Категорія: Політика та право

11 липня на сайті Прокуратури Київської області з’явилось досить цікава інформація про те, що днями «було повідомлено про підозру заступнику Петропавлівсько-Борщагівського сільського голови», який начебто заволодів грошовими коштами громадянина в сумі 200 тис грн, продавши двічі паркомісця в підземному паркінгу.

Навіть далеким від юриспруденції людям зрозуміло, що щось у цьому повідомленні не те, хоча б з огляду на той факт, що заступник голови продати будь-чиї паркомісця фізично не міг – бо заступники голів не мають ані повноважень, ані можливостей таких. Такий правочин (продаж паркомісця) міг вчинити лише власник або забудовник. Тоді ж у чому справа?

Ми вирішили дізнатися детальніше про цю справу і ось що з того вийшло.

З анонімних джерел у правоохоронних органах стало відомо, що мова йде про підозру, яку вручили Олегу Андрієвському, серед іншого – й керівника Києво-Святошинської районної організації партії «БПП «Солідарність». Однак в прокуратурі про це тактично змовчали, бо з одного боку їм не дуже хотілося цю інформацію зводити до «простого» конфлікту між будівельником та інвестором, а з іншої – потрібно було підкреслити політичну вагу цієї справи.

Ми недарма акцентуємо увагу саме на політичному забарвленні цієї кримінальної справи, бо сам факт так би мовити «злочину» датований аж 2011 роком, проте підозру оголосили тільки в липні 2018 році.

Після того, як журналісти розпитали місцевих мешканців та адвокатів у справі, ситуація виглядає наступним чином.

Політична кар’єра Олега Андрієвського наразі хоч і займає значне місце у його житті, але звичайно ж, поступається його головному покликанню – робити все задля розбудови держави. Нехай спочатку на теренах лише рідної Петропавлівської Борщагівки, де Олег Андрієвський обіймає посаду заступника сільського голови з виконавчої роботи. Але розбудови справжньої – не на словах, а на ділі. Саме завдяки професійним знанням та вмілій організаторський роботі О.Андрієвського у Петропавлівській Борщагівці розпочалося облаштування громадського благоустрою, в тому числі й ремонт доріг. Завдяки добре налагодженому державно-приватному партнерству такі видатки інколи покриваються навіть не за рахунок місцевого бюджету, а через домовленості з місцевими забудовниками. Тим більше, що Олег Андрієвський, очолюючи одну з девелоперських фірм, сам дає приклад, як це робити – вчасно сплачуючи податки, роблячи усі інші необхідні відрахування, будуючи приміщення та обладнуючи території, в тому числі й для місцевої громади. Однак заздрісні очі завжди знайдуть свою жертву, тим більше, коли водночас можна поживитись й грошима, й певним політичним гешефтом заволодіти.

Мова йде про такого досить відомого забудовника на території Петропавлівської Борщагівки як Олексій Кулагін, відомий своїм ЖК «Чайка», де встигли придбати житло багато цікавих сімей зі столиці – від адвокатів до прокурорів та суддів.

Напевне, саме близькість до такого числа правоохоронців й надала певні крила для пана Кулагіна. Не відомо, чи справді пан будівельник мітить на посаду сільського голови Петропавлівської Борщагівки, як про теє говорить місцевий люд, але останнім часом активність пана Кулагіна на ниві політичних баталій стала аж занадто яскравою.

То він в якості депутата сільради разом зі своєї дружиною (теж депутаткою цієї ж сільради) розповідає про значні досягнення перед суспільством та місцевою громадою, для якої він побудував чи то 50, чи то 70, а чи 80 будинків (чомусь кожного разу цифри різні). То робить собі піар через знайомство з відомими активістами. Наприклад, люди пов’язують активність Олени Горб саме з підтримкою з боку Кулагіна.

І в цьому є певний сенс. Адже в той самий час, як на сайті прокуратури з’являється повідомлення про підозру Андрієвському, на телеканалі ICTV виходить випуск «Фактів» про те, що у Петропавлівський Борщагівці треба негайно будувати інноваційну школу-хаб. Інакше в селищі настане освітній колапс.

Учасниця проекту «Нові лідери» розповідає у випуску про дуже гарні речі, що на 2000 дітлахів є лише одна державна початкова школа (до речі, Олена Горб розповідала про те ж саме й рік назад) І про те, як важливо побудувати інноваційну школу з дослідницькими лабораторіями, але наприкінці сюжету вигулькнуло головне – й досі точаться суперечки, хто будуватиме школу – власники житлових комплексів чи держава. І тут важливий нюанс – сільрада готова будувати школу на території ЖК «Чайка», про що так бідкається активістка у сюжеті, однак земля там належить Кулагіну, який бажає побудувати там ще декілька багатоповерхівок, але аж ніяк не школу. Проте вектор соціального невдоволення було уміло перенаправлено на Андрієвського, який насправді й сам давно відстоює будівництво школи на «пасіці», як цю землю називають місцеві мешканці.

Звичайно, що втрачати прибуток у 2 млн доларів нікому не хочеться, а отже потрібно було зробити так, щоб і будівельного конкурента прибрати, й політичного простору більше відхопити. Саме з цією метою й була реанімована кримінальна справа проти Андрієвського, яка була закрита ще у 2015 році, але відновлена завдяки вправним діям пенсіонера Євгена Коваленка.

Постать Коваленка цікава з багатьох причин. По-перше, він свого часу навіть був професором кафедри кримінально-процесуальної діяльності. А по-друге, тривалий час товаришував з Андрієвським, бо був сусідом останнього. Якщо коротко, то справи розгорталися таким чином. У далекому 2010 році Олег Андрієвський допомагав Євгену Коваленку інвестувати у різні будівельні об’єкти.

Зрозуміло, що інвестування на стадії проекту дуже вигідна річ, якщо впевнений у забудовникові. Адже навіть приблизний підрахунок різниці у вартості паркомісць на початку будівництва (за 30 тис грн) та їх продаж після здачі будинку в експлуатацію (за 50 та більше тис грн) дозволяє говорити про значну прибавку до пенсії для колишнього професора. Але «дурні» гроші зіпсували людину, й одного разу Євген Коваленко вигадав аферу. Він начебто повернув (за певну винагороду, звичайно) інвестиційні договори фірмі-забудовнику, яку на той час очолював Андрієвський, але насправді він віддав фальшивку.

Це добре видно з фото договору, який «аналізував» судовий експерт, висновок якого і став підставою для поновлення кримінальної справи. Підпис Андрієвського тут зроблений у графічному редакторі, а підпису Коваленка взагалі немає!

І тут варто нагадати, що ще у далекому 1977 році Євген Коваленко був обраний народним суддею Київського районного суду м. Сімферополя. Також у цей період він закінчив аспірантуру при Харківському юридичному інституті на заочній формі навчання та захистив кандидатську дисертацію «Теоретичні проблеми і питання практичного використання судових експертиз у розслідуванні та судовому розгляді справ про крадіжки державного і суспільного майна». От саме ця тема й надихнула професора на її практичне втілення, хай і 30 років по тому. В результаті тепер «потерпілий» Коваленко вимагає засудити «злочинця» Андрієвського, який так заважає Кулагіну.

Звичайно, що обрання запобіжного заходу для заступника сільського голови було вщент розбите в суді адвокатом Ларисою Криворучко.
Адже у справі банально немає складу злочину.

Але як бачимо, підозру у прокуратурі все ж пред’явили, а сюжети в ЗМІ натякають, що далі події будуть розгортатись ще стрімкіше.

У будь-якому разі, ми пильно стежитимемо за перебігом подій.

Іван Правдін

Українській Конституції, яка вважається однією з найкращих у світі, нещодавно виповнилося 22 роки. От тільки боронити її від різного роду зазіхань теж доводиться дуже часто. І починати у цій нелегкій справі завжди потрібно із себе. Саме ця фраза пролунала нещодавно на форумі, ініційованому до Дня Конституції України у Мукачеві. Зусиллями голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, у одному залі зібралась неймовірна кількість експертів різних сфер діяльності. Від депутатів до активістів.

Але давно вже минули ті часи, коли про Конституцію лише розмовляли, зараз нею потрібно жити, і ось чому.

Чи замислювались ми, скільки різних Конституцій було написано в Україні? А скільки з них дійсно (реально, насправді) вважалися основним законом? А скільки основних законів визнавалися якимись неправильними й недосконалими, а тому «вимагали» негайного тюнінгу, змін і переписування? Це запитання стосується широкого кола читачів, але точну відповідь знають лише правники. На сьогоднішній день маємо, окрім прийнятого в 1996 році, іще п’ять варіантів Конституції, що для двадцяти двох років, погодьтеся, таки ж багатенько.

Так уже вийшло, що Олексій Фазекош з дитинства любить про все розпитувати і багато читати. Причому частенько не з прикладною метою, а винятково з інформаційною.

