Категорія: Політика та право

Окружний адміністративний суд Києва поновив Станіслава Шевчука на посаді голови Конституційного Суду України. Про це в п’ятницю, 11 жовтня, першим повідомив його радник Денис Невядомський. “Суд задовольнив позов Станіслава Шевчука до КСУ в повному обсязі і допустив негайне виконання рішення в частині поновлення Станіслава Шевчука на посаді судді та голови Конституційного суду України”, – написав юрист.

Це підтверджується і скріншотом рішення суду, вже оприлюдненому в ЗМІ.

“Суд вирішив: адміністративний позов Шевчука Станіслава Володимировича задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправною та скасувати постанову Конституційного суду України щодо незаконного звільнення Шевчука Станіслава Володимировича з посади судді Конституційного суду”, – йдеться в резолютивній частині рішення суду.

Водночас, слід зазначити, що рішення було прийняте на фоні сильного протистояння зі сторони відповідача – Конституційного Суду. Так, незважаючи на те, що сьогоднішнє слухання мало розпочатися з розгляду справи по суті, представники Конституційного суду знову почали просити про задоволення різного роду клопотань, аби тільки затягнути процес.

Перший відвід судді, наприклад, стосувався того, що 7 жовтня суддя не згадував під час слухання ряд обставин, які на думку сторони відповідачів є важливими. Зокрема, відповідач вважав дуже важливим, що суддя не запитав “чи хочуть сторони судового процесу мирним шляхом врегулювати конфлікт?”. Безумовно, чисто формально таке клопотання має право на життя. Ось тільки, якщо чесно, абсолютно не зрозуміло, як автори подібних законодавчих норм припускали собі мирне врегулювання між державним органом і громадянином. «Мовляв, ой, знаєте, ми вас так неправильно звільнили, що давайте краще помиримося?» – або як це має бути…

Друга заява про відвід стосувалася того, що до Вищої ради правосуддя була подана дисциплінарна скарга за підписом голови Конституційного суду О.Тупицького на суддю ОАСК, який розглядає дану справу. Інакше як затягування процесу суд це і не сприйняв.

Втім, відводами справа не закінчилася. Також сторона відповідачів подала клопотання про припинення провадження за позовом Станіслава Шевчука через сумніви в неупередженості судді, і ще ряд клопотань. Проте не отримавши сатисфакції за всіма цими процесуальними диверсіями, в КСУ взялися за зовсім вже фантастичні обгрунтування щодо зірвання процесу. Дійшло аж до того, що сторона відповідача була певна, що справу Шевчука не можна розглядати, оскільки ще один суддя КСУ – О.Пасенюк намагається поновитися на посаді, бо теж був обраний за квотою парламенту. Реакція судді і в цій ситуації виявилася аналогічною на попередні спроби зірвати процес, але звичайно в креативності представникам КСУ не відмовиш – на рівному місці придумати стільки нереальних підстав для клопотань, це ще вміти треба.

Ось, наприклад, що написав Денис Невядомський з приводу одного з висловлювань відповідача: «Представник КСУ закінчив свою монотонну промову на високій ноті, що перейшла в фальцет і жорсткий пафос (чим породив переполох серед напівсонних журналістів) про те, що відновлення Шевчука на посаді голови КСУ призведе до паралічу всіх гілок влади і економічної кризи (так-так, долар по 60). Блін, а я поміняти хотів сьогодні. Почекаю тепер пару днів “, – з іронією зазначив юрист.

Так чи інакше, але врешті-решт сторони процесу все ж перейшли до заявлення своїх позицій щодо справи. Позивач ще раз акцентував увагу на тому, що Станіслава Шевчука звільнили за дисциплінарний проступок судді під час відправлення ним конституційного правосуддя, але всі звинувачення йому адресовані як голові Суду, що виконував суто адміністративні функції. Сторона відповідача виступала більше 15 хвилин, постійно посилаючись на різні норми і статті. «Плутає норми Регламенту, говорить про якийсь «системний зв’язок», змішуючи різні статуси судді та Голови, а також посилається на якусь чарівну дискрецію «КСУ» в питаннях звільнення», – так прокоментували юристи позицію відповідача.

В результат суд дійшов однозначного висновку – повністю задовільнити позов Станіслава Шевчука.

Єдиний спірний момент, який породило сьогоднішнє рішення ОАСК, це те, що тепер у нас в країні відразу два глави КС. Адже О.Тупицького ніхто не звільняв, але й С.Шевчука відновили в негайному порядку. Все ж, припускаємо, що дана колізія буде вирішена вже найближчим часом.

