Категорія: Політика та право

«Депутат-казнокрад сховався від в’язниці у Верховній Раді», «Суд на допомогу: як в Україні «йдуть» від люстрації», «Спрут: від лави підсудних до нардепа» – це лише декілька з десятків назв, що в той чи інший спосіб описували один з найдовших корупційно-судових серіалів в постмайданній Україні.

Ті, хто хоч трохи стежить за подіями в Україні, пам’ятають, що після втечі Януковича в 2014 році, нова влада зіткнулася з неприємним фактом: на казначейських рахунках держави залишилося щось близько 120 тисяч гривень. За тодішнім курсом – десять тисяч доларів. Куди зникли гроші, достеменно не знає ніхто, однак окремі епізоди вже давно могли б бути розслідувані. Якби, звичайно, на те була політична та правова воля. Однак, в країні змінюються вже не по одному разу і Генпрокурори, і Президенти, а Борис Приходько, який і є героєм нашої публікації, все ніяк не дійде до лави підсудних, щоб врешті-решт перепочити там після стількох років постійного стресу.

Й правди ніде діти, це ж які нерви треба мати, щоб більше 7 років постійно перебувати під страхом потрапити до буцегарні, «домовляючись» з усіма, з ким можна, навіть мімікруючи під сучасні політичні тренди, аби тільки не відповідати на питання, а хто ж вкрав 2 млрд гривень?

Хоча фактова історія, на перший погляд, абсолютно проста. Сталося все якраз перед самим крахом клану Януковича. У лютому 2014 року ВАТ «Аграрний фонд» помістив на рахунку Брокбізнесбанку Сергія Курченка зазначену вище суму. Через кілька тижнів до банку ввели тимчасову адміністрацію, тобто всі його операції контролював уже Нацбанк. Але це не завадило вивести гроші на рахунки підставних фірм, після чого вони і зникли в невідомому напрямку. А Борис Приходько, будучи заступником голови Національного банку України, санкціонував всю цю операцію, проігнорувавши той факт, що необхідного для її проведення дозволу Міністерства аграрної політики немає. Операція з виведення грошей була проведена блискуче – всього за один банківський день. Після цього хтось встиг чкурнути за кордон, хтось заліг на дно (як у прямому, так і переносному сенсі), а Борис Приходько на нетривалий час опинився у СІЗО. Підстава – кримінальне провадження № 42014000000001715. Борису Вікторовичу настільки не сподобалось тверде ліжко тюремної камери, що вже незабаром друзі внесли за нього рекордну на той час заставу в 200 мільйонів гривень, і він вийшов на свободу. Але підслідним залишився, і з того періоду почалась одна з найдовших «санта-барбар» судових хронік столиці.

У 2015 році справа, що складається з 52 томів, пішла до суду. Але все це не завадило Приходьку мимоходом поновитися на посаді заступника глави НБУ. Цьому посприяв Окружний адміністративний суд Києва, який своїм рішенням у жовтні 2015 року ще й зобов’язав державу виплатити Б.Приходько заробітну плату за період «вимушеного прогулу». Валерія Гонтарєва, яка очолювала тоді Нацбанк, теж звернулась до суду, вимагаючи визнати рішення київського адмінсуду незаконним. У квітні 2016-го Приходька таки вдалося вигнати з кабінету. Хоча якщо хтось вважає, що суд з приводу поновлення на посаді банкіра для Приходька закінчився, то глибоко помиляється. Останнє засідання по цьому факту (адміністративне провадження №К/9901/21896/20) відбулось 07 жовтня 2020 року, коли Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглядав чергове клопотання Національного банку України. 5 років від рішення першої інстанції до початку касаційного розгляду (Справа №: 826/25204/15) – це, як відомо, далеко не рекорд для вітчизняної судової системи. Тож, вангуємо, про поновлення Приходька в НБУ будуть судитись ще довго. Бо це і є стиль фігуранта справи – судитись до останнього, де можна і як можна, використовуючи усі процесуальні та позапроцесуальні можливості.

Наприклад, зверніть увагу на дати судових засідань у справі №42014000000001715. У 2017 році вони ще проходили більш-менш регулярно. У 2018 – одне. І – перерва до літа 2020 року. Згодом – чергова пауза через заміну прокурора, і ще одне засідання тривалістю у 10 хвилин у листопаді 2020 року. Очевидно, що і прокурорам, і суддям щось заважає розглядати цю справу. Що саме?

Справа в тому, що поки змінювалися судді, прокурори та президенти, змінилась і сама ситуація. Змінилася влада в країні. І – керівництво правоохоронних органів у тому числі. Змінилася ситуація й у самого Бориса Приходька – у 2019 році він став народним депутатом України. Причому, прогнозовано – у досить скандальний спосіб з багатьма судами (у реєстрі судових рішень налічується близько 10 різних проваджень по встановленню результатів виборів по мажоритарному 210-му округу на Чернігівщині, від якого й балотувався Приходько).

