Коли мені було 23 роки, я переїхав з США до Будапешта, щоб жити своїм мрійливим життям. Я прожив в Угорщині сім років і насолоджувався подорожами, але не завжди враховував свої фінанси. Мені шкода, що я не досліджував більше, не отримав картку з винагородами за подорожі та не стежив за дрібними витратами.
Жити за кордоном завжди було моєю мрією, тому в 23 роки я переїхав до Будапешта з кількома тисячами доларів заощаджень. Я планував залишитися на 12 місяців, але цей план змінився: я провів сім років, живучи життям експата в Угорщині та подорожуючи Європою. Коли я повернувся до США на початку цього року, я був багатий на досвід, але фінансово нестабільний. Хоча я не шкодую про свій час за кордоном, зворотний погляд завжди чіткий.
Є кілька речей, які я бажав би зробити інакше, щоб краще підготувати себе до успіху.
Я повинен був витратити час на дослідження та порівняння програм, а не приймати свою першу пропозицію. Я був настільки схвильований переїздом до Будапешта, що прийняв першу пропозицію про роботу, яка мені надійшла, викладаючи англійську в початковій школі, замість того, щоб повністю дослідити всі свої варіанти. Моя річна зарплата вчителя становила приблизно менше 8000 доларів. Оскільки я міг використовувати свої заощадження і планував залишитися лише на один рік, я вважав, що низька зарплата — це ціна за пригоди. Тепер я знаю, що повинен був бути терплячим і витратити більше часу на пошук інших програм викладання, які платили більше.
Картка з винагородами за подорожі була б корисною. Хоча у мене були кредитні картки, жодна з них не була особливо хорошою для отримання винагород за подорожі. Є багато карток, які дозволяють отримувати кешбек при бронюванні авіаквитків або готелів, а також знижки та інші переваги. Мені шкода, що я не отримав одну з них багато років тому, адже це полегшило б подорожі з обмеженим бюджетом і заощадження на авіаквитках. До кінця мого перебування в Будапешті я багато разів перетинав Європу і міг би накопичити бали, які допомогли б покрити мої довгі перельоти додому.
Я повинен був збалансувати свій бюджет з моїм списком подорожей. “Чи отримаю я ще коли-небудь цю можливість?” стало одним з моїх рефренів протягом моїх років за кордоном, і я постійно перевищував межі свого бюджету, щоб звільнити місце для нових вражень. Багато можливостей здавалося занадто хорошими, щоб їх пропустити, від відвідування балу у Відні до роботи віддалено в Лісабоні та катання на лижах у французьких Альпах. Хоча я не шкодую про жоден з цих досвідів, мені шкода, що я не збалансував свій бюджет, плануючи періоди з низькими витратами або без витрат після великих витрат.
Коли я почав заробляти більше, я перестав стежити за дрібними витратами і став жертвою “ліфстайл-кріпу”. Коли пандемія COVID-19 скоротила мій третій рік викладання, мені довелося змінити курс. Місцевий бізнес найняв мене на посаду менеджера з контенту, і я достатньо розвинув своє портфоліо, щоб отримати віддалену роботу в американському маркетинговому агентстві. Моя зарплата значно зросла, і, озираючись назад, я розумію, що саме тоді почався мій “ліфстайл-кріп”. Це були дрібні речі, такі як те, що я більше не звертав уваги на те, скільки витрачаю на продукти або як часто їм у ресторанах, які сформували погані фінансові звички. Як людина, яка не виросла з великою кількістю грошей, я був спокушений відчуттям, що можу купити все, що хочу, коли хочу. Я відчував, що встановлення чіткого бюджету зруйнувало б цю ілюзію. Проте бюджет врятував би мене від непотрібних боргів, і мені шкода, що я не звернув уваги на свої емоції щодо витрат.
Лише після мого інтерв’ю з CNBC, яке вимагало від мене ретельно переглянути свої фінанси, я зіткнувся з тим, як і де я перевищував свої можливості.
В цілому, я зрозумів, що важливо підходити до фінансів з цікавістю, а не зі страхом. Після семи років життя в Будапешті я витратив останні заощадження на квиток в один кінець додому. Я радий, що провів свої 20-ті за кордоном, але мені довелося багато працювати, щоб покращити свої фінанси. В ці дні я зосереджений на відновленні своїх заощаджень і погашенні боргу за кредитною карткою, який я накопичив, повернувшись додому, скорочуючи витрати та отримуючи роботу на неповний робочий день.
Я все ще даю собі поблажку. Правда в тому, що я б відчував себе наляканим своїми фінансами, навіть якби провів останнє десятиліття в США. Тепер я бачу, що знання про варіанти, витрати та фінансові інструменти — це сила, і мені шкода, що я не зіткнувся з цим безпосередньо і не взяв на себе відповідальність за свою фінансову грамотність раніше.