Тейт Йохе став парамедиком у 24 роки, а в 31 році перейшов на професію перукаря. Він усвідомив, що його життєва мета — піклуватися про людей, що є спільною темою обох професій. Йохе зазначив, що чоловіки є особливо вразливими в перукарні.
Ця стаття основана на розмові з Тейтом Йохе, амбасадором компанії Wahl та продюсером серії Chairapy. Вона була скорочена для зручності та ясності.
Сімейний фон Йохе вплинув на його вибір кар’єри; його бабуся була медсестрою, мати — терапевтом з респіраторної терапії, а вітчим — парамедиком. Розмови за вечерею часто стосувалися медичних надзвичайних ситуацій, що його зацікавлювало. Однак він не обрав медичну кар’єру і натомість пішов до кулінарної школи після закінчення школи. Пізніше він приєднався до місцевої добровільної пожежної служби, де відкрив для себе пристрасть до адреналіну надзвичайної роботи, що призвело до того, що він став парамедиком на повний робочий день у 24 роки.
Робота парамедиком дала Йохе відчуття спільноти, оскільки його колеги стали для нього як родина. Однак хвороба та подальша смерть його шурина у 32 роки розмили межі між його професійним і особистим життям. Дзвінок, пов’язаний зі смертю молодого чоловіка від серцевого нападу, нагадав йому про горе його сестри, спонукаючи його переосмислити свою кар’єру.
Після року роботи на різних випадкових роботах, включаючи малювання, охорону та барменство, Йохе прагнув зрозуміти свою ідентичність поза службою екстреної допомоги. Він усвідомив, що його мета — піклуватися про людей. Позитивні спогади про відвідування перукарні з дідусем надихнули його розглянути зміну кар’єри, оскільки він згадав про відчуття спільноти серед чоловіків у перукарні.
Незважаючи на початкові сумніви щодо торкання до волосся людей, Йохе подав заявку до перукарської школи. Після вступу до школи він відчув себе на своєму місці, знайомі аромати тальку та одеколону викликали спогади про його дідуся.
Щоб стати ліцензованим перукарем, Йохе пройшов 1250 годин навчання, під час якого він дізнався, що стрижка — це лише частина послуги; більшість часу займає створення простору, де клієнти можуть бути побаченими і почутими. Він підкреслив, що перукарі продають самооцінку, прагнучи, щоб клієнти виходили з салону почуваючись краще, ніж коли прийшли.
Після закінчення навчання Йохе працював у перукарні з чотирма іншими чоловіками, де він був наймолодшим, лише трохи старшим за 30 років. Товариство серед перукарів нагадувало підтримуюче середовище, яке він відчував як парамедик.
Чотири роки тому Йохе придбав перукарню, яка працює з 1928 року. Він вважає себе не власником, а опікуном закладу, який має довгу історію і, як очікується, продовжить існувати і після його відходу.
Коли нові клієнти, зазвичай чоловіки, приходять на стрижку, Йохе тепло їх вітає і розпочинає розмову простим запитанням про їхній тиждень. Спокійна атмосфера в салоні допомагає клієнтам почуватися комфортно. Йохе вважає, що чоловікам потрібен “третій простір” поза роботою та домом для обговорення різних тем, і він прагне забезпечити таке середовище у своїй перукарні.
Під час стрижки Йохе чує дивовижні історії від клієнтів, включаючи ветерана, який служив у кількох місіях в Іраку, та друга, який провів 17 років у федеральній в’язниці. Надихнувшись цими наративами, він розпочав серію на YouTube під назвою Chairapy, щоб поділитися їхніми переживаннями.
Однак Йохе стверджує, що людям не потрібне відео на YouTube, щоб відчути себе побаченими або почутими; він надає цей досвід особисто в салоні. Розмірковуючи про свій час як парамедик, він зазначає, що хоча раніше він тримав життя в своїх руках, тепер він створює простір для чоловіків, щоб обговорити все, що їх турбує. Він продовжує піклуватися про людей, хоч і в іншій якості.