Категорія: Політика та право

Вища кваліфікаційна комісія суддів України 12 листопада 2018 року розпочала кваліфікаційне оцінювання для 566 кандидатів, що беруть участь у другому конкурсі на посади суддів Верховного Суду та для 270 кандидатів, що претендують на посади суддів Вищого антикорупційного суду. Кваліфікаційне оцінювання складається із дворівневого іспиту та співбесіди.

12 листопада кандидати, що попередньо пройшли процедуру допуску, протягом 2,5 годин виконають анонімне письмове тестування. 14 листопада кандидати, які успішно складуть першу частину іспиту, протягом 5,5 годин писатимуть практичне завдання – проект судового рішення відповідно до спеціалізації суду.

«Сьогодні – важливий день для майбутнього нового Верховного Суду, адже під час другого конкурсу ми завершуємо формування найвищого судового органу, яке було розпочато у 2016 році. За результатами кваліфікаційного оцінювання ми оберемо суддів, які доможуть формувати в країні нову судову практику. Це також важливий день для всіх, хто доклав багато зусиль для створення нового суду, що матиме спеціалізацію на антикорупційних справах. Конкурси в обидва суди після процедури допуску є високими і складають сім осіб на одне місце», – сказав Голова ВККСУ Сергій Козьяков.

Як і під час першого конкурсу до Верховного Суду, кандидатами в нові суди є адвокати, науковці та судді всіх інстанцій. Сергій Козьяков також повідомив, що до складення іспиту допущено 62% суддів та 38% з іншим правничим досвідом, з яких 17% науковці та 14% адвокати. «Нагадаю, що під час першого конкурсу до Верховного Суду після етапу спецперевірки було 70% суддів та 30% з іншим досвідом з яких 10,4% адвокати, 12% науковці та 7% правників із сукупним стажем. Тобто у другому конкурсі «несуддів» більше, хоча етап спецперевірки ще попереду», – сказав він.

Кандидати писатимуть анонімне письмове тестування відповідно до спеціалізації, розподіл заяв на конкурс до Верховного Суду за касаційними судами такий:
 Касаційний цивільний суд – 160, що складає 7 осіб на місце
 Касаційний кримінальний суд – 159, що складає 13 осіб на місце
 Касаційний господарський суд – 111, що складає 7 осіб на місце
 Касаційний адміністративний суд – 136, що складає 6 осіб на місце

На конкурсі до Верховного Суду на цьому етапі 63% – чоловіки (354) та 37% – жінки (212).

Найбільше кандидатів у віці 40-49 років – 47%. У віці 50-59 років – 29%, у віці 30-39 років – 21% правників. У регіональному зрізі найбільше кандидатів з міста Києва – 136 осіб, або 24%. На другому місці – Харківська область – 47 кандидатів, або 8% та Дніпропетровська – 40 кандидатів, або 7%.

На конкурсі до Вищого антикорупційного суду до анонімного письмового тестування допущені:
 До Апеляційної палати ВАС – 89 кандидатів, що складає 8 осіб на місце;
 До першої інстанції ВАС – 181 кандидат, що складає 7 осіб на місце.

«Після допуску, маємо рівномірний розподіл між суддями та «несуддями», що претендують на крісло судді Вищого антикорупційного суду. Так серед кандидатів 50% – суддів, 30% адвокатів, 14% науковців та 6% правників із сукупним стажем. Кандидатів і докторів наук серед них 69, тоді як за посаду суддів Верховного Суду змагаються 199 правників з науковим званням», – сказав Голова ВККСУ Сергій Козьяков.

Серед кандидатів до Вищого антикорупційного суду на цьому етапі найбільше кандидатів наймолодшої групи – від 30 до 39 років – 45%, від 40 до 49 років – 30% та 22% кандидатів від 50 до 59 років. У регіональному зрізі найбільше кандидатів з Києва – 59 осіб, або 22%. З Дніпропетровської і Харківської області 22 особи (8%) та 20 осіб (7%) відповідно.

Як зазначив Сергій Козьяков, така кількість кандидатів із різним професійним досвідом свідчить про те, що правники готові до здорової конкуренції на публічних засадах та довіряють конкурсним процедурам Комісії.

За словами заступника Голови ВККСУ Станіслава Щотки, за виконання анонімного письмового тестування, кандидати максимально можуть отримати 90 балів, а їх кодовані результати будуть повідомлені у день тестування. «Після цього Комісія визначить найкращих кандидатів у кількості, що в чотири рази перевищує кількість вакантних посад, а саме 312 осіб до Верховного Суду та 156 – до Вищого антикорупційного суду. Ці кандидати 14 листопада будуть писати практичне завдання, максимально за який можна отримати 120 балів», – пояснив Станіслав Щотка.

Допомагати Комісії у проведенні кваліфікаційного оцінювання кандидатів будуть:
– під час конкурсу до Вищого антикорупційного суду – Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) у кількості шістьох суддів та прокурорів з іноземних держав, склад якої 6 листопада затвердила ВККСУ;
– під час конкурсу до Верховного Суду – Громадська рада доброчесності (ГРД) у кількості 20 українських представників громадянського суспільства, новий склад якої наразі формується.

На кандидатів, які отримають прохідний бал, очікують співбесіди з психологами, членами ВККСУ, для кандидатів до ВС – з членами ГРД, а для кандидатів до ВАКС – з членами ГРМЕ.

За перебігом іспитів спостерігають міжнародні представники із більше ніж семи інституцій, представники засобів масової інформації, крім того кожен громадянин може спостерігати за перебігом іспиту на каналі ВККСУ в YouTube.

Нагадаємо, у межах судової реформи в країні формуються нові суди: Верховний Суд, Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності. У 2017 році за результатом першого публічного конкурсу сформовано новий Верховний Суд, який почав діяти в грудні 2017 року. Вища кваліфікаційна комісія суддів України 2 серпня 2018 року оголосила другий конкурс на 78 посад суддів Верховного Суду та 39 посад суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Станом на 24 вересня 2018 року отримала 1001 заява з пакетами документів, з них 659 – для участі у другому конкурсі до Верховного Суду та 342 – до Вищого антикорупційного суду.

Переможців буде визначено у першому кварталі 2019 року.

Прес-служба ВККСУ

Напередодні візиту української делегації в Стамбул депутат Верховної Ради і відомий дисидент Мустафа Джемілєв дав розгорнуте інтерв’ю телеканалу “Прямий” про ключові завдання візиту і основні питання двосторонніх відносин, а також про проблеми кримських татар в окупованому Криму.

Про це повідомляє Obozrevatel.

“Жителі Криму знаходяться під тиском російської пропаганди, але переважна більшість кримських татар дивляться українське телебачення. Ті, у кого є супутникові антени, а це – 60-70%. Але дивлячись наші канали, вони не в захваті від постійних скандалів. Вони навпаки, хочуть джерело оптимізму, про те, що Україна щось робить.

Зі свіжих прикладів, – так зване викриття замначальника зовнішньої розвідки Сергія Семочко. На момент окупації, на території Криму було 1619 співробітників Служби Безпеки України, з них 87% виявилися зрадниками. Правда, сьогодні не всі вони у ФСБ, так як зрадник – він і там зрадник. Їх потроху відраховують і контракти продовжувати не будуть.

212 залишилися відданими присязі, серед них Сергій Семочко, і сьогодні служать на благо держави. Розмови НАБУ про його машину і будинок, до чого вони ведуть? Я не хочу стверджувати, що Семочко – святий чи ні, але це ж публічна дискредитація нашої Зовнішньої розвідки. Ми ж всі розуміємо, що 90% гучних справ закінчуються просто нічим” – вважає Джемілєв.

“Той, хто ініціював такі звинувачення, швидше думав про особистий піар, ніж про імідж держави. Так як потім ця інформація з великим резонансом тиражувалася російськими ЗМІ. А потім такі публікації використовуються проти нашої дипломатії на різних міжнародних форумах” – додав депутат.

“І Зовнішня розвідка і Служба безпеки, мають право на презумпцію невинуватості. Спочатку потрібно довести в суді, а потім вже говорити. І повторюся, 90% таких справ в суді не підкріплені реальними доказами. Чому я згадав Семочко, тому що він з Криму, Я знаю його як патріота нашої країни. Після скандальних публікацій, спеціально запросив його, щоб вислухати. На всі звинувачення, які в пресі у нього є відповіді.

