Категорія: Суспільство

Через зростаючу інфляцію і постійне зростання цін на продукти і житлово-комунальне господарство українці буквально зводять кінці з кінцями, при цьому державні борги та транші МВФ населення оплачуються також зі свого гаманця. Про це 7 квітня повідомляв портал РІА НОВИНИ УКРАЇНА.

Як повідомляє український портал, колосальні заборгованості зафіксовані практично в кожній сфері.

Борги по ЖКГ
Борги за житлово-комунальні послуги б’ють рекорди. За даними Державної служби статистики, українці заборгували за послуги ЖКГ 40,6 мільярдів гривень. За останній місяць зимового періоду населення України сплатило за житлово-комунальні послуги 10,3 млрд грн, що становить 75,3% нарахованих за цей період сум. За поставки електроенергії – відповідно 3 мільярди гривень і 111,5% (за рахунок погашення боргу попередніх періодів).

Однак, за словами влади, на цьому борги не закінчуються. У зв’язку з тим, що ціни на послуги ЖКГ будуть тільки дорожчати, а доходи громадян навряд чи стануть вище, нові заборгованості просто неминучі. Разом з тим, Міністерство юстиції України має намір впровадити систему арешту рахунків боржників з метою автоматизації збору і примусового стягнення боргів.

Кредити
Населення країни має також проблему із заборгованостями перед банками та іншими фінансовими організаціями. За даними Нацбанку, сьогодні загальна сума непогашених позик становить понад 3 мільярди доларів США. Фінансисти припускають, що це пов’язано як з відходом банків від іпотечного кредитування, так і зниженням купівельної спроможності громадян. Більш того, вони не заперечують, що стрімке зростання кількості непогашених позик може бути пов’язаний з тим, що українці захоплюються азартними іграми. Думка фінансистів розділили представники інформаційного сайту Casino Guru, які підтвердили, що громадян України часто можна помітити на ігрових порталах. «Дивно, але більшість грають на реальні гроші. Не виключено, що на гроші, взяті в кредит», – повідомили вони.

Аліменти
Вже з лютого в країні в силу вступив закон, який посилює відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Українські ЗМІ передають вельми невтішні цифри. Так, за повідомленням телеканалу Еспресо, на даний момент в Україні налічується понад 3 мільйони дітей, що живуть у неповних сім’ях. Стало відомо, що новий закон обмежить боржників в управлінні автомобілем, використанні зброї і навіть накладе заборону на полювання. Крім цього, боржника можуть примусити до громадських робіт. Сьогодні аліменти не платять понад 85 000 українців.

З 2015 року Київстар інвестував понад 14 млрд грн у розвиток в Україні нових технологій зв’язку і має наміри зміцнювати свою присутність у цій галузі. У планах компанії – встановлення понад 600 додаткових базових станцій протягом 2018 року, для розширення території покриття 4G на більшій частині України, у тому числі – сільській місцевості.

Київстар високо оцінює потенціал розвитку 4G в Україні і вважає, що доступ до нових технологій зв’язку став можливим завдяки успішному, прозорому тендеру на частоти, який проходив у повній відповідності з українським законодавством.

Петро Чернишов, президент Київстар: «Протягом усього періоду підготовки і проведення тендерів на частоти для 4G ми бачили злагоджену роботу усіх інститутів державної влади, регулятора, уряду для того, щоб ця подія відбулася. Я переконаний, що тендер було проведено чесно, професійно і відкрито. Ми дуже вдячні за підтримку з боку влади, зокрема Президента України. Я шкодую щодо своїх попередніх коментарів, у мене не було жодних намірів піддавати критиці тендерний процес».

Київрада підтримала проект рішення, який захистить від забудови зону Собаче Гирло. Ініціатором документу виступила депутат «Батьківщини» Тетяна Меліхова у співавторстві з колегами.

Про це повідомляє прес-служба Київської міської «Батьківщини».