Ексклюзивний коментар з приводу рішення ОАСК про поновлення С.Шевчука на посаді голови Конституційного Суду, в телефонному режимі надав голова Правління Асоціації захисту прав правників Олексій Фазекош:

– Цим рішенням судова гілка влади продемонструвала, що в Україні ще існує справедливий суд і можуть виноситись законні і обгрунтовані судові рішення.

Асоціація захисту прав правників уважно слідкувала за перебігом судових процесів у справі Шевчука і тепер радо вітає Станіслава Володимировича з цією перемогою і заслуженим поновленням на посаді.

Водночас, можна прогнозувати, що боротьба ще не закінчилась, і тепер треба буде утримати це рішення в судових інстанціях більш високого рівня.

У вівторок, 8 жовтня 2019 року в Закарпатській ОДА відбулися обласні урочистості з нагоди відзначення Дня юриста.

У заході взяли участь голова Закарпатської облдержадміністрації Ігор Бондаренко, голова Закарпатської обласної ради Михайло Рівіс, начальник Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Євген Когутич, голова Апеляційного суду Закарпатської області Ганна Фазикош, заступник Ужгородського міського голови Ігор Фартушок, керівник апарату облдержадміністрації Руслана Натуркач, а також керівники судових та правоохоронних органів. Вони привітали кращих представників юридичної сфери області з їх професійним святом, побажали міцного здоров’я, наснаги, життєвих гараздів, нових професійних перемог.

Від імені усіх правників Україні учасників урочистих заходів привітав Голова Правління Асоціації захисту прав правників України, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош, який влучно зазначив, що “правова система Закарпаття є успішною та взірцевою моделлю для всієї України”.

В свою чергу голова ОДА Ігор Бондаренко наголосив на тому, що сьогодні в українців особливо загострене почуття справедливості, і тому саме від професіоналізму, чесності, безкорисливості та об’єктивності усіх правників великою мірою залежить стан правової культури суспільства та його стабільність: “Від ваших дій залежить, наскільки швидко кожен із нас – від простого громадянина до керівника найвищого рівня – усвідомить, що дотримання прав і законів є принципом життя українців. Найпростіший і водночас найскладніший спосіб бути справжнім юристом – це завжди бути на боці закону, на боці правди. Впевнений, що ваш професіоналізм, відповідальність, справедливість і мудрість – це ті чинники, які допоможуть вам здобути повагу людей, їх довіру до вашої діяльності. Хай чисте сумління і власна гідність завжди супроводжують вас. Зі святом вас!”

Відтак, кращі правники, серед яких було і чимало відомих адвокатів Закарпаття, були вшановані за свою сумлінну роботу Почесними відзнаками обласної державної адміністрації, обласної ради, Ужгородської міської ради та Головного територіального управління юстиції.

З часу резонансного затримання групи аферистів, які від імені Президента України торгували державними посадами, минув місяць.

«Затримано групу шахраїв, які, представляючись довіреними особами Президента, що працюють на керівних посадах Офісу Президента України, вимагали від колишнього співробітника ДП “Укрспецекспорт” 570 тисяч доларів США», – так про гучний арешт року повідомив Анатолій Матіос, очільник Військової прокуратури.

Окрім працівників Військової прокуратури, в операції щодо ліквідації «президентських» шахраїв брали участь оперативники Служби безпеки України та слідчі Державного бюро розслідувань.

Аферистів з речовим доказом заарештували під порогом Адміністрації Президента. Тут, на Банковій у Києві, якраз навпроти головного Офісу країни й було розташоване їхнє лігво.

Разом з основним речдоком – грошима, з офісу злочинців вилучено 40 аркушів А4 з прізвищами та цифрами. Ці аркуші то – потенційні «клієнти» шахраїв. Розхідний матеріал для торгівлі держпосадами.

Жирний ж куш, півмільйона доларів, злочинці видурили за посаду в «Укроборонпромі». За ці гроші обіцяли «порішати» крісло заступника генерального директора цієї державної структури.

Клеймо «елітні» шахраям надали військові прокурори. Володимир Зеленський, Президент України, який, власне, одним з перших виявив шахрайську групу, назвав аферистів прозаїчніше – секта.

«Хочу вам розповісти про нову секту під назвою “Ми – люди Зеленського”. Вони кажуть: “Ми прийшли до вас від Зеленського. Ми тут все тепер вирішуємо. Все тепер буде так, як ми скажемо”, – таку заяву Володимир Зеленський зробив ще під час виборів.

А шахраї, називаючи себе «людьми Зеленського», справно ходили до суддів, підприємців, прокурорів та чиновників. Пропонували «вирішити проблемні та посадові питання». Кожне мало свою ціну.

