Категорія: Суспільство

У середу, 7 квітня, на Житомирщині відкрили десяту нову амбулаторію загальної практики сімейної медицини.

Водночас щодо деяких об’єктів, які ще перебувають у процесі будівництва, є одразу кримінальні провадження проти колишніх підрядників за невиконання робіт та їхні позови до облдержадміністрації на компенсацію за нібито виконані обсяги.

Ситуацію прокоментував голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко. За його словами, розбудова мережі сучасних амбулаторій у сільській місцевості потрапила під опіку президентської програми “Велике будівництво” минулого року як пріоритетний напрямок, що має сприяти покращенню якості медичних послуг у сільській місцевості.

Наприклад, відкрита 7 квітня амбулаторія вартістю 9 млн грн обслуговуватиме майже 4 тисячі жителів Краснопільської громади Житомирської області, зокрема мешканців Краснополя, Безпечного, Мотрунків, Носівки, Поштового та інших. Однак, як раніше повідомляв Бунечко, з іншими об’єктами виникали певні труднощі.

“Багато об’єктів, що будувалися протягом 2018-2019 років, виявилися в незадовільному стані. Це стосується не лише амбулаторій, але й шкіл, гімназій, дитячих садочків. Ми вимушені були розривати договори з недобросовісними підрядниками та обирати нових. У деяких випадках доводилося, навіть залучати поліцію, щоб звільнити будівельні майданчики. Завдяки цьому протягом минулого та на початку 2021 року нам вдалося завершити вже 10 із 24 амбулаторій”, – прокоментував ситуацію очільник області.

За даними реєстру, зараз відкрито 7 кримінальних проваджень стосовно трьох підрядників: ТОВ “СВП Майстер”, ТОВ БК “СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ”, ПП “Прогрес-Буд”. І саме дві останні компанії виступають найбільш активними позивачами до судів, вимагаючи сплати коштів за роботи, через низьку якість яких Житомирська облдержадміністрація розірвала з ними договори. Наприклад, ПП “Прогрес-Буд” рішенням суддів Рівненського Північно-Західного апеляційного господарського суду під головуванням Маціщук А.В. спробувала заблокувати рахунки департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА, тим самим поставивши під загрозу реалізацію десятків проєктів президентської програми “Велике будівництво” на понад 180 млн грн.

За словами Бунечка, справа перебуває у касаційній інстанції.

“Ми впевнені у перемозі, адже не можна допустити, щоб компанії, які перебувають під слідством, через суди диктували свої умови усій області. Ми будемо відстоювати інтереси громад до кінця”, – прокоментував ситуацію голова ОДА.

Нагадаємо що Північно-Західний апеляційний господарський суд м. Рівне – це той самий суд, який свого часу у 2017 році відмовив у визнанні права власності на частину нафтопроводу “Самара–Західний напрям” за державою та фактично передав його структурам Віктора Медведчука.

#Україна #Житомир #Велике_будівництво #Віталій_Бунечко

Під час пандемії у нас з’явилося більше вільного часу. Українці знайшли нові хобі та інтереси, найчастіше адаптовані до обмежень пандемії, такі як приготування їжі, риболовля, карткові ігри та спорт.

Риболовля

Двадцять років тому в основному завзятими рибалками були чоловіки. У 2021 року кожна четверта дівчина є фанаткою риболовлі, і статистика показує, що жінок-рибачок в Україні стає все більше. Основна причина полягає в тому, що раніше рибалка обмежувалася використанням простих вудилищ, а сьогодні спорядження стало набагато багатшим, більш сучасним і, найголовніше, робить рибну ловлю ще простіше для новачків. Одна з головних переваг такого хобі – відносно невелика сума, яку ви на нього витрачаєте.

Покер

Хто не любить грати в карти, не виходячи з дому? Це відмінний спосіб провести час з друзями та знайомими. Українці є прихильниками карткових ігор. Покер – одна з найулюбленіших ігор серед розважальних. Ця карткова гра вимагає багатьох років практики, вправ, стратегії і розвитку. У покеру багато різновидів, і кожен знайде собі заняття до душі. Гравці в покер можуть грати в реальному або онлайн-режимі на перевірених покер-румах типу GGpokerOk, Покер матч та iншi.