Але я б хотів те ж саме питання їм задати, для чого ви це робите? Адже кожне слово, яке ви говорите, ви повинні оцінювати з точки зору шкоди і користі, яку ви приносите державі. Аналогічна ситуація по Ганні Літковській, українському представникові в Європейському суді з прав людини або, наприклад, по народному депутату Гарику Логвинському. Коли публікуються уривки підслуханої телефонної розмови. Раз вже на те пішло -публікуйте всю розмову” – висловився Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу.

Наостанок, Джемілєв уточнив, що “навіть КДБ радянське, яке мене все життя прослуховувало, не опубліковувало такі розмови. Використовувало тільки в оперативних цілях. Тому, коли публікують в пресу, з винятковою метою демонстрації своєї активності – це деморалізує і пригнічує населення, не тільки в Криму, але і по всій Україні. Я знаю, що таке демократія, я сидів разом з Григоренко і Сахаровим. І повірте – те, що у нас сьогодні робиться, це не демократія, а зловживання демократією. А зі зловживаннями треба боротися”.

Реформування системи адвокатського самоврядування, яке передбачено проектом закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №9055, призведе до руйнування адвокатури як незалежного конституційного інституту.

Про це адвокат, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош офіційно заявив в Києві в ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ під час дискусії «Законопроект №9055. За та проти», яку ініціював Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності при НААУ. Дискусія була присвячена найбільш актуальним питанням: змінам до структури органів адвокатського самоврядування, доступом до професії, запровадженню так званого “зловживання правами адвоката”.

Загалом метою дискусії було обговорення нової редакції Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», але прихильники законопроекту відмовилися від участі в цьому публічному заході, де мали можливість презентувати свої аргументи на захист президентського законопроекту. Як зазначив О.Фазекош, “відсутність позиції – це теж позиція, але шкода, що фейсбучні прихильники 9055 не прийшли, бо я міг предметно розбити усі їх доводи. І перш за все не перестаю критикувати пропонований законопроектом порядок обрання до органів адвокатського самоврядування, який передбачає підміну конференцій загальними зборами адвокатів регіонів із заниженим кворумом”.

Також очільник Ради адвокатів Закарпаття наголосив на тому, що “якщо буде реалізована модель самоврядування цього законопроекту, то української адвокатури не буде взагалі. Реалізувати пропоновану виборчу модель неможливо – це змішані правила виборів народних депутатів та закону «Про господарські товариства». Влада створює керований хаос, де потім, у зв’язку з неможливістю сформувати органи адвокатського самоврядування, доручить, наприклад, Міністерству юстиції провести конференції адвокатів та з”їзди”.

Хоча за результатами дискусії вже можна дійти висновку, що цей песимістичний прогноз лише прогнозом і залишиться, бо адвокатська спільнота чим далі, все рішуче висловлює свою “недовіру” цьому проекту і каже #stop9055. Тим не менш, адвокати чітко розуміють і бачать усі загрози цього деструктивного реформування.

І насамперед ще раз необхідно підкреслити, що в разі прийняття проекту 9055 українська адвокатура припинить своє існування як інституція взагалі.

На думку О.Фазекоша цьому є конкретні пояснення:

1) Реалізувати виборчу модель, закладену ідеологами проекту 9055 в якості гідриду з законодавчих норм про вибори органів місцевого самоврядування та обрання органів управління господарських товариств, не є можливим в принципі. Бо в адвокатурі немає виборчих комісій, немає ЦВК, немає загальних зборів акціонерів. Адвокати не повинні збирати купу довідок, включно з додатками до диплому юриста з інформацією про оцінки у вишах та підписувати згоду на оброблення персональних даних, бо вони не обираються до державних органів, ДБР, НАБУ чи ще кудись! Єдиною безспірною підставою для скасування будь-яких виборів до органів адвокатського самоврядування буде лише подання\неподання певних документів, що робить уразливим кожного кандидата для «збиття» його в судовому порядку. А отже, «до влади» прийдуть лише обрані! І це якщо прийдуть, бо обирати склад РАУ з-поміж кандидатів рейтинговим голосування по кожному кандидату можна декілька місяців, і так нікого й не обрати.

2) Далі – якщо адвокат має намір бути обраним на посаду голови або члена органу адвокатського самоврядування адвокат, то йому слід подати «копію свідоцтва адвоката України» (ст. 64 проекту). Це імперативна норма, і ніякої кореляції з Перехідними положеннями тут немає. А отже якщо такого нового посвідчення адвокату не видадуть (замість свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видані до набрання чинності цим проектом), то він може судитись, доводити свою правоту, посилатись на ч.2 п.2 Перехідних положень, але нікуди обиратись вже не зможе. І правильно підмітила адвокат, голова Комітету захисту прав адвокатів НААУ Ганна Боряк, що цей проект 9055 – ніщо інше як закон преференцій, які влада надає тим, чиїми руками хоче розвалити адвокатуру.

3) А хіба можна не погодитись з головою ВКДКА, головою Спілки адвокатів України Олександром Дроздовим, який впевнений, що навіть якщо в один день в одному місті в одному приміщенні по вулиці Петра Іванова, 10, але в різних його кутках зберуться по 15% адвокатів кожного регіону, то найбільш «легітимний куток» визначатиме хто завгодно – Мінюст, адмінсуд, але не самі адвокати.

4) Про яку монополію адвокатських послуг, а отже й про їх високий кваліфікаційний рівень можна вести мову, коли до професії заганяють усіх без винятку прокурорів та суддів? Людей, які, звичайно, бачать, як працює адвокат, але які не мають жодного уявлення про специфіку діяльності захисника? На думку адвоката Євгена Солодка, “прокурорів взагалі слід заганяти в трирічний карантин, перш ніж допускати до професії адвоката”

5) Врешті-решт, через «нові» надзвичайно “прогресивні” норми про зловживання правами адвоката, і прокурори, і судді отримують легкий і простий у застосуванні інструмент впливу, або навіть відсторонення від процесу будь-якого адвоката.

До речі, науковці – серед яких і Микола Погорецький, і Ірина Гловюк впевнено заявили під час дискусії, що захистити права адвокатів можна через банальне внесення змін до вже діючого закону про адвокатуру. А Заслужений економіст України Олексій Плотніков дійшов висновку, що прийняття проекту 9055 не просто означатиме погіршення стану адвокатури, а банально призведе до того, що адвокати не зможуть якісно виконувати свою головну функцію – надавати правовий захист населенню.

“Хочу ще раз наголосити, що дуже важко переоцінити роль адвоката у демократичному правовому суспільстві. Але ідеологи псевдореформування хочуть знівелювати роль захисника, зробити українську адвокатуру залежною. Скажу грубо, але відверто: проект 9055 опускає адвокатуру до рівня каналізаційного люку. Але вся спільнота каже #СТОП9055, і нікому не вдасться зруйнувати єдиний правозахисний інститут, хоча б через те, що в Україні все ще поважають демократичні принципи та європейські правові традиції”, – підсумував Олексій Фазекош.

01 листопада 2018 року відбувся круглий стіл підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції на тему: «Корупційні ризики та напрямки вдосконалення проекту Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність (реєстр. № 9055)». Важливо, що за результатами круглого столу прийнято рішення про направлення до Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції інформацію, що проект Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність (реєстр. № 9055) не відповідає вимогам антикорупційного законодавства та розглянути питання на засіданні Комітету 7 листопада 2018 року.

Тож, стовно проекту 9055 Михайло Хиля говорить про наступне.