Виборча кампанія Бориса Приходька 2019 року пройшла під гаслом #ПриходьКоманда «Приходь! Зробимо їх разом», яка імітувала гасла «Слуги народу», хоча він і не був представником «зеленої» команди. Згідно з попереднім підрахунком 100% голосів виборців, Борис Приходько, отримавши голоси 16 438 виборців (21,11%), програвав вибори Сергію Коровченку, який набрав всього на 98 голосів більше (21,23%). ЗМІ повідомляли про блокування роботи виборчих комісій, мітинги та звинувачення у фальсифікації виборів, результати яких ЦВК не змогла встановити до 5 серпня.

Стати народним депутатом Борису Приходьку допомогли рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, Шостого апеляційного адмінсуду і ОВК № 210 щодо анулювання результатів голосування на виборчих дільницях № 740243 (в геріатричному пансіонаті), 740309 і 740311. Завдяки цьому Борис Приходько вийшов на перше місце (16 436 голосів; 21,15%), випередивши Сергія Коровченка на 38 голосів (16 398; 21,11%).

Як заявляли чернігівські активісти, «тітушки» Приходька навіть оточили будівлі геріатричного пансіонату і будинок Миколи Шапки, директора цієї установи, з вимогою перерахунку голосів на користь обвинувачуваного в розкраданні державних коштів кандидата. Як писали ЗМІ, Приходько особисто віддавав накази «тітушкам», які готувались до силового захоплення будівлі ОВК в Прилуках, провокуючи поліцію.

Як би там не було, депутатом Приходько все ж таки став. І знову проявив просто дивовижні здібності перетворення. Він не просто «використав» слоган «Слуг народу», але й став голосувати в унісон з ними. За весь час своєї депутатської каденції Борис Приходько лише декілька разів «не підтримав» монобільшість, однозначно демонструючи готовність домовлятись з усіх можливих питань.

А домовлятись доводилось часто, доводиться й дотепер, бо Дарницький районний суд м. Києва хоч ще й не закрив кримінальну справу щодо розкрадання 2 млрд гривень (останнє засідання відбулось 20 січня 2021 року, справа №753/11924/18), однак готовий активізуватись у будь-який момент, якщо з депутата знімуть депутатську недоторканність. Тобто питання лише у відповідному поданні Генпрокурорки Ірини Венедіктової, яка все ще не може дозволити собі бути такою ж само рішучою, як у випадку зі Стерненком. Хоча певний час для цього у прокурорки ще є. Проте не багато, бо доведеться повторити незавидний кінець кар’єри Руслана Рябошапки, якому «кришування» справи Приходька вилізло боком.

Адже насправді, як зазначають окремі ЗМІ https://naspravdi.today/uk/2020/03/03/prykhod-kovi-mil-iardy-zahubylys-pid-riabo-shapkoiu/, головним двигуном у цій афері із привласнення суми з багатьма нулями був зовсім не Приходько. Ідея, як стверджують злі язики, належала тогочасному заступнику міністра агропромислової політики Валерію Давиденку, а виконавцями стали вже представники післямайданної влади – екс-голова НБУ Гонтарева та екс-заступник голови АПУ Олексій Філатов. Власне, саме за участь разом з Приходьком у розкраданні грошей Аграрного фонду прокурор Костянтин Кулик повідомив про підозру Гонтаревій та Філатову в березні 2019 року. Але потім ця справа зникла в нетрях СБУ, куди її передав саме тодішній прокурор Руслан Рябошапка.

Прикметно, що ще у далекому 2015 році член колегії Міністерства внутрішніх справ України Антон Геращенко опублікував тексти смс-повідомлень, які отримував голова Київського апеляційного суду Антон Чернушенко із вказівками про необхідний результаті тієї чи іншої справи. Зокрема, смс-повідомлення №250 було із проханням звільнити під домашній арешт Приходько Бориса Вікторовича. Але спочатку судді брали самовідвід, потім захисники (до речі, дуже «недешеві», такі як Бойко І.Г. та Кравець Р.Ю. тощо) клопотали про повернення обвинувального акту прокурору «у зв’язку із відсутністю у формулюванні обвинувачення місця вчинення злочину», відсутністю «зазначення мотиву та мети вчинення злочину» та іншими причинами. Зі своєї сторони «якісна» робота українських прокурорів, наприклад, полягала у тому, що обвинувачення навіть не змогло чітко зазначити, на чию користь присвоювалися 2,069 млрд грн.

Народний депутат Антон Поляков навіть публічно обурювався з цього приводу: «Пан Рябошапка взагалі почав уникати спілкування з депутатами. Звісно, адже як пан Рябошапка може пояснити, що він вже місяць не може підписати готове подання до Верховної Ради на зняття недоторканності з депутата Приходька, який вкрав 2 мільярди гривень з Аграрного фонду України? Це дуже тяжко, – взяти ручку та поставити підпис на поданні, яке, за його ж словами лежить у нього на столі. На мої питання коли він їх підпише він не відповів. Коли я запросив його на засідання Комітету, він не прийшов. І дуже цікавий факт, що після ігнорування паном Рябошапкою своїх службових обов’язків, депутат Приходько, на якого генпрокурор не підписує подання на зняття недоторканності, почав активно голосувати за законопроекти «Слуги Народу».

Врешті-решт, Р.Рябошапку звільнили за бездіяльність, але й І.Венедектива не дуже поспішає у справі Приходька. І очевидно, що справа тут не лише у тому, що Борис Приходько продовжує вправно голосувати за потрібні законопроекти.