Спорт

Серед української молоді популярні такі види спорту, як футбол, бойові мистецтва (дзюдо, карате, джиу-джитсу, айкідо), плавання, їзда на велосипеді (а також катання на роликах, скейтбордах, роликах і ін.). Багато хто охоче бере участь у додаткових спортивних заходах, організованих університетами, ходять в спортивні фітнес клуби. І хоча через пандемію більшість спорт клубів закрито, українці підтримують свої тіла в тонусі – виконують тренування онлайн!

Кулінарія

Ось уже кілька років, майже кожен день телеканали транслюють програми, в яких спонукають співгромадян вчитися готувати немов топові шеф-кухарі. Усе починається з кулінарних експериментів, а потім переростає в справжнє хобі. Все більше співвітчизників люблять готувати, а головне – здорову їжу. Здорово і смачно – ось девіз сучасної української кухні.

Рукоділля або handmade

З деяких пір, на щастя, рукоділля знову в моді. У сучасних жінок і чоловіків популярні різні види рукоділля. Тепер – це гордість, ремесло, гідне похвали. Багато людей займаються ручним створенням листівок або навіть фотоальбомів. Також в моді мистецтво декупаж – передовий вид декорування меблів, предметів тощо. З рук досвідченого і обдарованого майстра декупажу виходять відмінні і надзвичайно оригінальні речі. Чоловіки теж можуть знайти себе в рукоділлі, і в цьому немає нічого недоречного.

За матеріалами: Poker-experts.com.ua

Сьогодні, 1 грудня, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на сході України.

У заході взяли участь керівництво Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства та Генерального штабу ЗС України, гості столиці.

До участі у щоденній Церемонії вшанування загиблих Українських захисників в Меморіальному комплексі на території Міністерства оборони України також долучилися Надзвичайні і Повноважні Посли та військові аташе держав-членів НАТО, акредитовані в Україні, а також представники офісу НАТО в Україні

Дзвін Пам’яті пролунав п’ять разів…

Цього дня у 2014 році внаслідок збройної агресії РФ загинув Молодший сержант ПОТАПЕНКО Олександр Олександрович

У 2015 році Солдат МОТИЛЬ Сергій Анатолійович

У 2016 році Сержант ЛУКАШ Олександр Анатолійович

У 2019 році загинули:

Герой України, Полковник СБУ ВОЛОЧАЄВ Денис Олександрович

Герой України, Полковник СБУ КАПЛУНОВ Дмитро Віталійович

Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!

Довідка. Зала пам’яті захисників України створена на вшанування пам’яті військовослужбовців, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, світовий мир та порядок. Її спеціально розташовано таким чином, щоби й військовослужбовці, працівники Міноборони та Генерального штабу, й пересічні громадяни могли зайти до Зали та віддати шану своїм захисникам.

Біля споруди Зали пам’яті облаштовано церемоніальний майданчик із Дзвоном Пам’яті та Стелою, у якій вмонтовано осколки снарядів. Щоденний поминальний ритуал здійснюється ударами дзвону, залежно від кількості загиблих у цей день.

В середині Зали пам’яті, на спеціальних подіумах, розміщено Книги пам’яті з іменами загиблих. Структура Книг побудована за принципом календаря: один розворот — один день, де згадуються всі загиблі у цей день за всі роки.

Попри усю критику, яка останнім часом лунає ледве не з кожної праски, Ірина Венедіктова – одна з небагатьох генеральних прокурорів, яка за шість з половиною років війни зрозуміла важливість прокурорського нагляду у військовій сфері.

Не тільки зрозуміла, але й чимало зробила для нівелювання шкоди, що була завдана цій ділянці прокурорської роботи її попередниками та недолугими особами, які гордо йменували себе «головними військовими прокурорами». А насправді – показали себе повними профанами в організації прокурорської роботи у військовій та оборонній сфері. Могли хіба зарозуміло говорити та тихенько вирішувати шкурні питання.

Проте, не усі болючі проблеми ще вирішені.

З виступу генерального прокурора, присвяченому роботі спецпрокуратур у військовій та оборонній сфері, привернули увагу дуже тривожні цифри: небойові втрати українських військ за 7 місяців – 979 осіб: 276 осіб загинули, з них 44 смерті настало у зоні проведення ООС, та 703 отримали поранення або тілесні ушкодження.

В той же час у результаті бойових дій на Донбасі загинув 21 військовослужбовець та 199 отримали поранення.

