Нові дослідження виявляють каскад молекулярних таймерів, які визначають, чи консолідуються короткострокові враження в довгострокову пам’ять.
Однією з основних задач мозку є вирішення, які досвіди зберігати як пам’ять, а які забути. Протягом десятиліть вчені вважали, що цей процес регулюється простими вимикачами в мозку.
Однак нове дослідження, опубліковане в Nature, ставить під сумнів цей погляд, демонструючи, що стійкість пам’яті регулюється каскадом молекулярних таймерів, які розгортаються в кількох областях мозку.
Результати, отримані в лабораторії нейродинаміки та когніції родини Сколер Хорбах при Університеті Рокфеллера під керівництвом Прії Раджасетуфі, виявляють, що несподіваний вузол — таламус — відіграє центральну роль у сприянні переходу спогадів з короткострокової в довгострокову пам’ять через генні програми, які поступово стабілізують кожну пам’ять.
Ці відкриття не лише надають нову основу для розуміння того, як мозок сортує та зберігає пам’ять, але й відкривають двері до потенційно нових стратегій лікування розладів пам’яті.