Адже наразі час згадати, що з обранням Приходько народним депутатом скандали навколо його імені не припинилися. Крім судів в рамках кримінальної справи щодо розкрадання двох мільярдів з держбюджету, виникли підозри й в причетності Бориса Вікторовича до смерті іншого народного депутата від Чернігівщини, колеги по групі «Довіра» – того самого Валерія Давиденко, що його вважали «мозком» операції на 2 млрд. Нагадаємо, останнього знайшли застреленим у власному офісі в травні 2020 року. Ні, ніхто в убивстві Приходько не звинувачує. Основна версія – самогубство. Але обидва народні депутати мали давні і міцні зв’язки. Одним з мотивів самогубства нардепа, яке обговорювалося в ЗМІ, було припущення, що після відходу тодішніх голови Офісу президента А.Богдана і генпрокурора Р.Рябошапки, які активно гальмували справу про крадіжку мільярдів, у Давиденко зник «дах» і розслідування кримінальних справ по Аграрному фонду могло активізуватися . Втім, як ми бачимо, не активізувалося.

Але якою ціною? Минулого року представники ГО «Об’єднання добровольців» навіть провели перфоманс перед офісом Венедіктової під назвою «Посадіть Приходька, поки його не вбили».

На думку активістів, своїми діями, чи то пак бездіяльністю, прокурори просто прикривають злочинно-кримінальне угрупування та казнокрада.

Це один з нюансів. А інший полягає в тому, що, можливо, Б.Поляков зміг домовитись і з кимось з заступників Венедіктової. Інакше пояснити подібне багаторічне зволікання Офісу генпрокурора у цій справі досить важко.

Однак вибір Венедіктовій все одно доведеться зробити, як би їй цього не хотілось. Адже однією посадкою Стерненка всіх гріхів не закрити, натомість «тягучка» у серйозних корупційних справах ставить хрест на передвиборчих обіцянках президента Володимира Зеленського притягнути до кримінальної відповідальності злочинців у владі.

Далі буде…

Іван Правдін

Дилема too big to fail (TBTF, «занадто крутий, щоб збанкрутіти») не є виключною проблемою американської фінансової системи. Відома вона і в Україні. Хоча, ніде правди діти, у нас більш відомим є інший вислів –«борги платять лише боягузи», що в наших реаліях, через окремі нюанси законодавства, судової системи та правозастосовчої практики, набуває аж занадто химерних обрисів. Бо за кордоном лише подивуються із запитання, чи можна зробити так, аби кредит віддали не тому, хто позичив гроші, а зовсім іншим людям, або просто звернуться до правоохоронних органів. А от чиновники з ДП «Укрспирт», здається, вже навчились втілювати в реальність цей незвичний механізм «повернення боргів не тим, кому слід» в очевидній співпраці з колишніми «кураторами» спиртової галузі (йдеться про афілійовані в тій чи іншій мірі компанії). При цьому, чи не вперше у судових суперечках, що тривають уже більше 8 років, головну скрипку відіграють зовсім не судді, які радше виступають фоном для прикриття оборудок «вправних» бізнесменів, і зовсім зрідка – інструментом для досягнення певних цілей.

Сама історія досить давня, і вже була об’єктом журналістських розслідувань і «Наших грошей», і «Радіо свобода», та крапку в ній все ще складно поставити через ряд причин, про які й піде мова нижче.

Почалось усе 27 грудня 2013 року, коли «Дельта Банк» видав державному «Укрспирту» кредит в 54 млн грн. під 24% річних. Проте, уже серпні 2014-го року банк, у якого на той час вже почалися серйозні проблеми, почав достроково повертати цей кредит через суд, посилаючись на те, що «спиртовики» не сплачують відсотки.

30 вересня 2014 року банкіри отримують рішення Господарського суду Київської області у справі 911/3411/14, за якою мають стягнути з «Укрспирту» 54 156 500,00 грн заборгованості за кредитом, 2 198 902,26 грн. заборгованості за процентами, 32 652,19 грн. пені, 390 000,00 грн. штрафу, а також 73 080,00 грн. судового збору. Проте ключове слово тут – «мають». І справа навіть не втому, що 19 листопада 2014 року постановою Київського апеляційного господарського суду було зменшено суму штрафних санкцій (основна частина боргу залишена без змін), а в тому, що в ДП «Укрспирт» й не думали виконувати відповідні накази господарського суду), активно задіюючи усі можливі схеми.

Тим більше, що справи банку у 2014 році погіршились на стільки, що30 жовтня його віднесли до категорії проблемних. Тож «Укрспирт» ще встиг у грудні виплатити невеликий шматок боргу у 4,4 млн грн., але більше не зміг, або вже «було не вигідно».

