’я та прізвище починалися на одну й ту ж літеру. Жертвами стали Роксена Роггаш, 18 років; Кармен Колон, 22 роки; Памела Парсонс, 38 років; і Трейсі Тафоя, 31 рік. Їхні вбивства відбулися між 1977 і 1994 роками.
Під час ув’язнення Насо завів стосунки з Вільямом Ногерою, ще одним ув’язненим на смертному вироку та художником. Ногера був призначений допомагати літнім в’язням у рамках програми для ув’язнених з інвалідністю. Він відповідав за те, щоб возити Насо в інвалідному візку, і протягом більше ніж десятиліття Ногера здобув довіру Насо.
У документальному фільмі Ногера стверджує, що Насо зізнався у вбивстві 26 людей.
Під час їхніх розмов Ногера виявив, що Насо знає біографії інших відомих серійних вбивць і ґвалтівників. За інформацією Vanity Fair, Насо висловив “протягом життя відданість” Чесмену, відомому як “Бандит червоного світла” 1940-х років. Чесмен був засуджений за грабіж, крадіжку автомобіля та викрадення з тілесними ушкодженнями, згідно з даними ФБР.
Поліція раніше знайшла листування між Насо та Чесменом, включаючи запрошення на страту Чесмена. Листи не були опубліковані.
Чесмен був страчений у 1960 році відповідно до “Закону про маленького Ліндберга” Каліфорнії, який дозволяв йому отримати смертний вирок за викрадення з тілесними ушкодженнями. Los Angeles Times повідомляла, що Чесмен не був засуджений за вбивство і стверджував про свою невинність.
Vanity Fair повідомила, що, намагаючись вбивати жінок з іменами та прізвищами, що починаються на одну й ту ж літеру, Насо вшановував свого так званого “ментора”.
Ногера склав 300-сторінковий досьє, наповнений загадковими підказками, місцями та частковими зізнаннями, які поділився Насо. Він зв’язався з Мейнсом з в’язниці і надав файли.
Мейнс зазначив, що деяка інформація могла бути відома лише слідчим, які тісно пов’язані зі справою. “Він привернув мою увагу в той момент,” сказав Мейнс. “Я знав, що інформація, яку він мав, була достовірною.”
Мейнс вказав, що ворожість Насо до жінок почалася в дитинстві. “Це походить з його дитинства і ненависті до матері,” пояснив він. “Його мати спіймала його, коли він одягав жіночу білизну. Вона його побила, і він врешті-решт вбив її домашнього птаха, здавивши його в руці. Це було лише передвісником того, що сталося з його почуттями до жінок, особливо до тих, кого він вважав жінками, які не належать до цього суспільства. Він хотів їх очистити.”
Насо вів подвійне життя, представляючи себе батьком двох дітей, тренером у Літній лізі та фотографом вдень. Однак вночі його описували як садистського вбивцю, який шукав жертв під приводом фотографування їх перед вбивством. Слідчі виявили фотографії, на яких, здавалося, були мертві жінки, разом з “списком вбивств”, що містив 10 загадкових описів жінок.
Мейнс зауважив: “Що мене найбільше здивувало, так це те, наскільки розбещеним був Джо і як він продовжував діяти під маскою сімейної людини, тренера Літньої ліги, фотографа, який викладав у коледжі. Усе це мене здивувало… і це робить його ще страшнішим.”
Мейнс додав: “Він дуже розумний, але також дуже нарцисичний. Ось чому він представляв себе на суді, так само як його ментор, Керіл Чесмен. Це йому не допомогло. Він розумний, але вважає себе найрозумнішою людиною в кімнаті.”
Мейнс і Ногера співпрацювали, щоб зв’язати Насо з кількома “холодними” справами. Вони поступово ідентифікують жінок, яких Насо колись зменшив до загадкових нотаток, надаючи давно очікувані відповіді родинам, які переживають горе.
У документальному фільмі Мейнс показаний, як оглядає речі Насо з колишнім сусідом. Згідно з програмою, у Насо було 10 манекенів, які висіли в його гаражі. Ногера заявив, що Насо стверджував, що має 10 улюблених вбивств.
Мейнс зазначив: “Він зберігав усе. Кількість інформації, яку він писав у щоденниках і альбомах… Коли я знайшов запальничку з написом Рено, Невада, я задумався, чи не взяв він це з готельного номера, де вбив когось? Чи це трофей? Важко знати, але це там.”
Мейнс заявив: “Я передав усе [слідчим] — нотатки Білла, моє розслідування. Я передав усе ФБР… Усі, хто просив це в правоохоронних органах, я поділився. Сподіваюся, що вони зроблять правильну справу і розкриють ці справи.”
На основі нотаток, які він переглянув, Мейнс сказав, що Насо любив полювання, щоб задовольнити “цю потребу”. “Це гра, яку він грає у своїй власній свідомості,” пояснив Мейнс.
Для Мейнса важливо розкрити справи, перш ніж Насо забере будь-які секрети в могилу. У документальному фільмі Мейнс показаний, як зустрічається з членами родин, які десятиліттями шукають відповіді про своїх убитих близьких.
Мейнс описав цей досвід як “емоційно важкий”, заявивши: “Ви отримуєте всю їхню злість, їхню любов, їхню ненависть… Але просто тому, що щось важке, це не означає, що ви повинні втекти від цього. Тому я був радий сидіти там і розповідати їм, що сталося.”
Мейнс сподівається, що документальний фільм підвищить обізнаність про “холодні” справи та його зусилля щодо їх розкриття.