І ось що він розповідає у приватній бесіді:

«Створюючи нові закони, необхідно грунтуватися на принципах справедливості, розуму і поваги до прав людей», – ці слова були сказані Максиміліаном Робесп’єром 227 років тому, коли він міркував про революційну законність і правосуддя. Тоді, виступаючи в Товаристві друзів Конституції, Робесп’єр поставив своїм завданням в доступній формі висвітлити нову судову систему, роз’яснити завдання нового суду і охарактеризувати обов’язки публічного обвинувача. Однією з ознак рабства, вказував Робесп’єр, є незнання народом його власних прав. Обов’язком державних посадових осіб є безпосереднє спілкування з народом, високі особисті чесноти, бо якщо вони самі порушують закони, то втрачають моральне право вимагати дотримання законів іншими і не можуть карати злочинців».

Парадоксально, чи не так? Сьогодні в Україні немає Товариства друзів Конституції, давно завершилася не тільки Французька революції, але і Помаранчева. І Революція Гідності. А український народ чомусь до цих пір носить відбиток рабства, за влучним визначенням Робесп’єра, тому що все так же погано знає про свої права. Йому все так само незрозумілі терміни «верховенство права», «правова держава», «європейський соціалізм», «нова судова система». І не зрозумілі ці терміни не стільки через небажання або апатичності – в цьому наш народ ніхто не зможе дорікнути, скільки через розчарування.

Розчарування в нових ідеалах.

Розчарування в реформах і реформаторів.

У тому числі і судової, коли в результаті правильних по суті законів, збільшується судовий збір, стає складніше знайти адвоката, не виходить самостійно подати позов або відстояти свої права на аліменти або пенсію.

Розчарування в соціальній несправедливості.

І знаєте, на думку Олексія Фазекоша, суспільство правильно розчароване. За минулі роки люди втратили довіру далеко і не тільки до Конституції. Цьому немає ніякого пояснення, крім як з точки зору революційної доцільності. Але що є революційною доцільністю – це певний економічний крок, окремий документ, непопулярна реформа, але одна й зроблена швидко. Однак революційна доцільність не може жити вічно, бо революція, законність і Конституція не можуть жити пліч-о-пліч весь час, інакше тоді втрачається довіра до них усіх.

А тому перша і основна мета Олексія Фазекоша як адвоката, патріота і політичного лідера Закарпаття є дуже простою, але водночас і важкою – відновити довіру суспільства до Конституції як найважливішого інституту державності. Саме цій меті й були підпорядковані декілька форумів, які вже провів Олексій Фазекош, гуртуючи довкола себе експертів, державних діячів, адвокатів, журналістів, громадських активістів.

«Революція була здійснена під впливом розуму і громадського інтересу, але в подальшому інтриги, честолюбство, пороки загальмували її розвиток і призвели до кризи. Народ хоче жити під захистом Конституції. Але більшість нації не знає, як користуватися благами і перевагами Конституції. Тому обов’язком патріотизму є направляти громадян до здійснення спільної мети, зближувати їх усіх з принципами Конституції, розкривати справжні причини суспільних негараздів, критикувати поведінку політичних діячів, шукати шляхи усунення всіх недоліків в суспільному житті». Ці слова Робесп’єра сказані в 1792 році, були надруковані 200 років назад у французькому «Захиснику Конституції». Але як же вони нагадують нам день сьогоднішній…

«Можливо, мене теж оголосять ідеалістом, але ніщо не може мені завадити повторити слова Робесп’єра про «бажання захищати Конституцію – таку, як вона є», ці слова Олексія Фазекоша, сказані ним у кулуарах форуму, який відбувся 29 червня в місті Мукачево, багато про що говорять. Але це не просто слова.

Якось зовсім не дивно, що відразу ж після заяви адвоката Фазекоша про те, що він повертається у політику, а також є прихильником європейсько-орієнтованого соціалізму, у мережі Інтернет з’явились брудні статті про те, що й Форум до Дня Конституції – це така собі «рука Кремля». Гидка вигадка, але відсіч адвоката на таку провокацію була достойною: «Змушений прокоментувати останні події, пов’язані з брутальною спробою дискредитувати проведення Форуму громадських організацій. Так, я, Олексій Фазекош, є прихильником європейського соціалізму. Якщо ми дійсно правова держава, де діє сила закону, а не закон сили, то давайте поважати політичний вибір, та право на власні політичні погляди будь-кого. Але головне – в іншому, я завжди стояв на державницьких позиціях. І тому прошу всяку політичну шушеру припинити дискредитацію мого імені. Бо всі ці спроби приречені на безперспективність. Адже, перш за все – я адвокат, і очолюю Раду адвокатів Закарпатської області. І треба чітко розуміти, що адвокатура – поза політикою, а усі заходи, які ініційовані Радою адвокатів Закарпаття до моїх власних політичних переконань не мають жодного відношення. Бо я врешті-решт, на відміну від опонентів, читав Еліаса Канетті і знаю, що таке цивілізована політика».

Варто зазначити, що на підтримку Олексія Фазекоша виступив патріарх Українського державотворення, перший демократично обраний мер міста Ужгород Еміл Ландовський, під головуванням якого Ужгородська міська Рада перша на теренах СНД виступила проти ГКЧП. Як розповів сам Еміл Ландовський, Олексій Фазекош був єдиним депутатом в області, який підтримав проукраїнське звернення Ужгородської міської Ради.

І оскільки вже сьогодні ми часто відшукуємо відповіді на актуальні проблеми сьогодення в історичних уроках, то хочеться нагадати ще й про таке.

Сьогодні, 4 липня США, наш стратегічний партнер, відзначає День Незалежності. Природно, незалежності своєї. Цікаво, що конституція їх ухвалена в часи дуже давні й, можна сказати, майже казкові — 17 вересня 1787 року. Але тільки у 2001 році цей день зусиллями президента США Джорджа Буша оголошений Днем Конституції й Громадянства. До цього й так обходилися — День Незалежності святкували. Можна навіть не сумніватися, що в День Незалежності ось уже понад 230 років згадують батьків-засновників, які підписали Декларацію незалежності й Філадельфійський конвент, який і створив Конституцію США. Причому створювали ж не як привід для свята, а як необхідний політичний і державний інструмент. Хтось може назвати поіменно батьків-засновників незалежної України? А американці своїх знають. Джон Адамс, Бенджамін Франклін, Олександр Гамільтон, Джон Джей, Томас Джефферсон, Джеймс Медісон і Джордж Вашингтон. Це у них вийшла найкоротша у світі конституційна преамбула: «Ми, народ Сполучених Штатів, з метою створення більш досконалого Союзу, ствердження правосуддя, забезпечення внутрішнього спокою, організації спільної оборони, сприяння загальному добробуту й забезпечення нам і нашому потомству благ свободи, засновуємо й ухвалюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки». І все. І все зрозуміло…

«Білль про права» — десять перших поправок, які назавжди закріпили основні права й свободи людини й громадянина. Мало того, ці поправки, запропоновані Джеймсом Медісоном 25 вересня 1789 року на засіданні Конгресу США першого скликання, заодно забезпечують і механізм їх реалізації. У перекладі на українські реалії, постанов Кабміну (або хто у них там) ніхто не чекав. Важко повірити, але «Білль про права», який набув чинності 15 грудня 1791 року, діє дотепер. Для початку свобода — свобода слова, свобода релігії, свобода преси, свобода зборів, право на подачу петиції. І далі чимало цікавого… І ніхто вже більш двох сотень років не намагається нічого виправити, поліпшити, удосконалити або ще якимось чином раціоналізувати й довести до розуму…

Бо все, що потрібно для Конституції – це не змінювати її, а захищати. А адвокати знаються на захисті краще від усіх.

«Я готовий стояти до останнього на тому, що Конституція є і буде останнім бастіоном справедливості для всіх громадян. Насправді за цією трохи пафосною заявою криються цілком буденні причини: за мною стоїть патріотична, соціально спрямована політична сила, але мною не керують олігархи, мною не правлять ніякі спеціальні або особисті інтереси. За мною – тільки моя адвокатська практика, мій авторитет як юриста… і моя репутація. Єдиний тиск, перед яким я безсилий – це тиск відповідальності перед Українським народом. Я прекрасно усвідомлюю вагу цієї відповідальності. Народ уже давно чекає появи політиків, що захищають справедливість і людські права і свободи. Тому, Конституція і соціалізм, це як мої дві руки», – наголосив Олексій Фазекош.

День митної служби України є професійним святом і відзначається щорічно 25 червня. Дата свята в Україні була вибрана не випадково. Так, в 1991 році Верховна Рада прийняла закон «Про митну справу в Україні». Однак офіційно День митної служби почали відзначати лише з 1992 року, коли президент Леонід Кравчук підписав відповідний указ.

З професійним святом у цей день митників традиційно вітають очільники держави, голова ДФС України, безпосередньо колеги та ветерани служби. Але найбільш приємним для кожного професіонала є привітання від такого ж професіонала, але з іншої сфери. Саме таким стало привітання відомого українського адвоката Лариси Криворучко. Так вже сталося, що саме в якості адвоката пані Криворучко неодноразово ставала на захист прав працівників митної служби, а тому знає про їх нелегку працю, як ніхто інший.