Паралельно, внаслідок цілого ряду сумнівних операцій право вимоги за проблемним кредитом опиняється у фірми, яку за аналогічних обставин у ЗМІ як правило називають «прокладка» або «одноденка». Йдеться про ТОВ «Правнича консалтингова компанія» (далі – «ПКГ»), – підприємство, що було створено за рік до згаданих подій, і за всі ці роки жодного разу не «засвітилось» в судових спорах, окрім згаданого кейсу з ДП «Укрспирт». Навіть розширений пошук по базі Youcontrol не надає жодних відомостей про це підприємство, окрім загальних. При цьому, маючи не надто вражаючий статутний капітал у 1100 грн, ТОВ «ПКГ» все одно якимось чином примудряється перекупити борги на півсотні мільйонів грн. Натомість навіть власного сайту чи профайлу у соцмережах «правнича група» не мала, й, здається, створювати не збирається. Чого власне вартий навіть офіційний контактний телефон цього «потужного» гравця на ринку фінансових послуг, що складається лише з декількох цифр: «Телефони: +3310926». Як видно, це й не Київ, й не Україна, й взагалі невідомо чий контакт.

От і виходить, що з одного боку ми маємо судове рішення, що набрало законної сили, а з іншого – якусь компанію одноденку. Тим не менш, ТОВ «ПКГ» відразу розпочало активну діяльність із заміни сторони у виконавчому провадженні по вже згаданому вище рішенню у справі 911/3411/14, а незабаром ця ж «Правнича консалтингова група» передала ще одній компанії – ТОВ «ФК «Аккорд» – право вимоги з «Укрспирту» ще не нарахованих процентів і неустойок. Річ у тому, що нараховувати проценти може лише банк або фінансова установа, а «Аккорд» зареєстрований саме так як треба. Навіщо фінансова компанія дозволила себе втягнути у таку сумнівну оборудку, то вже інше питання. Яке, можливо, колись і буде досліджене тим самим НАБУ, бо, наскільки нам здається, тут вочевидь присутній зговір між приватними компаніями та ДП «Укрспирт» про виведення державних коштів у незаконний спосіб.

В будь-якому випадку констатуємо, що вже у березні 2015 року ТОВ «ПКГ» подає заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі про стягненні 56 млн. боргу з ДП «Укрспирт», а ФК «Аккорд» готується стягувати з «Укрспирту» 10,49 млн грн боргу за процентами за період з 28.07.2014 по 30.04.2015, а також 994 тис грн – за травень 2015 року. Загалом за кредитним договором, який «Укрспирт» взяв у «Дельта Банку», разом з відсотками і штрафами набігло 94,47 млн грн.

Однак це був лише початок історії.

Перші декілька місяців ДП «Укрспирт» активно заперечував як проти заміни сторони виконавчого провадження (з посиланням на незаконність договору відступлення), так і проти дій державного виконавця при виконанні рішення. Навіть подавалась апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року, в якій йшлося про заміну стягувача з АТ «Дельта Банк» на ТОВ «Правнича консалтингова група». Про абсолютну правову неприйнятність подій, що розгорталися із заміною сторони виконавчого провадження, свідчить й лист самого ДП «Укрспирт» від 9 квітня 2015 року до Уповноваженої особи ФГВФО, в якому вказано на факт нікчемності договорів відступлення права вимоги від 12.09.2014 року (на користь підприємства, якому першому «відступили» право вимоги за кредитом) та від 12.02.2015року (вже відступлення кредиту на користь ТОВ «ПКГ»). Та проходить небагато часу, і «Укрспирт» кардинально змінює свою поведінку, фактично повністю «підігруючи», в тому числі і процесуально, на користь нового «кредитора». І далі виконання рішення господарського суду пішло легко і швидко, а вже 22.06.2015 року постановою державного виконавця виконавче провадження закривається у зв’язку з виконанням рішення суду. Цікавий факт: в подальшому стало відомо, що навіть матеріали виконавчого провадження були в терміновому порядку знищені, очевидно для приховування дійсних напрямів сплати грошових коштів та механізму їх сплати.

Такий поспіх не в останню чергу був викликаний тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який, за великим рахунком, власне і мав розпорядитись цими коштами в цілях погашення вимог вкладників банку, як те належить за законом, почав власне дослідження обставин незаконного виведення права вимоги по кредиту «Укрспирту».

Зокрема, 11.03.2015 р. була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про перевірку правочинів (договорів) в ПАТ «Дельта Банк» № 67. В результаті 17.07.2015 р. при здійсненні комісією перевірки договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 р. було встановлено, що останній є нікчемним (відповідне рішення комісії оформлене протоколом № 21 від 17.07.2015 р.). Більше того, 22 липня 2015 року АТ «Дельта Банк» повідомив ДП „Укрспирт” листом за вих. № 5492 про нікчемність правочину від 12 вересня 2014 року, але «зацікавленим» сторонам вже було пізно відмовлятись від своїх намірів.

Тому, одразу після стягнення основної суми боргу, ТОВ «ПКГ» розпочало й формальні процеси стягнення додаткових сум з ДП «Укрспирту», і останній знову ж таки навіть «не пручався», виказуючи досить дивну поблажливість з боку державного підприємства, над яким нависла тінь банкрутства.

Хронологія подальшої «віддачі» державних коштів виглядала так:

1) Справа №911/2111/15 за позовом ТОВ «Правнича Консалтингова Група».05.08.2015 –рішення Господарського суду Київської області про відмову у задоволенні позовних вимог. 26.10.2015 – постанова Київського апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог на суму 1,3 млн. грн. 3% річних, 23,5 млн. грн. інфляційних втрат,72 тис. грн. судового збору. 23.11.2015 –з ДП «Укрспирт» стягнуто у виконавчому провадженні на суму майже 25 млн. грн., жодних дій щодо оскарження не вчинено.