Причин небойових втрат багато і вирішувати їх потрібно комплексно. Чимало тут залежить від військового командування, але чимало і від правоохоронних органів.

Хотілось би вкотре привернути увагу на деякі недолугі результати не до кінця продуманих реформ законодавства щодо функцій і повноважень прокуратури.

У даний час склалась ситуація, що в Україні фактично ліквідована щука, яка не давала карасям, себто – військовому командуванню, дрімати. Допоки прокуратуру не було законодавчо позбавлено права проводити у військових частинах перевірки дотримання вимог Статутів, військові прокурори старанно виявляли ті же «позастатутні взаємовідносини» і притягали винних до кримінальної відповідальності.

Це був самий ефективний метод боротьби з «нестатутними», які досить часто приховувались командуванням. За приховування прокурорами притягались до відповідальності і самі командири.

Прокурори проводили перевірки доведення до військових встановлених норм довольства – продовольчого, речового, грошового, медичного та інших. А за результатами виявляли і притягали до відповідальності крадіїв, постачальників неякісного продовольства і майна.

Ті же прокурори проводили перевірки дотримання вимог Статутів щодо поводження із зброєю і боєприпасами. За виявлені порушення ставилось питання про відповідальність військових посадових осіб в разі недбальства, яке могло призвести до порушень правил поводження із зброєю і боєприпасами та загибелі військовослужбовців.

Це усе охоплювалось назвою – загальний нагляд прокуратури. Такого права органи прокуратури позбавлені. Час показав, що це було помилковим рішенням. Його потрібно було залишити хоча би для державних і бюджетних установ, в тому числі і у військових формуваннях.

Із ліквідацією прокурорського нагляду і прокурорських перевірок діяльності військових посадових осіб це питання, начебто, мали б контролювати інші державні структури. Але, на жаль, військова служба правопорядку, яка за назвою мала би усіх порушників військового правопорядку рвати на шматки, щось не дуже квапиться.

По-перше, навкруги усі свої, підпорядковані одному і тому ж керівнику. Відтак, не завжди є бажання виявляти порушення…

По друге, щоб виявляти ті же «нестатутні», треба володіти методиками їх виявлення. Це досить складно, особливо в умовах кругової поруки у військових колективах, а зачасу й відвертого опору командування. Такими методиками володіли у військовій прокуратурі, а офіцерів військової служби правопорядку ніхто цьому не вчить.

Одне зі слабких місць – вкрай поверхове розслідування обставин самогубств військовослужбовців. Досить часто самогубство буває наслідком тих самих «нестатутних» взаємовідносин, так званої дідівщини. А іноді під самогубствоа маскуються випадки вбивства. Про таки випадки багато вже писалось.

Ось свіжий приклад. У районі Станиці-Луганської було виявлено тіло загиблого військовослужбовця, ніби то, по перших доповідях командування, самогубця. Добре, що військові прокурори Луганського гарнізону не стали перекидати розслідування на поліцію, як це часто робилось раніше, а особисто виїхали на місце події. Результатом стало виявлення вбивства військовослужбовця іншим, яке намагались замаскувати під самогубство.

Такі випадки, на жаль, не поодинокі. Більше трьох років громадськість і фахівці військової юстиції закликали керівництво генпрокуратури звернути увагу на цю проблему. Але лише у 2020 році, на сьомому році війни, було прийняте рішення про створення у складі Спеціалізованій прокуратурі об’єднаних сил відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях з питань розслідування причин смертей військовослужбовців у небойовій обстановці.

Краще пізно, ніж ніколи.

А також недостатньої уваги керівництва держави до питання створення повноцінної і ефективної системи військової юстиції. Хоча Володимир Зеленський обіцяв, “налагодження ефективного функціонування військової юстиції” буде одним із пріоритетів його роботи.

Анатолій Маркевич,
спеціально для “Резонансу“

В червні 2019 року в Києві під час круглого столу “Конституційне право людини на охорону здоров’я крізь призму медичної реформи” кандидатом юридичних наук, головою Ради адвокатів Закарпатської області Олексієм Фазекошем була висловлена позиція про те, що правники мають стати на захист медичної галузі, оскільки “ми маємо відвоювати та захистити право громадян на якісні медичні послуги, бо глобальний світ XXI століття готує нам різні сюрпризи, в тому числі, можливо, і у вигляді появи епідемій, наслідки яких можна порівняти з середньовічною чумою“.

