Ще рік тому республіканська більшість у Верховному Суді була налаштована зменшити виконавчу владу.
Джо Байден, демократ, перебував у Білому домі, і республіканські судді були дуже стурбовані тим, що виконавча гілка влади заявляла про «вкрай важливу владу, яка виходить за межі того, що Конгрес міг би розумно вважати наданим». Щоб стримати виконавчу владу, республіканські судді вигадали юридичну доктрину, відому як «основні питання», яка мала запобігти президенту або його підлеглим ухвалювати нові політики з «величезним ‘економічним і політичним значенням’» — принаймні без отримання дуже конкретного дозволу від Конгресу.
Наразі ці ж республіканці мають намір продемонструвати, чи була ця доктрина основних питань чесною спробою розподілити владу між трьома гілками уряду США, чи це була просто тактика, щоб завадити демократичному президенту реалізувати його програму.
5 листопада Верховний Суд розгляне усні аргументи у двох справах — Learning Resources проти Трампа та Трамп проти V.O.S. Selections — обидві з яких оскаржують мита, які Трамп наклав на імпорт у США.
У обох справах оскаржуючі стверджують, що різні положення Закону про міжнародні надзвичайні економічні повноваження 1977 року (IEEPA), на який Трамп спирався, коли запроваджував свої мита, насправді не дозволяють існування цих мит. Декілька з цих законодавчих аргументів, як дійшли висновку численні федеральні судді, є досить сильними.
Доктрина основних питань республіканських суддів також має вказувати на те, що мита Трампа є незаконними. За даними центристсько-правої Tax Foundation, мита Трампа є найбільшим підвищенням податків у США у відсотках від ВВП (0,55 відсотка на 2025 рік) з 1993 року. Tax Foundation оцінює, що вони принесуть $2,9 трильйона доходу протягом наступного десятиліття на звичайній основі та зменшать ВВП США на 0,7 відсотка — не рахуючи фінансових втрат, які зазнають американці через помсту мит, накладених іншими країнами.
Мита, безумовно, є питанням «величезного економічного і політичного значення».
Мита Трампа також, здається, розділяють традиційних, фіскально консервативних республіканців від лоялістів президента MAGA.
Один з основних юристів, які оскаржують мита, — Майкл Макконнел, колишній призначенець Джорджа Буша на федеральний апеляційний суд. На конференції Федерального товариства про виконавчу владу минулої весни численні доповідачі критикували мита і ставили під сумнів їхню законність. Один з багатьох республіканців, які приєдналися до брифінгів, що виступають проти мит, — колишній сенатор Джон Данфорт (R-MO), ранній наставник судді Кларенса Томаса.
Доктрина основних питань сама по собі є кульмінацією десятирічного проекту багатьох республіканських юристів і суддів, спрямованого на обмеження виконавчої влади. Починаючи з адміністрації Обами, щорічна конференція юристів Федерального товариства стала майданчиком для різних пропозицій щодо обмеження влади президента в ухваленні змін до політики без звернення до нового законодавства від Конгресу — навіть коли існуючий закон, здавалося, дозволяв дії президента.
Багато з тих самих республіканських суддів і адвокатів також підтримали інші юридичні теорії, що прагнуть розширити президентські повноваження, зокрема теорію єдиної виконавчої влади, яку Трамп активно використовував для контролю над федеральними агентствами, які, як очікується, мають певну ступінь незалежності від президента. Однак ця спроба централізувати контроль над федеральними агентствами в Білому домі відбувалася паралельно з більш широкою спробою зменшити владу виконавчої гілки у встановленні політики.
Таким чином, V.O.S. Selections та її сестринська справа є тестом на лояльність для республіканських суддів. Якщо ці судді дотримуються юридичних поглядів, які вони висловлювали під час адміністрації Байдена, або якщо вони залишаються в унісон з традиційним підходом Республіканської партії до економічної політики, то вони повинні скасувати мита. Навпаки, якщо вони хочуть продемонструвати лояльність до нинішнього лідера своєї політичної партії, республіканські судді повинні будуть написати думку, яка не може бути узгоджена з їхніми рішеннями епохи Байдена.
IEEPA дозволяє президенту «регулювати… угоди, що стосуються будь-якого майна, в якому будь-яка іноземна країна або її громадянин має будь-який інтерес». Однак президент може використовувати цю владу лише для «реагування на незвичайну та надзвичайну загрозу».
Позивачі, які оскаржують ці мита, наводять кілька аргументів, що ця законодавча мова не дозволяє Трампу накладати свої мита. По-перше, вони стверджують, що влада «регулювати» імпорт не включає право їх оподатковувати, посилаючись на відоме рішення Верховного Суду 1824 року, яке стверджувало, що «влада регулювати торгівлю» є «повністю відмінною від права накладати податки та мита».
По-друге, позивачі стверджують, що Трамп не визначив «незвичайну та надзвичайну загрозу», яка може виправдати його мита. Трамп стверджує, що більшість його мит необхідні для вирішення торгового дефіциту США, що є фактом, що Сполучені Штати купують більше товарів у іноземних країнах, ніж продають. Однак Сполучені Штати мають торговий дефіцит з середини 1970-х років, і власний виконавчий наказ Трампа, що оголошує багато його мит, визнає, що вони є «постійними» і «особливістю глобальної торгової системи».
