Категорія: Політика та право

Тренінговий центр прокурорів України спільно з Офісом Генерального прокурора та Міністерством освіти і науки України запрошують взяти участь у конкурсі творчих та/або наукових робіт серед студентів, які навчаються за спеціальністю 081 «Право» у закладах вищої освіти на всіх рівнях на тему:

«ПРОКУРАТУРА ТА ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ: ЧИ МОЖЛИВЕ НАЛАГОДЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ»

в одній із наступних категорій:

Доповідь
Презентація
Творча публікація
Творча візуалізація
Відеоролик
Учасникам необхідно у період з 09 жовтня до 13 листопада 2020 року (включно):

Заповнити анкету учасника за посиланням: https://forms.gle/12xB741E7EGi4PoH8 та завантажити матеріали конкурсної роботи.

19 жовтня 2020 року завершилось первинне стажування 52 кандидатів на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора.

Із 5 по 19 жовтня 2020 року на базі Тренінгового центру прокурорів України тривав перший етап їхнього стажування – теоретична (первинна) підготовка. Далі кандидати на посаду прокурора проходитимуть другий етап стажування (уже практичний) в Офісі Генерального прокурора.

Директорка Тренінгового центру прокурорів України Олеся Отраднова передала вітання кандидатам з успішним проходженням добору та завершенням первинної підготовки у ТЦПУ.

Кандидатів на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора з проходженням теоретичної (первинної) підготовки привітали також начальник аналітичного відділу підготовки прокурорів Тренінгового центру прокурорів України Андрій Орлеан і начальниця відділу організації добору на посади прокурорів управління роботи з кадрами Офісу Генерального прокурора Алла Павлова.

«На цьому ваше спілкування з Тренінговим центром прокурорів України, звісно, не завершується. Ми будемо надалі з вами співпрацювати. Я дякую вам за активність, за участь у практичних завданнях. Наші тренери високої думки про вас. Я впевнений, що ті знання, які ви отримали у стінах Тренінгового центру, ви використаєте у роботі в Офісі Генерального прокурора», – додав Андрій Орлеан.

Принагідно зазначимо, що всі кандидати пройшли три етапи добору: тестування на знання законодавства; тестування на загальні здібності та навички; співбесіду з виконанням практичного завдання.

22 жовтня, за три дні до виборів кандидат юридичних наук, адвокат і журналіст, засновник програми “Погляд Фазекоша” Олексій Фазекош та політолог Степан Сікора в 50 хвилинній розмові обговорили ряд цікавих питань місцевих виборів.

Серед іншого співрозмовники дійшли наступних висновків:
– виборче законодавство на місцевому рівні складне і може призвести до ускладнення встановлення реальних результатів виборів;
– на місцевому рівні люди хочуть вибирати конкретних людей, а не партії з розмитими, загальними лозунгами; хочуть почути конкретні механізми вирішення тих чи інших проблем громад, а не “милуватись” бігбордами;
– недолугість та юридична слабкість нового виборчого законодавства вже очевидна не тільки для правників, а й для пересічних громадян;
– обидва учасники розмова єдині в тому, що Андрій Балога переможе в першому турі з великим відривом від своїх конкурентів;
– зроблений прогноз проходження партій в Мукачівську міську ОТГ. «Команда Андрія Балоги» отримає понад 40 відсотків голосів. Депутатські місця в раді Мукачівської міської ОТГ займають ще наступні партії: «За майбутнє», ОПЗЖ, «Слуга народу», «Батьківщина», «Рідне Закарпаття». Андрію Балозі для створення стабільної більшості, достатньо буде створити коаліцію з двох – трьох партій.

29 вересня 2020 року в Києві в офісі Асоціації захисту прав правників в рамках медійного проєкту “Евроньюз-Україна” відбулась розмова між політиком та адвокатом Олексієм Фазекошем та директором Центру розвитку лідерства Антоніною Бондаренко.

Співрозмовники підняли багато гострих питань: хто і як формуватиме майбутнє України, якою має бути роль молоді в розвиткові суспільства та країни, яка головна мета адвокатури, що є найважливішим в становленні лідерів нації та хто може сформулювати правильну національну ідею.

В свою чергу О.Фазекош зазаначив, що балатується на місцевих виборах насамперед тому, що наразі у владі катастрофічно не вистачає професіоналів своєї справи.

