Під час COVID дистанційне навчання проводилося каталонською мовою, якою автор і її син не володіють.
Автор і її син переїхали з Нью-Йорка до Іспанії в пошуках доступної медичної допомоги та кращого життя. Спочатку вони оселилися в Барселоні, але стикнулися з труднощами через мовні бар’єри, які ускладнювали навчання. Зрештою, вони знайшли підтримуюче середовище в Мадриді, де обидва процвітають.
Син автора народився з медичним станом, який лікарі вказали як потенційно небезпечний для життя. Щоб впоратися в перші місяці, автор доглядала за рослиною на ім’я Василь, вважаючи, що якщо рослина виживе, то й її син також. До трьох років її син подолав свій стан, що спонукало сім’ю переїхати до Іспанії в 2018 році для кращої медичної допомоги та умов життя. Відновлений Василь залишився в Нью-Йорку з другом, оскільки автор запевнила сина, що вони знайдуть нових друзів у новому домі.
Автор цінувала близькість Барселони до води і розглядала це як спосіб зменшити розмір свого життя в Нью-Йорку. Після переїзду вони придбали нове дерево на ім’я Жозеп, щоб їхня квартира почувалася більш домашньою. Хоча Барселона здавалася віддаленою, присутність інших емігрантів забезпечувала компанію, компенсуючи менш привітне ставлення деяких місцевих жителів. Коли її син почав школу у віці чотирьох років, спочатку йому було важко знайти спільну мову з однолітками, але згодом він завів друзів, що призвело до зв’язків з їхніми батьками.
Однак під час пандемії COVID каталонська мова стала значним бар’єром, особливо під час дистанційного навчання. Це спонукало сім’ю переїхати на 600 миль вниз узбережжя до Малаги.
У Малазі автор відчула себе більш підготовленою до переїзду, оскільки її син вивчав іспанську. Він відвідував лісову школу, яка акцентувала увагу на природі, що відповідало їхнім потребам після пандемії. Він швидко інтегрувався в групу дітей, які люблять активний відпочинок, а автор отримала підтримку від їхніх батьків. Однак, коли обмеження COVID були зняті, Малага стала переповнена туристами, і школа не відповідала їхнім академічним очікуванням. Це призвело до їхнього переїзду до Мадрида.
Сім’я оселилася в Мадриді в серпні 2023 року, приваблена його культурною різноманітністю та освітніми можливостями. Автор визнала помилку в тому, що не звернула уваги на переваги сина щодо школи, яка врешті-решт не підійшла жодному з них. Після двох років її син обрав нову школу, де зараз процвітає, що дозволяє автору зосередитися на своїх дружбах. Вони почали цінувати музеї, шоу та можливості для піших прогулянок у Мадриді.
Довіряючи інстинктам свого сина, працюючи з психологом, щоб зрозуміти його потреби, і вносячи необхідні зміни, автор відчуває, що вони знайшли місце, де можуть будувати своє життя. Рослина, Жозеп, також добре адаптувалася до їхнього нового дому в Мадриді.