2) Справа №911/2115/15 за позовом ТОВ «ФК «Аккорд».20.07.2015 –рішення Господарського суду Київської області про задоволення позову, стягнення 10,4 млн. грн. 26.10.2015 – постанова Київського апеляційного ГС про залишення без змін рішення першої інстанції. 23.11.2015 – з ДП «Укрспирт» стягнуто у виконавчому провадженні понад 10 мільйонів гривень, жодних дій щодо оскарження не вчинено..

3) Справа №911/2429/15 за позовом ТОВ «ФК «Аккорд».21.07.2015 –рішенням Господарського суду Київської області задоволено позов на суму 993 тис. грн. 16.12.2015 –постанова Київського апеляційного ГС про залишення без змін рішення суду першої інстанції. 14.01.2016 –ДП «Укрспирт» здійснено погашення на ТОВ «ФК «Аккорд» на суму 1 млн. грн.

Тобто фактично миттєво ДП «Укрспирт» здійснив погашення багатомільйонної та ще зовсім недавно дуже спірної, за логікою самого ДП, заборгованості. Причому на користь незаконних кредиторів. Чому незаконних? Та тому, що ще в кінці 2016 року Вищим господарським судом України всі ці судові рішення(у справах №911/2111/15, №911/2115/15, №911/2429/15) було скасовано, зокрема з тих підстав, що суди не врахували незаконність відступлення кредиту, а також не дослідили як слід питання знаходження права вимоги у заставі НБУ. Попри це, з метою приховування обставин незаконного виведення коштів, ДП «Укрспирт» під час нового розгляду справи робить практично безпрецедентний для державних підприємств крок – підписує з ТОВ «ПКГ» мирову угоду про відсутність будь-яких претензій. Хоча фактично обов’язком «Укрспирту» було здійснити поворот виконання рішень, які скасовані, та повернути гроші до держави. Або хоча б до кредитора, в якого цей борг досі обліковувався, – тобто ПАТ «Дельта Банк» під управлінням ФГВФО. Проте за жодним з наведених вище скасованих рішень «Укрспирт» процедуру повороту виконання не здійснив, просто розігравши з потрібними компаніями «міжсобойчик», на нашу думку, з відверто кримінальним підтекстом.

До речі, за інформацією з джерел, наближених до «Укрспирту», нам відомо, що кураторство ДП «Укрспирт» у той період пов’язують з прізвищем народного депутата ВРУ від Народного фронту – Андрія Іванчука. Саме зі зміною на межі 2015-2016 рр. сфер впливу, може бути пов’язана «лояльність» та необхідність здійснення відповідних платежів з метою виведення коштів з державного підприємства на пов’язані компанії.Тим більше, що за неперевіреними даними, ТОВ «ПКГ» також була підконтрольна саме А.Іванчуку.

А що ж ФГВФО? Як не дивно, Фонд не здавався і продовжував активну боротьбу в судах проти такої «нецільової» правової поведінки державного підприємства.

Питання незаконності виведення кредиту «Укрспирту» було доведено до логічного завершення. Так, 27.11.2018 постановою Верховного Суду було остаточно визнано недійсним договір про найперше відступлення права вимоги від 12.09.2014, що автоматично нівелює усі подальші «схеми» з виведення коштів з «Укрспирту». Більше того, це фактично дозволяє говорити про те, що «Укрспирт» сплатив грошові кошти недійсному кредитору, а вивів кошти на комерційні підприємства без жодних належних правових підстав. Отримавши рішення Верховного Суду про недійсність договору відступлення, на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом №UKR-2019-03 від 14.08.2019 р., Фонд продав вимоги щодо «Укрспирту» ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» за суму у 34 млн. грн. (договір №1962/К від 26.09.2019).

Станом на сьогоднішній день саме ТОВ «ФК «Геліос» є єдиним законним кредитором ДП «Укрспирт» по кредитному договору ВКЛ-2007072/1. І зрозуміло, що ТОВ «ФК «Геліос» було справедливо розпочато (справа №911/1796/20, що наразі призначена до розгляду у Північному апеляційному господарському суді) стягнення грошових коштів, які не отримав в свій час банк як належний кредитор, -тобто фактично всю суму кредиту та інші платежі (проценти, штрафи, пені). Однак ДП «Укрспирту» такий поворот подій аж ніяк не сподобався, бо уже все давно «було вирішено», і у всіх судових процесах державне підприємство раптом починає заперечувати існування боргу, прикриваючись сплатою на ТОВ «ПКГ». Хоча цілком зрозуміло, що оскільки судові рішення №911/2111/15, №911/2115/15, №911/2429/15 були скасовані у встановленому законодавством порядку, то «Укрспирт» просто має вимагати від відповідних стягувачів (позивачів) повернення назад безпідставно отриманих грошових коштів.