Олександр Бабіков, перший заступник Директора Державного бюро розслідувань

Комплексне забезпечення захисту економічних інтересів держави Державне бюро розслідувань (далі – ДБР) здійснює шляхом запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування відповідних кримінальних правопорушень не тільки у сфері господарської діяльності, а й у сфері власності, довкілля, безпеки виробництва, військово-промисловому комплексі тощо. Головний акцент робиться на суб’єктах кримінальних правопорушень – найвищих керівниках держави, особах, посади державної служби яких віднесені до категорії «А», правоохоронцях та ін.

З іншого боку, керівництвом ДБР постійно звертається увага на неприпустимості безпідставного втручання працівників Бюро у сферу бізнесу, у тому числі, коли підслідність щодо суб’єктів кримінальних правопорушень належить іншим правоохоронним органам, зокрема тим, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Слід наголосити, що в державі останнім часом намітилася тенденція стосовно докорінного реформування системи правоохоронної діяльності у податковій сфері, що виявилося в розробці та реєстрації у Верховній Раді України чергового проєкту Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» (далі – проєкт Закону) від 02.07.2020 № 3087-д. Зокрема, проєктом Закону вносяться зміни до статті 216 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України щодо визначення предметної (за видом кримінального правопорушення) підслідності у кримінальних провадженнях, що можуть розслідуватися детективами органів Бюро економічної безпеки України. При цьому робиться наголос щодо примату підслідності виключно Національного антикорупційного бюро України, тоді як підслідність ДБР законодавцями до уваги чомусь не береться.

Уявляється, що запропонована норма зовсім не враховує важливу обставину про те, що суб’єктом кримінального правопорушення у сфері економічної безпеки може бути особа, яка підслідна Державному бюро розслідувань.

За цих умов, щоб уникнути спорів про підслідність у майбутньому, пропонуємо викласти відповідні абзаци частини третьої статті 216 КПК України у наступній редакції:

«3. Детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, статтями 204, 2051, 206, 212, 2121, 2181, 219, 2201, 2202, 222, 2221, 2222, 2231, 2232, 224, 229, 231, 232, 2321, 2322, 233 Кримінального кодексу України, у разі якщо розслідування таких кримінальних правопорушень не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань.

Детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 2062, 210, 211 Кримінального кодексу України, у разі якщо розслідування таких кримінальних правопорушень не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро України».

Фактично Бюро економічної безпеки України замінить собою органи доходів і зборів, про що в межах проєкту Закону пропонується зазначити у переліку правоохоронних органів в Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Водночас у статті 22 «Взаємодія Державного бюро розслідувань з іншими державними органами» Закону України «Про Державне бюро розслідувань» пропонується вказати на забезпечення взаємодії ДБР з Бюро економічної безпеки України поряд із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а це може свідчити про дублювання низки повноважень.

Крім того, у згаданому проєкті Закону є й інші дискусійні моменти, що стосуються функціонування Бюро економічної безпеки України. Наприклад, проєкт Закону передбачає доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 2222 «Шахрайство з податком на додану вартість», однак під таким видом пропонується розуміти… «розкрадання», тобто форму, що не тільки не властива природі шахрайства, але й взагалі не вживається у законі про кримінальну відповідальність, починаючи з 2001 року.

Зрозуміло, що проєкт Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» потребує доопрацювання своїх окремих положень. Важливо, щоб при цьому питання економічної безпеки держави вирішувалися системно, з урахуванням компетенцій інших правоохоронних органів. Для ДБР в цьому плані пріоритетними питаннями залишаються норми про підслідність та уникнення дублювання повноважень.

Джерело: “Резонанс“

Скандал навколо харківського ТРЦ “Французький бульвар” набирає нових обертів, не в останню чергу завдяки провокаціям проти адвокатів однієї зі сторін. На захист колег висловився адвокат, голова Комітету з питань захисту прав адвокатів Асоціації адвокатів України Олексій Шевчук.

«У середині березня 2020 року за рекомендацією колег з ILF я від імені адвокатського об’єднання провів переговори з керівництвом ТОВ і його учасниками, – зазначив керуючий партнер BARRISTERS Олексій Шевчук. – На той час адвокати з ILF вийшли з відносин по наданню правової допомоги з цими клієнтами через ризик виникнення конфлікту інтересів. Мене та інших відомих адвокатів, які могли би кваліфіковано здійснювати надання правової допомоги у межах кримінальних справ та корпоративного конфлікту, колеги рекомендували для переговорів з ТОВ».

