На початку квітня 2018 року Конституційний Суд вперше відзвітував про свою роботу. За повідомленнями різних ЗМІ, КСУ на своєму засіданні затвердив текст щорічної інформаційної доповіді – у такий спосіб судді комунікували з країною вперше. Не в останню чергу це сталося через творчий, енергійний та ефективний запал нового голови КСУ – Станіслава Шевчука.
Так, у документі зазначається, що у 2017 році в конституційних поданнях найчастіше порушувалися питання щодо звуження змісту та обсягу конституційних прав громадян, зокрема, внаслідок ухвалення або внесення змін до законів України, які регулюють питання соціального захисту, оплати праці та пенсійного забезпечення окремих категорій громадян; порушення конституційних прав окремих категорій громадян внаслідок закріплення дискримінаційного законодавчого регулювання; порушення конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на інформацію, а також законодавче врегулювання цензури; порушення конституційних прав під час проведення кримінального провадження та можливості їх судового захисту; законодавче закріплення дискреційних повноважень органів державної влади; законодавче регулювання права власності на землю.
Насправді, пан Шевчук лише скористався новелою Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року. Але загалом його робота викликає схвальні відгуки, бо менше, аніж за місяць він чітко налагодив роботу Суду: затверджено Регламент КСУ, набирає обертів інститут конституційних скарг громадян (що, до речі, в перспективі може стати навіть дієвішим за скарги до ЄСПЛ), прийняті важливі рішення, в тому числі, й таке як рішення про незаконність оподаткування пенсій (№1-рп/2018).
Однак, чи буде робота й результати Конституційного Суду наростати в динаміці, чи стане КСУ останньою фортецею справедливості для громадян України – відповідь на це питання віднайти складно, бо такий орган завжди знаходиться в епіцентрі політичних пристрастей. І так чи інакше, але маніпулювати КСУ, або навіть підім’яти його хочуть геть усі політики – без винятків, навіть Президент України Петро Порошенко.
Чітких сигналів щодо тиску на суддів КСУ немає, але окремі новини чи інтерв’ю деяких суддів КСУ, дають певні підстави для роздумів.
Наприклад, досить дивним виглядають твердження нового судді КСУ Віктора Городовенка (обраний в листопаді 2017 року) в інтерв’ю Укрінформу, в якому він вважає небезпечними дії Громадської ради доброчесності, а також впевнений, що висловлювання «диктаторські закони» не мають юридичного підґрунтя. До активістів з ГРД, звичайно, є багато запитань щодо організації їх роботи, але називати їх дії небезпечними теж не варто, бо їх праця – все ж частина судової реформи, на яку покладають великі надії мільйони громадян України. Не можна не зважати на той факт, що меседжі від суддів такого рівня зовсім по іншому сприймаються громадянами, аніж просто від очільника Апеляційного суду Запорізької області. Схвальні відгуки пана Городовенка про результати боротьби з корупцією також гарно корелюються з побажаннями з Адміністрації Президента, однак мають дуже мало спільного з реальністю, про що власне свідчить і нещодавній гучний скандал з керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Н.Холодницьким.
Сам Президент лише нещодавно заповнив свою квоту в КСУ, призначивши суддями Конституційного Суду Сергія Головатого і Василя Лемака. Чому Президент майже рік не поспішав розблокувати роботу цього важливого конституційного органу, у окремих політологів є власна думка. “Про незалежність суду говорити поки не доводиться. Влада продовжить впливати на нього”, – впевнений політолог Андрій Золотарьов. З ним погоджується і юрист Максим Костецький. “Звичайно, влада робила це цілеспрямовано. Тому що вона зацікавлена в збереженні впливу на КСУ. Цього ніхто публічно не говоритиме, але, безумовно, Адміністрація президента зацікавлена в тому, щоб судді були лояльні до представників нинішньої влади”, – сказав він. А політолог Олександр Кочетков взагалі певен, що Петро Порошенко має прямий вплив на КСУ, оскільки наприклад розглядати “мовний закон” Ківалова-Колісніченка почали саме в період протестів в столиці.
У звіті Суду, про який ми згадували вище, окреслено основні стратегічні напрями планування діяльності КСУ. Такими напрямами визначено, зокрема, підвищення інституційної спроможності Суду шляхом застосування міжнародних стандартів, принципів та цінностей для ефективного захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина через реалізацію та розвиток інституту конституційної скарги; забезпечення доступності та відкритості конституційного судочинства через сприйняття, розвиток та імплементацію комунікаційної стратегії Суду; впровадження новітніх інформаційних та цифрових технологій у Суді.
Але чи вдасться це все зробити, якщо при владі є бажання створити черговий маріонетковий орган? В минулому з КСУ це вже траплялось – й наслідки були жахливими. Одним з найбільш скандальних рішень Конституційного суду назавжди залишиться скасування політичної реформи в 2010 році, яка повернула Україну до президентсько-парламентської форми правління і розширила повноваження тодішнього президента Віктора Януковича. Цей випадок тоді продемонстрував повну політичну залежність суду. Тому однією з цілей нинішньої влади має бути формування незалежного КСУ. Бо якщо ми й зараз дамо можливість впливати на Суд – компенсаторів не залишиться, як і шансу в українців бути захищеними.
Залишити відповідь