Однак наразі в ДП навіть заперечують проти сум штрафів та процентів (чого, до речі, підприємство не намагалося робити у судових спорах з ТОВ «ФК «Аккорд»). Очевидно, що така тактика затягування обрана у зв’язку з тим, що на сьогодні єдині активи ДП «Укрспирт» активно розпродуються в межах програми приватизації спиртової галузі, після чого погасити вимоги по кредиту просто не буде з чого. І власне тепер вже суддям ПАГС потрібно не просто розібратись в цій ситуації, а й підтвердити свою незалежність, щоб ділки від «спиртового бізнесу» не прикривали свої «схемні» дії потрібними судовими рішеннями, й відмахувались від тих, які їм не цікаві.

Джерело

24 грудня 2020 року відбулась робоча зустріч з представниками Міжнародного інституту «Актіо-Експерт».

Тренінговий центр представляли директорка Олеся Отраднова, начальник аналітичного відділу підготовки прокурорів Андрій Орлеан та начальниця відділу зовнішніх зв’язків Анастасія Маркелова.

Міжнародний інститут «Актіо-Експерт» представляли директор Владислав Максимов, керуючий партнер адвокатського об’єднання «АКТІО» Володимир Ямпольський та партнер адвокатського об’єднання «АКТІО» Петро Шатковський.

У рамках підписаного Меморандуму про взаємодію у жовтні 2020 року, Сторони домовились про низку спільних заходів, які проведуть у 2021 році.

Попри міф, що чинна Конституція України є ледве не найкращою у світі, але просто її не дотримуються, Основний закон (особливо у чинній редакції) містить в собі засадничі протиріччя та нездійсненні соціальні обіцянки.

В цьому переконані деякі правники, філософи, політологи та інші спеціалісти, серед яких, зокрема, і експерт у питаннях конституціоналізму Геннадій Друзенко.

Але чи обов’язково приймати Нову Конституцію для затвердження Нового Суспільного Договору чи можна провести лише косметичний ремонт діючого Основного Закону?

Деталі – у відео від АКТІО-ЕКСПЕРТ

Сьогодні, 15 грудня, святкує свій День народження відомий адвокат України, голова Ради адвокатів Закарпатської області, президент Асоціації захисту прав правників України, кандидат юридичних наук, член Національної спілки журналістів, а віднедавна – і член виконкому Мукачівської міської ради Олексій Фазекош.

Привітання з 53-річчям вже надійшли від медіа-ресурсів “Вектор ньюз” та “Дзеркало суддів”, а також Асоціації судових репортерів України, Центру викривачів корупції та Національної спілки журналістів України.

Олексію Фазекошу побажали міцного здоровʼя та невичерпної енергії і наснаги у всіх його справах, як поточних, так і майбутніх. Нехай у його домі завжди панують мир і злагода, а у справах – мудрість та виваженість.

Хай доля і надалі буде прихильною до нього, даруючи радість життя, незрадливу удачу, вірних і надійних друзів.

26 листопада 2020 року новообрані депутати Мукачева прийняли присягу та зробили перші ключові призначення. Зокрема, до складу виконкому Ради був обраний голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош.

До редакції надійшли вітання на адресу Олексія Фазекоша з нагоди обрання від Ради адвокатів Закарпатської області, Асоціації захисту прав правників та Центру журналістських досліджень.

Редакція “Вектор ньюз” приєднується до привітань та бажає О.Фазекошу плідної праці на новій ниві діяльності.

23 листопада 2020 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт відносно одіозного спортсмена із м. Біла Церква Вадима Тітушко, якого обвинувачують у вчиненні розбійного нападу та заволодінні транспортним засобом (ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України), які було вчинено організованою групою у 2018 році.

Як стало відомо, захисником Тітушко під час судового розгляду буде адвокат екс-мера м. Словянськ Нелі Штепи та народного депутата України VIII скликання, Героя України Надії Савченко – Олександр Тананакін.

Підготовче судове засідання призначено на 23 грудня 2020 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області.

Нагадаємо, що саме від прізвища Вадима Тітушка в народі почали широко використовувати термін «тітушки», яким називають організовані групи людей, яких негласно залучають для здійснення різного роду силових провокацій.

На даний час, Вадиму Тітушко загрожує покарання у вигляді 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Сьогодні в нашій державі дуже гостро відчувається проблема корупції і вирішити її можливо, лише реалізувавши комплекс антикорупційних заходів, які необхідно послідовно здійснювати в кожній із сфер суспільних відносин. Такий комплекс заходів повинен бути спрямований не лише на викорінення корупції, як явища, а й запобігати умовам, що можуть сприяти її виникненню.

Серед основних факторів, що можуть сприяти виникненню корупції в державі, насамперед є нормативно-правові акти, що видаються державними органами. Так, зокрема однією з умов виникнення корупції в Україні є недосконалість законодавства, що дозволяє хапким на руку посадовим особам використовувати надані їм службові повноваження та пов’язані з цим можливості для одержання неправомірної вигоди або приймати обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб, уникаючи при цьому покарання. Зменшити масштаби проблем, що виникають внаслідок недосконалості законодавства, покликана антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів, обов’язковість проведення якої передбачено статтею 15 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»(далі – Закон), оскільки саме цей інструмент є одним із шляхів протидії корупції, що дозволяє викорінити корупціогенні норми ще на етапі підготовки проектів нормативно-правового актів.

