Соціалісти здобули значний вплив у Нью-Йорку після обрання Зохрана Мамдані мером 3 листопада 2025 року. Мамдані, член Демократичних соціалістів Америки (DSA), був описаний як ключова фігура у соціалістичному русі в Сполучених Штатах.
Перемога Мамдані ставить питання про цілі демократичного соціалізму та про те, як він функціонуватиме на практиці. Бхаскар Сункара, засновник соціалістичного журналу Jacobin, виклав бачення демократичного соціалістичного суспільства у своїй майбутній книзі, яку він спільно написав з Беном Бургісом та Майком Беггсом. Це бачення, яке називається “ринковим соціалізмом”, має на меті надати чіткіше розуміння цілей руху.
У інтерв’ю Сункара обговорив стратегію кампанії Мамдані, яка зосередилася на питаннях доступності на фоні кризи в Нью-Йорку. Він зазначив, що, поки решта країни переживає зростання зарплат, жителі Нью-Йорка цього не відчувають, в основному через високі витрати на житло. Кампанія Мамдані знайшла відгук у виборців, використовуючи просту платформу, яка контрастувала з більш складними пропозиціями деяких демократів. Його харизма та активна кампанія також сприяли його успіху на фоні опонентів, які стикалися з різними викликами.
Сункара висловив подив з приводу перемоги Мамдані, спочатку розглядаючи кампанію як тактику тиску для підкреслення проблем вартості життя, а не як серйозну спробу стати мером. Він зазначив, що Мамдані мобілізував раніше байдужих виборців, включаючи молодь та іммігрантів, що стало значним досягненням.
Хоча деякі вважають перемогу Мамдані доказом того, що ліва сторона може успішно кидати виклик правій, скептики стверджують, що це не обов’язково призводить до більшого виборчого успіху в менш ліберальних районах. Сункара вважає, що демократичний соціалізм може активізувати виборців у глибоко синіх округах, але визнає, що його привабливість може варіюватися в різних політичних контекстах.
Розмова також торкнулася необхідності кандидатів, які можуть ефективно комунікувати популістські економічні меседжі в консервативних регіонах, підкреслюючи різні вираження егалитарної політики, представлені такими фігурами, як Мамдані та Дан Осборн, популістський незалежний кандидат у Сенат від Небраски.
Сункара відповів на критику ринкового соціалізму, пояснюючи, що ринок сам по собі не є синонімом капіталізму. Він уявляє соціалістичне суспільство, де ринки існують, але управляються робітничими кооперативами, які фінансуються державними банками. Він стверджував, що централізоване планування історично стикалося з труднощами через брак інформації та стимулів, що робить ринковий підхід більш життєздатним.
Він визнав, що деякі соціалісти насторожено ставляться до ринків через існуючі нерівності, але запропонував, що більш справедливе суспільство може змінити динаміку участі на ринку. Сункара підкреслив, що мета полягає в створенні системи, де багатство не перетворюється на надмірну владу над іншими.
Обговорення також досліджувало потенційну ефективність демократичних фірм, стверджуючи, що підприємства, що управляються робітниками, можуть бути більш інноваційними та чутливими до ринкових вимог. Сункара стверджував, що державні банки відіграватимуть ключову роль у підтримці цих фірм та забезпеченні їх роботи в умовах жорстких бюджетних обмежень, щоб уникнути неефективності.
Проблеми зниження стимулів у соціалістичній системі були обговорені, при цьому Сункара стверджував, що важливо винагороджувати людей за їх внесок, запобігаючи накопиченню багатства, що призводить до дисбалансу влади. Він уточнив, що акцент має бути на забезпеченні того, щоб багатство не перетворювалося на недемократичний вплив.
Сункара захистив необхідність демократичного соціалістичного підходу, стверджуючи, що соціальна демократія, хоча й корисна, зрештою стикається з обмеженнями через динаміку капіталістичної влади. Він висловив думку, що функціонуюче суспільство потребує продуктивності та економічних основ, але не повинно дозволяти капіталістам диктувати умови соціального прогресу.
Отже, обрання Зохрана Мамдані є значним моментом для соціалістичного руху в США, спонукаючи до обговорення майбутнього демократичного соціалізму та його потенціалу для перетворення політичних ландшафтів.
Залишити відповідь