Також адвоката О.Шевчука обурила поведінка окремих ЗМІ по відношенню до колег з Адвокатського об’єднання «Юридична фірма Ай Ел Еф». Ось що він пише з цього приводу: “Не можу я залишитися осторонь, коли деякі адвокати замість того, щоб в суді захищати інтереси свого клієнта, починають дивні ігри. Нещодавно “Судово-юридична газета” оприлюднила матеріальчик, де, смакуючи деталі, розповіла про «грандіозну» для юридичного ринку України справу. Колишній клієнт адвокатів з ILF подала до Київського районного суду м. Харкова позов до адвокатського об’єднання і усіх його адвокатів з вимогою припинити захищати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома» та його учасників. Автори цієї статейки говорять як про доведені факти, що адвокатське об’єднання створило конфлікт інтересів, злило отриману від одного клієнта інформацію іншому, порушило Правила адвокатської етики. Але і тут штанга [маючи на увазі, що це – “замовний” матеріал – ред.]”.

Що стосується претензій клієнта до адвокатів, то тут О.Шевчук нагадав положення профільного закону, які зобов’язують у таких випадках звертатися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за робочим місцем адвоката. «Є у клієнта претензії до адвоката, то нехай використовує спосіб захисту, передбачений Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Пише скаргу в КДК і так далі. А що тут має робити суд? Взяти на себе функцію органу адвокатського самоврядування?», – резюмував О.Шевчук.

Нагадаємо, що адвокатське об’єднання «BARRISTERS» надає правову допомогу керівництву харківського ТРЦ «Французький бульвар», яке заявило про спробу рейдерського захоплення. Про ознаки рейдерського захоплення, на думку адвоката «Barristers» Інни Тецької свідчить те, що один з власників ТРЦ (учасників ТОВ «А.».) звернувся із заявою до господарського суду, а паралельно правоохоронними органами було розпочате кримінальне провадження. «Заявниця вимагає в суді захисту господарських інтересів, при цьому справа порушується за ч. 5 ст. 191 КК, проводяться обшуки в квартирах (в тому числі, орендованих) керівників компанії в присутності батьків похилого віку і маленьких дітей. Це невідповідні дії з боку поліції,», – говорить юрист. Вона також звертає увагу на те, що перелік вилучених речей дуже великий. «Це печатки, бланки, комп’ютери, ноутбуки, телефони, сім-карти, акти виконаних робіт, оптичні та паперові носії інформації, банківські виписки, договори з підрядниками, первинна документація підприємства – загалом все те, від чого залежить його господарська діяльність, – уточнює І.Тецька. – При цьому підстав для таких вилучень не було – компанія не перешкоджала слідству і готова надати всю необхідну документацію». Також дивним фактором, за словами юриста, є те, що обшуком керує слідчий слідчого відділу Мукачівського управління поліції Закарпатській області. Яке він має відношення до справи харківської фірми – питання риторичне.

Автор: Зоя Темнохудова, адвокат,
Член Ради адвокатів Закарпатської області,
Помічник народного депутата В.Медведчука

Через непрофесійні дії влади практично зруйнована система управління країною. З таким або подібним меседжем виступали і виступають, мабуть, ледь не усі опозиціонери світу. Зазвичай, такі критичні висловлювання йдуть або на адресу Президента, або міністрів, або провладної партії. Однак ще ніколи й ніде не було того, що зараз відбувається в Україні – коли уся влада в країні, принаймні в її законодавчій та виконавчій гілках, а також у правоохоронній системі, генерує ідеї заради ідей, а не на користь держави та народу. Безсистемність, непрофесіоналізм, некомпетентність, небачення того, що відбувається – це не критика якогось одного невдалого кадрового експерименту, але, на жаль, повна оцінка дій будь-якого профільного комітету ВР та\або міністерства. Для того, щоб переконатись в цьому, достатньо лише проаналізувати деякі законопроекти, які наразі «продавлюються» владною машиною.

«Перекроїти» країну без врахування думки громади

Наприклад, зовсім нещодавно Комітет парламенту з питань організації державної влади, місцевого самоврядування та регіонального розвитку підтримав ініціативу уряду Д.Шмигаля про примусове скорочення районів. Слухняні «слуги» під окрики з уряду і Офісу Президента рекомендували Верховній Раді прийняти проект постанови № 3650 про створення і ліквідацію районів. Складається враження, що влада робить відчайдушну спробу адміністративним способом вплинути на волевиявлення громадян, намагаючись уникнути краху на місцевих виборах. Навіть якщо ціною цього буде управлінський хаос і національна катастрофа.

І справа навіть не в децентралізації чи «несприйнятті нових порядків», а саме в тому, що і як пропонується робити. Дійсно, ситуацію в Україні з адміністративно-територіальним поділом потрібно було змінювати ще з 1991 року. Області і райони «нарізались» не за історичним принципом чи волею громади, а за бажанням найвищого керівництва СРСР – створити промисловий район, створити «буферну зону» на випадок війни тощо. Але те, що зараз пропонується зробити урядом Д.Шмигаля, є взагалі неприйнятним, хоча б з огляду на наступне.