Також зараз під час боротьби з коронавірусом чітко видно, як сильно країні не вистачає кваліфікованого медичного персоналу. Натомість, це вже системна проблема, що в Україні спостерігається значний дефіцит медичних кадрів – лише за 2018 рік з галузі охорони здоров’я звільнилися понад 37 тис. працівників, переважно молодих фахівців.

Тому звичайно, що зараз перший пріоритет – боротьба з коронавірусом. Зараз є певна втрата часу з погляду підготовки до пандемії, а отже вкрай важливо налагодити комунікацію із закладами охорони здоров’я на місцях. А другий пріоритет – медична реформа, яку нарешті слід зробити так як треба – щоб реформою залишилися задоволені як пацієнти, так і лікарі усіх рівнів.

10 березня 2020 року у приміщенні Укрінформу (зала 1) о 13:00 відбудеться пресконференція з нагоди висадження шести мільйонів дерев за 24 години та підписання меморандуму про співпрацю між Державним агентством лісових ресурсів України та організаторами Всеукраїнського проєкту “Озеленення України”.

Учасники: Андрій Заблоцький – голова Державного агентства лісових ресурсів України; Олег Бондаренко – голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування; Сергій Гайдайчук – президент CEO Club Ukraine, організатор проєкту “Озеленення України”; Ганна Крисюк – генеральний директор Книги рекордів України, організатор проєкту “Озеленення України”; представник Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

Коротко. Під час пресконференції планується об’єднання двох акцій – проєкту “Озеленення України” та “Відновлюємо ліси разом”. В рамках першої акції по всій країні передбачається висадження одного мільйона дерев за 24 години, а під час другої – п’яти мільйонів дерев. Крім того буде проголошено про висадження алей журналістів, бізнесменів, воїнів АТО, Книги рекордів Украіни, зірок естради, Дипломатичного парку та Парку миру.

Акції будуть проходити 21 березня, до них долучаться понад 20 тисяч волонтерів зі всієї України.

Також учасники заходу підпишуть меморандум про співпрацю між Державним агентством лісових ресурсів України та організаторами Всеукраїнського проєкту “Озеленення України”.

Мета меморандуму – об’єднати зусилля представників державної влади, бізнесу та громадянського суспільства для відновлення українських лісів і озеленення всієї України.

Акредитація учасників та представників ЗМІ за тел.:+380672470630.

Адреса «Укрінформу»: вул. Б. Хмельницького, 8/16 (ст. м. «Театральна»)

Контактний телефон Пресцентру: (044) 299-03-32

Вхід за службовими посвідченнями та картками НСЖУ.

Організатори всеукраїнського проєкту «Озеленення України» продовжують свої активності і в рамках даного проєкту оголосили про проведення церемонії нагородження переможців Всеукраїнського тематичного конкурсу малюнків «Озеленення України»!

В конкурсі, який тривав з 4 по 28 лютого 2020 року, брали участь діти та молодь віком від до 15 років з усіх куточків України.

І ось днями конкурсна комісія проєкту оголосила переможців. Ними стали:

Основною метою та завданням конкурсу було виховання правильних екозберігаючих цінностей, залучення молодого покоління до джерел і процесу творенняукраїнського мистецтва, стимулювання творчого пошуку та ідеї піклування про природу. Тематика малюнків була наступною: Озеленення України; Екологія; Збереження планети; Дерева, парки та алеї; Разом ми врятуємо планету!

Переможці будуть відзначені 6 березня у приміщенні Верховної Ради о 12.00 та нагороджені цінними призами.

Графік церемонії визначено в наступний спосіб: о 10 00 – приїзд до міста Київ, об 11:30 – відвідини Верховної Ради України, потім нагородження переможців, обід, брифінг для преси та екскурсія Верховною Радою України.

Конкурс проводився за підтримки народних депутатів Ірини Верещук та Дмитра Лубінця, а серед співорганізаторів, окрім Національного проєкту “Книга рекордів України” та найуспішнішого бізнес-клубу CEO Club Ukraine, також відзначились Український державний центр позашкільної освіти та Міжнародний Центр Балтійсько-Чорноморських досліджень та консенсусних практик.