«Від ефективності вашої праці, шановні працівники митної служби, компетентності, ініціативи та принциповості, залежить розвиток національної економіки, створення позитивного іміджу нашої держави у світі, впровадження сучасного митного сервісу», – говорить з цього приводу адвокат.

Крім того, адвокат Криворучко впевнена, що в умовах розвитку євроінтеграційних процесів та демократизації українського суспільства митна служба є однією з найважливіших державних інституцій. Реальні кроки, зроблені митною службою в напрямку спрощення митних процедур, адаптації митного законодавства України до світових стандартів, підвищення ефективності управлінської діяльності, дають реальні результати. Більше того, приклад реформування української митниці є найбільш системним серед усіх інших реформ.

«З моменту свого створення митниця стала державною службою і в усі часи стояла на сторожі економічних інтересів країни. Сьогодні митниця здобула статус організації, діяльність якої спрямована не тільки на захист економічного суверенітету країни, а й на боротьбу з контрабандою зброї, наркотиків і міжнародним тероризмом. Конкретні реальні кроки, зроблені митниками в напрямку активізації боротьби з економічною злочинністю, сприяють запобіганню ввезення низькоякісних товарів на територію України, розкрадання культурної спадщини, контрабандного переміщення товарів через кордон. Саме з Вас починається формування іміджу України як сучасної, відкритої та конкурентоспроможної держави. Ваша праця підпорядкована одній меті – забезпеченню національної безпеки, захисту фінансових та економічних інтересів України, здоров’я та життя людей.

Сердечно бажаю вам і вашим родинам здоров’я, щастя, добра, благополуччя і нових успіхів в ім’я Української держави», – привітала митників Лариса Криворучко.

На початку квітня 2018 року Конституційний Суд вперше відзвітував про свою роботу. За повідомленнями різних ЗМІ, КСУ на своєму засіданні затвердив текст щорічної інформаційної доповіді – у такий спосіб судді комунікували з країною вперше. Не в останню чергу це сталося через творчий, енергійний та ефективний запал нового голови КСУ – Станіслава Шевчука.

Так, у документі зазначається, що у 2017 році в конституційних поданнях найчастіше порушувалися питання щодо звуження змісту та обсягу конституційних прав громадян, зокрема, внаслідок ухвалення або внесення змін до законів України, які регулюють питання соціального захисту, оплати праці та пенсійного забезпечення окремих категорій громадян; порушення конституційних прав окремих категорій громадян внаслідок закріплення дискримінаційного законодавчого регулювання; порушення конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на інформацію, а також законодавче врегулювання цензури; порушення конституційних прав під час проведення кримінального провадження та можливості їх судового захисту; законодавче закріплення дискреційних повноважень органів державної влади; законодавче регулювання права власності на землю.

Насправді, пан Шевчук лише скористався новелою Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року. Але загалом його робота викликає схвальні відгуки, бо менше, аніж за місяць він чітко налагодив роботу Суду: затверджено Регламент КСУ, набирає обертів інститут конституційних скарг громадян (що, до речі, в перспективі може стати навіть дієвішим за скарги до ЄСПЛ), прийняті важливі рішення, в тому числі, й таке як рішення про незаконність оподаткування пенсій (№1-рп/2018).

Однак, чи буде робота й результати Конституційного Суду наростати в динаміці, чи стане КСУ останньою фортецею справедливості для громадян України – відповідь на це питання віднайти складно, бо такий орган завжди знаходиться в епіцентрі політичних пристрастей. І так чи інакше, але маніпулювати КСУ, або навіть підім’яти його хочуть геть усі політики – без винятків, навіть Президент України Петро Порошенко.

Чітких сигналів щодо тиску на суддів КСУ немає, але окремі новини чи інтерв’ю деяких суддів КСУ, дають певні підстави для роздумів.

Наприклад, досить дивним виглядають твердження нового судді КСУ Віктора Городовенка (обраний в листопаді 2017 року) в інтерв’ю Укрінформу, в якому він вважає небезпечними дії Громадської ради доброчесності, а також впевнений, що висловлювання «диктаторські закони» не мають юридичного підґрунтя. До активістів з ГРД, звичайно, є багато запитань щодо організації їх роботи, але називати їх дії небезпечними теж не варто, бо їх праця – все ж частина судової реформи, на яку покладають великі надії мільйони громадян України. Не можна не зважати на той факт, що меседжі від суддів такого рівня зовсім по іншому сприймаються громадянами, аніж просто від очільника Апеляційного суду Запорізької області. Схвальні відгуки пана Городовенка про результати боротьби з корупцією також гарно корелюються з побажаннями з Адміністрації Президента, однак мають дуже мало спільного з реальністю, про що власне свідчить і нещодавній гучний скандал з керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Н.Холодницьким.

Сам Президент лише нещодавно заповнив свою квоту в КСУ, призначивши суддями Конституційного Суду Сергія Головатого і Василя Лемака. Чому Президент майже рік не поспішав розблокувати роботу цього важливого конституційного органу, у окремих політологів є власна думка. “Про незалежність суду говорити поки не доводиться. Влада продовжить впливати на нього”, – впевнений політолог Андрій Золотарьов. З ним погоджується і юрист Максим Костецький. “Звичайно, влада робила це цілеспрямовано. Тому що вона зацікавлена в збереженні впливу на КСУ. Цього ніхто публічно не говоритиме, але, безумовно, Адміністрація президента зацікавлена в тому, щоб судді були лояльні до представників нинішньої влади”, – сказав він. А політолог Олександр Кочетков взагалі певен, що Петро Порошенко має прямий вплив на КСУ, оскільки наприклад розглядати “мовний закон” Ківалова-Колісніченка почали саме в період протестів в столиці.

У звіті Суду, про який ми згадували вище, окреслено основні стратегічні напрями планування діяльності КСУ. Такими напрямами визначено, зокрема, підвищення інституційної спроможності Суду шляхом застосування міжнародних стандартів, принципів та цінностей для ефективного захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина через реалізацію та розвиток інституту конституційної скарги; забезпечення доступності та відкритості конституційного судочинства через сприйняття, розвиток та імплементацію комунікаційної стратегії Суду; впровадження новітніх інформаційних та цифрових технологій у Суді.

Але чи вдасться це все зробити, якщо при владі є бажання створити черговий маріонетковий орган? В минулому з КСУ це вже траплялось – й наслідки були жахливими. Одним з найбільш скандальних рішень Конституційного суду назавжди залишиться скасування політичної реформи в 2010 році, яка повернула Україну до президентсько-парламентської форми правління і розширила повноваження тодішнього президента Віктора Януковича. Цей випадок тоді продемонстрував повну політичну залежність суду. Тому однією з цілей нинішньої влади має бути формування незалежного КСУ. Бо якщо ми й зараз дамо можливість впливати на Суд – компенсаторів не залишиться, як і шансу в українців бути захищеними.

Іван Правдін

11–14 березня 2018 р. радник при дирекції НІСД О. Полтораков на запрошення Посольства України в Угорщині здійснив візит до Будапешта для участі у низці заходів, в рамках ініційованої Президетом України П.Порошенком Міжнародної платформи «Друзі деокупації Криму». 12 березня 2018 р. О. Полтораков взяв участь у черговій конференції на тему «Військово-політичний аспект російської окупації Криму як частина гібридної війни, яку Росія веде проти України і світу», що пройшла в рамках Міжнародної платформи «Друзі деокупації Криму».

Захід було організовано та проведено Посольством України в Угорщині та Державним самоврядуванням українців Угорщини. В ході конференції була проведена презентація видань Національного інституту стратегічних досліджень, зокрема колективних монографій та аналітичної доповіді «Режим Путіна перед викликами часу». В рамках обговорення аналізувалися, серед іншого, необхідність протидії кібератакам, важливість боротьби з фейковими новинами, серед яких поширення недостовірної, викривленої інформації про начебто «відсутність результатів українських реформ», використання Москвою в якості зброї енергетики, яскравим прикладом чого стали останні дії Газпрому.

13 березня 2018 р. О. Полтораков взяв участь у низці експертних заходів, присвячених проблематиці деокупації Криму в контексті гібридної війни, яка ведеться Росією проти України та світу. Ключовими учасниками циклу тематичних обговорень стали представники експертного співтовариства Угорщини та представники дипломатичного корпусу. В рамках цих експертних заходів відбулася презентація таких видань Інституту як колективні монографії «Світова гібридна війна: український фронт» та «Донбас і Крим – ціна повернення», а також обговорення піднятої в цих виданнях проблематики, актуалізованої чинником виборів президента РФ, в т.ч. на території тимчасово окупованого Росією українського Криму.

За результатами візиту – участі у заходах та презентацій видань інституту – було визнано запит на переклад та видання колективної монографії Інституту «Світова гібридна війна: український фронт» угорською мовою, а також на організацію та проведення українсько-угорського міжнародного експертно-дипломатичного форуму, присвяченого актуальним питанням взаємин в умовах гібридної війни.

Якби вибори президента відбулися наприкінці лютого, то в першому турі найбільше голосів отримала би лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко (24,6% від тих, хто визначився і піде на вибори). Чинний президент Петро Порошенко опинився би лише на 4 місці з результатом 9,8%.