По-перше, всі ці скорочення або оптимізація мають відбуватись винятково через комунікацію з місцевими громадами. Тобто, не можна адміністративним шляхом або примусово різати, ділити ці райони або примусово об’єднувати і робити все те, що сьогодні, за великим рахунком, робить Кабінет міністрів України. Та децентралізація, яка у нас була раніше, і об’єднання територіальних громад — воно було добровільним. Громади нехай повільно, але об’єднувалися, спілкувалися, проводили громадські слухання і в результаті формували такі утворення, які влаштовували всіх. А зараз, коли все це буде відбуватися адміністративним шляхом — ми прекрасно розуміємо, що величезна кількість громад, думку яких не запитають, залишиться невдоволеною. Наскільки мені відомо, у Києві вже неодноразово були акції протесту — туди приїжджали люди з різних міст, які тепер не будуть адміністративним центром. І ці люди ставлять запитання: чому наше місто, яке удвічі більше — тепер не центр, а центр — інше місто, яке вдвічі менше і до якого складніше добиратися?

Другий момент пов’язаний із тим, що цим укрупненням можна зловживати. Певні представники місцевих еліт — вони, по суті, лобіюють напряму через Кабінет міністрів та відповідний комітет у Верховній Раді створення таких районів, укрупнення таких районів, яке влаштовує їх з політичної, економічної чи якоїсь іншої точки зору. Вони це роблять, не питаючи думки людей. Адекватні мери або лідери місцевого самоврядування говорять, що ми не проти, але давайте поговоримо з людьми, щоби люди сказали, як вони самі бачать розвиток у цій ситуації. Коли в людей не питають — то тут місце для зловживань просто величезне.

І по-третє, у найважливіший момент ми просто ризикуємо отримати просто величезний сплеск безробіття. Чому? Тому що ця оптимізація дуже сильно скоротить посадових осіб органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади, які працювали раніше на місцях. Це і державні службовці, лікарі, поліцейські і багато різних людей, які раніше були в цих районах та за щось відповідали. Що із ними робити? Чи є програма, куди їх відповідно далі працевлаштовувати?

Врешті-решт, у нас ще й досі не вирішене питання щодо органів місцевої влади, не вирішене питання про місцеві податки і збори, не вирішене питання бюджетів. Тобто, усе це буде робитися після прийняття цього закону у ручному режимі. Ситуація проста: будуть місцеві вибори, у тих місцевостях, територіях, де переможуть, наприклад, не представники «Слуги народу» — в ручному режимі влада у них може забрати повноваження та віддати їх виконавчій владі в особі тих же голів ОДА. Там, де переможуть — все залишиться. Іншими словами децентралізація з демократичного процесу остаточно перетворилася в інструмент переділу влади і власності. «Землемірів» від влади не лякає, що результатом непродуманого, волюнтаристського перекроювання районів стане управлінський хаос і криза системи соціального забезпечення, недоступність адміністративних послуг для громадян, розгул рейдерства і переділ власності. Нікого не цікавить, як люди будуть добиратися до лікарні, чи зможуть вони подати скаргу в суд або заяву в поліцію.

Децентралізація повинна вирішити проблеми людей, а не посилювати економічну кризу і розруху в країні. В першу чергу необхідно внести зміни до Конституції України, розширити повноваження місцевого самоврядування та забезпечити реінтеграцію Донбасу. За рахунок перегляду Податкового і Бюджетного Кодексу створити надійну фінансову базу місцевого самоврядування. Гарантувати право регіонів впливати на формування державного бюджету. Прийняти закон про місцеві референдуми та плебісцити. Надати право людям висловити свою думку про формування районів та громад і тільки після цього проводити адміністративно-територіальну реформу з урахуванням думки громадян.

Відволікти увагу ігроманією

Ще більш прикметним є інше законодавче «шоу» сьогодення – лобіювання законопроекту про відкриття грального бізнесу. Таке відчуття, що у період пандемії ніщо інше не зможе підтримати економіку країни в належному стані. Внесення цього законопроекту до порядку денного Верховної Ради зайвий раз демонструє неадекватність влади, тому що його не можна віднести до першочергових. В країні не вирішуються питання повернення миру і відновлення економіки, ліквідації наслідків повені і проблем, викликаних пандемією коронавірусу.