Про дезорганізацію роботи адвокатури
Всім нам відомо, що буття визначає свідомість. «Злих людей немає на світі, є тільки люди нещасливі», — писав свого часу Михайло Булгаков. Тож яке буття буде уготовано адвокатам завдяки новій реформі у вигляді проекту №9055, змін до КПК України й адміністративному ресурсу — така в них і складатиметься свідомість. Хай би якими розумними вони не були. Тож саме зараз час бити на сполох – і ґрунтовно доводити, які ризики несе нинішня псевдореформа адвокатури, чому вона знищує правову державу як таку й яке місце у великій судовій системі координат готують для адвокатів. Але перш ніж деталізувати мої твердження, я хочу принципово наголосити на тому, що в адвокатурі Закарпаття, причому як на рівні очільника Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, так і на рівні звичайних практикуючих адвокатів, які ніколи не входили в жодні органи самоврядування, вважають нинішню реформу згубною саме через те, що вона керована дріб’язковими, низькими прагненнями її «застрільників» узурпувати владу над адвокатами, створити видимість псевдореформ перед Заходом, набити кишені на запровадженні керованих органів самоврядування, й головне – дезорганізувати роботу інституту адвокатури в цілому.

Мені особливо приємно, що саме Рада адвокатів Закарпатської області першою в Україні відреагувала на багатовекторний наступ на права адвокатів з боку держави. Відповідне екстрене засідання Ради відбулося вже 12 вересня 2018 року в Ресторані SAVOY міста Мукачево, усього через тиждень після того як адвокатам показали, яку реформу для них готують. Розгляд цього проекту визначений Главою держави як невідкладний. Але я впевнений, що Президента підставили з цією реформою, бо за оцінкою багатьох фахівців, зміст проекту не відповідає міжнародним стандартам та демократичним процедурам здійснення реформ, фактично звужує права адвокатів і підриває можливості для захисту людей. За час своєї багаторічної праці як правника – як на посаді прокурора, так і в якості адвоката, я чітко дійшов висновку, що адвокат на законодавчому рівні має бути більш захищений, аніж сторона обвинувачення. Бо прокурор за своїми плечима завжди має потужну підтримку Держави, а адвокат може покластися виключно на власні сили. І тому закріплювати законодавчо спеціальні інструменти тиску та важелі впливу на адвокатів – це ніщо інше як узурпація влади над адвокатами, перетворення захисників на «керованих» учасників процесу, а фактично – просто на «декорації» на фоні судді та прокурора. А втратити змагальність у судовому процесі це дуже погано, бо відчувши вседозволеність, не маючи інтелектуального супротиву з боку адвокатів, прокурори за декілька років почнуть банально «підвищувати» показники роботи – і вигравати усі справи, навіть не готуючись до них. Це – повернення до часів сталінізму й НКВД, або інакше – до авторитаризму влади. Бо якщо на загальнодержавному рівні існує система стримань і противаг через розподіл влади на виконавчу, законодавчу і судову, то так само і всередині судової влади має бути власна система стримань і противаг. А цю систему зараз банально руйнують.

Про призначення “зручних” адвокатів
Після проведення реформи адвокатури слідчі та прокурори, а також судді майже на власний розсуд зможуть «встановлювати» інших захисників, аніж тих, з якими у клієнта укладений договір про надання правової допомоги (це ст. 53 КПК). Спеціально для боротьби з адвокатами створено ст. 372-1 КПК. Тобто для затриманих або для осіб, у яких, наприклад, проходить обшук, реалізувати своє право залучити власного захисника стане доволі непростим завданням. Слідчому планується надати нове повноваження — самостійно залучити захисника за призначенням і одразу “працювати” із затриманим. Причому зробити він це зможе навіть усупереч волі затриманої особи або особи, в якої проводиться обшук. Дослівно ця норма звучить так: «За наявності в обвинуваченого, підозрюваного залученого ним захисника слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд можуть залучити іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії лише у випадку, коли завчасно повідомлений захисник, залучений обвинуваченим, підозрюваним, не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії протягом двадцяти чотирьох годин, або за наявності письмової згоди обвинуваченого, підозрюваного». Як швидко можна отримати згоду підозрюваного в СІЗО, мабуть, нікому пояснювати не треба. Отже ця норма законопроекту прямо суперечить вимогам статті 59 Конституції України, де гарантується право особи на вільний вибір захисника своїх прав. По суті, тут консервується негативна практика роботи генпрокуратури, інших структур, яка вже має широке застосування. Адвокати за угодою під усіма приводами, навіть через невиконання рішень суду, до слідчих дій не допускаються. Замість них на підхваті — адвокати від безоплатної правової допомоги. Це вже стало повсюдно антиправовою практикою. Але нині пропонується рухатися за межі права ще далі, закріплюючи цю практику у законодавстві.

Абсолютно ламає усю роботу захисника й запровадження так званого зловживання процесуальними правами. За проектом 9055 в залежності від обставин справи слідчий суддя, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, є нечинним або дія якого закінчилася, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів;

2) повторне подання скарги чи клопотання до вирішення судом скарги чи клопотання того самого змісту;

3) заявлення завідомо безпідставного відводу або відводу з підстав, вже розглянутих судом, за відсутності нових обставин чи доказів;

4) неявка захисника у судове засідання без поважних причин, якщо обвинувачений заперечує проти проведення судового розгляду за відсутності захисника;

5) звернення до суду із завідомо безпідставним клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів або накладення арешту на майно.

Зауважу лише один нюанс. Нещодавно в якості великого викривального факту були наведені ось такі статистичні дані за перше півріччя 2018 року: 2112 разів судові засідання засідання були перенесені через неявку прокурорів, 8290 – через неявку захисників. І загальний лейтмотив – які ж поганці ці адвокати. Однак ніхто не замислився над тим, що у адвоката просто не може бути один клієнт в одному суді – в нього можуть призначатись різні справи на один і той самий день, він може захворіти, ще якісь причини – і тому його неявка може мати пояснення, і зовсім не бути «зловживанням» правом. Натомість прокурор не з’явитись у судове засідання просто не має права, бо його банально є ким підмінити. Але ж 2112 разів – засідання зривали саме прокурори! А що хочуть внести автори псевдореформи в якості зловживання правом? Правильно, тільки неявку захисника у судове засідання. Виходить, що прокурор може не з’являтись в суд, якщо захоче, а адвокату за це – відразу ж відповідальність. Це конкретний інструмент для прокуратури, от тільки не зрозуміло, чому його показують як благо для адвокатів.

Однак і це не головне. Бо ніхто не читає наступну норму, яка звучить так: «Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, слідчий суддя, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання». На практиці це означатиме дуже просту річ: у резонансних справах суддя навіть не читаючи клопотання, не вирішуючи його по суті – банально відразу визначатиме це як зловживання, і залишає це клопотання без розгляду. І нехай тоді адвокат хоч тисячу таких клопотань надішле – усе буде як горохом об стіну.

Про хаос в адвокатурі
Сьогодні ситуація з адвокатурою України та її псевдо-реформування є не лише віддзеркаленням реального правового стану нашої держави, але й уособленням окремих світових процесів. Всім відомо, що з недавніх пір в Туреччині фактично відбулося одержавлення адвокатури та її підпорядкування уряду в особі Міністерства юстиції. Саме до цього ж стану хочуть довести реформатори і Україну. Наприклад, хочу звернути увагу на статтю 55 проекту закону, в якій визначено, що у конференції адвокатів регіону мають право брати участь усі адвокати, адреса основного робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні. Конференція вважатиметься повноважною, якщо для участі в ній зареєструвались: 10 % адвокатів регіону – для регіонів з кількістю адвокатів 3 тис. і більше; 12 % адвокатів – для регіонів із кількістю адвокатів 2 до 3 тис.; 15 % адвокатів регіонів – для регіонів із кількістю адвокатів менше 2 тис. Керуючись такими нормами, можна провести одразу ж декілька повноважних конференцій, які ухвалять протилежні за своєю суттю рішення. Оскільки кворум, наприклад, у 10% адвокатів регіону, є невеликим. Тепер припускаємо ситуацію, три-чотири групи адвокатів, кожна з яких має підтримку у 10%, на один і той самий день в одному й тому ж залі заявляє про проведення конференції. Тільки перша група засідатиме о 10 ранку, друга – о 13.00, а третя – ввечері. За результатами такого судного дня матимемо 3 абсолютно різних рішення, оформлені повністю відповідно до закону і з однаковою юридичною силою. Жоден суд в такому хаосі не встановить істини!