Для цього в ОТГ створюються Антикорупційні ради.

Проте пересічному мешканцю громади непросто зрозуміти, що таке антикорупційна рада. Дехто думає, що це орган, який би мав карати владу за корупційні вчинки, інші – що це окрема структура, яка робить розслідування тощо. А насправді це – консультативно-дорадчий орган при органі місцевого самоврядування (місцевій раді). Її функції визначає сам ОМС, при якому вона створюється. Зазвичай на антикорупційну раду покладають функції моніторингу проєктів рішень, які виносять на сесію, аналізу діяльності ради, роз’яснення депутатам ради антикорупційних норм тощо. Однак наразі в Україні дуже мало ОТГ, при яких працюють Антикорупційні ради.

Тим не менш, 7 листопада 2020 року в Мукачево відбулись Установчі збори такої Антикорупційної громадської ради, яке перш за все аналізуватиме акти Мукачівської міської ради.

Ініціаторами проведення Установчих зборів виступили голова Ради адвокатів Закарпатської області, журналіст і політик Олексій Фазекош, депутат Мукачівської міської ради Юрій Кравчук, політологи, журналісти, громадські діячі Мукачівщини.

Учасники заходу відразу визначились, що метою Ради насамперед є налагодження комунікації з громадянським суспільством задля спільної розробки алгоритму антикорупційної експертизи проєктів рішень міської ради.

Олексій Фазекош наголосив, що законодавством запроваджено антикорупційну експертизу нормативно-правових актів у таких сферах: права та свободи людини і громадянина; повноваження органів місцевого самоврядування та осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування; надання адміністративних послуг; розподіл та витрачання коштів місцевого бюджету; конкурсні (тендерні) процедури. Водночас діяльність Ради не буде обмежуватись суто антикорупційною експертизою, але системно працюватиме над профілактикою корупційних проявів в регіоні.

Водночас, за словами Юрія Кравчука, ідея створення антикорупційної ради була схвально сприйнята й міським головою Андрієм Балогою. Адже долучення громадськості до контролю за рішеннями органів місцевого самоврядування тільки сприятиме прийняттю прозорих рішень, відбору добропорядних підрядників тощо.

Учасники заходи обговорили напрями діяльності Ради, обрали Президію, яка буде скликати чергові засідання та оприлюднювати опрацьовані Радою матеріали та визначились з подальшими кроками, адже члени Антикорупційної Ради поставили перед собою досить амбітні завдання: можливість контролю за рухом бюджетних коштів, закупівлями товарів і послуг у режимі реального часу; консультування ОМС щодо проєктів чи уже прийнятих рішень; перевірка документів ради; консультування депутатів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, загальної депутатської діяльності; напрацювання ефективних рішень для вирішення проблем громади тощо.

“Збиратимемось 1 раз на місяць. Команда наша демократична, і у всіх питаннях, що розглядаються, рішення будуть прийматись колективно. Ми все сумлінно протоколюватимемо, всі рекомендації намагатимемось давати вчасно. Якщо до нас надходитимуть звернення, то відповіді дамо якомога зрозуміліше для тих, хто звертався”, – наголосила учасниця Установчих зборів, журналістка “Вектор ньюз” Тетяна Яцук.

2 листопада 2020 року в Ужгороді біля будівлі Закарпатської обласної прокуратури відбувається ряд протестних акцій, в тому числі – голодування. Про це повідомляє спеціальний кореспондент Закарпатського відділення “Вектор ньюз”.

Настільки радикальні акції пов’язані з тим, що органи юстиції Закарпаття, в тому числі установи виконання покарань повністю ігнорують небезпеку від поширення пандемії серед ув’язнених.

Зокрема, за інформацією редакції, на коронавірус вже тиждень хворіє відомий в Мукачево арештант Євген Дребітко, ситуація з кримінальною справою якого є дуже неоднозначною, є підстави вважати, що суд був упереджений та контролювався з боку окремих силових структур. Через це стосовно Дребітка спочатку взагалі відмовлялись оглянути стан здоров’я. Потім в медблоці Ужгородського СІЗо заявили, що пацієнта оглянули, але вказали, що наразі йдеться лише про банальну простудну інфекцію. І лише після того як адвокати домоглися приїзду “швидкої” вдалося встановити реальний діагноз – коронавірус. Тест вже підтверджений. У Дребітка двостороннє запалення легень і температура 39,2°. Однак належне медичне обслуговування хворому не надавалось ще тривалий час, бо за інформацією медиків у “лікарні нема вільного місця”.

Спецпалату знайшли лише нещодавно.

Стосовно Є.Дребітка важливим є і той факт, що наразі він взагалі не повинен був захворіти на коронавірус, оскільки запобіжний захід стосовно нього у вигляді тримання під вартою був скасований Львівським апеляційним судом, і наразі його перебування у СІЗО є незаконним.

Натомість, небезпеці поширенню пандемії серед ув’язнених тривалий час піддавались й Дребітко, інші засуджені та відвідувачі СІЗО, тим більше що наразі “на лікарняному від коронавірусу” вже перебуває і керівник СІЗО Василь Анталовський.