Зеленський застерігав не вестися на пропозиції шахраїв, а ще краще – допомогти цю «гидоту» спіймати. Хай і не так швидко, але огидних «сектантів Зеленського» таки спіймали на місці злочину.

Аферистам інкримінують шахрайство в особливо великих розмірах. За подібний злочин закон передбачає до 12-ти років ув’язнення.
Та інсайдерські джерела запевняють: найцікавіше попереду. Злочинне угрупування, яке від імені Президента України торгувало державними посадами, підозрюють не лише у шахрайстві, а й педофілії, створенні секс-індустрій, інфокіллерстві та співпраці з російськими спецінститутами й інтенсивному впровадженні їх чорних, потаємних технологій для знищення України.

Затриманих шахраїв – четверо. Найцікавішим із групи виявився головний «сектант» Ігор Мізрах. Він є на відео затримання, яке прокурори виклали в інтернет відразу ж після викриття банди.

Навіщо виклали? Аби не пропало. Військову ж прокуратуру ліквідовували. Всяке може бути. В Україні ще не такі речові докази зникали безслідно й без ліквідації державних структур. А ця справа має всі шанси зникнути, як корабель у Бермудському трикутнику. Бо, вочевидь, тут зазвучить багато публічних імен.

А хто ж такий Ігор Мізрах, отой головний зі злочинної шайки?

Сам про себе він розповідає таке: відомий політичний експерт, відомий шоумен, який організовує конкурси краси й дитячі табори. Ще Мізрах – бізнесмен, відомий суспільству як економічний експерт та педагог. Мізрах – правознавець, музикант, модельєр, проректор інституту, член Спілки журналістів, продюсер та блогер.

Також Ігор Мізрах – хрещений батько музичного «шедевру» «Папа вируліт», займається морськими перевезеннями, логістикою, інвестиціями, будівельним бізнесом. Працює у двох комітетах – по боротьбі з корупцією та організованою злочинністтю і в комітеті народної люстрації, є головним редактором журналу.

А ще «експерт» Мізрах є помічником депутата Верховної Ради і особистим радником Президента. Також він – радник у реформуванні судової та прокурорської систем і правоохоронних органів.

І навіть, що вже зовсім дивно – нещодавно був обраний до Громадської Ради при ДБР. Більшого глузування над цим правоохоронним органом і придумати важко. Орденів та медалей на грудях нашого «героя» – що на собаці бліх. Та всі ці регалії й титули – блеф. Легенда. Фейк для сірих мас. Правдиві лише шансон, де Мізрах знявся в головній ролі папіка-рішала, й те, що був у Вінниці проректором колишнього училища.

Насправді ж Мізрах – звичайнісінький вже підстаркуватий шахрай з Вінниці. Після того, як його заледве не посадили за те, що розраховувався за «вирішення питань» тілами студенток свого вишу, з Вінниці втік. Відсидівся в Харкові, а тоді подався до Києва. У поле зору правоохоронців Ігор Мізрах потрапляв кілька разів. За ним цілий шлейф криміналу. Головний почерк афериста – називав себе «людиною Президента та його радником». Якого Президента? А того, який був. Бо Президенти змінювалися, а Мізрах залишався. Свою шахрайську кар’єру «рішала» аферист розпочав ще при Ющенку.

«Людиною Зеленського» Мізрах став під час виборчих перегонів.

Головний коник, на якому сидів вінницький аферист, «вирішення питань». Тих «питань», якщо слідчі добре попрацюють і шахрай вчергове не вислизне з буцигарні, вистачить не лише на кілька томів кримінального провадження, а й на шахрайську хрестоматію.

Що «рішала» компанія Мізраха? Все. Мало кому що треба. Знищити бізнес конкурента? Без проблем. Виграти тендер на велику суму державних закупівель? Без питань. Хочеш посаду в Кабміні, Адміністрації Президента? Да какіє вопроси?! Крісло посадовця у держструктурах області чи району? Що два пальці хруснути. Заказуху? Втопити неугодного політика чи підприємця чорним піаром? «Заказ» – святе від клієнта. Справи прокурорські закрити? Сдєлаєм. Посадити, відкрити кримінальні справи? Да нє вопрос.

«Дєлалі» все. Одних «топили», інших витягували з тюрем. У головних офісах України черга до «рішал» стояла. З валізочками. Суми у гривнях – не комільфо. Лише долари. І тільки пачками. Неможливого для «рішал» не було. Танцювали для всіх хто платив. Все, все мало свою ціну, свій тариф. В Адміністрації Президента, Кабміні, ЦВК, Верховній раді, СБУ, міліції, прокуратурі, у суді – скрізь, скрізь були свої люди. Свої збоченці, які мали свою долю у вирішенні питань. Все трималося на грошах і збоченнях.