Тож зважаючи на надзвичайно важливі функцій конференцій адвокатів регіонів (обрання членів ради адвокатів регіонів, делегатів на з’їзд адвокатів України, представників до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатуру та Вищої дисциплінарної комісії адвокатури та прийняття рішення про звільнення їх з посад) ризики проведення декількох повноважних конференцій мають бути мінімальними, а проект 9055 їх не зменшує, а гіперболізує й робить нормою.

Не менш суперечливою є і ст. 36 проекту, де передбачено, що дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності може застосовуватись у разі, зокрема, істотного порушення правил адвокатської етики та/або норм Закону. А у ст. 37 встановлено, що право на здійснення адвокатської діяльності припиняється шляхом анулювання свідоцтва у разі, зокрема, систематичного порушення Правил адвокатської етики та/або норм закону, що підриває авторитет адвокатуру. Формулювання «істотне» чи «систематичне порушення» є аматорським, нечітким у професійному сенсі і, як наслідок – однозначно матиме місце неоднакове застосування. А це ж знову – тиск на «неправильних» адвокатів, і встановлення монополії держави в суді.

Про політичні мотиви псевдореформи
Саме політичні мотиви є дуже чіткими в лобіюванні цієї реформи. Адже за існуючого стану речей прокуратура, що виконує функцію державного обвинувачення в суді, вже знаходиться під політичним контролем; судові органи та суддівський корпус — систематично висять на організаційному гачку… Тож є непереборне бажання замкнути це порочне коло — й поховати адвокатуру в її інституційному вигляді як незалежну і спроможну, що здатна реально забезпечувати верховенство права, змагальність у суді, а також ліквідувати систему адвокатського самоврядування як єдиного незалежного від держави регулятора професії, сили, що може опиратися неправовому свавіллю на загальнодержавному рівні. Тим більше, що у 2019 році заплановане оновлення складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України — треба встигнути “обнулити” НААУ з метою призначення до цих органів своїх людей як представників від адвокатури.

Крім цих корпоративних, так би мовити, інтересів, проглядається і специфічна зацікавленість пана Філатова та членів робочої групи, що були долучені до підготовки законопроекту. Взяти хоча б для прикладу статтю 11 — свідоцтво і посвідчення адвоката. В неї хитро заведена одна маленька деталь. Замість свідоцтва “про право на заняття адвокатською діяльністю” запроваджується просто “свідоцтво адвоката”. Це означає звичайною мовою, що в усіх 44 тисяч адвокатів України мають бути замінені ці документи, — такий собі фільтр для адвокатів у питанні їх залежності від того, хто на це буде уповноважений. Заодно можна буде поховати скандал навколо видачі, до прикладу, в Києві більш як тисячі адвокатських свідоцтв поза встановленим у чинному законі порядком. Проглядається і корупційна складова, адже виготовляти документи будуть за рахунок адвокатів. Очевидно, йдеться про немалу суму. Що цікаво, прихильники проекту 9055 дуже невдоволені, що ці їх плани розкрито так швидко, і всюди наголошують на тому, що, мовляв, їх неправильно зрозуміли, бо в перехідних положеннях сказано, що свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльності будуть мати таку ж силу як і посвідчення. Але це банальна маніпуляція, бо змінами до ст 47 КПК чітко й недвозначно закріплено: «Документом, що посвідчує особу захисника, є посвідчення адвоката». Й крапка, жодних інших свідоцтв.

Також хочу наголосити на тому, що законопроект № 9055 значно погіршує і без того нерайдужну ситуацію з правами адвоката. Проект закону пропонує спростити процедуру повідомлення про підозру особі зі статусом спеціального суб’єкта, що відкриває можливості для посилення кримінального переслідування адвокатів, передовсім за їхню правову позицію. При цьому запропонована у Прикінцевих та перехідних положеннях законопроекту редакція ст. 481 КПК передбачає, що не лише адвокатам, але всім визначеним у цій статті спеціальним суб’єктам, підозра може бути вручена слідчим, прокурором за дорученням керівника Генеральної або обласної прокуратури. Тобто статус спецсуб’єкта для адвоката у кримінальному переслідуванні, що раніше будувався на балансі і певній повазі до адвокатського статусу, взагалі вже не має будь-якого сенсу. Його фактично не буде.

Тож підсумовуючи, хочу ще раз наголосити на тих положеннях проекту 9055, які на думку адвокатів Закарпаття в жодному разі не можуть бути прийнятними:
– є неприйнятним зниження кворуму правомочності конференції адвокатів регіону до 10-15 відсотків від кількості зареєстрованих у регіоні адвокатів,
– є неприпустимим процесуальне обмеження адвоката шляхом запровадження у КПКУ норми про так зване зловживання правами адвоката,
– є алогічним розпорошення єдності голосу професії через можливість створення фейкових або неправомочних регіональних асоціацій адвокатів,
– є законодавчо-вульгарною спроба позбавити адвоката одного з його головних інструментів діяльності через посилення відповідальності за «неналежне» направлення адвокатських запитів,
– є несправедливими зміни до процесуальних кодексів, якими передбачена можливість введення у справу паралельно з адвокатом за договором і безоплатного захисника, що порушує невід’ємне право особи на вільний вибір захисника.

Адвокати Закарпаття підтримують своїх колег з інших регіонів в тому, що законопроект спрямований «на приборкання незручних адвокатів, які мають сміливість критикувати і виконавчу, і судову владу, тих адвокатів, які, керуючись саме професійними обов’язками та законом, успішно захищають своїх клієнтів».

А тому я також кажу: СТОП9055!

Михайло Хиля, адвокат

Стрімке зростання кількості злочинів проти правосуддя – вражає. Тиск та погрози, зриви судових засідань, підпали, пограбування суддів і навіть мародерства трапляються все частіше. Як на це має реагувати держава – розмірковує народний депутат Роман Романюк у своєму блозі на “Резонанс“.

Ми є свідками і значної кількості повідомлень суддів про втручання в їхню професійну діяльність. І, на жаль, непоодиноких випадків існування реальних загроз життю судді чи його близьких.

Наразі, Реєстр повідомлень суддів про втручання в їх діяльність, який веде Вища рада правосуддя, налічує понад 650 таких повідомлень. Тільки у столиці зафіксовано 105 подібних випадків.

Упевнений, що держава має гостро реагувати на це посиленням існуючих заходів охорони суддів та працівників суду, або запровадити нові заходи, спрямовані на захист цих осіб.

Не випадково, питання безпеки суддів та охорони судів останнім часом на порядку денному усіх органів суддівського врядування. До вирішення цієї проблеми долучилася і Рада суддів України, і Вища рада правосуддя, і Державна судова адміністрація, і народні депутати. В очікуванні розв’язання проблеми з охороною суддів, Рада суддів України 26 жовтня 2018 року провела спільне з Вищою радою правосуддя, ДСА, Радою адвокатів України та Радою прокурорів України засідання.

Переконаний, необхідно максимально консолідувати зусилля для якнайшвидшого запровадження ефективної системи безпеки і охорони судів та суддів. Аксіомою, що не потребує жодних доведень є те, що суддя може вершити справедливе правосуддя лише тоді, коли він почувається у безпеці. Тоді, коли він певен, що постановляючи справедливий обвинувальний вирок, держава взмозі захистити його та його родину від можливої помсти обвинуваченого. Тоді вирішуючи спір суддя керуватиметься принципом Верховенства Права і Законом, а не виносити рішення на користь якоїсь сторони через погрози чи залякування. Тоді суддя не буде боятися стягнути несплачені мільйонні податки на користь держави через тиск сторони по справі. Інакше про яке справедливе правосуддя може йти мова?

Безпеку судді має забезпечувати держава. Яким чином – нехай вирішують профільні органи. Чи це буде робити поліція, чи інші спеціалізовані підрозділи, або слід створити спеціальну Службу судової охорони – не є принциповим питанням. Принципово – убезпечити людей, які приймають від імені держави відповідальні рішення!

Ще одни важливий аспект незалежності судової влади – це фінансове забезпечення судів і суддів. Достойна оплата праці суддів – це запорука справедливого правосуддя і важливий запобіжник корупції у судовій системі.

Прикінцевими положеннями проекту Закону про Державний бюджет України на 2019 рік пропонується зупинити на 2019 рік дію норми Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо підвищення розміру посадових окладів суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів. Мова йде про очікуване у 2019 році зростання суддівської винагороди для суддів місцевого суду до 25, а для суддів апеляційних та вищих спеціалізованих судів – до 40 прожиткових мінімумів.

