Приблизно два десятиліття тому суддя Антонін Скалія вирушив на полювання на качок разом із тодішнім віце-президентом Діком Чейні. Ця поїздка стала предметом суперечок, оскільки Верховний Суд розглядав справу, що оскаржувала деякі офіційні дії Чейні в адміністрації Буша, і одна зі сторін цієї справи попросила Скалію відсторонитися через його особисті стосунки з віце-президентом.
У своїй думці, що відхиляє це прохання, Скалія стверджував, що вимога до суддів “виходити з справ, у яких йдеться про офіційні дії друзів, була б абсолютно паралізуючою”. Він пояснив, що багато суддів потрапили до Суду саме тому, що були друзями чинного президента або інших високопосадовців, і навів кілька минулих прикладів близьких стосунків між суддями та президентами або іншими високими членами виконавчої влади.
Відкидаючи питання про те, чи була аргументація Скалії проти відсторонення переконливою, його думка точно описує елітну культуру Вашингтона. Кількість осіб, які отримують високі президентські призначення, відносно невелика, а кількість республіканців, які займають ці ролі, ще менша. Служба в уряді передбачає численні зустрічі, оскільки конкуруючі агентства вирішують свої розбіжності, а політичні фракції борються за позиції. До того часу, як хтось піднімається на найвищі посади, такі як суддя або керівник агентства, вони, як правило, добре знайомі зі своїми колегами та дружать з багатьма з них.
Цей контекст має значення для нещодавнього рішення президента Дональда Трампа висунути кримінальні звинувачення проти колишнього директора ФБР Джеймса Комі — звинувачення, які вважаються настільки слабкими, що Трампу довелося звільнити прокурора США та призначити лояліста для забезпечення обвинувачення.
Хоча демократичний президент Барак Обама призначив Комі на посаду керівника ФБР, здебільшого щоб уникнути складної боротьби за підтвердження з республіканцями в Сенаті, Комі був республіканцем більшу частину своєї кар’єри. Він обіймав посаду заступника генерального прокурора під час президентства республіканця Джорджа В. Буша та був призначений на престижну посаду головного федерального прокурора в Манхеттені.
У своїх різних політичних ролях Комі, ймовірно, працював безпосередньо з принаймні двома чинними суддями. Його перебування на посаді заступника генерального прокурора збігається з часом судді Ніла Горсуча на високій посаді в Міністерстві юстиції. Крім того, Комі працював над розслідуванням Сенату щодо скандалу Уайтвотер 1990-х років, тоді як суддя Брет Кавано був залучений до розслідування незалежного прокурора Кена Старра щодо тієї ж справи.
Більше того, з огляду на причини, які Скалія виклав у своїй думці про відсторонення, більшість суддів, ймовірно, знають Комі. Він був високопосадовцем у двох президентських адміністраціях і вважається одним з провідних республіканських юристів у Вашингтоні, округ Колумбія. Комі має професійний досвід, схожий з кожним з республіканських суддів.
Ці подібності можуть бути значними, оскільки судді розглядають, чи варто реагувати на зростаючі спроби Трампа використовувати Міністерство юстиції проти своїх політичних опонентів. Трамп націлюється не лише на демократів, але й на осіб, які мають схожий досвід з республіканськими суддями. Якщо судді не вживають заходів, щоб стримати Трампа зараз, вони можуть опинитися наступними під його контролем.
Однією з помітних іроній переслідування Трампом Комі є те, що без дій Комі навряд чи Трамп став би президентом.
Коли Гілларі Клінтон стала державним секретарем у 2009 році, було звичайним для високопосадовців вести державні справи, використовуючи особисті електронні поштові скриньки; обидва республіканських попередники Клінтон робили так. Високопосадовець у Державному департаменті Клінтон пояснив, що секретар часто потребував швидкого зв’язку з іншими високопосадовцями, що було складно за суворими правилами безпеки, що регулюють класифіковані комунікації серед молодших державних службовців.
Однак використання Клінтон особистої електронної пошти стало великою проблемою під час виборчого циклу 2016 року, і Джеймс Комі відіграв у цьому значну роль. Після того, як ФБР дійшло висновку, що Клінтон не слід переслідувати за її електронні поштові практики, Комі, як директор ФБР, провів прес-конференцію, назвавши її дії “надзвичайно недбалими”. За кілька днів до виборів 2016 року він надіслав листа до Конгресу, оголосивши, що ФБР відновлює своє розслідування щодо електронних листів Клінтон, яке швидко закрили.
Ці дії порушили давні протоколи Міністерства юстиції. Колишні заступники генерального прокурора Джеймі Горелік і Ларрі Томпсон зазначили, що Міністерство юстиції діє відповідно до традицій, які обмежують публічне розкриття поточних розслідувань, особливо в способах, які можуть вплинути на вибори. Дії Комі створили несправедливі натяки проти Клінтон, позбавивши її належного процесу.
В результаті, хоча Клінтон отримала майже на 3 мільйони голосів більше по всій країні, ніж Трамп, вона вкрай програла ключові штати, такі як Вісконсин, Мічиган і Пенсильванія. Близькість перегонів свідчить про те, що втручання Комі, ймовірно, змістило баланс. Якби Комі дотримувався заходів безпеки Міністерства юстиції проти приниження непідсудних осіб і втручання у вибори, Дональд Трамп, ймовірно, не став би президентом.
Незважаючи на це, Трамп втратив довіру до Комі після того, як ФБР розслідувало потенційні зв’язки між кампанією Трампа 2016 року та російським урядом у 2017 році, що призвело до звільнення Комі з ФБР.
З тих пір Комі потрапив до списку ворогів Трампа. Нещодавно Трамп, здавалося, випадково опублікував наказ генеральному прокурору Пам Бонді в Truth Social, вказуючи їй націлитися на Комі, сенатора Адама Шиффа (D-CA) та генерального прокурора штату Нью-Йорк Летитію Джеймс.
Рішення Трампа націлитися на Комі ілюструє, що він готовий повернутися проти осіб, які раніше йому допомагали, в момент, коли він відчуває загрозу. Він готовий використовувати всю силу уряду США проти тих, хто його розчарував.
Ця ситуація слугує застереженням для республіканських суддів, які, можливо, не звернули уваги на наслідки свого рішення від липня 2024 року, в якому стверджується, що Трамп має імунітет від переслідування, навіть якщо він наказує Міністерству юстиції націлитися на когось з неправильними намірами. Республіканські судді можуть нести відповідальність за звинувачення Трампа проти Комі, так само як Комі несе відповідальність за президентство Трампа.
Наразі ще не пізно для Верховного Суду переглянути свою позицію. Суд має кілька справ, у яких Трамп прагне отримати широкі повноваження над фіскальною та монетарною політикою США. Республіканські судді не повинні надавати йому цю владу або піддаватися його переслідуванням політичних опонентів, коли вони потрапляють до Верховного Суду.
Якщо вони вирішать підкоритися, у них не буде виправдання, якщо Трамп пізніше повернеться проти них. Обвинувачення Джеймса Комі слугує попередженням: навіть республіканці, які значно допомогли Дональду Трампу, не застраховані від його помсти.