У серпні батьки залишили свою молодшу дитину на її першому році в коледжі. Після насиченого ранку, коли вони допомагали їй влаштуватися в кімнаті гуртожитку, вони зупинилися на обід у найближчій їдальні і зустріли старого друга, чия дочка також переїжджала на кампус.
Друг зауважив: “Тепер ви порожні нестер!” Батько виправив його, зазначивши, що їхня старша дитина, яка отримала диплом бакалавра навесні, повернулася додому. У 22 роки його називають “дитиною-бумерангом”.
Лише кілька місяців тому батьки допомогли йому повернутися додому. Вони перейшли від святкування його випуску до того, щоб знову прийняти його в своєму будинку. Вони пожертвували його дитячим двоспальним ліжком, щоб звільнити місце для ліжка розміру “queen”, яке він привіз з квартири за межами кампусу.
З моменту його повернення батьки усвідомили, що вони не самотні у тому, що мають “дитину-бумеранг”.
Фінансові причини є основною причиною повернення їхнього сина. Він отримав роботу в індустрії гостинності протягом двох тижнів після випуску, зайнявши початкову позицію в престижному готелі. Однак його зарплата була недостатньою, щоб він міг дозволити собі жити самостійно через високу вартість життя в цьому районі. Хоча він міг би знайти сусіда по кімнаті або добиратися з більш віддаленого місця, проживання з батьками дозволило йому заощаджувати більшу частину своєї зарплати.
Зараз він заощаджує на майбутнє, вносячи свій внесок у деякі витрати на проживання. Нещодавно він звернувся за порадою до батьків перед відкриттям рахунку Roth IRA і почав розбиратися з пенсійним планом, який пропонує його роботодавець. Він також у серйозних стосунках з аспіранткою, яка живе за кілька годин їзди, і жартує про те, як прагне фінансової стабільності, поки вона здобуває освіту.
Незважаючи на переваги, існують і виклики, пов’язані з таким житлом. Батько вважає, що їхній син може відчувати нудьгу, живучи вдома, і сумувати за товаришами по житлу. Зміни в його планах, такі як вибір їжі на винос замість вечері з родиною, можуть викликати роздратування.
Батьки також згадують про стигму, пов’язану з молодими людьми, які живуть з батьками, коли вони закінчували навчання в 1990-х роках. Вони турбуються, що їхнього сина можуть вважати невдалим або незрілішим за те, що він живе вдома, або що це житло може заважати його довгостроковій незалежності.
Незважаючи на ці побоювання, сім’я знайшла несподівані переваги в тому, що їхня “дитина-бумеранг” живе вдома. Вони насолоджуються додатковим часом разом, перш ніж він повністю перейде в доросле життя. Батько цінує, що його син повернувся, щоб дивитися спорт, тоді як мати насолоджується обідніми розмовами з ним у дні, коли вона працює з дому.
Присутність їхнього дорослого сина в будинку робить відсутність їхньої дочки, яка навчається в коледжі, більш витривалою. Батько адаптувався до того, що син знову вдома, усвідомлюючи, що йому 22 роки, він заощаджує гроші і планує своє майбутнє. Тривалість його перебування здається більше бонусом і благословенням, ніж тягарем.