За допомогою цих елітних шахраїв на керівні посади держави потрапляли злочинці. З їх допомогою злочинці ставали потерпілими, а потерпілі перетворювалися на злочинців.

Рейдери працювали з «президентськими» шахраями рука в руку. Перші «рулили», стріляючи людям у голови, другі – у груди, де серце. Для пострілів у голови українців шахрайська група розробила детальний план. На ім’я вінницького шахрая було зареєстровано… кілька сотень інтернет-сайтів. Між собою аферисти називали свої медіа «мочилово». Заробітки на «мочилові» були постійним джерелом доходу. У псевдомедіа шахраї втягнули десятки спеців.

У політичних, чиновницьких та бізнесових кулуарах нині багато розмов про «секту папарулів». Одні кажуть: шахраї відкупляться, мовляв, занадто багато в цій справі задіяно публічних людей. Інші впевнені: відкупитися не вдасться, Зеленський – міцний горішок. І це резонансне затримання – іспит для гаранта та «слуг народу».

А допоки в кулуарах роблять ставки хто кого: секта – Зеленського чи Зеленський – секту, ми продовжуємо стежити за розвитком резонансного арешту «рішал» з Банкової та вивчати їхні «роботи». Затриманих аферистів на сьогодні вже п’ятеро. Є інформація, наприклад, що Сергій Жданов, помічник Мізраха, окрім торгівлі посадами займався рейдерством.

Про високу мету шахраїв, схеми секти «папарулів», удосконалені при трьох Президентах України, про те, як організовували «мочилово» у псевдомедіа й не тільки про це – вже незабаром.

Далі буде.

Іван Правдін

Міський голова Києва Віталій Кличко позивається до Кабінету міністрів, прем’єр-міністра Олексія Гончарука й керівника Офісу президента Андрія Богдана через рішення про звільнення його з посади голови КМДА. Відповідні адміністративні позови подані до Окружного адміністративного суду Києва.

В одному з позовів, який є в розпорядженні Радіо Свобода, Віталій Кличко вимагає визнати протиправними дії уряду щодо внесення президенту подання від 4 вересня про звільнення і просить скасувати відповідну пропозицію прем’єра Гончарука.

Аргументує вимоги у позові він тим, що «повноваження Кличка Віталія Володимировича, як Київського міського голови становлять п’ять років і завершуються не раніше ніж 16 листопада 2020 року. Таким чином, враховуючи, наведені вище положення щодо того, що жодна особа, окрім Київського міського голови, не може бути призначена головою Київської міської державної адміністрації, то повноваження Кличка Віталія Володимировича, як законно призначеного голови КМДА, також, не можуть бути припинені раніше за 16 листопада 2020 року».

Другий позов Кличко подав проти керівника Офісу президента Андрія Богдана, в якому зазначив, що той, на його думку, перевищив свої повноваження, коли подав лист до Кабміну, який став підставою розгляду урядом подання на звільнення з посади голови КМДА. У позовній заяві Кличко наголосив, що такі питання – виключні повноваження президента й уряду.

«Позивач вважає дії керівника Офісу президента України Богдана А.Й. щодо звернення до Кабінету міністрів України з листом про внесення президенту України Зеленському В.О. подання про звільнення Кличка В.В. з посади голови Київської міської державної адміністрації протиправними і такими, що вчинені останнім із грубими порушеннями Конституції України, положення «Про Офіс президента України», що свідчить про перевищенням відповідачем наданих йому повноважень. (…) Положенням №436/2019 чітко визначено повноваження керівника Офісу президента України, серед яких відсутні повноваження щодо ініціювання питання про звільнення голів державних адміністрацій, оскільки такі повноваження є дискреційними і належать виключно до повноважень президента України та Кабінету міністрів України», – йдеться у позовній заяві.

«Своїми діями Андрій Богдан, найімовірніше, вчинив кримінальне правопорушення, коли, перевищивши свої повноваження, передбачені чинним законодавством, звернувся до Кабміну. Кабмін взяв участь у цьому правопорушенні і, найімовірніше, вони спробують втягнути президента. Це може спричинити незаконні дії президента в тому числі, оскільки президент говорив, що він сам готовий піти у відставку, якщо він на один крок порушить українське законодавство. Для того, щоб запобігти ситуації, ми і звернулися з відповідними позовами. І будемо далі розбиратися. Якщо побачимо достатньо підстав для звернення в правоохоронні органи, найближчим часом будуть підготовлені відповідні заяви», – пояснив у коментарі Радіо Свобода адвокат Олексій Шевчук, який представляє інтереси Віталія Кличка у цих справах.