Відтак зупинення норми про підвищення у 2019 році розміру суддівської винагороди, на моє переконання, є очевидним порушенням гарантій незалежності судової влади. Такої думки дотримується Генеральна асамблея ООН, Комітет Міністрів Ради Європи, Венеціанська комісія, Парламентська асамблея Ради Європи та багато інших міжнародних інституцій. Всі вони у своїх резолюціях та рекомендаціях неодноразово закликали держави належно забезпечувати потреби судової влади і сталий рівень фінансування її діяльності.

До речі, Конституційний Суд України також неодноразово наголошував на тому, що закріплені у законодавстві гарантії незалежності суддів, як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом, мають бути реально забезпечені.

На мою думку, робота судді, в руках якого людські долі, не повинна оцінюватись менше ніж робота працівників апарату суду! При всій моїй повазі до представників правничої професії, але не може пересічний банківський юрист, або правник приватної компанії отримувати заробітну плату, більшу, ніж розмір суддівської винагороди.

Ми не можемо висувати високі вимоги до кандидатів на посаду судді, і при цьому, не забезпечувати відібраних за результатами конкурсів кращих із кращих юристів адекватною винагородою. У такому разі у професіоналів не буде мотивації брати участь у таких конкурсах. І це, безумовно, позначиться на якості правосуддя в подальшому.

Це нонсенс, якщо сумлінний суддя, який має постійне надмірне навантаження, замість преміювання, отримає від держави зменшення заробітної плати.

На мою думку, зупинення норм про зростання суддівської винагороди – недопустиме! Більше того, це пряме порушення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», норми якого прямо передбачають, що проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів (ч.4 ст. 153 Закону).

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя у своїх пропозиціях до держбюджету на наступний рік також заперечував проти зупинення норм про підвищення суддівської винагороди. На жаль, наша пропозиція не була врахована. Наразі слово за урядом, який готує взаконопроект до розгляду в другому читанні. Сподіваюся, що Кабмін зможе виправити цю прикру помилку.

Судова реформа відбудеться виключно за умови її комплексності. Якщо ми покладаємо на суддів додаткові обов’язки, зокрема, у вигляді проходження додаткових перевірок і посилення заходів дисциплінарної відповідальності, то давайте дотримуватись і інших положень реформи. Маємо не словами, а реальними справами забезпечувати гарантії суддівської незалежності. І тільки тоді ми зможемо розраховувати на те, що найкращі суддівські кадри залишатимуться в системі, а не шукатимуть іншої, більш високооплачуваної роботи.

Автор: Роман Романюк
Народний депутат України, Голова підкомітету з питань правового статусу Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх членів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя

Все більше закручується інтрига навколо псевдореформаторського законопроекту №9055 “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, який ось вже більше двох місяців обговорюють представники адвокатської спільноти під час різних заходів. Справа в тому, що ідеологи реформи не очікували на такий шалений спротив з усіх регіонів України, а тому вдаються до нових хитрощів у цій справі, бо, за інформацією з окремих джерел, вже давно окремим адвокатам було обіцяно «теплі» посади при новій адвокатській владі. Та от тільки як влучно зазначила адвокат Ганна Боряк під час круглого столу, організатором якого 25 жовтня 2018 року виступила Всеукраїнська професійна спілка адвокатів України спільно з Радою адвокатів Закарпатської області, «у кого що болить – той про те й говорить». Тож коли адвокати, які полюбляють зустрічатись на Білоруській, 30, Хрещатику, 6 чи Банковій,11, говорять про владу – то напевне, про владу для самих себе, а не стосовно адвокатського самоврядування в цілому.

Тим не менш, саме наявність значної підтримки серед державно-адміністративного ресурсу у псевдореформаторів й призвело до того, що захід в прес-центрі ЛІГИ пішов трохи не за планом. Фактично відразу після вітальних слів голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош зробив сенсаційну заяву про те, що вже складаються списки з тих адвокатів, кого влада хоче люструвати – причому як з метою недопуску окремих осіб до нових органів самоуправління, які будуть обиратись в тому випадку, якщо проект №9055 таки приймуть, так і з метою повної переатестації всіх «неправильних» адвокатів, які будуть не дуже лояльними до влади.

З цією метою під час розробки змін до законопроекту №9055 буде проводитись паралельна робота щодо впровадження норми про люстрацію та\або переатестування адвокатури. Звичайно, що до останнього часу такі “напрацювання” нікому не будуть показуватись, але як стало відомо з надійних джерел інформації, врешті-решт такі зміни можуть запропонувати “з голосу”, або навіть під час передачі тексту Закону на підпис Президенту України, щоб норма про люстрацію адвокатів гарантовано була втілена в життя. Все це означає, що псевдореформатори від адвокатури, отримавши дошкульний удар у відповідь під гаслом #СТОП9055, вирішили скористатися допомогою “доброзичливців” з Адміністрації Президента й застосувати для “правильного” скерування адвокатської реформи в потрібне русло адміністративні важелі впливу.

Голова Ради адвокатів Закарпатської області також вважає, що прийняття законопроекту завдасть шкоди інституту адвокатури. “Адвокатуру України по турецькому варіанту хочуть зробити залежною від держави, – підкреслив він. – Більше того, адвокатура України, як професійна організація в результаті проведення такої псевдореформи буде просто знищена”, додавши, що адвокатура є останнім бастіоном демократії в Україні, а тому за її незалежність слід боротись усім разом.

На цій проблемі також зосередив свою увагу й голова ВКДКА Олександр Дроздов: «Якщо ми з вами втратимо виборність органів адвокатського самоврядування, то врешті-решт ми втратимо й незалежність адвокатури як такої».

В свою чергу адвокат Володимир Клочков зауважив, що майже вся адвокатська спільнота на сьогоднішній день виступає проти прийняття даного законопроекту.

За його словами, більшість положень документа не відповідають інтересам адвокатів. Так, якщо законопроект №9055 все ж буде прийнятий, то адвокатську діяльність зможе обмежувати як слідчий, так і суддя в процесі. А тому в такому випадку можна легко прогнозувати й занепад правового захисту прав та свобод громадян в цілому. Жваво відреагував адвокат і на інформацію, яку озвучив О.Фазекош: «Якщо мова й справді йде про атестацію усіх адвокатів, то це означатиме, що адвокатура просто перетвориться на інститут, необхідний державній влади”, – підсумував він.

Натомість адвокат Микола Голоднюк акцентував увагу на важливій ролі профспілкових організацій у справі захисту прав адвокатів в цілому, й протидії проекту 9055 зокрема. Так, наприклад, адвокат висловив таку тезу: “Зусиллями профспілки адвокатів потрібно буде дати оцінку і законопроекту №9055, і альтернативним законопроектам, звернути увагу міжнародної спільноти, щоб вона дала свою оцінку цим змінами в законодавстві”.

Під час круглого столу адвокати намагались обговорювати максимально велику кількість актуальних питань.

Тож не дивно, що член Ради адвокатів від Харківської області Лариса Величко визнала, що деякі аспекти адвокатської діяльності потребують удосконалення. Однак пропоновані проектом 9055 зміни не вирішують ці питання. «Немає нічого, що було б позитивним в разі застосування цього закону”, – констатувала вона.

Підводячи підсумок, модератор заходу голова Всеукраїнської профспілки адвокатів Надія Корінна наголосила на тому, що за результатами круглого столу обов’язково буде підготовлена відповідна резолюція та звернення до народних депутатів, які мають почути позицію адвокатів щодо їхньої так званої реформи. А адвокатське співтовариство на сьогодні повністю єдине в думці щодо негативних наслідків прийняття законопроекту №9055.