«Уявити не можу, що на березі затоки Дніпра «Собаче Гирло», де ростуть червонокнижні та зеленокнижні рослини, могли б звести житловий, соціально-побутовий, торговельно-розважальний, готельно-офісний, спортивно-оздоровчий комплекс», – сказала Тетяна Меліхова, подякувавши депутатському корпусу за підтримку проекту рішення.

За її словами, є надія, що підготовлений документ не дасть забудовнику жодного шансу повернути собі земельну ділянку.

Нагадаємо, що кияни боролися проти забудови берегу Дніпра з моменту надання забудовнику даної земельної ділянки на скандально відомій сесії Київради – 1 жовтня 2007 року.

Київрада до сьогодні двічі приймала різні рішення на захист цієї зеленої зони на вул. Прирічній. Проте забудовник подав до суду і виграв справу.

Депутатський корпус Київради підтримав проект звернення Київської міської ради до Президента України щодо оголошення 2018 «Роком утвердження державної мови». Автор документу – голова фракції «ВО «Батьківщина» в Київраді Володимир Бондаренко.

Як інформує прес-служба Київської міської «Батьківщини», 86 депутатів Київради проголосували «за» звернення.

Володимир Бондаренко стверджує в документі, що оголошення 2018 «Роком утвердження державної мови» матиме важливе значення для розвитку національної свідомості та сприятиме розширенню вживання української мови в усіх сферах суспільного життя.

У тексті звернення ідеться про те, що «важливо зберегти народ, свою територію, кордони, суверенітет і мову як ідентифікацію нації та засіб спілкування і порозуміння».

«Духовне відродження нації не може відбутися без укріплення законних позицій державної мови, без її розвитку. Немає мови – немає народу», – переконаний Володимир Бондаренко.

«Україні терміново потрібна програма масового навчання іноземним мовам для своїх громадян, якщо ми хочемо стати повноцінними членами європейського суспільства» – Директор Урядового Офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Кожен українець матиме змогу безкоштовно вивчати англійську мову. В Україні стартувала кампанія з масового вивчення іноземної мови для усіх громадян держави “Україна заговорить англійською!” на платформі «Lingva.Skills» (www.lingva.ua).

Наразі рівень володіння іноземними мовами серед українців критично низький. Усього близько 7% наших співгромадян вільно спілкується англійською мовою, на відміну від, як мінімум 50% людей, що володіють англійською у країнах ЄС, а у Скандинавських країнах цей показник сягає 80-90%.

«Після набуття безвізу та підписання угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, питання створення можливості вивчення українцями іноземних мов, в першу чергу, англійської, є одним з пріоритетних завдань Уряду, – заявила Директор Урядового Офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. – Ми спільно із Асоціацією інноваційної та цифрової освіти, надаємо для всіх українців можливість оволодіти англійською мовою за допомогою онлайн-платформи «Lingva.Skills» (www.lingva.ua). І тепер кожний громадянин України має можливість навчатись знаходячись у будь-якому місці, у будь-який час та безкоштовно для всіх соціальних категорій та бюджетних організацій: вчителів та лікарів, ВПО-осіб та учасників АТО, державних службовців та громадських організацій, школярів та студентів тощо».

У свою чергу, Голова Асоціації інноваційної та цифрової освіти Станіслав Куценко, сказав: «Наразі питання оволодіння іноземними мовами громадянами є актуальним питанням не тільки для України, а й для багатьох країн також, оскільки світ рухається у бік глобалізації, стає мобільнішим, людям необхідно постійно спілкуватись один з одним. Аналізуючи провідні технології навчання іноземним мовам, ми побачили, що в світі наразі не існує єдиної ефективної освітньої системи. Інакше такої гострої проблеми навчання іноземним мовам вже б не існувало. Саме тому ми прийняли рішення розробити власну систему і, як показав перший рік навчання, вона є ефективною. Ми маємо вже майже тисячу перших випускників, які показують достойні результати спілкування англійською мовою, а загалом користувачі вже виконали понад 25 мільйонів вправ на онлайн-платформі Lingva.Skills». Потенціал навчальної платформи становить близько 10 млн осіб.