З цього приводу зауважимо, що порушення права на медичну допомогу осіб, взятих під варту, необхідно розцінювати не як просте порушення прав людини, а як катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. При цьому для того, щоб поводження було визнано «нелюдським» або «таким, що принижує гідність», страждання або приниження, пов’язані з ними, повинні так чи інакше являти собою щось більше, ніж неминучий елемент страждань або принижень, пов’язаний з тією або іншою формою законного покарання. Подібний висновок ґрунтується на третій Загальній Доповіді (CPT/Inf (93)12) Комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, де вказується, що критерієм при визнанні застосування до людини катування чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання є: а. доступ до лікаря; b. непреференційне медичне обслуговування; c. згода пацієнта і конфіденційність; d. профілактика захворювань; e. гуманітарна допомога; f. професійна незалежність; g. професійна компетентність. Прикладом успішного подолання подібних проблем є рішення Європейського суду з прав людини, а саме: Dankevich v. Ukraine (judgment of 29 April 2003), Naumenko v. Ukraine, Kucheruk v. Ukraine (judgment of 6 September 2007), Melnik v. Ukraine (judgment of 26 March 2006), Yakovenko v. Ukraine (judgment of 25 October 2007) . Основні вимоги щодо медичного забезпечення ув’язнених та засуджених регламентовані Європейськими в’язничними правилами і національним законодавством України. Відповідно до вимог Європейських в’язничних правил організація медичного обслуговування у пенітенціарних закладах повинна здійснюватися з урахуванням ряду приписів, зокрема: медичні служби у пенітенціарних установах повинні тісно співпрацювати з загальною адміністрацією охорони здоров’я національного або місцевого рівня; хворі в’язні, які потребують допомоги спеціаліста, госпіталізуються у спеціалізовані установи або звичайні лікарні.

Тим більше, що наразі через відсутність адекватних дій з боку керівництва СІЗО є вірогідність того, що смерті від коронавірусу серед ув’язнених можуть відбутись вже зовсім скоро. А це гарантовані позови до ЄСПЛ проти держави за нелюдське поводження. Саме з метою не допустити такого розвитку подій й відбуваються протести біля обласної прокуратури.

Крім того нагадаємо, що в парламенті вже декілька місяців чекає на розгляд проєкт закону “Про амністію ув’язнених щодо запобігання поширенню COVID-19″. Його розробило міністерство юстиції, яке керує більшістю місць відбування покарання в країні. Головна мета ініціативи – зменшити кількість ув’язнених у таких місцях, аби запобігти виникненню потенційних осередків нового коронавірусу. Звільненню підлягають ув’язнені, які засуджені за злочини з покаранням до 5 років позбавлення волі і хворі на коронавірус”. За таким сценарієм вже звільнені тисячі засуджених по всій Європі, але в Україні не хочуть помічати цю проблему.

Принагідно зауважимо, що за поширенням коронавірусу не стежать не лише в Ужгородському СІЗО, але й в усьому Ужгороді, який нещодавно потрапив до червоної карантинної зони. Тим не менш жодних обмежень, в тому числі щодо розважальних закладів та закладів харчування не відбулось. Вочевидь, боротьба з пандемією не стоїть на першому місці у губернатора О.Петрова, якого, мабуть, зараз більше цікавить питання хто ж очолить Закарпатську обласну раду.

31 жовтня 2020 у черговій передачі “Погляд Фазекоша” її ведучі – журналіст і адвокат Олексій Фазекош та політолог Степан Сікора провели детальний аналіз результатів місцевих виборів на Закарпатті, і спробували вивести проекцію цих результатів на загальноукраїнський рівень.

Перш за все Олексієм Фазекошем було наголошено на юридичній недолугості та політично-партійній заангажованості Виборчого кодексу, внаслідок чого було спотворене реальне волевиявлення громадян по всій Україні. Цього року Україна отримала найбільшу кількість порушень за всі періоди виборчих перегонів, найбільшою виявилась і кількість бюлетенів, визнаних недійсними. До речі, з тим, що Виборчий кодекс потрібно змінювати, вже погодилась і партія влади “Слуга народу”, яка зазнала нищівної поразки на виборах-2020.

Що стосується виборів на Закарпатті, то їх результати ще раз засвідчили, що виборець цього регіону орієнтується не на дешеві політтехнологічні обіцянки, а довіряє тільки реальним справам. Тому ані кількість бігбордів “з серйозними обличчями”, ані чорний піар не вплинули волевиявлення закарпатців. Так, за словами Степана Сікори, деякі кандидати в органи місцевого самоврядовання у своїх виборчих кампаніях застрягли десь у 2002 році. До того ж багато з них не розуміли, що чорний піар бумерангом повернеться до них самих. Що власне й продемонстрував результат голосування за мера Мукачева – Андрія Балогу, який набрав феноменальну підримку своєї громади, залишивши далеко позаду себе конкурентів з результатом у 70% набраних голосів.

Олексій Фазекош впевнений, що феномен Андрія Балоги означає те, що він вже реально претендує на рівень загальноураїнського діяча, бо є віддзеркаленням запиту суспільства на харизматичних лідерів, нові обличчя, які займаються не політикою, а реальними справами.