У Кабінеті міністрів та Офісі президента поки що на подані Кличком позови не відреагували.

Кабінет міністрів України 4 вересня погодив звільнення Віталія Кличка з посади голови Київської міської державної адміністрації, підтвердив прем’єр Олексій Гончарук. За словами Гончарука, ухвала Кабміну надійде президентові Володимиру Зеленському, який ухвалить остаточне рішення.

Слідчий суддя Печерського райсуду столиці зобов‘язав уповноважених осіб теруправління ДБР у Києві внести до ЄРДР заяву про кримінальне правопорушення, вчинене Вікторією Сюмар, Єгором Соболєвим, Олександрою Дрік та іншими особами. Та розпочати досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України (Втручання в діяльність судових органів).

Про це Резонансу стало відомо із судової ухвали від 19 вересня 2019 року, якою було задоволено скаргу на бездіяльність Державного бюро розслідувань.

Зобов`язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, виконати вимоги ст. 214 КПК України за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 19 липня 2019 року, про що проінформувати заявника, – йдеться у документі, копію якого має редакція.

Судова ухвала не підлягає оскарженню.

Як писав Резонанс, у скарзі, що надійшла у серпні слідчому судді Печерського райсуду від люстрованого прокурора, зокрема, вказано: “4.07.2019 Велика палата Конституційного Суду України на закритій частині пленарного засідання продовжила розгляд справи за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади», 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п’ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 4 цього закону. У цей же день, перед будівлею Конституційного Суду України, що за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 14, зібрався мітинг проти можливого скасування положень Закону України «Про очищення влади», – йдеться у документі, отриманому редакцією. – Також, біля суду проходила акція «Конституційний Суд, руки геть від люстрації», у якій узяли участь народний депутат Єгор Соболєв та кандидат в народні депутати України від політичної партії «Самопоміч» Олександра Дрік.

Окрім того, цього ж дня, перед початком судового засідання, народний депутат України Вікторія Сюмар та інші народні депутати України увійшли до кабінету Голови Конституційного суду України та почали вимагати від суддів не приймати рішення щодо визнання положень Закону України «Про очищення влади» неконституційними.

Унаслідок зазначених дій Вікторії Сюмар, Єгора Соболєва, Олександри Дрік та інших осіб, а також, пікетів та мітингів, організованих вказаними народними депутатами України, розгляд справи було знову перервано. Наступне судове засідання призначено на іншу дату.

Отже, у діях Вікторії Сюмар, Єгора Соболєва, Олександри Дрік та інших осіб вбачається наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, – втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення”.

19.07.2019 до теруправління ДБР, розташованого у місті Києві було подано заяву про вчинення зазначеними особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України.

Дана заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 214 КПК України та Наказу Генерального прокурора України «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» № 139 від 06.04.2016, підлягає реєстрації та подальшому розгляду в порядку кримінально-процесуального законодавства України.

У порушення наведених вимог законодавства, до сьогоднішнього часу відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, не внесено.

23.08.2019 заявник отримав листа, за підписом начальника Першого слідчого відділу вказаного управління, про те, що відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено, що, на думку потерпілих, “свідчить про бездіяльність слідчого” Держбюро.

Нагадаємо, Європейський суд з прав людини безпрецедентно взявся за заяви українців, які потрапили під дію закону о люстрації.

Кожна держава сучасного типу є багатоструктурною системою, функціонал кожної з елементів системи не завжди врегульований законодавчо. Законодавство взагалі передбачає обмежене коло взаємовідносин, для регулювання, крім того, воно часто не встигає за розвитком суспільства. Іншими словами, законотворці не завжди можуть побачити прогалини в законодавстві і вчасно виправити. Часто, для такої процедури необхідно проводити масштабні події для того, щоб достукатись до парламентарів за досить незначною правкою.

Адвокації вирішують існуючі проблеми

Такі дії можна розцінювати як лобізм, або адвокацію. Називають це ще «GR» – Government relationship, тобто взаємовідносини між бізнесом чи громадськістю та владою. Одразу варто зазначити, що такі процедури не мають чогось протизаконного, просто суспільне сприйняття самого слова «лобізм» сприймається як дещо негативне. Звісно, у цій галузі існує багато компаній та людей, які займаються такими послугами і не кожен з них дотримується етичних чи професійних правил, а інколи навіть працюють на межі закону.