Маючи намір відкрити гральні заклади в 3-х зіркових готелях, які є в кожному райцентрі, держава просто підштовхує людей залишати там останні кошти. При цьому альтернативні проекти в вигляді створення спеціальних ігрових зон навіть не розглядаються. Хоча саме спеціальні ігрові зони в дійсності здатні дати певний інвестиційний бум, це демонструє приклад інших країн. Створюються робочі місця, розвивається інфраструктура і така ігрова діяльність приносить надходження в бюджет держави. Це окрема індустрія і це рішення могло б стати компромісним, але це не має нічого спільного з тризірковими готелями в Україні, які розташовані в крокової доступності для будь-якого громадянина. Якщо він при цьому страждає ігровою залежністю – він залишить, фактично, свою сім’ю на вулиці.

Забрати права у профспілок

Ще один нормотворчий витвір чекає на своє винесення на розгляд до сесійної зали Верховної Ради. Його автором є 42 народних депутати від «Слуги народу». Мова йде про проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок). Подається він під гаслом необхідності удосконалення та осучаснення правового регулювання діяльності профспілок, в тому числі щодо їх участі у трудових відносинах. Необхідність осучаснення профспілок ніхто не заперечує. Але питання у деталях та методах реалізації цієї меті. Як зауважує навіть Головне науково-експертне управління Верховної Ради у власному висновку до законопроекту: «У проекті, одночасно з осучасненням відповідного законодавства, пропонується обмеження багатьох прав і гарантій діяльності профспілок, чим порушується державна гарантія на реалізацію трудових прав громадян».

Зокрема, пропонується виключити наступні повноваження профспілок:
– приймати рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір з керівником підприємства, якщо він порушує Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов’язань за колективним договором;
– здійснювати контроль за підготовкою та поданням власником або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їхніх сімей;
– здійснювати контроль за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих закладів та іншими соціальними послугами і пільгами;
– вимагати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників;
– перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров’я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств і підприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги підприємству, установі, організації, в яких працюють члени профспілок;
– перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів на соціальні і культурні заходи та житлове будівництво;
– притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається без попередньої згоди виборного профспілкового органу, членами якого вони є;
– будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи, організації та членів їхніх сімей, а також оздоровчі табори не можуть передаватися на договірних засадах у користування профспілковим організаціям;
– допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад;
– не надається попередня робота (посада) або за згодою працівника інша рівноцінна робота (посада) працівникам, звільненим у зв’язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їхніх повноважень.

В окремих нормах законопроекту взагалі прописано відверте юридичне невігластво. Наприклад, законопроект зазначає, що на одному підприємстві, в установі, організації може бути утворено не більше 2 первинних профспілкових організацій. Авторів законопроекту не зупинило, що таким чином, порушується ст. 2,3 Конвенції МОП про свободу об‘єднання та захисту прав об‘єднуватися у профспілки (так звана Конвенція МОП 87), ст. 22 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 5 Європейської соціальної хартії, ст. 36 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності». І це незважаючи на те, що така дискримінаційна норма позбавляє громадян України права на свободу об’єднання, яке гарантоване Конституцією України. В законопроекті також міститься пропозиція про позбавлення профспілок права здійснювати контроль за підготовкою та поданням власником або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їхніх сімей. І це не узгоджується з визначенням профспілок представниками застрахованих осіб у ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тобто вже закладається конфлікт норм.

І на завершення. Законопроект також позбавляє працівників, які обираються до складу профспілкових органів, додаткових гарантій під час притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, звільнення членів виборних профспілкових органів без згоди профоргану (зміни до ст. 252 КЗпП, ст. 41 Закону). Зрозуміло, що таким чином це фактично надає широкі можливості тиску на представників профспілки. А з юридичної точки зору – це чергове порушення цим законопроектом вимог ст. 1, 2 Конвенції МОП №135 про захист прав представників працівників на підприємстві та можливостей, що їм надаються.

Поставити «під контроль» усі медіа

Але тим не менш влада продукує все нові й нові законодавчі ініціативи, а щоб їй у цьому не заважали, пропонує просто… знищити свободу слова. Саме так можна охарактеризувати новий законопроект №2693 «Про медіа», який нещодавно схвалив профільний Комітет у парламенті. В результаті так званого доопрацювання цей законопроект, як і раніше, містить більшість диктаторських норм. Всупереч Конституції, влада намагається узаконити цензуру, розширити повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення щодо регулювання всього інформаційного простору. Перетворити цей повністю підконтрольним владі орган на батіг для незалежної журналістики. Дати цьому бюрократичному монополісту право накладати штрафи, стягнення, блокувати роботу ЗМІ та ініціювати розслідування проти незалежних ЗМІ з боку силових органів.

