Мій колишній чоловік і я розлучилися десять років тому. Кожні вихідні він приходить і залишається в моєму домі з нашими дітьми. Його час батьківства у моєму домі допоміг моїм дітям залишатися організованими.
Мій колишній чоловік і я розлучилися десять років тому, коли наша третя дитина була немовлям. Одним з найкращих аспектів нашого розлучення було те, що я нарешті отримала свій дім для себе. Тоді я ніколи не думала, що ми знову будемо ділити простір. Однак тепер, кожні вихідні, мій колишній залишається в моєму домі з моїми дітьми. Він готує їм вечерю на моїй кухні і їсть за моїм обіднім столом. У п’ятницю він йде до магазину неподалік від мого дому, щоб купити цукерки для кінотеатру, і сидить з моїми дітьми на вечорі кіно у вітальні. У неділю вони разом виконують наші вихідні справи.
Хоча я б віддала перевагу повному контролю над своїм домом, його вихідні батьківства допомогли моїм дітям залишатися організованими і навчитися довіряти йому після багатьох років непостійних візитів.
Коли ми вперше розлучилися, було логічно, щоб мій колишній приходив до нашого спільного дому, щоб відвідати своїх дітей. Незабаром після цього я з дітьми переїхала на три години до Сіетлу через свою роботу. Я поверталася раз на місяць і орендувала готельний номер для часу батьківства мого колишнього, або він їхав до Сіетлу. Протягом наступних кількох років мій колишній так часто скасовував свій час батьківства, що мої двоє старших дітей перестали запитувати про нього, а моя молодша почала називати кожного чоловіка, якого бачила, “тато”.
Потім, після місяців без візиту, мій колишній чоловік зателефонував, щоб розповісти мені про епіфанію, яку він мав, що спонукало його знову увійти в життя дітей у значний спосіб. Він планував переїхати до Сіетлу і хотів бачити дітей більш регулярно. Він запитав, чи може знову мати час батьківства у моєму домі, поки не знайде стабільне житло. Я погодилася.
Наша донька користується інвалідним візком, слуховим апаратом і ходунками. Я була стурбована доступністю будинків і мотелів, де він зупинявся, і хотіла створити безпечне і стабільне місце для моїх дітей, щоб вони могли знову зв’язатися зі своїм татом без тягаря пакування всіх їхніх речей, домашніх завдань і спорядження.
Протягом останніх семи років їхній тато був послідовним у сплесках, хоча також проходив періоди низького контакту. Оскільки я дозволила йому мати час батьківства у моєму домі весь цей час, незалежно від присутності їхнього тата, мої діти завжди мали базу.
Вони завжди мають достатньо їжі та одягу, і їм ніколи не потрібно турбуватися про те, щоб залишити свої речі позаду. Хоча мої діти відвідували будинки та квартири мого колишнього чоловіка, вони ніколи не прив’язувалися до одного з його домівок, щоб потім втратити його, коли він спонтанно переїжджає. Натомість дорослі несуть тягар переходу з місця на місце. Коли мій колишній у моєму домі, я залишаюся зі своїм нинішнім партнером або їду у відрядження. Коли я у своєму домі, він залишається зі своїм партнером.
Спільне використання мого дому для часу батьківства врешті-решт стало чудовим досвідом для моїх дітей, але мені це не завжди було легко. Багато з давніх суперечок з нашого шлюбу знову виникли, іноді повторюючись. Коли ми були одружені, я була “ремонтником” нашого дому, і це не змінилося. Різниця в тому, що тепер, коли ми розлучені, мені довелося навчитися справлятися з образою, коли мій колишній щось ламає у моєму домі і не ремонтує це. У нас також абсолютно різні стандарти, коли справа доходить до прибирання. Наявність мого колишнього у моєму просторі означала навчитися стикатися з цими знайомими болючими місцями з новими межами.
Коли ми були одружені, межі здавалися важкою міжособистісною проблемою. Через десятиліття спільного виховання з моїм колишнім вони більше схожі на професійні контракти. Мій терапевт каже мені, що межі не стосуються того, що я хочу, щоб мій колишній чоловік робив; це стосується того, що я буду робити внаслідок його дій. Наприклад, коли я нещодавно повернулася додому після його часу батьківства і виявила, що жалюзі на одному з моїх вікон зламані, я запропонувала йому варіанти: він міг заплатити за нові жалюзі або встановити нові жалюзі, коли вони приїдуть, плюс завершити ще один проект у домі, який йому було легше досягти, ніж мені. Я переконалася, що варіанти, які я запропонувала, дійсно працюють для мене. Він вибрав останній варіант, і коли він його завершив, я відчула лише вдячність.
На шляху до більш поважних стосунків у спільному вихованні сталося більше ніж кілька вибухів. Були моменти, коли я була відчайдушною, щоб мати свій дім для себе, або наповнена образою, коли поверталася додому до безладу. Я впевнена, що у нього були подібні моменти тривоги або розчарування, живучи кілька днів поспіль у просторі, який йому не належить.
Тепер, коли мої діти старші і стають більш відповідальними за свої речі, я можу бачити шлях для них залишатися у тата частіше. Тим часом боротьба з конфліктами нашого шлюбу і повторне об’єднання, щоб продемонструвати поважні стосунки у вихованні, дозволила моєму колишньому чоловікові та мені підтримувати стабільний, постійний і дбайливий дім для наших дітей, навіть якщо мені потрібно прибрати трохи більше два понеділки на місяць, щоб зробити мій дім справді моїм.
Залишити відповідь