Республіканський губернатор Юти Спенсер Кокс підписав законопроект на вихідних, який додасть два місця до Верховного суду штату. Кокс планує заповнити ці місця найближчим часом. Закон сприймається як спроба змістити найвищий суд Юти вправо після того, як він ухвалив кілька рішень, які не сподобалися республіканцям.
У вересні попередньо сформований Верховний суд Юти став на бік позивачів, які оскаржували конгресні мапи, вигідні Республіканській партії Юти. За даними Salt Lake Tribune, в останні роки суди Юти також заблокували заборону штату на більшість абортів, тимчасово призупинили закон, що забороняє трансгендерним дівчатам брати участь у спортивних змаганнях у середніх школах, і визнали програму шкільних ваучерів штату неконституційною.
«Упаковка суду», або додавання місць до суду для зміни його ідеологічного чи партійного складу, часто розглядається як значний політичний маневр. У 1937 році, незабаром після переобрання, президент Франклін Д. Рузвельт запропонував додати шість місць до Верховного суду США, який часто виступав проти його політики Нового курсу. Незважаючи на свою політичну силу, Рузвельт зіткнувся з труднощами у залученні підтримки для свого плану, і деякі історики пов’язують цю пропозицію з розколом коаліції Нового курсу в Конгресі.
Відтоді національні лідери зазвичай підходили до упаковки судів з обережністю. У 2020 році, коли республіканці закріпили свою супербільшість 6-3 у Верховному суді США, тодішній кандидат у президенти Джо Байден висловив, що він «не є прихильником упаковки суду» у відповідь на партійність республіканців у суді.
На рівні штатів, однак, республіканці все більше займаються упаковкою судів, роблячи це рутинним аспектом партійної судової політики. У 2016 році республіканці в Джорджії та Аризоні аналогічно додали місця до своїх верховних судів у очевидній спробі змістити ці суди вправо. Це позначає три упаковані верховні суди за один десяток років.
Цю поведінку деякі спостерігачі характеризують як короткозору. Республіканський Верховний суд США розглядається як найбільш стійкий центр влади Республіканської партії, який вони активно використовують. Шість республіканських суддів суду ухвалили рішення, що президент Дональд Трамп може використовувати президентські повноваження для скоєння злочинів і працювали над обмеженням нижчих судів, які намагалися обмежити дії Трампа та переформатувати федеральний уряд. Хоча деякі судді іноді відхиляються від Трампа, вони зазвичай роблять це з питань, які створюють розбіжності всередині Республіканської партії.
На противагу цьому, під час президентства Байдена ті ж шість республіканських суддів часто скасовували його політику, навіть коли ці політики були чітко санкціоновані федеральним законом.
Демократи, які намагаються протистояти цим рішенням, стикаються з труднощами, навіть коли контролюють як Конгрес, так і Білий дім. Конституція не дозволяє багато відносно скромних реформ Верховного суду, які демократи раніше пропонували, таких як обмеження термінів для суддів. Однак вона дозволяє Конгресу додавати місця до Суду в будь-який час; кількість суддів варіювалася протягом історії від п’яти до десяти.
Довготривалі норми проти упаковки судів на федеральному рівні заважають демократам використовувати їх найефективніший інструмент проти все більш партійного Верховного суду. Якщо ці норми руйнуються, як це, здається, сталося в Юті, Джорджії та Аризоні, демократи можуть отримати значну перевагу в зміщенні федеральної судової системи від впливу республіканців.
Конституція має на меті захистити федеральних суддів від політичного втручання, зазначаючи, що федеральні судді та судді «повинні обіймати свої посади за доброю поведінкою» і що їх «компенсація … не повинна зменшуватися під час їх перебування на посаді». Перше положення зазвичай інтерпретується як надання федеральним суддям довічного терміну, тоді як останнє заважає Конгресу підривати цей термін, зменшуючи зарплату суддів.
Унікальним аспектом Конституції є те, що вона надає Конгресу майже необмежену владу визначати кількість суддів у Верховному суді. Окрім процесу імпічменту, який вимагає двох третин голосів Сенату для усунення судді, Конгрес не може усунути суддю з посади, але може розбавити його голос, додавши більше суддів.
В результаті кілька помірних пропозицій щодо реформування Верховного суду можуть бути неконституційними, тоді як упаковка суду залишається життєздатним варіантом.
У свій останній рік на посаді Байден запропонував три реформи, спрямовані на Суд: обмеження термінів для суддів, обов’язковий етичний кодекс для Верховного суду та конституційну поправку для скасування рішення Суду, що дозволяє Трампу скоювати злочини. Байден усвідомлював, що виправлення рішення Суду про імунітет Трампа без зміни його складу вимагатиме конституційної поправки.
Пропозиція Байдена щодо обмеження термінів здобула популярність, опитування показало, що 68 відсотків американців підтримують обмеження термінів для суддів Верховного суду.
Однак введення обмежень термінів для нинішніх суддів, ймовірно, вимагатиме конституційної поправки, оскільки Конституція зазначає, що судді «повинні обіймати свою посаду за доброю поведінкою», а не на фіксований термін. Хоча деякі академічні аргументи вказують на те, що це положення не виключає обмеження термінів, повноваження визначати конституційність таких обмежень належить Верховному суду, який навряд чи погодиться на пропозицію, що обмежує його власну владу.
Аналогічно, ефективність запропонованого Байденом етичного кодексу для суддів є невизначеною. Хоча етичний кодекс, накладений Конгресом, є конституційним, судді можуть його ігнорувати або визнати неконституційним.
Принаймні один суддя, Семюел Алліто, вказав, що оскаржить такий кодекс, стверджуючи, що «жодне положення в Конституції не надає [Конгресу] повноважень регулювати Верховний суд — крапка».
На противагу цьому, закон, що додає місця до Верховного суду, не є вразливим для нинішніх суддів. Добре відомо, що Конгрес може визначати кількість суддів, і ця влада була використана кілька разів у минулому. Якщо такі судді, як Алліто, намагатимуться скасувати закон про упаковку суду, їх, ймовірно, переважать нові колеги.
Це вказує на те, що основне обмеження на владу Конгресу щодо упаковки судів є політичним, а не конституційним. Історично Конгрес використовував цю владу обережно, щоб уникнути політизації судової системи та через сильні норми проти таких дій — норми, які навіть витримали спробу упаковки суду Рузвельта.
Однак Верховний суд вже сприймається як політизований, і республіканці зруйнували норми проти упаковки суду в кількох штатах. Якщо республіканці в Аризоні, Джорджії та Юті можуть займатися цією практикою, демократи можуть розглянути подібні дії на федеральному рівні, включаючи Верховний суд. Недавні дії республіканців на рівні штатів можуть підривати будь-які принципові заперечення, які вони можуть висловити, якщо майбутній президент і Конгрес вирішать змінити склад Верховного суду.
Залишити відповідь