Стан безпеки дорожнього руху, показники кількості травмованих і загиблих у ДТП в Україні є невтішними. Про це редакції “Вектор ньюз” повідомила народний депутат України Любов Шпак.

Наша країна за рівнем аварійності поступається більшості країн Європи, окрім Росії, Казахстану та ще кількох країн. Незважаючи на те, що рівень аварійності поступово зменшується, проблема залишається надзвичайно актуальною http://patrol.police.gov.ua/statystyka/. Підвищення безпеки на автодорогах залежить не лише від рівня штрафів за порушення правил дорожнього руху. Необхідно забезпечити відповідну якість автомобільних шляхів, розв’язок, встановити дорожні знаки і підвищити культуру водіїв.

Як голова підкомітету з питань оцінки законопроектів щодо впливу на показники бюджету та відповідності бюджетному законодавству Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, переконана, що посилення безпеки на автошляхах має стати пріоритетом для законодавчої діяльності парламенту, – наголошує парламентарка.

Більшість водіїв з власного досвіду знають, що більшість автодоріг державного значення підтримуються в належному стані, але дороги місцевого значення є аварійнонебезпечними через руйнування дорожнього покриття, відсутність узбіч, розмітки, дорожніх знаків.

“19 жовтня 2019 року, повертаючись з Києва додому, я потрапила в ДТП поблизу Золотоноші в Черкаській області. Обставини цієї пригоди свідчать про те, що необхідно на законодавчому рівні регулювати. Пригода сталася на об’їзній дорозі в темну пору доби пізньою осінню, стояв густий туман. Основний маршрут автодороги був перекритий через капітальний ремонт, натомість об’їзна автодорога не мала належної розмітки, попереджувальних і вказівних знаків. При цьому на шляху була аварійно-небезпечна ділянка – крутий поворот. Зачепивши узбіччя, автомобіль злетів з об’їзного автошляху. На цьому ж самому місці ДТП ставалися як до, так і після пригоди з народним депутатом, при цьому в деяких з них гинули люди. Внаслідок ДТП мені довелося перенести три операції, проходити тривалий курс лікування і реабілітації. Незважаючи на такі життєві обставини, продовжує працювати з документами та нормативними актами з розвитку підприємництва, транспортної інфраструктури, бюджетних процесів, захисту прав підприємців, фінансування освітніх проектів”, – розповіла Любов Шпак про власний досвід.

Одним із пріоритетів законотворчої діяльності вважаю налагодження фінансування будівництва і капітального ремонту доріг місцевого значення, якими щодня користуються люди. Необхідно поглянути на цю проблему прагматично – з економічної точки зору втрати країни від високого рівня аварійності, травмування та загибелі людей, становлять дуже значні суми. У рамках дослідження Traffic Challenge було встановлено, що ціна втраченого життя в Україні щонайменше – 80 тисяч доларів США, а загальні втрати країни внаслідок високого рівня аварійності – близько 500 млн доларів щороку.

Невтішна статистика свідчить про те, що в 2019 році в Україні сталося 160,6 тисячі дорожньо-транспортних пригод (ДТП), з яких понад 26 тисяч – із потерпілими, в яких загинули 3,4 тисячі осіб і було травмовано 32,7 тисяч.

В європейських країнах аналогічна проблема виникла кілька десятиліть тому зі зростанням кількості автомобілів і трафіку. На законодавчому рівні її вирішили запровадженням автоматичної фіксації порушення правил, підвищення взаємної культури водіїв під часу руху, забезпеченням нового рівня облаштування автодоріг, їх розмітки і встановлення дорожніх знаків, облаштування інформаційних табло і зрозумілих водіям вказівників на небезпечних ділянках доріг.

Завдяки ефективній діяльності контррозвідки СБУ минулого року до різних термінів та видів покарання всього було засуджено 90 осіб, зокрема 24 – за державну зраду, 35 – за терористичну діяльність. Про це свідчать підсумки роботи Департаменту контррозвідки за 2019 рік.

Так, на 12 років ув`язнено колишнього працівника МВС України з Полтавщини, який передавав ФСБ РФ інформацію про військові об’єкти, списки мобрезерву й дані про добровольців і волонтерів регіону.

А викритий СБУ працівник держконцерну «Укроборонпром», який збирав відомості про модернізацію та бойові характеристики вітчизняних військових літаків, отримав 9 років тюрми. Загалом же, цього року за матеріалами контррозвідки СБУ розпочато 239 кримінальних проваджень за злочини проти основ національної та громадської безпеки.