Натомість Олексій Фазекош в коментарі для ЗМІ ще раз наголосив на тому, що звана люстрація адвокатів під ширмою переатестації може дійти до чистого абсурду, та привнести хаос в державу. Бо в такому випадку ніхто не зможе убезпечитись наприклад від норми, коли, скажімо, адвокати, які працювали в період Януковича та його команди, не матимуть права працювати в майбутньому. Махрово-нігілістичною є й ідея люстрації нинішніх членів органів адвокатського самоврядування: «Від ініціаторів дефектного псевдореформування адвокатури й досі лунають твердження про нездатність адвокатів нашої країни самостійно вирішувати свої внутрішньо організаційні питання і, як наслідок, приводиться теза про те, що держава повинна втрутитись в цей процес. Учасники сьогоднішнього круглого столу ще раз звертають увагу на те, що такі ідеї суперечать європейському баченню адвокатури як незалежного правозахисного інституту, базовим принципом діяльності якого є незалежність і самоврядність, за якої неприпустимим є будь-які спроби держави втрутитись в його діяльність та регламентувати її поза межами потреб цієї самоврядної професійної організації. Ми побачили сьогодні, що адвокатура чітко розуміє своє призначення, розуміє свою роль і місце в суспільстві. А тому ми зробимо все, щоб адвокатура й надалі залишалась, незалежною, самоврядною і ефективною».

Іван Правдін

Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош та голова Всеукраїн­ської професійної спілки адвокатів України Надія Корінна домовились про створення Закарпатського відділення Профспілки адвокатів. Про це стало відомо під час зустрічі 14 жовтня 2018 року в Мукачевському офісі Ради адвокатів Закарпатської області. В обговоренні нюансів співпраці на ниві захисту соціальних, трудових та інших прав адвокатів також взяли участь заступник Закарпатського відділення Спілки адвокатів України Наталя Рябець та очільник Івано-Франківської обласної організації ВПА Олена Помазановська.

Зустріч вийшла продуктивною та ефективною.

Так, Надія Корінна повідомила про стрімкий розвиток профспілки адвокатів, зокрема, наразі ВПА є членом Федерації профспілок України. Буквально напередодні, 12 жовтня під час виїзного засідання Ради адвокатів України був підписаний Меморандум про співпрацю між НААУ та Всеукраїнською профспілкою адвокатів. Сторони виходили з того, що взаємодія двох організацій має значення для розвитку адвокатів і адвокатури України, захисту прав адвокатів, в тому числі, соціальних і культурних, забезпечення верховенства закону, як на місцевому рівнях, так і на міжнародному. Крім того, в рамках Меморандуму сторони обмінюватимуться наявною у їх розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес, проводитимуть спільні заходи, спрямовані на зміцнення ролі адвокатів в Україні, виступатимуть співорганізаторами фахових заходів для адвокатів, помічників адвокатів та стажистів адвокатів. Тож логічним продовженням після підписання цього Меморандуму й стало започаткування Закарпатської обласної організації Всеукраїнської профспілки адвокатів.

У свою чергу Олена Помазановська запропонувала, як то кажуть, “дружити домами”, тобто разом розбудовувати потужний просвітницький та захисний рух на користь адвокатів у Західній Україні. Тим більше, що напрямками спільної роботи регіональних Рад адвокатів та Профспілки адвокатів може бути визначено сприяння підвищенню правової культури адвокатів; дослідження міжнародного досвіду та розвиток міжнародної співпраці у сфері адвокатської діяльності; здійснення аналізу чинного законодавства як України, так й інших держав, у сферах адвокатської та правозастосовної діяльності; проведення заходів із підвищення кваліфікації тощо.

Пропозицію колег повністю підтримала Наталя Рябець: “Створення регіональної профспілки адвокатів може стати надзвичайно корисним і важливим інструментом у сфері захисту прав адвокатів”.

Результати зустрічі підвів Олексій Фазекош, який зазначив наступне: “Зараз багато обговорюють проект нової адвокатської реформи. Я вже неодноразово говорив про те, що проект №9055 є нищівним для української адвокатури. Але якщо ми говоримо про справжню реформу, і нагальні зміни до профільного законодавства, наголошуємо на посиленні захисту прав адвокатів, то я певен, що в такому новому законі мають бути обов’язково прописані й норми щодо Всеукраїнської профспілки адвокатів. Це того, чого зараз адвокати потребують найбільше – щоб адвокатура працювала як незалежний, самодостатній правозахисний інститут. Іншими словами адвокатура має бути захищеною й інституціонально сильною, а без профсоюзу це апріорі є неможливим. Тому Рада адвокатів Закарпатської області буде всіляко спряти профспілковому руху адвокатів на Закарпатті”.

Адвокат, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош наголосив на тому, що “консолідована позиція української адвокатури зможе устояти перед натиском псевдореформаторів і остудити різні “гарячі голови”. В тому числі як з владного табору, так і їх “шісток” з адвокатського оточення, які навіть не розуміють, яка катастрофа настане в результаті цієї псевдо реформи, і що прийняття законопроекту 9055 призведе до повного колапсу правової системи в Україні”.

Про це О.Фазекош заявив 13 жовтня 2018 року у ексклюзивному коментарі для МІА “Вектор ньюз”.

Справа в тому, що саме 12-13 жовтня в Закарпатській області відбувається виїзне розширене засідання Ради адвокатів України, неоціненну допомогу в організації якого надав і О.Фазекош. Разом з тим – це вже другий широмасштабний захід, яке гостинне і водночас політично-стабільне Закарпаття приймає за останні декілька тижнів. Все це надало можливість закарпатським адвокатам не лише дізнатися думки адвокатів з усіх регіонів, а й отримати від них стовідсоткову підтримку діям Олексія Фазекоша, який виступає категорично проти прийняття законопроекту 9055.

Що стосується самих авторів проекту та прихильників руйнівної реформи, то у Олексія Фазекоша складається враження, що це “люди невисокого рівня інтелекту”, які опонують не аргументами, а фотомонтажем та плітками й наклепами у соціальних мережах.

Як відомо, при приготуванні кукурудзяної каші її слід весь час помішувати, щоб не пригорали вершки. Бо потім і каша набуде гіркого присмаку, й відмити бонячок буде майже неможливо. Й замість ласо попоїсти – отримаєте зіпсоване борошно, витрачені нерви та загублений час. Цю оповідку щодо того, чи смачною є мамалига, мені розповіли щойно на Закарпатті. А я подумав, що немає в світі нічого випадкового – бо, здається, десь за таким самим принципом, забувши про основи законотворення, окремі правники намішали в один казан проекту №9055 свої гріхи, забаганки та ниці пристрасті – й тепер хочуть підсунути суспільству «підгорілу» реформу адвокатури.

Й не просто підсунути, але й підставити при цьому Президента, якому напередодні виборів такі вибрики начебто з «його» проектом реформування адвокатури аж ніяк не потрібні.

Але про все по порядку.

Коли рік тому з’явились перші новини про розробку законопроекту про адвокатуру, то власне захисники цьому були тільки раді. Адже бажання державної системи посилити свій вплив на адвокатуру ставало все більш очевидним. Адвокатів почали ототожнювати з їх клієнтами, нав’язувати їм ярлик поборників корупції та ворогів суспільства. Хоча єдине, що робили адвокати – це говорили: хочете посадити корупціонера – не питання, але робіть це відповідно до вимог закону! Але так робити нікому не хотілося, а, може, й не вмілося, то ж затримання, повсякденні обшуки, побиття і навіть вбивства адвокатів стали страшною реальністю…

Потрібно було негайно виписувати нові норми щодо гарантій адвокатської діяльності, у будь-який спосіб обмежувати процесуальну сваволю слідчих, прокурорів та суддів. Новий закон був, як то кажуть, на часі. І в Національній асоціації адвокатів України розуміли це краще за інших, бо ще задовго до «президентської» ініціативи, адвокати самі почали вивчати досвід зарубіжних колег, проробляти нові законопроекті положення, виписувати найбільш вдалі правові конструкції, пропонували депутатам проявити свою законодавчу ініціативу в цій сфері. Але політична воля на зміни в адвокатурі була відсутня. Адвокати могли пікетувати Верховну Раду, страйкувати, направляти запити та листи – все як горохом об стіну. Та тільки-но в країні «підчистили» суддів, як дійшла черга й до адвокатів.