Надалі ми плануємо запровадити змішане навчання (blended learning). Маємо базу вчителів по усій країні, які готові забезпечити офлайн-компонент навчання. Таким чином кампанія з вивчення англійської зможе охопити всіх українців».

«Володіння іноземними мовами дає не тільки можливість вільного спілкування та особистісного росту для кожної людини, а і дозволяє отримати цікаву та престижну роботу, оскільки майже всі топові посади потребують знання іноземної мови: як у бізнес-секторі так і на державній службі. Тому ми постійно готуємо для українців ще більше можливостей. Зокрема, найближчим часом на «Lingva.Skills» можна буде вивчати німецьку мову, що буде досить символічно, оскільки цей рік в Україні оголошено Роком німецької мови», – підсумував автор Соціального проекту вивчення іноземних мов «Lingva.Skills» (www.lingva.ua) Віталій Зубков.

Скористатись можливістю вивчити іноземну мову на платформі lingva.ua може практично кожен українець, який має електронну пошту, інтернет, комп’ютер чи смартфон.

Окрім того, розробкою українців уже зацікавились уряди Казахстану, Азербайджану та Грузії, які б теж хотіли запровадити таку систему вивчення англійської для своїх громадян. Наочно побачити принцип ефективного підходу до вивчення іноземних мов можна тут: https://goo.gl/PqHC6e

Довідка:
У світі глобалізації знання іноземних мов стає чи не ключовим навиком для будь-якої людини, тому володіння хоча би однією з них є не розкішшю, а необхідністю. У країнах ЄС багато років діє програма для своїх громадян: рідна мова + одна іноземна, а з 2002 року: рідна мова + дві іноземні мови. У цьому аспекті Україна «пасе задніх». За даними British Council тільки 7% українців вільно володіють англійською мовою, у той же час у країнах ЄС цей показник становить в середньому 50%, а серед країн-лідерів (Скандинавські країни) – 70%. Щодо інших іноземних мов – ситуація в Україні ще гірша.
Наразі Україна вже досить багато зробила щодо політичної, юридичної та економічної інтеграції до європейського та світового співтовариства, але попереду найскладніша інтеграція – ментальна, яка починається з того, що українці повинні розмовляти із світом однією мовою! І цю проблему треба вирішувати негайно.
Саме для цього торік Асоціація інноваційної та цифрової освіти України створила Соціальний проект з вивчення іноземних мов «Lingva.Skills» (www.lingva.ua), який за рік існування отримав понад 2,5 мільйони бажаючих вивчати англійську мову, ставши наймасовішім освітнім проектом в Україні. Найближчим часом, окрім англійської, можна буде вивчати німецьку та інші іноземні мови. Наразі спільно з Урядом планується запуск даного проекту на всю країну.

Автор цих рядків, секретар НСЖУ, з подивом дізнався, що він є спецкором… «ВСЕ новости» (VSEnovosti) й навіть можна сказати – постійним дописувачем згаданого російськомовного сайту.

Щонайменше дві ексклюзивні статті, створені для Міжнародної інформаційної агенції «Вектор ньюз» і вміщені 8 й 9 серпня цього року на її сайті vnews.agency, швидко з’явилися на якомусь електронному ресурсі «горячих новостей Украины» «ВСЕ новости» – без жодних обов’язкових посилань на джерело інформації. Більш того, у запозичених текстах брутально замінено слова «Вектор ньюз» – на назву сайту-крадія.

Так вчинено, зокрема, в статтях «Будущее обновленной Донетчины – в едином украинском пространстве» і «Совершенно секретная» кровавая бойня Кремля: оперативный приказ № 00447».