Серед них:
– державна зрада (ст. 111 Кримінального кодексу України) – 57;
– шпигунство ( ст. 114 ККУ) – 7;
– посягання на територіальну цілісність та недоторканність України (ст. 110 ККУ) – 4;
– терористична та диверсійна діяльність (ст.ст. 113, 258, 258-3, 258-5, 260, 263 ККУ) – 54.

Також вдалося попередити теракти у різних містах України. Наприклад, до 10 років позбавлення волі засуджено диверсанта, який за завданням так званого МДБ ЛНР готував підрив залізничних колій на Харківщині. А колишній капітан міліції із Запоріжжя, який планував підірвати багатоповерховий житловий будинок та залізничний переїзд, отримав 8 років тюрми. Проведе 5 років за гратами і терорист, який за завданням ФСБ планував вибух на Харківводоканалі.

Триває слідство щодо низки інших викритих агентів спецслужб РФ та квазіреспублік. Продовжує СБУ викривати також шпигунів, які працюють під прикриттям дипломатичних представництв – 6 осіб стали в Україні персонами нон грата. Так, на Львівщині викрито російського консула-радника, який збирав інформацію про стан ЗСУ та готував представників нацменшин для акцій із дискредитації України на міжнародній арені. Важливий напрям роботи контррозвідки – захист військово-економічного та оборонного потенціалу.

За минулий рік у межах контррозвідувального забезпечення військово-технічного співробітництва та експортного контролю розпочато 51 кримінальне провадження, 22 особи засуджено за порушення правил здійснення міжнародних передач. Попереджено незаконне вивезення товарів військового та подвійного призначення на понад 50 мільйонів гривень. Нещодавно СБУ блокувала спробу протиправного переміщення до ЄС двигунів, які використовуються для комплектування бойових бронемашин, що знаходяться на озброєнні ЗСУ.

Також Служба попередила переправлення за кордон, зокрема до РФ, комплектуючих для військової авіації. Крім того СБУ виявила та блокувала корупційні зловживання у сфері військово-технічного співробітництва на загальну суму понад $110 мільйонів. Завдяки діяльності контррозвідки недопущено привласнення майже 750 мільйонів гривень під час виконання державного оборонного замовлення. Загалом у 2019 році СБУ ініціювала проведення 32 перевірок щодо діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, які порушили законодавство у цій сфері. Як наслідок – до бюджету сплачено понад 7 мільйонів гривень штрафних санкцій.

Нагадаємо, що 27 грудня відзначається День контррозвідки СБУ.

Нові часи завжди приносять багато нового. Перелічувати всі новинки дня сьогоднішнього сенсу немає, бо це просто неможливо, але зупинимося на двох явищах чи поняттях, яких раніше й близько не було, та й зараз для багатьох вони залишаються таємницею.

Отож, почнемо з квесту. Що то за один? А це англійське слово quest, яке, серед іншого, означає й пошук пригод. Воно, ніби, і непогано, але ж не тоді, коли йдеться про необхідність вирішувати проблему заміни каналізаційного стояка. Стало цікаво? Зауважу, що така пригода радше чекає на мешканців старих будинків, у яких комунікації вже зношені, бо давно свій ресурс не просто віджили, але й героїчно відпрацювали. Ото втрапити у такий квест мені таки «пощастило».

Початок цієї історії був доволі невеселий — «Сантехнік за 2.50, або За що ми платимо обслуговуючим компаніям». Далі було ще… і не веселіше, і не сумніше, а дивовижніше. Чи, може, комусь уся ця пригода здаватиметься чимось звичайним?

Сантехнічний квест
По обіді в день публікації матеріалу у мене в квартирі зателенькав домофон. Чомусь подумалось, що це панове сантехніки з ЖЕКу (називатиму так і надалі, хоча тепер це ВОП. І це відкриття перше, принаймні, для мене). Але на п’ятий поверх піднявся високий і показний чоловік, який назвався Василем Івановичем і відрекомендувався головним інженером того ж таки ВОП/ЖЕК «Діброва» Шевченківського району столиці (вул. Естонська, 5).

Принагідно хочу зауважити, що тепер, у часи інформаційного буму, приховати щось дуже важко, якщо й узагалі можливо. Тож одразу після закінчення історичного візиту стало відомо, що ніякий це не інженер, бодай і головний, а сам пан начальник на прізвище Губенко.