Цікаво, що попервах у влади не вистачило духу повністю ігнорувати думку самих адвокатів – й до складу Ради з питань судової реформи, яка й мала напрацювати нову адвокатську конституцію, була запрошена й очільниця НААУ Лідія Ізовітова. Щоправда, більше майже нікого з справжніх адвокатів до розробки профільного проекту вирішили не залучати. Єдине, чого не врахували у високих кабінетах на Печерських пагорбах, що це виявиться якраз тим випадком, коли й один – у полі воїн, бо навіть за таких умов в Адміністрації Президента чули ледь не щодня: адвокати категорично проти, це неприйнятно, це запроваджує корупційні чинники, це погіршує доступ простих людей до правничої допомоги тощо. Згодом у владних коридорах зрозуміли свою помилку – й зробили все, аби до складу «реформаторів» зайшли «правильні» адвокати. І то не важливо, що за плітками недоброзичливців, окремі з цих горе-реформаторів ледь не щодня п’ють горілку, обманюють своїх колег і займаються інтригами. Головне, що вони вміють добре домовлятись з владою.

Про що домовлятись? Та про будь що…

Після провальної «судової реформи» нікуди працевлаштувати невдах-прокурорів та люстрованих суддів? Немає нічого простішого – у новому законопроекті під них виписуються норми про легкий доступ до професії адвоката.

Як-як, вам заважають настирливі адвокати, що розбивають вщент будь-які доводи детективів НАБУ й ви не може добре відрапортуватись у ЄС про боротьбу з корупцією? То, може, краще навчіть детективів ліпше працювати? Не виходить? Зрозуміло… Ну то немає проблем, ось вам зміни до КПК – й тепер є норма про зловживання правами адвоката. Хай тепер адвокат спробує хоча б щось сказати зайве – миттю його позбавимо кусня хліба.

А Мінюст та виконавчу службу просто завалили адвокатськими запитами, на які ніхто не хоче відповідати? Так це не проблема, бо хоч, на жаль, повністю відмінити ці кляті запити ми не зможемо, але от зробити так, щоб їх ніхто ніколи й нікому не надсилав – легко. І ось вже в профільному законопроекті отримуємо норму про зловживання правом на адвокатський запит.

Й так майже по кожній забаганці влади. А що натомість? Та дрібничка – зробити так, щоб реформатори отримали кожен свій улус з прив’язаними до «місця» адвокатами, з яких можна буде безперешкодно «доїти» адвокатські внески. І жодних перевірок щоб не було! Бо ми хочемо самі царювати у своїй палаті! Правду кажуть, що випадкових збігів не буває, бо ж недарма, у проекті 9055 усіх адвокатів хочуть «позаганяти» у палати. Цей термін не лише є калькою з російського законодавства, але й виштовхує нагору приховані комплекси авторів проекту.

Ось що наприклад з цього приводу пише відомий закарпатський блогер Сергій Носалюк: «Тут один мудриган аргументує свою позицію по підтримці Проекту Закону №9055 тим, що проти нього виступає теперішній керівник адвокатури України Лідія Ізовітова. … А раз так, раз проти законопроекту Ізовітова і Фазекош, значить він буде «За». Серйозна аргументація, скажу я вам. Десь так на рівні пацієнта на виписці з палати №6. Але ж ви, пане не дуже поспішайте виписуватись. Ваші соратники, очолювані хронічною алкоголічкою, будуть сумувати за вами. Залишайтесь-но ви там, де й були, в оточенні таких же однодумців».

До речі, мудриган, про якого згадує Сергій Носалюк, це відомий адвокат-бешкетник Андрій Мамалига, у якого за іронією долі весь час «пригорає».

У серпні 2013 року проти нього навіть відкрили кримінальне провадження… через звинувачення у крадіжці обладнання від ліфта. Цей адвокат відомий також як колишній УНСОвець, тож особливо поціновується у вузьких кругах за своє вміння робити «бучу». Зробити клоунаду з засідання Ради адвокатів України, освячувати дияволів в адвокатурі, поштовхатись на конференціях – все це оцей захисник вміє навіть краще, ніж виступати в суді. А ще вміє підтасовувати факти, змішувати поняття та звинувачувати геть усіх у брехні. Наприклад, ось цитата з допису у Фейсбуці Мамалиги від 10 жовтня: «Коли критики законопроекту 9055 говорять про кулуарну розробку, то вони просто БРЕШУТЬ!!!»

Взагалі, такий тон спілкування він вже тягне до дисциплінарне стягнення за порушення Правил адвокатської етики. Але головне не це, бо хто насправді говорить неправду, дуже просто відслідкувати, якщо порівняти інформацію ЗМІ за часів, коли тема нового закону про адвокатуру лише почала з’являтись, та остаточним текстом проекту, якого ніхто не бачив (окрім самих реформаторів, до яких щонайперше слід віднести й Інну Рафальську, яка узурпувала собі звання очільниці Київської адвокатури) до моменту оприлюднення на сайті Верховної Ради. Вважалося, що найбільш точним відображенням нових «реформ» є проект, який «автори» злили на сайті Судово-юридичної газети декілька місяців тому. Але навіть його співпадіння – не більше ніж на 50%. Єдине про що всі адвокати здогадувались, то це те, що основна мета адвокатів-ренегатів – за будь-яку ціну, за будь-які поступки державній машині – забронювати собі тепле місце під сонцем у майбутніх адвокатських володіннях. І саме цей «демонтаж» адвокатури реформатори подавали за свободу української адвокатури, насправді ж плекаючи зовсім іншу мету – анархію, послаблення, й фактично знищення адвокатури.

Про недолугість законопроекту №9055 вже розповідалось докладно і багато. Але мені імпонує, що саме пильність закарпатських адвокатів тут відіграла чи не найпершу скрипку – тільки-но на сайті Верховної Ради з’явився текст проекту, як Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош зреагував на основні його недоліки.

А це й повна руйнація системи адвокатського самоуправління, яка за останні п’ять років довела не тільки свою життєздатність, але й ефективність – українських адвокатів як єдину професійну спільноту знають у Європі, профільних юридичних асоціаціях, ПАРЄ тощо. Миттєва реакція з боку Національної асоціації адвокатів України на порушення прав адвокатів не дає спокійного життя ані слідчим, ані податківцям, ані Генпрокурору. Але за задумом «горе-реформаторів», які прописували норми проекту у перервах між смакування келихів шампанського, єдиний голос професії не потрібен – а краще її «роздробити», розпорошити по містам та селам, зробити «регіональні палати» без впливу та ваги – й просто сидіти собі на грошових потоках. Як не дивно, але окремим нещодавнім очільникам від «регіонів» це вдавалося дуже вправно й за чинної системи адвокатського самоврядування. Просто жадібність згубила.

Чомусь серед таких адвокатів, яким чинна система не давала спокійно «володарювати», часто називають Інну Рафальську – фактично співавтора проекту 9055.

Адвокат Рафальська та її прихильники активно «стають» на захист проекту 9055, проте їх підтримка за межами міста Київа просто мізерна – досить згадати, що на останньому З’їзді адвокатів за неї як ймовірну очільницю НААУ проголосувало аж 7 осіб. Мабуть, це відбувається тому, що її бажання зруйнувати сучасну адвокатуру не всі розуміють, тож навіть розповсюджують в ЮТУБ ось такі відео:

Врешті-решт, дійсно важко уявити, якою мала б бути жага наживи, коли заради того, щоб «відмити» мільйони гривень адвокатських внесків відкривались спеціальні господарюючі суб’єкти, буцімто заради проведення семінарів для адвокатів. До речі, в інтриганстві реформаторам не відмовити. Бо на «своїй» фейсбук сторінці під вкраденою назвою «Рада адвокатів України» вони бідкаються про те, що з ними ніхто не хоче інтелектуально опонувати, не пропонує гарних правових конструкцій. Проте адвокати не дуже розуміють – а де саме опонувати? Ось що з цього приводу кажуть адвокати на Закарпатті: «Якщо опонувати за чаркою горілки на Білоруській – то не дуже хочеться. А якщо і пропонувати нові конструкції, то який сенс їх запроваджувати в новому законі про адвокатуру, якщо вони будуть повністю знівельовані змінами до КПК? Врешті-решт, навіщо взагалі робити з проекту 9055 щось гарне, якщо по своїй суті – це лише засіб до вічного збагачення окремих бізнесменів від адвокатури?»