Про це свідчать дані опитування Київського міжнародного інституту соціології, оприлюднені 19 березня.

У прес-релізі КМІС ідеться, що якщо розрахувати відсотки по відношенню до тих, хто визначився (власне, саме ці показники найближчі до можливих результатів виборів, якби вони проводилися в середині лютого), то отримаємо:
24,6% проголосували б за Юлію Тимошенко,
15,5% – за Олега Ляшка,
12,5% – за Анатолія Гриценка,
9,8% – за Петра Порошенка,
9,7% – за Юрія Бойка,
9,5% – за Вадима Рабіновича,
4,9% – за Андрія Садового,
4,2% – за Володимира Гройсмана,
3,8% – за Олега Тягнибока,
0,6% – за Арсенія Яценюка,
за інших кандидатів – загалом 4,9%.

Київський міжнародний інститут соціології проаналізував динаміку електоральних рейтингів політиків за останні півроку. За цей час Юлія Тимошенко продемонструвала найбільше зростання (+6,8%), а Петро Порошенко – найбільше падіння (-8,5%).

Теза про те, що наступним президентом стане Юлія Тимошенко, отримала найбільшу підтримку. На запитання «Хто, на Вашу думку, стане наступним Президентом України?» відповіді респондентів розподілилися таким чином:
9,4% назвали Юлію Тимошенко,
8,2% – Петра Порошенка,
2,7% – Олега Ляшка,
2,4% – Вадима Рабіновича,
2,3% – Юрія Бойка,
1,9% – Анатолія Гриценка,
1,7% – Володимира Гройсмана

У партійному рейтингу лідирує партія «Батьківщина». Серед тих, хто визначився і піде на вибори, голоси розподілилися таким чином:
22,5% проголосували б за партію «Всеукраїнське об’єднання«Батьківщина»,
13,7% – за Радикальну партію О. Ляшка,
12,4% – за партію«Опозиційний блок»,
10,3% – за партію «За життя»
9,4% – за партію «Громадянська позиція»,
6,6% – за партію«Блок Петра Порошенка»,
6% – за партію «Об’єднання «Самопоміч»,
5,8% – за партію «Всеукраїнське об’єднання «Свобода»,
3,1% – за партію «УКРОП»,
2,4% – за партію «Рух нових сил»,
1,7% – за Аграрну партію,
1,5% – за партію «Народний фронт»,
1,2% – за Соціалістичну партію,
за інші партії – загалом 3,4%,

Аналіз динаміки партійних рейтингів збігається з тенденціями персональних показників лідерів. Так з вересня 2017 року, «Батьківщина» зросла на 6,2%, БПП «Солідарність» втратила 5,6%.

Опитування проведене КМІС з 5 по 21 лютого 2018 року. Методом особистого інтерв’ю опитано 2043 респонденти, що мешкають у 110 населених пунктах усіх регіонів України (крім АР Крим та окупованих частин Луганської та Донецької обаластей) за 4-х ступеневою стохастичною вибіркою, що репрезентативна для населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і за дизайн–ефекту 1,5) не перевищує: 3,3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%.

Джерело

30 березня 2018 року Дисциплінарною палатою КДКА Львівської області буде розглядатись скарга на дії адвоката Романа Маселка, якого звинувачують у вчиненні дисциплінарного проступку, порушенні адвокатом Правил адвокатської етики та порушення присяги адвоката України.

Як відомо, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон) передбачено: «Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги» (частина 1 статті 20 Закону). Щодо ж самих Правил адвокатської етики, то їх дія поширюється на всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами,- на іншу діяльність (дії) адвоката, в тому числі соціально – публічну діяльність адвоката, яка може вступити в суперечність з професійними обов’язками адвоката, або підірвати престиж адвокатської професії (пункт 1 частини 1 статті 2 Правил). Що цікаво, цими Правилами унормоване навіть спілкування адвоката у соціальних мережах (наприклад, але не обмежуючись: Facebook, Twitter, Linkedln, Pinterest, Google Plus+, Tumblr, Instagram, Flickr, MySpace та інших). І що важливо – адвокат може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету адвокатів та адвокатури в цілому (частина 1 статті 57 Правил).

Більше того, в ПАЕ чітко прописано, що при встановленні контактів та спілкуванні у соціальних мережах, Інтернет-форумах та інших формах комунікації в мережі Інтернет адвокат повинен проявляти властиву професії стриманість, обережність та коректність, не допускати публічного надання коментарів адвокатами під час здійснення адвокатської діяльності, а так само і в якості особистих суджень, позицій іншого адвоката/представника у справі, в якій вони не беруть участі. Під час надання коментарів адвокатами по конкретним справам необхідно щоб такі коментарі не порушували положень чинного законодавства, Правил адвокатської етики, рішень З’їзду адвокатів України, Ради адвокатів України, а також відповідали вимогам до адвокатів та адвокатської діяльності, що встановлені чинним законодавством, Правилами адвокатської етики, рішеннями З’їзду адвокатів України та Ради адвокатів України. (частина 2 статті 59 Правил).

Висловлювання адвоката в соціальних мережах, Інтернет-форумах та інших формах спілкування в мережі Інтернет не повинні мати притаманний правовий нігілізм, будь-який вид агресії, ворожнечі і нетерпимості. Адвокат зобов’язаний вести себе шанобливо і не допускати образливої поведінки. Будь-які заяви, коментарі адвоката в соціальних мережах, Інтернет-форумах та інших формах спілкування в мережі Інтернет, в тому числі під час обговорення і роз’яснення правових норм, особливостей судочинства, дій його учасників, повинні бути відповідальними, достовірними і не вводити в оману (частина 3 статті 59 Правил).

І саме з огяду на ці норми поведінка адвоката Маселка є вкрай «активною».

Так, в соціальній мережі Facebook, особа під профілем «Roman Maselko» (https://www.facebook.com/roman.maselko?ref=ts&fref=ts), постійно поводить себе неетично, системно та повністю ігнорує принципи толерантності, поваги до адвокатської спільноти, судової системи, висвітлює відсутність шани до інших людей, продукує правовий нігілізм, маніпулює фактами та видає неперевірену інформацію як єдину вірну, допускає образливу поведінку (зазначено лише про частину коментарів, за різні періоди, для посвідчення системності дій адвоката):

11.2017 маніпулюючи фактами видає неперевірену інформацію, власну суб’єктивну думку, яка не була підтверджена слідством як таку, що є достовірною, а саме про надання суддям вказівок із Адміністрації Президента для винесення судових рішень та «креатуру» керівництва суду Апеляційного суду Київської області з Адміністрації Президента:
«Відомо, що такі вказівки давались суддям з Адміністрації Президента. https://www.pravda.com.ua/news/2015/11/13/7088595/ Про те, що на суддів апеляції здійснювався тиск з боку керівництва суду, яке було креатурою Портнова прямо вказував зам. голови цього суду – О. Шевченко https://www.youtube.com/watch Тобто очевидно, що вони були причетні до винесення замовних рішень. ВРП при розгляді скарг на цих суддів встановила порушення у їх діях, але за “прецедентом Чауса” визнала їх недостатніми для звільнення.»

11.2017 спотворюючи норми діючого антикорупційного законодавства, положення про повноваження та межі діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, та використовуючи популістські галса, низьку правову освіченість громадян та конфлікт в НАЗК подав викривленою інформацію про розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокуратури питання про недостовірність даних прокурора в декларації:
«Небажання дисциплінарних органів карати за корупційні правопорушення доходить до абсурду. Кваліфікаційно дисциплінарна комісія прокуратури довела неспроможність цього органу встановити елементарні факти. Очевидна неправда від прокурора, яку усі усвідомлювали члени КДКП вочевидь не призведе до жодного покарання прокурора. Чому ? Тому що КДКП виявляється не може перевірити факт неналежного заповнення декларації. Для цього є НАЗК. Усі дороги ведуть у НАЗК, а там … ну ви самі розумієте. Цікавою є думка фахівців – чи дійсно КДКП для того щоб встановити достовірність пояснень прокурора у цій ситуації потрібно мати висновок НАЗК (цікаво – як вони це перевірять). Якщо так, то треба визнати повну неспроможність КДКП карати прокурорів за порушення антикорупційне законодавство.»

11.2017 спотворюючи норми діючого антикорупційного законодавства, та законодавства про Вищу Раду Правосуддя, використовуючи популістські галса, низьку правову освіченість громадян та конфлікт в НАЗК подав викривленою інформацію про розгляд Вищою Радою Правосуддя його скарги:
«08 листопада я подав скаргу на переможця конкурсу у Верховний Суд Валентину Сімоненко. Підстава – вона не вказала у декларації корпоративні права свого чоловіка. Вже 09 листопада (!!!) її розглянуто і повернуто мені без розгляду. Причина – це порушення антикор. законодавства, де компетентним органом є НАЗК. Оскільки висновку НАЗК по В.Сімоненко немає, то значить і скарга безпідставна. А сьогодні усім стало відомо як приймаються і з ким погоджуються ці висновки НАЗК. http://www.pravda.com.ua/news/2017/11/14/7162094/ Бінго ! Отже ВРП повністю усунулась від оцінки порушень у заповненні декларацій суддями.»