Отож, пан начальник Василь Іванович Губенко, який намагався відректися від своєї посади й сховатися за посадою підлеглого, дуже активно цікавився, що ж у мене трапилося. Оскільки я вже нікого не викликала й, відповідно, нікого не запрошувала, то так візитеру й доповіла. Але комунальний керівник напросився подивитися на розламану стінку, розбиту сантехніку й пилюку на сухих, хоча й добряче попсованих комунікаціях у шахті/міжквартирному просторі. Побачив він там те саме, що міг би побачити кожен охочий, раз уже діра в капітальній цегляній стіні була виламана й розширена. Тобто пилюку, яка краще за будь-що інше переконливо засвідчувала, що жодних протікань, а тим більше гейзерів тут зроду-віку не було.

Хтось думає, що чиновник визнав помилки своїх підлеглих? І почав шукати спосіб залагодити конфліктну ситуацію? Якраз! Василь Іванович почав переконувати, що Закон України, на який я посилалася (Закон України «Про житлово-комунальні послуги (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 1, ст.1) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2454-VIII від 07.06.2018, ВВР, 2018, № 23, ст.211}: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2189-19), застарів, і взагалі дурниця.

Гей, представники Верховної Ради, Конституційного Суду й інших поважних інституцій, скажіть, чи скасований цей законодавчий документ? Не скасований? Значить, він чинний, дійсний, актуальний, має виконуватися! І що тут незрозумілого?

Але ж, як відомо, закон писаний не для всіх. Отож, молодий і гарний Василь Іванович почав із неабияким запалом і революційним оптимізмом переконувати мене, стару й досвідчену черепаху, що це саме я створюю потоп загальнобудинкового масштабу (добре, що не вселенський), що внутрішньодомові комунікації із стояками каналізації включно мають ремонтувати мешканці, крім того (увага!), саме я маю організувати у своєму будинку ОСББ, взяти на баланс зношені комунікації й зробити ремонт!.. Гарно придумав!

Питаю, як же й коли будуть полагоджені каналізаційний стояк і труби, але у відповідь маю тільки ще одну пропозицію організувати ОСББ. Скажу одразу й чесно — у мене вистачило сили відмовитись від такої «привабливої» пропозиції… Не будемо вдаватися до деталей, але начальник ЖЕКу під прикриттям пішов, сподіваючись, що його інкогніто так і не буде розкрито.

Квест ставав дедалі цікавішим, тобто сантехнічні пригоди тривали. Зрозуміло, що замінити чи бодай полагодити каналізаційний стояк у міжквартирному просторі жінка-інвалід не може, але саме таку пропозицію я одержала від сантехніка Павла, який навіть запропонував мені за дурні гроші придбати у нього якусь пластикову гусінь, не надавши жодник чеків чи будь-яких фінансових документів (каже, купував у знайомих на базарі). Зважаючи на набридливе повторення тужливої саги про зарплату 2,50 на місяць, спілкування втрачало сенс. А неіснуючі сподівання на неіснуючі професійні знання і вміння сантехніка Павла розвіялись, як марево в пустелі… Тим не менше, діра у стіні й практична відсутність зручностей стали неабияким поштовхом до рішучих дій.

Із спантеличеної й відверто стривоженої реакції «фахівців», які мали залагодити створену ними ж проблему, стало зрозуміло, що жоден із цих «майстрів» не знає, як дати раду обладнанню, за яким ніхто із них не слідкував, хоча, за законом, огляд потрібен раз на півроку (та хоч би раз на рік дивилися!). Отож треба шукати майстра, який вміє працювати. А де? І тут (слава соціальним мережам) дівчата в групі порадили хороших майстрів, і вже перший дзвінок був вдалим!

Дивовижа, але майстер Максим одразу побачив немалі проблеми! Чотири детальки й пропозиція жінці-інваліду самій ці детальки кудись прикрутити викликали у майстра повне нерозуміння. Чому? Бо це царина комунальних служб! Бо там, у стояку, справжня катастрофа! Бо заміни потребує увесь стояк, а не шматок на верхньому поверсі!

