Під час Другої світової війни Сполучені Штати використовували стратегії вільного ринку для вирішення значних промислових викликів і створення військової машини, яка сприяла перемозі союзників. Цей військово-промисловий комплекс продовжував служити США під час Холодної війни; однак за останні 30 років він зіткнувся зі стагнацією.
Наразі існує ризик того, що США можуть програти свій наступний великий конфлікт, не через брак мужності чи інновацій, а через систему закупівлі оборони, яка зазнає перешкод через бюрократичні неефективності.
Звіти вказують на те, що американці часто піддаються впливу новин про зростаючі загрози та потенційні конфлікти, оскільки суперники швидко просуваються вперед. У той же час, оборонна промислова база США обмежена застарілими регуляціями.
Звіт Конгресу 2024 року підкреслює, що Америка стикається з найсерйознішими глобальними загрозами з часів Другої світової війни, і нація недостатньо підготовлена до викликів, які ставлять конфлікти великих держав.
Поки Китай витратив два десятиліття на покращення своїх військових можливостей, Сполучені Штати втратили свою промислову перевагу, зменшили свою толерантність до ризику та віддали пріоритет процесам над результатами. Це призвело до системи, яка виробляє недостатню кількість матеріалів, повільно і з погіршеною якістю.
Звіти свідчать, що США можуть вичерпати свої запаси далекобійних протикорабельних ракет протягом тижня конфлікту з Китаєм. За повідомленнями, Пентагон витрачає майже 12 років на постачання початкової версії нової системи озброєння. Крім того, американські війська досі використовують радіосистеми, яким десятки років.
Роки суворих регуляцій перетворили колись гнучку промислову базу США на громіздку бюрократію, яка не відповідає потребам військовослужбовців і національної безпеки.
Реформа розробки, виробництва та впровадження озброєнь для XXI століття вважається необхідною.
Щоб забезпечити гнучкість і стримування, необхідно активізувати військово-промислову базу, заохочуючи інвестиції приватного сектора в оборонні технології та виробництво. Приватний сектор повинен очолити процес інновацій, а не уряд, зосереджуючи увагу на можливостях, які забезпечують майбутнє нації.
Сорок років тому багато провідних компаній Америки підтримували потужні оборонні та комерційні підрозділи, сприяючи інноваціям у обох секторах. Наразі ці компанії обмежені складною структурою контрактування, яка зменшила оборонну промислову базу до обмеженої кількості фірм, які переважно укладають контракти з урядом, що відлякує комерційні компанії від участі в оборонних ініціативах.
Висловлюється підтримка ініціативи Динамічної реформи оборонних технологій, включеної до цьогорічного Закону про авторизацію національної оборони (NDAA), щоб вирішити ці проблеми, реформувати структуру стимулів, що віддає перевагу невеликій групі встановлених підрядників, і дати можливість новим, інноваційним учасникам в оборонній промисловій базі.
Хоча традиційні головні підрядники часто критикуються за внесок у стагнацію закупівлі оборони, визнається, що вони були сформовані політикою Пентагону.
Десятиліття системних неефективностей призвели до поточної ситуації. FY 2026 NDAA пропонує значні заходи для вирішення цих викликів.
По-перше, модель “комерційний перший” NDAA підкреслює швидкість і гнучкість, вимагаючи, щоб співробітники Пентагону віддавали перевагу комерційним варіантам над дорогими, індивідуальними програмами розробки. Цей підхід може заощадити роки в часі розробки та мільярди бюджетних коштів.
По-друге, обмежуючи вимоги до контрактування лише тими, що передбачені законом, FY 2026 NDAA має на меті відкрити можливості для широкого спектра інноваційних бізнесів, як великих, так і малих, щоб залучити їх до оборонної промислової бази. Ця стратегія, як очікується, зменшить витрати та зміцнить ланцюги постачання, забезпечуючи, щоб критично важливі компоненти військового обладнання не залежали від дуже обмеженої кількості постачальників.
Залишити відповідь