11.2017 демонструє власну не стриманість щодо публічних заяв помічника Генерального прокурора, допускаючи не шанобливе ставлення до помічника Генерального Прокурора України, та не бажання ініціює проведення службового розслідування:
«За останні два дні помічник Генпрокурора Oleksandr Cherevko активно коментує та постить про факти системного та жахливого бєспрєдєлу з боку детективів НАБУ. Я дуже схвильований такою інформацією. Це дійсно жахливо. Але чи не прокуратура уповноважена розслідувати такі факти і чи не розслідує їх уже доволі давненько. Ми не раз чули заяви Генпрокурора, то про прослушки, то про інший бєспрєдєл. У мене одне питання до помічника Генпрокурора – ДЕ ПІДОЗРИ, ДЕ ОБВИНУВАЛЬНІ АКТИ, ДЕ ВИРОКИ щодо бєспрєдєльщиків з НАБУ. Чи може ГПУ покриває бєспрєдєльщиків ?»

11.2017 свідомо вводить незалежного спостерігача в оману, викривляючи факти, коли видає Громадську організацію «Комісію журналістської етики» як державний уповноважений орган, який має перевіряти дотримання правил журналістської етики:
«Щоб не бути голослівним ми звернулись до відповідних органів, щоб дати оцінку дотримання правил журналістської етики при поливанні брудом ГРД поважним каналом “Інтер”. І от результат – Комісія з журналістської етики винесла свій вердикт щодо сюжету.»

11.2017 демонструючи публічну зневагу, нетерпимість, відсутність стриманості, називає шулерами членів Ради суддів України, які у період між з’їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування.
10.2017 або поводиться не професійно, не розуміючи положення діючого законодавства щодо оплати судового збору, або ж свідомо вводить оточуючих в оману та свідомо викривляючи чинне законодавство, з метою висвітлення Вищого адміністративного суду України таким, що має подвійні стандарти щодо сплати судового збору:
«Вирішили через суд змусити Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури відкрити провадження щодо прокурора. Подали позов, де позовною вимогою є – зобовязати КДКП відкрити провадження. Вищий адміністративний суд залишив заяву без руху та вимагає від Автомайдану додати ще одну позовну вимогу – скасувати рішення КДКП, ну і звісно доплатити судовий збір у розмірі 1 600 грн. 🙂 Тим самим ВАСУ стверджує, що для ефективного захисту прав у таких випадках обовязково має бути дві позовні вимоги: 1) про скасування рішення 2) зобов’язати прийняти інше рішення. Ну і сплатити судовий збір треба 3 200 грн. Автомайдан подав більше сотні заяв у контролюючі органи. У багатьох випадках – відмовляють. То скільки нам потрібно лише для сплати судового збору ? Мабуть, ВАСУ вирішив, що для грантоїдів подвійний тариф»

10.2017 або поводиться не професійно, не розуміючи положення діючого законодавства, а саме Кодексу адміністративного судочинства України, або ж свідомо вводить незалежного спостерігача в оману та свідомо викривляючи чинне законодавство, з метою висвітлення судді Окружного адміністративного суду м. Києва в негативному та заангажованому світлі:
«Окружний адміністративний суд м.Києва двічі відмовив у наданні мені копії рішення Зборів суддів ОАСК, де вони вирішили, що обшук у суді по справі П.Вовка це тиск на них. https://www.facebook.com/roman.maselko/posts/10208506211847300 Я подав позов. Оскільки відповідачем є сам суд, то такі справи передаються на розгляд іншому суду (ст. 22 КАС). Але тут суддя Амельохін вирішив не заморочуватись і сам розглянути цю справу. Засідання призначене на 20.11.17. Дивно, що сам Павло Вовк її не розглядає.»

05.2017 абсолютно неетичні та образливі висловлювання щодо суддів, використовуючи галса, які базуються на правовому нігілізмі, та низьку правову освіченість громадян маніпулює їх свідомістю шляхом розповсюдження негативної інформації щодо рішень Вищої Ради Правосуддя, без їх правової оцінки та аналізу:
«Ну що ж, це чергове підтвердження, що ВРП взяла чіткий курс на збереження існуючої системи керованих суддів і дала меседж, що не збирається карати тих, хто тисне і дає вказівки. І взагалі, кинули суспільству кістку, звільнили 33 судді і досить. Тепер очевидно, що більшість суддів Майдану таки уникнуть відповідальності. Мабуть судді багаторазового використання потрібні владі.»

04.2017 абсолютно неетичні та образливі висловлювання щодо суддів та судової системи, які базуються на правовому нігілізмі, а не на положеннях закону та розслідуваннях:
«І знову Бобровник. Це суддя, який не має права судити, судити мають його. Ця людина однозначно на гачку, тільки не у НАБУ, як це хочуть зараз показати, а саме їх опонентів… …І ще одне – суддя сам себе не назначає, це робить авторозподіл. А хто впливає на авторозподіл? Апарат суду, який підлеглий голові суду, яку теж тяжко запідозрити у симпатіях до НАБУ. То від кого залежний суддя Бобровник?»

04.2017 розміщення не є достовірної, через свою не валідність, а саме маніпуляцію із співставленням різних за суттю фабул кримінальних справ, новини, яка вводить в оману незалежного спостерігача, та яка в котре свідчить агресію до судової системи, що спрямована на дискредитацію судової системи:
«Реалії соломянського правосуддя: За підозру у спробі крадіжки пакета кави у Сільпо за 200 грн. – 60 діб ув’язнення.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65925790

За підозру у розкраданні 17,28 млн. доларів – вихід на поруки.

http://www.pravda.com.ua/news/2017/04/22/7141967/»

04.2017 розміщення новини яка не є достовірною та вводить в оману незалежного спостерігача, а саме викривлення інформації, яку повідомив суддя під час співбесіди на посаду судді Верховного Суду:
«Павло Вовк – “активісти не люди”. ВККС – “погоджуємось, а Вовк – доброчесний”. Колегія відкинула висновок ГРД та дала можливість Вовку йти далі. Щоб стати суддею Верховного суду йому треба набрати 11 голосів членів ВККС»

04.2017 розміщення новини яка не є достовірною та вводить в оману незалежного спостерігача, а саме викривлення інформації, яку повідомив суддя під час співбесіди на посаду судді Верховного Суду, а також демонстрація власної нетерпимості до рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та дискредитація членів:
«ВККС утверджує стандарти доброчесності для суддів нового Верховного суду.

Ви маєте усі шанси стати суддею ВС, якщо:

– ваша мати-пенсіонерка, яка все життя працювала робітником купує новенький Land Cruiser та дає вам у користування.

– у 2013 році Ви купили квартиру 50 кв. м. у Гурзуфі за 149 000 грн. та квартиру у самому центрі Харкова (50 кв.м) за 300 000 грн. (хороші ціни, правда ж ?)

– збудували добротний будинок, але не декларуєте його, бо це … незавершене будівництво.

На думку адміністративної колегії ВККС все це є прикладом бездоганних дій і саме такими мають бути нові судді Верховного суду.

Колегія ВККС не погодилась з висновком ГРД щодо голови харківського ап. адмін. суду Бершова. Тепер чи бути Бершову суддею Верховного суду вирішуватиме весь склад ВККС.»

04.2017 висловлює популістські гасла, які засновані на правовому нігілізмі, що свідчать про упереджене та зневажливе ставлення до суддів, проявляє відсутність стриманості та толерантності до рішень Вищої ради правосуддя, дискредитує роботу членів Вищої ради правосуддя:
«Вища рада правосуддя знайшла новий спосіб як залишити на посадах “суддів Майдану”. У п’ятницю (31.03) Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Подільського районного суду міста Києва БОГІНКЕВИЧ Світлану Миколаївну, застосувати дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на два місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя. http://www.vru.gov.ua/news/2154…

Замість того, щоб нарешті відреагувати і вжити заходів, щоб будь-яка влада не могла тиснути на суддів та несла за це відповідальність, ВРП навпаки покриває ці факти і вперто переконує нас – “це просто судді були неграмотні”. Отже ВРП хоче зберегти можливість влади впливати на суддів. Ми ж проти цього і будемо продовжувати боротись саме за викриття тих, хто тисне і хто покриває. А поки ми маємо запам’ятати, тих, хто виносив рішення по судді Богінкевич (хоча може ще будуть окремі ухвали).