Так от, щоб не порушувався закон і всі учасники таких взаємовідносин мали офіційний статус і діяли прозоро, необхідно просто ухвалити відповідний закон. Законопроект уже існує і має назву «Про публічну адвокацію». Його презентація та обговорення відбулось 24 вересня на щорічному з’їзді Української асоціації професіоналів у сфері GR та лобізму.

В Європі практика діяльності лобістів має галузеву інституалізацію, тобто як корми вид діяльності і за обсягами ринку сягає масштабів індустрії. Існує відповідний реєстр Transperency Register, де вказаний вичерпний перелік осіб і компаній, які надають такі послуги, сплачуючи податки.

До слова, це питання викликало неабиякий ажіотаж, оскільки на з’їзд прибуло близько 30 представників інших асоціацій, які ділились своїми проблемами, народні депутати, які охоче брали участь в дискусії і виражали свої позиції щодо цього питання.

При чому, питання набагато ширше, ніж прийнято вважали, лобісти це не тільки представники бізнесу, це також і представники, наприклад, національних меншин, які, часто, не можуть знайти діалог з владою і саме лобісти їм приходять на допомогу у цьому.

Українські реалії демонструють свою специфіку лобізму. Наприклад, великий бізнес, який ми називаємо олігархічний, в якості лобістів може звертатись безпосередньо до народних депутатів, або кандидатів у депутати, підтримуючи його передвиборчу кампанію в обмін на лобіювання інтересів. Середній та малий бізнес не має такої змоги. Відповідно, вони звертаються до спеціалізованих компаній, на кшталт політконсалтингових фірм.

При цьому всьому факт полягає у тому, що в Україні законодавство, яке б регулювало сферу лобізму назріло вже давно. І у ньому зацікавлені і бізнес, і влада, і громадянське суспільство. Це практика розвинених країн. Це законодавство створить рівні правила гри, які будуть прозорими відкритими та чесними і це дозволить створити довіру між цими сторонами.

Проблеми асоціацій

На з’їзді, про який було сказано вище, піднімались питання вузькогалузевих проблем у кожній із асоціацій.

Наприклад, благодійник, меценат Уріель Штерн, який у 2018 році став переможцем у номінації «Найкращий адвокаційний кейс року» на Всеукраїнський премії «Кращий GR спеціаліст 2018 року», заявив, що державі лобізм не вигідний, оскільки якщо в країні буде лобізм на якісному рівні, він почне об’єднуватись. Крім цього, він загострив увагу на проблему законодавства в сфері благодійництва. Наприклад в США створений певний інструментарій для благодійних фондів, який пов’язаний з податковими пільгами, інформаційною підтримкою та іншим. В Україні багато освітніх та медичних проектів не працює, оскільки немає відповідного законодавчого інструментарію.
Брошковський Олег, виконавчий директор Ліги приватних оборонних підприємств на зустрічі сказав, що їх досвід показує, що Україні потрібно відходити від радянського рудименту і обновити законодавство, зокрема у сфері лобізму для поліпшення роботи.
За його словами оборонна сфера багато втратила через те, що не було достатньої комунікації між владними комітетами та приватним сектором оборонних підприємств і виразив сподівання, що нинішній склад парламенту буде більш відкритий до діалогу.

Геннадій Радченко, який також має суттєве відношення до сфери GR сказав, що запит на послуги був давно і зараз не втратив актуальності, відповідно, законодавство потрібно.
Варто займатись таким видом діяльності прозоро і відкрито, так буде чесно для кожного і для цього потрібно тільки ухвалення законопроекту.

Інна Зеліско, яка представляла Асоціацію хмелярів України, сказала, що українські хмелярі працюють за стандартами, дія яких добігає кінця.

«Сьогодні стоїть завдання про гармонізацію законодавства, регламентацію стандартів та імплементація норм ЄС», – додала Зеліско.
Вона розповіла про те, що за короткий час асоціації хмелярів вдалось провести низку законів, які дозволяють галузі краще працювати, однак, попереду ще теж лишається багато норм, які необхідно ухвалити. Якби законодавство про лобізм було втілено, ці процедури змогли б пройти швидко, говорить Інна Зеліско.

Лірон Едері, який є головним рабином у Кримову Розі, який багато часу і зусиль присвятив питанню освіти для національних меншин в регіонах, говорить, що українське законодавство занадто зарегульоване у цьому компоненті і створює низку перешкод у реалізації таких проектів. Відповідно, для того, щоб необхідні норми були ухвалені, а головне – почуті у парламенті, необхідно ухвалити законодавство, яке б регулювало взаємовідносини у сфері лобізму.