Проект закону «Про медіа» – це не закон для захисту медіа. Це не про посилення захисту, не про права журналістів, не про державні гарантії незалежності медіа (в тому числі економічної незалежності!), не про відповідальність посадовців і політиків за тиск на журналістів. Це просто законопроект про захист влади від журналістів, про санкції, про контроль за поширенням інформації і думки.

Значна кількість критичних оцінок з боку професійних журналістських спільнот була достатньою для того, щоб зняти законопроект із розгляду.
Незважаючи на те, що медіагалузь входить до трійки найбільш постраждалих (разом із туристичною сферою та авіаційним сполученням) від пандемії COVID-19, влада замість підтримки ЗМІ зайнялась посиленням регулювання медіа. І це в той час, коли в країні одні незалежні ЗМІ припиняють діяльність, а інші – скорочують обсяги і звільняють працівників. Тільки одне це демонструє абсолютну нечутливість влади до реальних потреб суспільства.

Крім того автори проекту закону «Про медіа» пропонують скасувати низку інших законів, в тому числі – тих, які гарантують права журналістів чи забезпечують економічні засади діяльності медіа. В разі прийняття нового законопроекту втратять чинність такі закони, як «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Нормам, які містяться в цих законах, не знайшлося місця в новому законопроекті, – а отже, в разі його прийняття права журналістів будуть значно звужені. Крім того, для регулювання сфери друкованих та онлайн-медіа необхідно підготувати окремий закон, з урахуванням особливостей діяльності цих видів медіа. До всього, діяльність друкованих ЗМІ та інформагентств в Україні уже врегульована, існує політично незалежний механізм їхньої реєстрації та можливість притягнення до відповідальності через суд.

Натомість у законопроекті буйним цвітом розквітла ідея встановлення мега-контролю над усіма медіа. Функцію регулятора пропонується покласти на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення. Це політично заангажований орган, де половину складу призначають представники політичних партій Верховної Ради, а іншу половину – президент. В Нацраді немає жодного представника безпосередньо від медіа, журналістів чи захисника свободи слова. Тому вона більш зорієнтована на санкції проти ЗМІ, ніж на захист їх інтересів і розвиток ринку. Нацрада часто була тим батогом, який усі попередні влади використовували для тиску на телебачення і радіомовлення. А тепер цей “батіг” хочуть поширити на всі без винятку медіа. Це неприпустимо!

Однією з основних новацій законопроекту є і впровадження регулювання діяльності інтернет-видань. І хоча в документі зазначається, що інтернет-видання можуть пройти добровільну реєстрацію, її відсутність не буде перешкодою для накладання санкцій із боку Нацради. Такий крок теж виглядає абсолютно невиправданим. Легітимність Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в регулюванні телерадіопростору визначається обмеженням частотного ресурсу, якого бракує всім охочим. В інтернеті місця вистачає всім. Головним арбітром роботи інтернет-медіа має бути читач. А для реагування на можливі порушення законодавства у держави є широкий арсенал юридичних механізмів – правоохоронних органів та судової системи. Водночас, медіа-регулятори інтернету в цивілізованих країнах якщо і виникають, то лише після широких суспільних дискусій та винятково на умовах політичної незалежності.

Законопроект №2693 «Про медіа» необхідно зняти з порядку денного роботи парламенту як антидемократичний і такий, що не відповідає нормам сучасної цивілізованої держави. У цього диктаторського закону не буде майбутнього.

Це лише невеликий аналіз окремих законодавчих ініціатив сьогодення, але він чітко показує, що те, що відбувається сьогодні у стінах парламенту, навряд чи відповідає загальним положенням правової та соціально орієнтованої держави.

Відомство ставить «палиці у колеса» нової політичної сили

У середу, 10 червня 2020 року, біля будівлі Міністерства юстиції України відбувся мітинг за участю лідера партії «Національна платформа» Катерини Одарченко, членів партії, активістів і прихильників партії, а також ГО «Стоп корупції» та безпосередньо Романа Бочкали.

Міністерство юстиції запідозрили у боротьбі зі здоровою політичною конкуренцією на місцевих виборах. Це проявляється в затягуванні реєстрації партій. Однією з таких партій є «Національна платформа».

Політична сила вимагає, щоб міністр юстиції Денис Малюська відзвітував перед народом про непрозорі рішення відомств. Понад півроку партія збирала підписи, але пройти реєстрацію у Міністерстві юстиції так і не вдалося.