ЛЕСЬКО Алла Олексіївна (кандидат у новий Верховний суд)

ШАПРАН Віктор Валентинович

КОМКОВ Володимир Кирилович

ГУСАК Микола Борисович

МАЛОВАЦЬКИЙ Олексій Володимирович»

03.2017 висловлює популістські гасла, які засновані на правовому нігілізмі, що свідчать про упереджене та зневажливе ставлення до рішень Вищої ради правосуддя:
«Вища рада правосуддя відмовилась звільнити суддю Кицюка. Встановила, що порушення у діях Кицюка є, але закінчились строки притягнення до відповідальності. Тут спрацював прецедент Чауса, який ВРП створила рік тому – за одне незаконне рішення не карають. А інші – ігноруються. А може, то Портнов не лише Романюку дзвонив, який його не послухав Смайлик «smile»:) http://sud.ua/…/101084-portnov-treboval-chtobi-ya-ne-podder…

…Це рішення черговий доказ, що ВРП продовжує закривати очі на численні факти замовності цих рішень, які не мали нічого спільного з правосуддям. Мабуть, має намір саме таке кривосуддя зберегти.»

03.2017 поводиться не професійно, допускаючи образливі коментарі та упередженість до судді, демонструє зневажливе ставлення до судді та висвітлює фотографію судді в негативному світлі:
«Сергей Штогун Пане Маселко якщо подивитися на вашу фотографію ви також не менш колоритна особа, однак ніколи не думав що ви опуститеся до такого рівня щоб обговорювати зовнішність жінки, а чому ви не напишете що ця суддя отримала в свій час 12 ножових поранень від бандоти, а можливо і від бидлоти?

Roman Maselko якщо ви уважно прочитаєте мій пост, то я якраз хотів перевести увагу з фото (яке вже набуло популярності) на те, як здійснюється правосуддя і не так нею, як суддею, якого вона судила. А коли побачив, що коментарі стосуються виключно фото, то видалив її (хоча і не вважаю це фото адекватним). Щодо замаху, то співчуваю. Хоча на Кернеса теж був замах, тому само по собі це ні про що не говорить.»

03.2017 поводиться не професійно, демонструючи власну нетерпимість, упередженість до всього колективу суду та окремих суддів:
«Судді продовжують ставати на ті ж граблі. Спершу судді ОАСК обирають своїм голосом та лицем суддю, який заборонив Майдан – Богдана Саніна. Тепер вони просять обрати у ВРП суддю, який не спроможний пояснити джерела коштів для коштовних подорожів і не посоромився стверджувати, що подорожує за океан за рахунок коштів його батьків-пенсіонерів. Після цього вони ображаються, чому усіх суддів утотожнюють з ось такими персонажами – а хіба не ви їх робите своїми представниками і чи не ви хочете, щоб ми вас сприймали саме через призму цих “достойників” ? Ось і сприймаємо. Думаю, не дарма.»

03.2017 поводиться не професійно, демонструючи власну нетерпимість, упередженість до членів Вищої ради правосуддя та окремих суддів, дописи базуються на популістських гаслах, які засновані на правовому нігілізмі, та які вводить в оману незалежного спостерігача:
«Вища рада порєшала – створювати антикорупційний суд не доцільно. Спершу Вища рада правосуддя дала можливість використати і не звільнила суддю Чауса – “бо відпрацював” Потім ВРП не звільнила Саніна і цілий ряд інших суддів Майдану – “нужниє люді”. Потім ВРП відмовилась відсторонювати Гречківського – “наш чєловек”. Потім перекрутила Конституцію та дала вказівку усім суддям відмовляти в арешті суддів спійманих на хабарях, якщо для цього немає попередньої згоди самої ВРП – “без нашого контролю – ніззя”. Потім ВРП припинила трансляції засідань Дисциплінарних комісій. Тепер мало хто дізнається чому суддів не покарано. – “побавились у відкритість і досить”. І ось вінець – ВРП фактично виступає проти створення Антикорупційного суду – “це ж він і нас може засудити»».

03.2017 вчиняє абсолютно не професійно закликаючи до психологічного тиску на суд при розгляді справи задля отримання позивного для себе рішення:
«Друзі, суд затягується. Є ризик відкладення на завтра. Потрібна Ваша присутність.»

03.2017 поводиться не професійно, демонструє власну упередженість, не терпимість, розміщує вимолювання які базуються на правовому нігілізмі та демонструють схвалення порушення ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод:
«Автомайдан простояв усю ніч. Рома зробив правильний вибір і вирішив обжитись у суді. У суді тепер Насірову часто доведеться бувати і не лише у суді.»

03.2017 поводиться не професійно, демонструє власну упередженість, не терпимість, розміщує вимолювання які базуються на правовому нігілізмі та демонструють схвалення порушення ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод:
«Нещодавно у суді, де знаходиться Насіров, майже місяць жили студенти, які є потерпілими від кривавого розгону Майдану 30.11.13. Вони протестували проти затягування справ. Не думали вони тоді, що їх наступником буде Насіров, якому тепер точно доведеться трохи пожити тут 🙂 Так що Рома, не переживай, жити у суді можна. Чай, печеньки та нові одіяла принесемо»

Отже, адвокат Маселко свідомо вчиняє дії, які в майбутньому спричиняють конфлікт між адвокатською спільнотою та іншими юридичними професіями.

Натомість, будучи представником адвокатури в Громадській раді контролю при Національному антикорупційному бюро України, він не вчиняє жодних дій на покращення прав адвокатів у взаємовідносинах із детективами, не ініціює та не проводить розслідування кричущих фактів порушення прав та інтересів адвокатів детективами НАБУ.

Яскравим прикладом є намагання самоусунення від розслідування гучного скандалу з побиттям адвоката Аліни Самарець детективами НАБУ (http://zrada.today/konflikti-i-skandali/neprozorro/v-nabu-hochut-zamyati-konflikt-z-pobittyam-advokata-alini-samarec). 12 листопада 2017 року в одному із коментарів, вже після з’ясування факту побиття адвоката детективом НАБУ, адвокат Маселко дописує: «Roman Maselko Михайло Подоляк я є членом Дисциплінарної комісії і сам приймав рішення про звільнення детективів за проступки. Скажу чесно, мені невідомі кричущі факти бєспрєдєлу. Але у ГПУ є цілий ряд проваджень за фактам незаконних дій НАБУ, наприклад за обшук у голови ОАСК – Павла Вовка. Луценко казав про справу щодо прослушок. От поліція порушила за проникнення у житло, процкером там є прокуратура. То ви вважаєте, що питати ГПУ про результати цих розслідувань не варто?». Як бачимо, адвокат Маселко взагалі не бачить жодних порушень в побитті колеги детективом НАБУ. Лишень після публічного розголосу він змушений був реагувати на кричущий факт порушення прав адвокатів, Маслеко прийняв участь в розгляді скарги Аліни Самарець.

Проведене журналістом Олегом Бойко розслідування виявило, що адвокат Маселко вчиняє дії по розголошенню матеріалів досудових розслідувань, які проводяться НАБУ. Мета – компрометація осібЮ, які перебувають під слідством (https://antikor.com.ua/articles/173873-dno_obshchestvennogo_soveta_dobroporjadochnosti). Натомість, Роман Маселко постійно конфліктує із іншими адвокатами, які в силу професії надають правову допомогу своїм клієнтам. Вони захищаючи клієнтів, змушені публічно виправдовуватись в зв’язку із вчиненим адвокатом Маселком наклепом, який критикує за забезпечення підозрюваних в кримінальному процесі гарантованого Європейською конвенцією з прав людини права на захист.

Саме цю поведінку в соцмережах, серед іншого, і буде аналізувати КДКА Львівської області 30 березня. І якщо Романа Маселка позбавлять статуса адвоката, він тоді цілком і повністю зможе віддати себе активістській діяльності.

Ось приблизно такий діалог відбувся 13 лютого 2018 року в приміщенні Апеляційного суду м. Києва за декілька хвилин до того, як мало бути оскаржене тримання під вартою Юрія Коваленка з Київської митниці ДФС. Дивно, наскільки ж різною стає риторика «прокурорських» в залежності від обставин. Адже 2 тижні тому у себе на сайті «орли Матіоса» були значно говіркішими, й дозволяли собі речі, скажімо так, не дуже притаманні правникам.

Наприклад, ще до (!!!) рішення суду називали затриманих осіб «здирниками», вже розказували про те, що «виявлено та припинено злочинну схему корупційного розмитнення товарів». І це всього лишень через декілька годин після проведення таких слідчих дій, тобто чи будуть «здирники» такими чи ні, та чи підтвердить суд «злочинність» цих осіб прокурорів на той час не хвилювало, а потім бачте – й раз, «Ні! Ми не прокурори…» Дуже схоже на поведінку дітлахів, яких спіймали з ложками біля банки з варенням, якщо чесно.

До речі, перш ніж перейти до з’ясування фактів, а що ж саме відбулося 30 січня, хотілося б звернути увагу ще на такий факт. Вас не дивує, що «здирників» на Київський митниці «ловили» саме ВІЙСЬКОВІ прокурори? Так, начебто у нас немає розкрадень у Міністерстві оборони, скандалів з постачанням спорядження до армії, з незаконним обігом зброї (кількість перестрілок лише в Києві за останні місяці зросла в декілька разів)?