Збирачі «гарячих новин», певно, розуміють, що вчиняють вони, м’яко кажучи, негарно, отож і завбачливо не вказують жодних своїх контактів. Вони не звертають уваги на те, що всі права МІА «Вектор ньюз» застережено і що використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті агенції, дозволено лише за умови прямого посилання на сайт. «При копіюванні матеріалів для інтернет-видань – наголошує «Вектор ньюз» – обов’язкова наявність прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання. Посилання повинно бути розміщене в незалежності від повного чи часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) повинно бути розміщено у підзаголовку або у першому абзаці матеріалу».

Мабуть, автор цієї замітки – не перший і не єдиний, хто неждано-негадано став «спецкором» чийогось медійного ресурсу. У час розв’язаної московським Кремлем інформаційної війни, як, власне, і будь-коли, вважаю, неприпустимо залишати без реагування громадськості (і не лише її) обурливі, хамські спроби ошукувати читачів і пошити в дурні авторів статей, чию репутацію спритники намагаються заплямувати фальшивою «співпрацею» зі злодійкуватим сайтом.

Сергій Шевченко, секретар НСЖУ

Фото автора

Сьогодні не вилаяти медицину вважається мало не поганим тоном, причому лають і галузь загалом, і медичні заклади, і окремі відділення цих закладів, і лікарів, і медсестер, і навіть молодший медичний персонал. Та лай чи не лай, а обійтися без поліклінік і лікарень навряд чи виходить — як кажуть, усі під Богом ходимо, тож рано чи пізно доводиться звертатися по допомогу.

Чи пологи, чи якесь хірургічне втручання, чи важка застуда, чи проблеми із слухом чи зором, чи онкологічне захворювання, але, так чи інакше, справу з лікарнями доводиться мати кожному. Звісно, задоволеними залишаються не всі. І якщо раніше невдоволення висловлювалося в офіційних скаргах до різних інстанцій, то тепер вихлюпується на сторінки ЗМІ, в інтернет, у соціальні мережі.

Останнім часом хвилі невдоволення медичними закладами, особливло державними, стають дедалі частішими — то один заклад потрапляє під нищівну критику, то інший. Не стала винятком і столична Олександрівська лікарня (колишня Жовтнева), заснована ще в 1875 році й названа на честь цесаревича Олександра, майбутнього імператора Олександра III. Цей медичний заклад іще тоді вважався третьою за розміром терапевтичною клінікою Російської імперії, та й залишається однією з найбільших, принаймні, у столиці, тож її традиції налічують мало не півтора століття. Сьогоднішня лікарня — це, станом на 2016 рік, 1225 ліжок і 53 служби, а також десять центрів, на базі яких працюють кафедри Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і кафедри Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Але хоч би хто тут не працював, невдоволені пацієнти однак є. Одна з таких обурених пацієнток, Наталія Лебідь, навіть висловила 21 березня свої враження на сторінках видання «Україна молода». Наскільки об’єктивні ці претензії? Чи справді лікарня так уже сильно завинила перед своєю пацієнткою, що вона вирішила знеславити медичний заклад?

На очі широкому загалу винесена історія лікування жовчнокам’яної хвороби. Але ж цікаво спостерігати, що пише в матеріалі сама невдоволена жіночка. Найперше, що примушує замислитись і почати сумніватися в добросовісності, — це помилка в заголовку критичної статті, причому помилка в найменуванні медичного закладу. Ну, чесне слово, хоч би правильно називали об’єкт «наїзду». Дуже цікавою здається й скарга на неправильну діагностику, а відтак і неправильне лікування, у якійсь приватній клініці, що спричинило до погіршення стану здоров’я аж до загрозливого. Причому тут же кидається у вічі, що ота сама приватна клініка навіть не названа, хоча саме вона й мала б бути об’єктом критики.

