Існує три відомі оповіді про Різдво в Новому Завіті. Версія святого Івана є метафізичною, стверджуючи: “Слово стало тілом і оселилося між нами.” Євангелія від Матвія та Луки надають більше наративних деталей. Матвій включає посилання на зірку в Вифлеємі, різанину невинних і відвідини магів. Лука згадує перепис, стайню, пеленки, пастухів і ангелів. Багато зображень Різдва поєднують елементи з обох оповідей Луки та Матвія.
Проте в Новому Завіті є четверта різдвяна історія, яка міститься в дванадцятій главі книги Одкровення. Ця оповідь не згадує пастухів, магів або пеленки, але вона згадує про народження і дракона. Зображення Різдва в Одкровенні є символічним і апокаліптичним, пропонуючи перспективу з точки зору Бога.
Глава 12 книги Одкровення починається словами: “На небі з’явився великий знак: жінка, одягнена в сонце, під ногами її місяць, а на голові її корона з дванадцяти зірок.” Католицькі тлумачі традиційно ототожнюють цю постать з Дівою Марією, що підтверджується наступними рядками: “Вона була вагітна і кричала в муках, в агонії пологів.”
Це зображення Пресвятої Матері символізує всю історію Ізраїлю, представлену дванадцятьма зірками, які вказують на дванадцять племен, оскільки вона готується народити довгоочікуваного Месію. Проте є також протилежна постать: “Інший знак з’явився на небі: великий червоний дракон, з сімома головами і десятьма рогами.”
Мета дракона є зловмисною: “дракон стояв перед жінкою, яка мала народити дитину, щоб він міг поглинути її дитину, як тільки вона народиться.” Це означає надзвичайний опір, з яким стикається прихід Сина Божого з темних і падших духовних сил.
Ісус символізує операцію порятунку Бога, метою якої є відновлення його падшого творіння. Це означає, що сили, як видимі, так і невидимі, які отримують вигоду від поточного стану світу, намагатимуться йому завадити.
З цим розумінням знайома оповідь Луки може бути розглянута з новим поглядом. Марія та Йосиф подорожують до Вифлеєму не за власним вибором, а через перепис, наказаний імператором.
Коли вони прибувають до заїзду в пошуках притулку, їх відмовляють. Новороджена дитина загорнута в пеленки, які ранні отці церкви тлумачили як передбачення поховальних саванів, що обгорнуть його тіло через 30 років. Його поклали в ясла, місце для годування тварин, що символізує, що він врешті-решт запропонує своє тіло і кров для спокути гріха.
Незабаром після його народження його батьки втікають, щоб захистити його від Ірода, який прагне вбити його. Різдвяна оповідь не є просто милою історією для дітей; вона відображає глибоку духовну боротьбу між добром і злом, що відбувається як у видимих, так і в невидимих сферах.
Ця перспектива не веде до страху або розчарування. Четверта різдвяна історія прояснює це, стверджуючи, що жінка, одягнена в сонце, народила “сина-чоловіка, який має правити всіма народами залізним жезлом.” Замість того, щоб бути поглинутим драконом, дитина була взята на трон Бога. Повідомлення ясне: ця дитина переможе у великій боротьбі; через нього Бог відновить творіння і встановить своє правління у світі.