Але дуже й дуже нагально треба було провести грандіозну спецоперацію на митниці. Власне з точки зору піар ходу, пан Анатолій Матіос – керівник військових прокурорів – робить дуже правильно, коли немає чим вихвалятись на основному фронті, треба робити гучні затримання там, де виходить. А виходить, чомусь, виключно й весь час лише на Київський митниці. Причому ані схеми, ані заяви не змінюються. Гучне затримання – пост у Фейсбук – у суді все розвалюється…

Система «по контролю» за ласими шматками держави настільки набула чітких рис, що за останні декілька років інсинуацій та закидів до Військової прокуратури, що стосуються розмежування підслідності кримінальних правопорушень між органами досудового розслідування, зокрема в розрізі розслідування кримінальних проваджень органами військової прокуратури України, які не віднесені до її підслідності, було вже така сила-силенна, що крапку у них вимушений був поставити Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ще до створення нового Верховного Суду). Й виявилося, що підслідність у кримінальному провадженні стосовно НЕВІЙСЬКОВИХ завжди визначається постановою заступника Генерального прокурора – Головного військового прокурора на підставі ст. ст. 36, 110, 216, 218 Кримінального процесуального кодексу України та п. п. 12, 13 наказу Генерального прокурора України від 29.08.2014 № 12гн 07.05.2015. Іншими словами, коли треба когось полякати, то це відбувається виключно й лише з дозволу пана Матіоса. А тепер повернімося до подій на Київській митниці.

Затримання заступника начальника митниці – це, звичайно, не затримання рядового інспектора. Тим більше, що самі прокурори вже й про схему розповіли, й про суми, й про незаконну вигоду, й про багатомісячну спецоперацію. Результат її просто приголомшує – у Юрія Коваленка знайдено 200 (підкреслюємо – дві сотні) доларів США, помічених СБУ для передачі через посередника. Не 4600, не 2500, й не 1100, а лише 200. Як же ж так? А чи не слід допитати посередника, коли й як, й кому він передавав гроші?

На жаль, трохи не вийде, бо посередник (безробітний, до речі), виявляється, вже вийшов під заставу в декілька мільйонів гривень й десь гуляє. А от родина Ю.Коваленко 3 млн грн на заставу не має. Але допитливий читач зможе відразу заперечити, а звідки тоді взялися 200 «мічених» американських президентів?

Й тут, як не дивно, може бути аж 2 цілком вірогідних пояснення.

Перше – банальне, як саме життя. За словами адвоката Лариси Криворучко (на фото), посередник, якого так гучно затримали прокурори, вже тривалий час винаймав квартиру (згідно договору оренди аж з 2012 року) у тещі – матері дружини Коваленка. І зв’язок можна побачити навіть без спецоперації: сплата орендної плати – розрахунок в доларах – гості на Новий рік – подарунок онукам. Але чи могли «орли» Матіоса так ризикувати багатомісячною операцією?

Напевне, що ні. Тож особисто нам видається, що все відбувалось трохи в інший спосіб.

Друге пояснення таке. Обшуки 30 січня відбувались, дійсно з грандіозним розмахом, й одночасно в декількох місцях – в тому числі, й це головне, на робочому місці заступника начальника Київської митниці ДФС та у нього вдома. На робочому місці нічого не знайшли, а от вдома, коли дружина надала слідчим валюту, яка знаходилась дома на зберіганні, то ті за всіма правилами Фейсбуку почали дуже ретельно її викладати на килимі. Аби ж зробити чергове селфі (то нічого, що долари були власністю родини Коваленків, й «валютний килим» вийшов не дуже великим, але ж виглядає добре, особливо під заголовком «розкрито злочинну схему»).

І на фото дуже добре видно, що усі купюри як купюри – рівненьки, бо зберігались разом й охайно, а дві з них – підкреслено зім’яті.

Випадковість? Як кажуть в таких випадках, не думаємо…

І вже не знаємо, чи то стиль роботи такий у слідчих військової прокуратури, чи то вони спеціально себе так поводили, щоб відволікти увагу від «підкидання» міченої валюти, але обшук в квартирі Коваленків проводився вкрай грубо. Величезні дядьки з автоматами фактично до смерті перелякали трьох неповнолітніх дітей, які не лише отримали психологічну травму від того, що їх батька затримали військові, але й вимушені були тремтіти під дулами автоматів. Невже не можна було якось толерантніше, все ж таки не рецидивіста з кулеметом обшукували. Але нехай вже то буде на совісті «борців з корупцією».

Це ми трохи розповіли про фактичні обставини справи. А є ще й процесуальні особливості справи, в якій вимальовуються й свої професійні «поняті», й свої «заявники», які з’являються в потрібному місці в потрібний час. Тобто все відбувається за системою, яка, на щастя, теж інколи дає збій.

Крім того, адвоката Ларису Криворучко взагалі обурює, наскільки ж нахабно ведуть себе «прокурорські» під час обшуків, бо жодні Кодекси для них просто не існують, а порушення законодавства вчиняються в прямому сенсі на кожному кроці. «Звинувачення в корупції щодо заступника начальника Київської міської митниці ДФС Юрія Коваленка не мають під собою жодних підстав і за своєю суттю є провокацією», – починає свою розповідь адвокат. За її словами, слідчі військової прокуратури не знайшли жодних доказів вчинення її підзахисним корупційних правопорушень. Однак це не завадило їм затримати Коваленка, а судді – прийняти рішення про його арешт (відповідна ухвала винесена 1 лютого 2018 року).

Але детальніше про це у наступній частині.Далі буде…

Іван Правдін

6 лютого 2018 року відбувся один з ключових заходів з податкового права – ІІ міжнародна конференція «Зловживання правами у податкових правовідносинах», яку організували Асоціація податкових радників спільно з Асоціацією адміністративних суддів, НААУ та платформою податкових знань «TaxLink». Зазвичай, завдяки таким заходам у всіх сторін податкових правовідносин є можливість обговорити наболілі питання правозастосовчої практики, зміни до законодавства і виробити єдині походи для вирішення існуючих проблем.

Саме через це для багатьох правників такі конференції – взагалі щось на кшталт суддівських дороговказів, бо суддя не лише пояснить, чому і як він вирішує конкретне питання, но й теоретично спрогнозує подальший перебіг подій. Та й самі служителі Феміди, зустрічаючись таким поважним складом, розмірковують над своїм подальшим життям-буттям, обговорюючи геть усе – від нових Кодексів до проведення З’їзду суддів та майбутні вибори членів Вищої Ради правосуддя.

Конференція проходила в готелі Hyatt Regency Kyiv. Перше, що вразило – це ажіотаж, який викликав цей захід. Як повідомили організатори, за декілька днів до конференції вони були змушені закрити реєстрацію через велику кількість бажаючих її відвідати. Причин цьому, на думку багатьох, було декілька. Це й міжнародний статус конференції. Й, звичайно ж, актуальність теми – «Зловживання правами в податкових правовідносинах». Хтось потім навіть саркастично зауважував, що «в податкових відносинах зловживання правом бути не може … це більше питання виживання». До речі, потім ще й жартували на цю тему, мовляв, конференція повинна була називатися «Право виживання в податкових відносинах».

І тим не менш, висвітлювалося дуже багато цікавих моментів.

Зокрема, президент Асоціації податкових радників, експерт Taxlink Данило Гетьманцев зауважив на той факт, що питання зловживання правами пронизує всі податкові правовідносини, звернув увагу на те, що навіть у нового Верховного Суду вже намітилися неоднакові підходи до вирішення даного питання. Як приклад спікер навів постанову ВС від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, в якій говориться, що статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть при формальному підтвердженні документами бухобліку. У той же час в постанові від 18.01.2018 у справі №805/6031/13-а ВС зазначив, що порушення прав контрагентів – це ще не привід для позбавлення платника податків податкової вигоди. В якості компромісної позиції можна розглядати постанову Суду від 15.01.2018 по справі №2а-4259/12/1070, де зазначено, що суди повинні дати належну правову оцінку всім доказам, досліджувати договори, первинні документи тощо, і тільки після цього робити висновки.

Також з’ясувалося, що платники податків мають керуватися в своїй діяльності принципом належної обачності. Це в подальшому захистить їх від можливого переслідування фіскалами в суді. Про це, зокрема, зазначила суддя, віце-президент Асоціації податкових радників Наталія Блажівська. «Якщо застосовувати принцип належної обачності, спір виграється ще до суду. Треба належно готувати документи», – сказала вона. Та уточнила, що коли платник застосовує принцип належної обачності, то є велика вірогідність в майбутньому виграти спір з податковою. Окрім того, Н.Блажівська зазначила, що судді сьогодні аналізують практику інших країн, а також мають звертати увагу на практику Європейського суду справедливості. «Досвід Європейського суду справедливості теж треба вивчати, щоб уніфіковувати практики», – наголосила вона.

Ключовим же моментом, на думку Наталії Блажівської, є розробка і впровадження на міжнародному рівні Загальних правил проти ухилення від оподаткування (GAAR – General AntiAvoidance Rules), в яких закріплюються стандартизовані правила інтерпретації та кваліфікації комерційних транзакцій і дій платників податків, спрямованих на ухилення від оподаткування . «Я закликаю всіх до активної дискусії, обміну досвідом, думками для нашого спільного професійного розвитку», – підкреслила віце-президент. Цей заклик віднайшло відгук серед учасників.