Якщо ж перейти до самого захворювання, тобто до жовчнокам’яної хвороби, то тут треба зважати, що достеменно її патогогенез і дотепер точно не встановлений, але добре відомо, що спричиняється захворювання порушенням метаболічних процесів холестерину й білірубіну. Лікарі зауважують, що спровокувати розвиток і загострення хвороби можуть надмірна вага, вживання жирної або смаженої їжі й нездорове харчування взагалі, а також нестача фізичної активності. Сьогодні вже відомо, що хвороба часто розвивається у прихильниць дієт для схуднення, оскільки це завжди є стресом для організму, а голодування завжди спричиняє високий рівень холестерину. Тож у переважній кількості випадків людина сама підштовхує розвиток чи загострення жовчнокам’яної хвороби. На жаль, сучасне життя сприяє тому, що люди дедалі частіше їдять на ходу і здебільшого ведуть малорухливий спосіб життя, що, власне, і закінчується проблемами із здоров’ям. Цікаво б довідатись, чи пані авторка критичного матеріалу завжди дотримувалася здорового способу життя, включаючи достатню фізичну активність і дійсно правильно харчувалася й чи не спричинила проблеми своїми ж неправильними діями?

Критикуючи Олександрівську лікарню, хвора скаржиться на обстеження у військовому шпиталі на Госпітальній, 18. Йдеться про ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію. Але ж військовий шпиталь — це окремий медичний заклад, на який Олександрівська лікарня і її керівництво зовсім ніяк не впливають. Що ж до причин обстеження саме там, то не така уже й таємниця, що у військових госпіталях обладнання зазвичай завжди було кращим, аніж у цивільних державних клініках. І у госпіталі, у тому числі й Київському, обстежують не тільки своїх хворих, але й тих, які приходять з інших медичних установ. Проте жодного впливу на будь-яку цінову політику чи на будь-які інші порядки, заведені у військових медичних закладах, ані лікарі, ані керівництво Олександрівської лікарні не мають.

І ось тут уже виникає питання до журналіста Наталі Лебідь, яка достеменно знає, що такою навіть не підтасовкою, а просто підстановкою фактів можна без особливих зусиль створити негативне враження про зовсім інший об’єкт. У нашому випадку журналіст згадала в заголовку Олександрівську лікарню (щоправда, у назві матеріалу допустилася прикрої помилки), а шпетити почала невідому читачеві приватну клініку й Київський військовий госпіталь. Але ж відомо, що більшість пересічних читачів зосередиться саме на згаданій у заголовку назві, і увесь негатив так чи інакше зачепить вказану установу. Як кажуть у народі, чи він украв, чи у нього вкрали, але ж щось там таки було. На жаль, розлога й публічна письмова скарга дуже нагадує організований і навіть замовлений виступ, хоча напевне цього стведжувати й не можна.

Якщо ж говорити про закиди щодо вартості обстежень, то цю вартість встановлюють на рівні кожного медичного закладу, а не централізовано. На цінову політику будь-якої медичної установи Олександрівська лікарня впливати не може — тут і думати особливо нічого. Чого ж не поспитати саме у військовому госпіталі про принципи ціноутворення на їхні ж медичні послуги? Для чого вводити в оману читачів видання й користувачів інтернету? Тут чомусь негайно виникає нехороша думка, що «це жу-жу неспроста» — десь із півроку тому на схожі звинувачення відповідала ще одна добре знана київська лікарня. У чому ж річ? Комусь не дають спокою величезні території, які можуть бути використані під дорогу забудову, але зайняті муніципальними лікарнями? Починається перевірка можливості «віджиму» дуже дорогої землі в центрі міста? Комусь потрібні керівні посади в закладах столичної медицини? Невже знову йдеться про замовні матеріали на догоду комусь поки що невідомому?

Також багато скарг пані Лебідь було спрямовано на роботу середнього й молодшого медичного персоналу. Чому так стається, що хворі не одержують необхідної допомоги, якщо йдеться не про медичні, а про звичайні побутові послуги? Справа в неуважності сестер і санітарок чи річ все-таки в чомусь іншому? Чи все ж колишня пацієнка перебільшує? Не секрет же, що хворі люди, які погано себе почувають, часто сприймають ситуацію надміру емоційно. Окрім того, не варто забувати й таку «деталь», що більшість процедур, і вже тим більше ін’єкцій, виконуються не будь-коли й не за особистим бажанням медсестри, а в певний час, який визначається схемою лікування й іншими медичними потребами.