Окремо хочеться зупинитись й на так званому «російському сліді». Мабуть, у кого що болить, той про те й говорить. Той самий А.Мамалига якось дуже вже голосно кричить про те, що противники проекту 9055 – то рука Кремля, і особисті друзі Медведчука. Ні, звичайно, ніхто не буде сперечатись, що Путін – ху*ло, а Медведчук – пророк його. Але це у сучасний політичний – і дуже складний час. Але говорити про те, що всі хто знав Медведчука, чи навіть товаришував з ним, як наприклад Олексій Фазекош, тепер зрадники – це вже просто підлість. Бо за таким підходом, всі хто має рідних в РФ – теж зрадники, хто хоч раз був у Криму підлягає страті й таке інше. Це ніщо інше як розпал національної ворожнечі, і це є кримінально караним діянням, бо ворогом України є політичний режим Кремля, але аж ніяк не люди, які колись знали чи спілкувались хай навіть з кумом Путіна. А якщо згадати, що свого часу Медведчук очолював найбільшу за чисельністю Спілку адвокатів України – то виходить, що навіть й сама Інна Рафальська – сьогодні зрадниця, а Андрій Мамалига – глашатай її?

То ж кого дослухатимемось, панове – своєї совісті та голосу розуму чи тих, хто звик обманювати своїх колег та маніпулювати думками адвокатів?

А на останок запропонуємо вам послухати Олексія Фазекоша, який сказав сьогодні таке: «Сьогодні ситуація з адвокатурою України та її псевдо-реформування є не лише віддзеркаленням реального правового стану нашої держави, але й уособленням окремих світових процесів. Всім відомо, що з недавніх пір в Туреччині фактично відбулося одержавлення адвокатури та її підпорядкування уряду в особі Міністерства юстиції. Чи не до цього ж стану хочуть довести реформатори і Україну? Не знаю, але рахую, що усі ці процеси – не що інше, як іспит для української демократії – чи зможе адвокатура залишитись незалежною або її зроблять слабкою, підконтрольною державі, і вона не зможе виконувати свою основну функцію – надійно та ефективно захищати права людей».

Іван Правдін

Опублікований вчорашній матеріал під назвою “Як гартувалась сталь”, або війна за один з основних бастіонів демократії в Україні“, несподівано визвав жваву дискусію не лише в адвокатському середовищі, а й серед журналістів, блогерів, пересічних громадян, тобто набув широкого суспільного резонансу. Про це пише автор матеріалу Сергій Носалюк.

Здається, не лише юридична громадськість, але й народні обранці вже зрозуміли, що анонсована кураторами з Банкової «адвокатська реформа» – суцільний провал. І увагу краще зосередити на альтернативних пропозиціях, які (у двох варіантах) вже подані в парламент. А поки українські адвокати обурюються невідкладним президентським законопроектом №9055 про адвокатуру та рахують його «огріхи», спробуємо зрозуміти, як взагалі міг з’явитись такий документ, який одразу викликав повне несприйняття професійного середовища, тобто самих адвокатів.

Після Революції Гідності у 2014 році в середовищі адвокатського самоврядування почали з’являтися «інакодумці». А все тому, що система управління адвокатурою передбачає доволі значні повноваження органів, які її очолюють. Ну і чималі суми членських внесків, на які дехто вже поклав око.

Пара років суперечок – і з 2016 року в Києві існує… паралельна адвокатська реальність. Це клоновані органи адвокатського самоврядування: дві Ради адвокатів, дві Кваліфікаційно-дисциплінарних комісії адвокатури (КДКА). До створення цих органів найбільше доклалась т.зв. голова Ради адвокатів м.Києва Інна Рафальська. Очолювана нею структура, зокрема, намагається виконувати певні адміністративно-фінансові функції, як, до прикладу, незаконна видача адвокатських свідоцтв. Тобто, свідоцтва видаються, але чи вони дійсні?

На сайті Ради адвокатів Києва під орудою Рафальської є навіть спеціальний розділ з інформацією про осіб, які отримали свідоцтва адвокатів та посвідки помічників адвокатів у 2016-17 рр., але інформація про яких «з технічних причин не відображається на сайті НААУ». Тобто, якісь документи ця контора видає, але в головній структурі адвокатського самоврядування – Національній асоціації адвокатів України – про це ні сном, ані духом. Більше того, є інформація, що на сьогодні, близько 1000 людей в м. Києві мають відповідні нелегальні посвідчення, а значить нелегально надають адвокатські послуги.

Самій Інні Рафальській рішенням Дисциплінарної палати вже тричі офіційно зупиняли право заняття адвокатської діяльністю (записи про це є у Єдиному реєстрі адвокатів України). Але оскільки її реальність паралельна, вона продовжує в ній працювати.

Схоже, що конфлікт з НААУ пані Рафальська вирішила перевести в законодавчу площину. Разом зі своїми поплічниками вона втрутилась у плутанину довкола судової та адвокатської реформ, які готувались Радою з питань судової реформи і курувались президентською адміністрацією.

І тепер автори закону з Банкової можуть говорити, що він створювався «у співпраці з представниками адвокатської спільноти» (нічого, що пані Інна представляє лише невеличку групу адвокатів міста Києва). Натомість НААУ і переважна більшість практикуючих адвокатів країни пишуть звернення до нардепів і виступають з власними постатейними зауваженнями і пропозиціями до невідкладного законопроекту №9055.

До слова, судячи з кількох норм, до цього проекту закону добряче доклалися саме противники НААУ. Адже він передбачає дроблення структур адвокатського самоврядування, створення регіональних палат адвокатів (привіт, СРСР!) та передачу величезного обсягу повноважень саме на регіональні структури. І грошей, між іншим, також. Поділяй і владарюй, як то кажуть.

Ще один характерний момент: законопроектом №9055 може бути легітимізована пропозиція пані Рафальської та її однодумців ще від 2016 року – про таку форму проведення регіональних зборів як Конференція. При цьому повинна бути максимальна присутність всіх учасників спільноти – а адвокатів тільки в Києві п’ять тисяч осіб. Де вмістити таку кількість – на стадіоні? А як тоді голосувати за якісь рішення? Тож ця ідея – не що інше, як намагання закріпити тіньові та кулуарні механізми прийняття рішень.

Ну і будь-які сумніви зникають, якщо зайти на сайт Ради адвокатів міста Києва, якою керує пані Рафальська, і почитати їх відозву щодо принад та покращень, які, на їхню думку містяться у президентському законопроекті.

При цьому на офіційному сайті НААУ розміщені десятки критичних матеріалів та пропозицій, змін і доповнень до згаданого проекту закону. А також кілька грунтовних статей та інтерв’ю відомих українських правників і адвокатів на цю ж тему. Думка авторів тут – потрібно ухвалювати один з двох альтернативних законопроектів, поданих народними депутатами через кілька днів після президентського. Оскільки саме вони містять пропозиції широкої адвокатської спільноти до законодавства, які були напрацьовані до цього часу. Але не враховані кураторами реформи з Банкової.

Можливо, чиновники з АП та опальні адвокати зійшлися стосовно розподілу посад у Вищу раду правосуддя (2 людини від адвокатів з 21 особи-члена ради), Вищу кваліфікаційну комісію суддів (теж 2 особи з 15). Ну і дисциплінарна комісія прокуратури (розглядає справи калібру Холодницького та ін.). Звісно, що такий торг (якщо він відбувся) – це виключно закулісні домовленості, і загал про них не дізнається.

Але при усьому цьому Інна Рафальська з прибічниками явно намагається легітимізувати низку «тіньових схем», приховати свою діяльність та уникнути відповідальності за створений ними ж хаос у столиці. Ці люди використовують навіть Адміністрацію президента у власних цілях та намагаються вплинути на майбутнє усієї держави з урахуванням своїх інтересів. І це вже стає схоже на банальну «підставу».

P.S.: Готуючи дану публікацію, мав розмову з деякими народними депутатами. Стало зрозуміло, що Президент почав більш глибоко вникати в тему реформування адвокатури, та вже бачить всю неоднозначність запропонованого Проекту Закону. А тому стає очевидним, що відповідаючи на питання, яке винесене в заголовок, можна стверджувати, що підставити Президента не вийде!

Такої псевдореформи не буде!