Сюзана Григоренко, яка є директором Української насіннєвої асоціації, під час доповіді розповідала про приклад в агросекторі, коли сама галузь є багатосекторна і всередині галузі існує тісна комунікація між цими секторами, що дозволяє проводити GRкомунікацію всередині структури.

Іващенко Сергій – виконавчий директор Української зернової асоціації говорив, що їх асоціація, в силу постійних законодавчих змін, регулярно змінює пул питань, тобто стали крос-секторальні, відповідно, для вирішення таких питань необхідно постійно комуні кувати з представниками влади. За його словами, для здійснення лобізму асоціаціям потрібно звертатись до Уряду, до народних депутатів, але тут варто зазначити, що є саморегулюючі організації, які безпосередньо дотичні до лобізму, але не займаються вузькогалузевими питаннями, оскільки у таких сферах можуть часто змінюватись регуляторні правила. І варто ухвалити закон про саморегулюючі організації, поряд з законопроектом про лобізм.

Асоціацію Шовкового Шляху представляла Ірина Нікоряк. За її словами, закон про адвокацію необхідний, в першу чергу для того, щоб врегулювати баланс інтересів між великим бізнесом та владою. В роботі з міжнародними партнерами, така комунікація вкрай важлива, тому держава вцілому має бути зацікавлена у такому законі.

Костянтин Косяченко, що представляв фармацевтичну галузь, під час обговорення говорив, що в Україні часто PR перемагає GR, оскільки є приклади, коли перед тим, як ухвалити певне рішення, йому передує не стільки взаємодія між зацікавленою стороною та владою, яка покликана реалізувати певне право, відбувається піар-кампанія, яка і дає ефект. Як приклад, назвав, що у галузі охорони здоров’я рішення інколи ухвалюються емоційно. Відповідно, для злагодженої роботи, закон про адвокацію може стати вирішенням проблеми.

Член Авіаційного комітету при торгово-промисловій палаті Юлія Красовська сказала, що у сфері авіації існує думка, що будь яке рішення продиктована виключно лобіюванням чиїхось приватних інтересів з корупційною складовою і усіма негативними атрибутами, хоча це не виправдано нічим. Такі міфи потрібно розвінчувати. Для того, щоб вирішити ситуацію, необхідно ухвалити законопроект про публічну адвокацію.

Анастасія Зернова, яка є віце-президентом асоціації професіоналів у сфері GR та лобізму, а також представляла Національну асоціацію адвокатів, говорила, що сьогодні, коли існує політична воля певних парламентарів дослухатись до думки суспільства і профільних асоціацій варто перейти до конструктиву і ухвалити необхідний законопроект. Адже ринок адвокатської діяльності також потребує врегулювання. Законодавство про адвокацію покращить таку взаємодію.

Позиція парламентарів

Народна депутатка Дарина Володіна сказала, що Україні слід брати приклад з розвинених країн, де взаємовідносини між бізнесом, громадськістю та політикою є структурованими і законодавчо врегульованими. Там такі питання вирішені вже давно. Також вона сказала, що готова підтримувати подібну ініціативу.

Її колега Галина Янченко говорила, що специфіка України полягає у тому, що нажаль, для руху законопроекту необхідна зовнішня сила, тобто чинник, який би просував законопроект. Крім цього, для просування законопроекту необхідно формування суспільної думки, оскільки зараз більшість законопроектів, які ухвалюються з конституційною більшістю мають сформовану громадську думку. Це також прерогатива лобістів, які здійснюють усі супровідні процедури. Тому, збалансований законопроект стане запорукою відкритості цього ринку.

Скічко Олександр запевнив, що депутати підтримують ідею створення чітких та прозорих правил взаємодії бізнесу та влади. За його словами, всі зацікавлені у прозорих правилах, які діють у країнах ЄС.

Про те, що актуальність цього законопроекту існує вже досить давно, говорив нардеп Олексій Жмеренецький. Він стверджує, що для суспільства необхідна довіра до такого формату взаємодії і сам законопроект має бути обговорений усіма зацікавленими сторонами для того, щоб його норми відповідали тим інтересам, які відстоює кожна сторона.

Як бачимо, запит на законодавство про лобізм існує у всьому суспільстві. Вже немає тих стереотипів, які існували роками до цього. Бізнес, влада та громадськість розуміє, що адвокація – це прозорість і відкритість замість кулуарностей.

Катерина Одарченко,
Політтехнолог “SIC Group Ukrainе”

За інформацією Української правди, прокуратура АР Крим повідомила про підозру екс-посадовцю Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції через зловживання службовим становищем.