«Ми зібрали понад 14 тис. підписів публічно, це було зафіксовано знімальною групою проекту «Стоп корупція» по всіх регіонах. І кожен раз політична сила отримувала різного роду відписки, на кшталт того, що статут не відповідає Конституції України, або під час карантину є проблеми з прийняттям документів. Тому сьогодні ми хочемо звернутися до цієї структури і реєстратури Міністерства юстиції і до самого міністра, зокрема до заступника міністерства юстиції щодо державної реєстрації Ольги Миколаївни Онищук, яка відповідає за цей вектор. Це феномен: ми як партія не перекуповуємо юридичних осіб, а зібрали актив. Не реєструвати такі партії – це прояв боротьби з політичною конкуренцією на місцевих виборах. Ми сподіваємося на схвальну відповідь.

Сьогодні ми прийшли невеликим складом, всього семеро людей. На найближчому з’їзді до карантину у нас було 120 людей, які підписували це звернення. А взагалі в Україні у нас 500 активних громадян, які об’єднуються в осередки. Під час карантину ми ведемо активну комунікацію в соціальних мережах, де ми обговорюємо програму партії.

На даному етапі ми зустрілися з такими проблемами, як затягування процесу підписання, небажання приймати документи, формальні відписки, а також відповіді з приводу реєстрації, які ми вважаємо дискримінаційними.

Зокрема, є зауваження до нас щодо статуту. Хоча всі статутні відносини – це питання виключно внутрішньопартійної демократії, а не питання міністерства юстиції.

Міністерство юстиції не має права регулювати такі речі. Насправді, наш статут не відрізняється від статуту інших партій, «Голоси», «Батьківщини» або інших політичних партій.

Такі моменти можна сприймати як прояв небажання реєструвати партію.

Якщо міністерству юстиції ми представляли керівників місцевих осередків і є зауваження, що в певних регіонах підписи не відповідають дійсності. Ми не можемо переглядати 14000 підписів і я дуже сумніваюся що люди під час карантину перевіряли ці підписи», – заявила Катерина Одарченко.

За її словами, політична партія «Національна платформа» звернулася до міністра юстиції Дениса Малюськи і до заступника Ольги Онищук, яка є профільним заступником міністра з реєстрації.

«Нам дали відповідь, що будуть розглядати. І пройшло вже три місяці і нам потрібні чіткі відповіді», – зазначила партійний лідер.

«Я особисто як співголова партії. Дмитро відповідальний за створення національної ідеї. Тетяна координує місцеві осередки. Ми дуже потужно працюємо в цьому векторі. Наша структура абсолютно відкрита», – підкреслила Катерина Одарченко.

«Політична конкуренція – це метод розвитку країни, метод розвитку демократії. Усі політичні сили, які публічно створюють партії, в основному підписи ніхто не збирає, а перекуповують юридичну особу, змінюють назву і потім йдуть начебто новим брендом. Тим хто йде правильним шляхом, а таким шляхом йшла «Сила людей», «Демократичний Альянс», зараз «Народна платформа». І такі партії повинні допускати до участі в політичному процесі», – зазначив Роман Бочкала.

В кінці мітингу партія висловила надію, що в цьому місяці вона отримає ствердну відповідь щодо реєстрації політичної сили, або ж їй доведеться переходити до агресивних дій до збору 14000 людей. Вже як мінімум 500 готові їхати на мітинг і звертати увагу саме на проблему політичної конкуренції та політичної заангажованості Міністерства юстиції України.

Фото: прес-служба партії «Національна платформа»

15 травня 2020 року в рамках циклу програм “Погляд Фазекоша” відбулось інтерв’ю з головою Закарпатської обласної ради Михайлом Рівісом.

Автор та ведучий програми, політик, журналіст і адвокат Олексій Фазекош разом із політологом Степаном Сікорою провели дуже цікаву бесіду з одним з визначних політиків Закарпаття. За словами самого Михайла Рівіса своїм чи не найбільшим досягненням він вважає той факт, що наразі обласна рада працює як єдиний організм, є неабияк консолідованою та згуртованою, чого не було ще 4 роки тому, коли М.Рівіса обрали головою облради.

Тому навіть не зважаюти на той факт, що канденція облради добігає кінця цього року, полишати політику М.Рівіс не збирається – буде переобиратись на найближчих місцевих виборах як депутат облради, а якщо так вийде – то й продовжить свою кар’єру політика на посаді голови ради. Причому основною своєю підтримкою вважає рідних, друзів та товаришів (в тому числі політиків) з Хусту – звідки він родом. До того ж його земляком є народний депутат В.Лунченко, який з ним співпрацював багато років, і вочевидь надаватиме політичну підтримку й надалі. Але Михайло Рівіс вважає, що вчитись слід і у інших видатних політиків краю – в тому числі у Г.Москаля та В.Балоги, які багато чого зробили для розвитку регіону, його спокою та безпеки.