Крім того, позивачі вказують на те, що існує окремий федеральний закон, який регулює, коли президент може накладати мита для вирішення торгових дефіцитів. Цей закон дозволяє мита до 15 відсотків і передбачає, що вони повинні закінчитися через 150 днів. Це обмежене надання повноважень, стверджують вони, витісняє будь-яку владу накладати мита, спрямовані на торгові дефіцити, яку президент інакше мав би відповідно до IEEPA.
Юристи Трампа мають правдоподібні заперечення на деякі з цих аргументів. Вони зазначають, наприклад, що коли Конгрес ухвалив IEEPA, єдине федеральне апеляційне рішення щодо того, чи включає слово «регулювати» право накладати мита, дійшло висновку, що так. Судді іноді припускають, що коли Конгрес використовує слово з усталеним юридичним значенням, він має намір, щоб це слово зберігало це значення.
Однак будь-яка невизначеність щодо того, як інтерпретувати IEEPA, повинна бути вирішена за допомогою доктрини основних питань, яка стверджує, що суди повинні уникати інтерпретації федеральних законів, щоб надавати виконавчі повноваження з «величезним ‘економічним і політичним значенням’», якщо це можливо.
Доктрина основних питань є відносно новою і використовувалася лише проти одного президента: Байдена. У 2014 році республіканські судді застосували ранню версію цієї доктрини до гіпотетичного регулювання EPA у справі Utility Air Regulatory Group проти EPA. Ця справа надає стисле резюме цієї юридичної доктрини: «Ми очікуємо, що Конгрес чітко висловиться, якщо він хоче передати агентству рішення з величезним ‘економічним і політичним значенням’».
Однак за Байдена ця доктрина розширилася за обсягом. У справі Байден проти Небраски (2023), наприклад, республіканські судді скасували план прощення студентських кредитів, який явно був уповноважений актом Конгресу. Закон про героїв, закон, що розглядається в Небрасці, надав секретарю освіти широкі повноваження «скасувати або змінити» зобов’язання за студентськими кредитами під час національної надзвичайної ситуації, такої як пандемія Covid-19, «як вважатиме за необхідне секретар».
Закон про героїв дозволяв секретарю освіти діяти «незважаючи на будь-яке інше положення закону, якщо не ухвалено з конкретним посиланням на» цей закон. Таким чином, важко уявити, як Конгрес міг би чіткіше висловити своє намір надати секретарю — а не Верховному Суду — остаточне слово щодо студентських кредитів.
Проте республіканські судді вважали план прощення студентських кредитів адміністрації Байдена — який, за їхніми оцінками, коштуватиме від $469 мільярдів до $519 мільярдів — занадто амбіційним, щоб існувати. «Економічне і політичне значення» такого плану, дійшли висновку, «вражаюче за будь-якими мірками».
Якщо правило полягає в тому, що адміністрація президента не може створити нову політику, що стосується сотень мільярдів доларів, тоді мита Трампа також повинні бути скасовані. Власні юристи Трампа стверджують, що його нові імпортні податки «зменшать федеральні дефіцити на $4 трильйони в найближчі роки». Більш надійні джерела, такі як Budget Lab в Єльському університеті, оцінюють, що імпортні податки Трампа «принесуть близько $2,5 трильйона протягом 2026-35 років». Ця сума в п’ять разів перевищує фінансові ставки в Небрасці.
Юристи Трампа стверджують, що Верховний Суд повинен створити винятки з їхньої доктрини основних питань, щоб забезпечити, що вона не застосовується до Трампа. Вони стверджують, що доктрина не повинна застосовуватися до політик, ухвалених наказом самого президента, а не секретаря кабінету або іншого посадовця, що працює на президента. Вони також стверджують, цитуючи суддю Бретта Кавано, що «канон основних питань не був застосований цим Судом у контекстах національної безпеки або зовнішньої політики».
Ці аргументи важко спростувати, оскільки доктрина основних питань не є законом у традиційному сенсі — вона не походить з жодного конкретного статуту або конституційного положення. Це судово створена доктрина. Отже, немає жодного юридичного положення, на яке можна було б посилатися, щоб визначити, як доктрина основних питань повинна застосовуватися в контексті національної безпеки. Як зазначив суддя Томас у нещодавньому окремому висновку, «доктрини, створені суддями, можуть бути складними для застосування судами», оскільки ці суди «не мають підстави для аналізу».
Ці доктрини часто призводять до того, що суддя Кетанджі Браун Джексон назвала «юриспруденцією Кальвінбола», де правила змінюються залежно від особистих уподобань суддів або інших екстраюридичних факторів.
Якщо було легітимно для республіканських суддів створити нове юридичне правило для підриву Байдена, то також має бути легітимно для тих самих суддів встановити довільні обмеження на своє нове правило, обмеження, які зручно дозволяють республіканському президентові діяти без обмежень.
Якщо це станеться, це буде свідчити про те, що Суд надає перевагу партійності над законом. Один з основних принципів будь-якої системи, що базується на верховенстві права, полягає в тому, що подібні справи повинні розглядатися подібно. Повноваження президента не повинні змінюватися лише тому, що інша політична партія контролює Білий дім.
Залишити відповідь