…Врешті, Максим із напарником Володимиром демонтували все зіпсоване обладнання, придбали необхідні комплектуючі, змонтували новий стояк на рівні нашого поверху. Фіскальні чеки на все придбане обладнання мені дали в руки — детальок було не чотири штучки, а два мішечки. І це були майстри! Ні, не майстри, а Майстри — із великої літери, а може, і всіма великими літерами — МАЙСТРИ. Чому так? Бо працювали із знанням справи, із завзяттям, із бажанням вирішити проблему. Це й було моє друге відкриття. Отож, завдяки людям, які вміють працювати й дорожать своїм добрим іменем і своєю репутацією, проблема вирішена. На жаль, тільки на рівні нашого поверху… На жаль, ЖЕК (чи то пак ВОП) тут ні до чого, бо доклався тільки до створення неприємностей.

Які результати? Небажання Василя Івановича і його сантехнічних товаришів обійшлося мені, інваліду другої групи, у неабиякі гроші. Труби й усілякі інші деталі до стояка й не тільки, санфаянс, а потім іще цегла, розчин, бодай якийсь кахель… На сьогодні вже витрачено 6,5 тисячі гривень, тобто більше двох пенсій. І це ще далеко не фінальна сцена сантехнічного квесту…

Чому не рулює ОСББ
Поза сумнівом, про ОСББ я чула, як і кожен мешканець багатоповерхівок. Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків – звучить розкішно й навіть для декого переконливо. Хіба ж є щось погане в тому, що люди об’єднаються й самі вирішуватимуть, кому, скільки й за що платитимуть? Певно, що поганого нічого немає, але є підводні камені, на які не так важко наскочити. Що ж до мешканців старого житлового фонду, от вони просто живуть у підводних каменях українського комунального господарства, наче рибки в коралових рифах. А відрізняємося від рибок тим, що наші «хрущівки», які вже давно віджили своє, аж ніяк на коралові рифи не схожі — ані краси, ані зручностей, ані умов для життя.

Треба приклад? У нашому під’їзді здебільшого мешкають пенсіонери або ж орендарі. Чи вкладатимуть орендарі грубі (чи будь-які інші) гроші в ремонт чужого житла? Чомусь здається, що матимуть за краще змінити місце оренди. Чи зможуть вкладати гроші в ремонт пенсіонери? Питання здається риторичним… Більше того, навіть коли йшлося про необхідність замінити каналізаційний стояк, зробити це виявилося неможливим, бо пожильці з четвертого поверху відмовилися давати доступ до комунікацій… Оце вам і ОСББ, чи то пак Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків.

А зазирніть наперед. Якщо таке об’єднання буде створене без згоди всіх мешканців, то як будинок буде вирішувати всі господарські й фінансові питаня? Правильно, ніяк не вирішуватиме, бо просто не зможе. Якщо йдеться про нові будинки із сучасними комунікаціями, то це одне, а якщо про житловий фонд 50-х чи 60-х років минулого століття, де всі комунікації давним-давно своє відслужили? Розмови про необхідність оновлення старого житлового фонду все точаться, нові житлові комплекси ростуть, як за помахом чарівної палички, а проблеми старих будинків тільки загострюються. І кінця-краю тим проблемам не видно.

Не хочу наврочити, але ОСББ тут точно не рулює, бо жодних проблем не вирішить, а тільки створить нові, про які ніхто з нас навіть не здогадується. Бачте, ніколи не знаєш, що і хто стукатиме знизу, а вже що постукає у старій «хрущівці»…

Василю Івановичу, дорогенький, ідея створення ОСББ у «хрущівці» напевне не рулює. Принаймні, допоки будинки не будуть впорядковані, а комунікації, причому всі, не будуть оновлені. Про прибирання на сходови клітинах і про впорядкування прибудинкової території можна й зовсім не згадувати — глибока туга…

Хоча до чого тут окремий начальник окремого ЖЕКу? Проблема ж бо набагато ширша.

Наталія Коваль, спеціально для Vector News

P.S. Оскільки особисто я робити ремонт у санвузлі не планувала й міняти загальнобудинковий каналізаційний стояк чи навіть його частину не розраховувала, то буду змушена шукати правди й підтримки деінде, якщо комунальні служби, наробивши лиха, вмивають руки. І я тих пригод не шукала — організатор сантехнічного квесту ЖЕК «Діброва» Шевченківського району столиці (вул. Естонська, 5). Хтось пограється із ними ще й в ОСББ?