Співрозмовники говорили на різні теми, і в різних аспектах М.Рівіс демонстрував виваженість справжнього політика, який про все міркує з державницької позиції, далекоглядно й патріотично водночас. Зокрема, він не розуміє, чому в багатьох важливих галузях держави зараз дозволяють керувати нефахівцям, а то й просто запрошуючи “незрозумілих варягів” з-за кордону. Імпонувало авторам програми й те, що Михайло Рівіс не лише задається питанням “а що ми можемо самі зробити для Закарпаття”, але й вишукує конкретні шляхи для реалізації конкретних планів на благо краян. Для прикладу, на позачерговій сесії облради депутати під керівництвом М.Рівіса негайно відшукали більше 150 млн грн для боротьби з пандемією коронавірусу в регіоні. Виключно з точки зору піклування про інтереси закарпатців намагались у облраді вирішувати питання про створення тих чи інших ОТГ. А вже про те, як Рівіс переймався станом доріг, відомо далеко за межами Закарпаття, бо свого часу пожуривши центральну владу за неспіврозмірні дотації регіонів з боку Києва ледь не нарвався на звинувачення у сепаратизмі.

Звичайно, ведучі програми хотіли дізнатись, а що собою представляє Михайло Рівіс не лише як політик, але і як людина. Наприклад, він посміхаючись, відзначив, що вірить у мольфарів, і вірить в те, що українці здатні самі навести лад у своїй землі. По завершенню програми і Олексій Фазекош, і Степан Сікора майже одноголосно підмітили, що Україні побільше б таких керівників на місцях – відкритих, комунікаційний, щирих, патріотичних і роботящих.

14 травня слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань повідомили про підозру керівникам митних постів “Одеса” та “Іллічівськ” Одеської митниці Держмитслужби в одержанні неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України).

Про це Резонансу повідомили у ДБР.

За неофіційними даними, правоохороніцям вдалося задокументувати три корупційні епізоди на митному пості “Одеса” і ще два – в “Іллічівську”.

За попередньою інформацією, посадовці митниці вимагали та систематично одержували неправомірну вигоду за нестворення штучних перешкод при розмитненні контейнерів, зокрема проведенні додаткового догляду вантажу, що розмитнюється.

Нагадаємо, за процесуального керівництва Офісу Генпрокурора та оперативного супроводження УСБУ в Одеській області, 13 травня слідчими Державного бюро розслідувань затримано в.о. начальника відділу одного з митних постів Одеської митниці Держмитслужби під час одержання неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України).

Правоохоронці затримали посадовця митного поста під час одержання частини неправомірної вигоди в розмірі 1,3 тис дол.

Слідчі ДБР затримали митника у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України під час одержання ним чергової частини неправомірної вигоди у сумі 1 300 доларів США.

Також повідомлялось, що слідчі ДБР перевіряють причетність до скоєних злочинів осіб керівного складу Одеської митниці.

14 травня Служба безпеки України заявила, що підозрює керівництво Одеської митниці Держмитслужби в організації масштабної корупційної схеми при розмитненні товарів.

– Оперативники спецслужби встановили, що в оборудці були задіяні начальники відділів митного оформлення постів «Одеса» та «Чорноморськ». Перший з них вимагав 100 доларів США з кожного контейнеру за доставку вантажів на внутрішню митницю без додаткових заходів контролю. У разі згоди компанія-імпортер вносилась до списку і надалі її контейнери за обумовлену плату безперешкодно проходили митний контроль, – йдеться на сайті СБ України. – Надалі вже посадовець посту «Чорноморськ» створював комерсантам штучні перешкоди при розмитненні товарів через затягуванні їх оформлення. Для розблокування процесу начальник відділу пропонував імпортерам допомогу у заниженні вартості задекларованих вантажів. За цю «послугу» він вимагав 50-60% різниці між реальною ціною та протиправно відображеною у митних документах.

За інформацією спецслужби вартість «платежу» складала від 200 до 4000 доларів, частина грошей передавалась безпосередньо керівництву Одеської митниці.

У межах розпочатого кримінального провадження правоохоронці задокументували отримання учасниками схеми 800 американських доларів. Правоохоронці затримали начальника відділу митного посту «Чорноморськ», згідно зі ст. 208 Кримінального кодексу України, після одержання чергової частини неправомірної вигоди в розмірі 1,3 тисячі доларів США.

Наразі тривають слідчі дії за за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.