Дослівно: “У відділі на виконанні перебувало рішення суду про стягнення боргу з одного з комерційних банків на суму 764 тис. доларів. Після примусового виконання рішення, державним виконавцем винесено постанову про стягнення до державного бюджету з боржника виконавчого збору у сумі 76 тис. доларів (1,9 млн грн), як того вимагає ст. 28 ЗУ “Про виконавче провадження”.

Проте, одним з керівників департаменту вказана постанова безпідставно скасована, у зв’язку з чим, до бюджету не надійшла вказана сума коштів”.

Деталі: Офіційно у відомстві прізвища посадовця не називають.

За інформацією ЗМІ, посадовець у 2016 році незаконно скасував постанову про стягнення з ПАТ “ТАСкомбанк” виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів.

Йому повідомили про підозру за ч.2 ст.364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).

До суду подано клопотання про обрання посадовцю запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та вирішується питання щодо визначення підслідності за НАБУ.

За інформацією , що надійшла від адвокатів підозрюваного, 26 вересня 2019 року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області, після викладення позиції сторони захисту, відмовив прокурору у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

24 вересня 2019 року в Ужгороді в мальовничому ресторанному комплексі “Унгварський” відбулось спільне засідання органів адвокатського самоврядування Закарпаття – Ради адвокатів Закарпатської області та КДКА Закарпатської області.

Спільне засідання було присвячено налзвичайно важливим актуальним питанням діяльності сучасної адвокатури – збереженню адвокатської монополії та перспективам розвитку адвокатської спільноти Закарпаття.

Принципово, що свою підтримку адвокатам Закарпаття висловив один з лідерів української адвокатури, голова ВКДКА Сергій Вилков, який телефоном привітав зібрання та побажав адвокатам плідної роботи, наголосивши на тому, що усі ініціативи адвокатів Закарпаття мають розуміння на рівні центральних органів адвокатського самоврядування.

Першим на засіданні виступив голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош, який наголосив на декількох принципових моментах.

Насамперед, була акцентована увага на монолітності та єдності Закарпатської адвокатури як єдиної передумови достойного розвитку регіону. “Щоб не сталось, ми будемо сильними та єдиними. Жодним зовнішнім чи внутрішнім ворогам не вдастся розхитати нашу монолітність. Яскравий приклад – начебто конфлікт з Радою адвокатів Херсонської області. Конфлікт не лише вичерпано в зародку, але тепер я можу навіть заявити, що відтепер Херсон – чи не найбільш дружній для Закарпаття регіон. І ось вже 27 вересня в Києві ми проведемо спільний захід. По-друге, жодного протистояння з головою КДКА Закарпаття Петром Немешем у нас немає і бути не може, а окремі питання ми вирішуємо в робочому порядку. І наостанок – я нещодавно очолив надзвичайно потужну Асоціацію захисту прав правників, що опосередковано підсилює і адвокатуру Закарпаття в тому числі”, – наголосив у своїй вступній промові Олексій Фазекош.

Підтримав свого колегу і голова КДКА Петро Немеш, зазначивши, що конфліктів між адвокатами Закарпаття бути не може, водночас закцентувавши увагу на тому, що скасування адвокатської монополії зараз є недоречним і таким, що не відповідає європейській практиці.

Також під час спільного засідання виступив адвокат, секретар КДКА Микола Леміш, який розповів про окремі нюанси проведення засідання Ради адвокатів України, яке відбулось нещодавно в Одесі.

Зі словами підтримки на адресу голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша також виступили адвокати Олександр Семанцо та Михайло Беран.

По завершенню наради всі присутні проголосовали за відкрите звернення до Парламенту, Президента та Конституційного суду щодо неприпустимості прийняття законопроекту №1013 про скасування адвокатської монополії.

Голова Ради адвокатів Закарпатської області, голова правління Асоціації захисту прав правників Олексій Фазекош та керівник Секретаріату Асоціації Дарія Біловар розповіли про актуальні події в правовому житті держави.

Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош звернувся до народних депутатів, усіх правників України та адвокатів із закликом об’єднатись навколо сильної адвокатури.

Олексій Фазекош наголосив, що адвокатура стоїть на таких принципових позиціях: 1) скасування “монополії адвокатури” є неприйнятним; 2) видання ліцензій для здійснення юридичної діяльності не-адвокатами є хибним шляхом; 3) обмежувати права і гарантії адвокатської діяльності ніяким чином не можна.

Олексій Фазекош зазначив, що адвокати будують правову державу у тісному зв’язку зі сподіваннями суспільства і запитом українського народу на професійний правовий захист громадян: “Битву за сильну українську адвокатуру ми виграємо! Тому що це відповідає вимогам суспільства і сучасним тенденціям розвитку України”.