«Суди і держава створені для захисту прав підприємців і громадян», – нагадав Всеволод Князєв, секретар Великої палати Верховного Суду, при цьому зловживання бувають і з боку платників податків, і з боку податкових органів. Своєю чергою, як вважає член правління Міжнародного фонду «Судді для суддів» Естер де Руідж Бестуурслід, судова влада повинна зміцнити свій авторитет і навчитися протистояти будь-якому зовнішньому тиску, а для дієвої демократії потрібна гармонізація всіх гілок влади.

Що цікаво, судді під час конференції розмовляли не лише про податки. В кулуарах, і під час обідньої перерви, а іноді – і пошепки, під час технічних перерв між виступами учасників, продовжували обговорювати останні новини з «фронту ВРП».

Адже рівно через місяць, тобто 5-7 березня, служителі Феміди на черговому з’їзді суддів дообиратимуть членів у двох важливих для судової системи установах: Вищій раді правосуддя та Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Щодо ВККС, то на думку експертів та профільних ЗМІ, працювати там бажає відносно невелика кількість суддів, а от до конституційного органу вибудувалась таки чималенька черга з 34 осіб. Що звичайно, трохи менше аніж торік (більше 40 кандидатів), але все говорить за те, що й у 2018 році будуть не менш «гарячі» перегони за крісло члена ВРП.

Тож не дивно, що журналісти «Юридичної газети» взагалі влаштували зйомки відео коментарів на тему «Яким ви бачите майбутній склад Вищої Ради Правосуддя?» З цього приводу, до речі, к.ю.н., суддя Конституційного Суду України у відставці, президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів, заслужений юрист України Олександр Пасенюк зазначив, що «психологія судді має свої особливості. І яким би досвідченим не був інший кандидат у ВРП (адвокат, науковець чи держслужбовець), справжній суддя виховується з роботи у першій інстанції. Врешті-решт, лише суддя професійно вміє приймати рішення». Що ж стосується найкращого кандидата на посаду члена ВРП, то на думку О.Пасенюка, він має бути, «по-перше, порядною людиною. Що вже казати, якщо я навіть під час роботи у КСУ стикався з інтригами та заздрістю. А по-друге, звичайно ж, мати високий професійний рівень. І також член ВРП повинен вправно комунікувати з широким колом осіб – іншими членами ВРП, суддями, представниками ЗМІ тощо. Але головні якості – це все ж честь та порядність».

З аналогічного питання висловилися й інші судді. Зокрема, Оксана Епель, суддя Київського апеляційного адміністративного суду, член Асоціаціі адміністративних суддів, яка й сама є кандидатом до ВРП, впевнена, що «на посаді члена Вищої Ради Правосуддя треба бути готовим до серйозної вольової роботи. Вкрай важливу роль тут відіграватимуть професійні навички судді, й в ідеалі – якщо такий досвід набутий в різних галузях права, в різних юрисдикціях та в різних судових інстанціях». Адже робота в органі, що діє для забезпечення незалежності судової влади, потребує чіткої, послідовної та юридично-вивіреної реакції на проблеми судової системи.

Оксана Епель також відзначила, що судді, які будуть обрані членами ВРП, мають працювати задля досягнення колективної спільної мети — захисту суддівської незалежності, оновлення суддівського корпусу та повернення довіри людей до суду. Адже, суддівська незалежність не є прерогативою чи привілеєм суддів, а є запорукою для всіх тих, хто прагне й очікує справедливості. Правосуддя завжди було, є і буде фундаментом будь-якої правової держави. А якщо фундамент слабкий, то і вся будівля похитнеться. Але передусім необхідно повернути довіру суспільства до суду у найкоротші строки».

Що ж стосується проведення таких конференцій, то, безумовно, участь в них має незаперечні переваги. З одного боку – це шлях до отримання нових знань, з іншого – можливість обговорити судову практику, зокрема з колегам з європейських країн. «Нажаль, я не маю багато вільного часу, аби відвідувати всі конференції, оскільки майже весь мій час займає професійна та наукова діяльність. Але моя активна життєва позиція та постійне прагнення до здобуття нових знань не дозволяють мені бути осторонь від корисних та цікавих подій у світі юриспруденції. Тим більше, що, наприклад, саме ІІ міжнародна конференція «Зловживання правами у податкових правовідносинах» організована Асоціацією адміністративних суддів, членом якої я є, та проводиться за участі не лише українських діячів, а й представників міжнародної спільноти, зокрема члена правління Міжнародного фонду «Судді для суддів» Естер де Руідж, професора, д.ю.н., директора з академічних питань Міжнародного бюро фіскальної документації (IBFD), професора Віденського університету економіки і асоційованого професора Університету Салерно Паскуале Пістоні, суддів Фінансової палати Вищого адміністративного суду Польщі Криштофа Вінярскі, Томаша Коляновські, багатьох інших міжнародних експертів та представників правничої професії. І я дуже вдячна всім доповідачам за висвітлення досить цікавих та актуальних питань у сфері податкового законодавства та податкових правовідносин, що безпосередньо стосуються моєї професійної діяльності», – резюмувала суддя Епель.

Іван Правдін

У багатьох ЗМІ вчора бурхливо обговорювали той факт, як відомого антикорупціонера та лобіста «нової судової реформи» Єгора Соболєва зняли з поста глави парламентського комітету з питань протидії корупції. Чому і за що зняли Соболєва – це тема окремої розмови, але під час «розборок» в Комітеті спливли цікаві деталі і про інших «завзятих» борців з корупцією, серед яких – і колишній «суддя Януковича», а нині полум’яний активіст, член Громадської ради доброчесності при ВККС Михайло Жернаков (досьє про активіста можна прочитати за посиланням).

Виявляється, всім відомий “борець з недоброчесністю й нечистю в мантіях”, мажор і сам колишній суддя М.Жернаков у 2012 році допомагав тодішній владі – чи то пак, “Партії Регіонів”, за що і отримав дещо солоденьке в подарунок.

Коротенько історію про це з посиланнями на ЗМІ переказав на своїй сторінці в Фейсбук В’ячеслав Хрипун.

Все було так. Восени 2012 року М. Жернаков в складі колегії розглядав гучну справу про вибори народного депутата по 14 округу (Вінницька область). Тоді там боролися два кандидати – від “Партії Регіонів” Віктор Жеребнюк і опозиційний кандидат від “Батьківщини” – Іван Мельничук (зараз нардеп від “БПП”). Там вийшло так, що при підрахунку голосів перемагав саме І. Мельничук (отримав 37 002 голосів, проти 34 784 у опонента). Але потім В. Жеребнюк зажадав перерахувати голоси і підсумковий результат після перерахунку виявився вже на користь провладного кандидата (на тих виборах подібне траплялося кілька разів і приводило до скандалів та бійок).

Деталі можна прочитати за посиланнями.

https://lb.ua/news/2012/10/31/176969_tsik_snova_otobral_pobedu.html
http://itd.rada.gov.ua/mps/info/expage/15728/8

У підсумку в 14 окрузі теж вибухнув великий скандал. Членів місцевої окружної виборчої комісії опозиція тоді звинуватила у “вкиданні” бюлетенів, роботі на владу тощо. Незадоволений такими справами І. Мельничук звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду, щоб оскаржити результати виборів. Як ви думаєте, яке рішення тоді прийняв М. Жернаков? Правильно, відхилив позов опозиції: http://reyestr.court.gov.ua/Review/28613621

Паралельно були відхилені всі клопотання опозиції:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28613626

http://reyestr.court.gov.ua/Review/46449760

Скандальна історія тоді мала продовження, аж до позову до ЄСПЛ зі скаргою, в тому числі і на рішення Жернакова.

https://www.radiosvoboda.org/a/24786651.html

Наскільки було правильним і законним те рішення, під яким поставив свій підпис і М.Жернаков, В’ячеслав Хрипун судити не береться. Можливо, воно було цілком обґрунтованим. Але ось на одну дуже важливу деталь слід звернути увагу: «Як люблять говорити члени ГРД, «рішення судді викликало великий суспільний резонанс і сприяло підриву авторитету судової влади в очах суспільства», що є «підставою для визнання його недоброчесним». Адже нині саме такі висновки в ГРД й застосовували, й застосовують до суддів і з приводу менш скандальних справ, аніж описаний вище випадок.

В’ячеслав Хрипун в своєму пості приходить лише до висновку про те, що «стає зрозумілим, яким чином М. Жернаков заробив, пропрацювавши суддею від сили 1,5 року, переведення до Окружного адмінсуду Києва у 2013 році, яке, втім, не відбулося з незалежних від нього причин».

Ми ж від себе додамо, що швидше за все у членів ГРД взагалі всі висновки «про недоброчесність» базуються виключно на власному негативному досвіді і на тих самих проблемах, що були у них самих раніше. По суті, це явка з повинною, тільки сублімована і виплеснута на своїх колишніх колег. Адже зізнаватися у своїх власних гріхах соромно, а відігратися зі злості на комусь все одно весь час хочеться.

Аліна Товченко, “ФейкАктив“