Окрім іншого, пані Лебідь говорила, що хворі змушені давати персоналу хабарі, мало не звинуватила в корупції, нехай і в побутовій. Звісно, якщо таке й трапляється, то це аж ніяк не прикрашає будь-якого медичного прцівника. Але ж відомо, що всякі хабарі, причому зовсім незалежно від розміру, можливі тільки тоді, коли їх дають. І навіть законодавство визначає при хабарництві відповідальність обох сторін. Тобто відповідати має не тільки той, хто бере, але й той, хто дає. Чи забули? Пані авторка погано вивчила законодавчу базу?

Щодо придбаних пацієнткою ліків, то тут можна сказати тільки одне — стан медичної галузі справді не найкращий, а безкоштовних ліків справді не вистачає, причому геть усюди. Чи винна в цьому Олександрівська чи будь-яка інша лікарня, а чи слід уже звикнути, що епоха безкоштовної медицини й безкоштовних медичних послуг давно минула? Мабуть, реформа медицини справді на часі. Але дуже важливо, щоб участь у цій реформі брали не тільки фахівці медичної галузі, але й громадськість, яка, власне, і користується цими послугами. Відомо, що реформою передбачена реімбурсація, тобто відшкодування вартості ліків. Щоправда, поки це стосується тільки небагатьох категорій хворих. До речі, справді безкоштовне лікування запроваджене в дуже небагатьох країнах світу, та й то тільки в тих, де високі показники ВВП на душу населення й зовсім інша ментальність, причому зазвичай це невеликі країни. Якщо ж брати за взірець навіть медицину в тих же Німеччині, Ізраїлі чи США, то, коли йдеться про поклініки й лікарні, доводиться і чекати, і платити…

Звісно, сьогодні великі надії покладаються на медичну реформу, яка вже анонсована Міністерством охорони здоров’я України, але ж її успішність залежатиме не тільки від чиновників від медицини і лікарів. Кожна реформа, а надто така, яка безпосередньо торкається всього населення, залежить від кожної людини, а також від критики. Та дуже важливо, щоб ця критика була об’єктивною, справедливою й конструктивною — тільки тоді вона зможе придатися для позитивних змін. Якщо ж замість виважених висловлювань і перевірених фактів журналісти на кшалт пані Наталі Лебідь знервовано подаватимуть тендеційні точки зору, то до справжніх реформ і до високого рівня медицини відстань так і залишиться такою далекою, як до неба рачки.

Цікаво, що враження хворих від роботи Олександрівської лікарні зовсім різні й часто зовсім не схожі на тенденційні заяви розлюченої пані.

Колишній пацієнт хірургічного відділення Олександрівської лікарні пан Сергій Михальченко, який має 52 роки, поділився своїми враженями від нещодавнього перебування й лікування в цьому медичному закладі:

— Недавно мені довелося звернутися до Олександрівської лікарні, щоб видалити варикозні вузли на ногах. Хірургічне втручання було плановим, тому, звісно, довелося сплатити певні кошти до лікарняної каси й придбати деякі ліки, яких лікарня просто не одержує. Мені цілком зрозуміло, що сучасне життя важке не тільки для нас, пересічних громадян, але й для медицини як галузі. Та медичний персонал робить усе можливе, щоб надавати людям потрібну допомогу. Операція була цілком успішною. Пооперційний період я також знаходився в лікарняній палаті. Щодо роботи молодшого й середнього медичного персоналу, то жодних зауважень я не маю, бо не тільки лікарі, але й медичні сестри, і санітарки працювали на совість, були не тільки компетентними, але й доброзичливими — усі призначення лікаря виконувалися вчасно і якісно, палата прибиралася, як це й має бути. Якщо говорити про лікарняне харчування, то воно було не тільки достатнім, але й доволі непоганим, на що я навіть і не спродівався, тому був приємно вражений. Звісно, перебування в медичному закладі відрізняється від курортного відпочинку, але Олександрівська лікарня, на мою думку, надає високий рівень медичних послуг навіть у цей і для країни загалом, і для медицини зокрема непростий час. Після виписки з лікарні мені ще кілька разів довелося сюди приїздити для перев’язок, оглядів і консультацій, із чим проблем також не виникало жодного разу. Якщо ж лікар, який робив операцію, був зайнятий і не міг приділити мені уваги, то потрібну консультацію надавали інші лікарі, які також були й допрозичливими, і уважними, і цілком професійними.

Така ось правда й про Олександрівську лікарню, і про медицину загалом.

Іван Правдін

Панахида за жертвами Великого терору, що традиційно справляється в Києві, цьогоріч розпочнеться 27 жовтня о 18:00 біля пам’ятника Лесеві Курбасу (на перетині вулиць Прорізної і Пушкінської), – повідомили «Вектор ньюз» правозахисник Василь Овсієнко і голова Міжнародного об’єднання «Соловецьке братство» Георгій Лук’янчук.

Публічний захід має на меті нагадати суспільству, що 1937 року в СРСР з волі комуністичної влади розпочався Великий терор – масові політичні репресії проти «антирадянських елементів», зазначають організатори панахиди. Передбачається, що подія в столиці приверне увагу суспільства й до акції «Рік жертв Великого терору», яку інфрмагенція «Вектор ньюз» започаткувала у вересні 2016-го в партнерстві з благодійним фондом «Журналістська ініціатива».

На панахиду й жалобний мітинг люди зазвичай приходять зі свічками, квітами, портретами репресованих. У 2007-му на такому мітингу вшанував пам’ять жертв Великого терору й Президент України. Організатори нагадують, що під час кривавої кампанії 1937 року тільки впродовж п’яти діб – 27 жовтня, 1–4 листопада – в урочищі Сандармох на півдні Карелії розстріляно 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, з них майже три сотні – сини й доньки України. Це підтверджують віднайдені архівні документи репресивних органів СРСР. Загалом же в урочищі страчено щонайменше 6 тисяч осіб, за іншими підрахунками – на кілька тисяч більше…

Оновлений «Український список Сандармоху» нині публікує «Вектор ньюз» як спецпроект «Рік жертв Великого терору». Завдяки роботі дослідників останніми роками до багатьох знаних імен українців, розстріляних в урочищі Сандармох (Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Валер’ян Поліщук, Антін Крушельницький…), додано ще – письменник-авангардист Григорій Вакар, студент Григорій Марченко та десятки інших. «Пом’янемо всі відомі нам імена убієнних», – обіцяють організатори меморіального заходу.

Сергій Шевченко

Насичену програму перебування в Україні для делегації Всекитайської асоціації журналістів організувала Національна спілка журналістів України.

Зокрема, китайські журналісти відвідали офіс НСЖУ, ДП «Укрпатент», редакції медіа у Києві, підприємства АПК на Харківщині. Сьогодні делегація зустрічається з керівництвом Держкомтелерадіо та Національного радіо. Керівник делегації Лю Вей – заступник головного редактора газети Гуанмін Дейлі з Пекіна. Ця газета видається щоденним накладом 820 тисяч примірників, має 35 мільйонів унікальних відвідувачів сайту. У складі делегації Кунлі Ванг – керівник бюро інформагентства «Сіньхуа» в провінції Цзілінь, Гуо Мінгхань – заступник головного редактора ТРК провінції Ляонін, Тонг Деджун – керівник on-line медіа провінції Цзілінь (www.chinajilin.com.cn), Є Дешанг – генеральний секретар журналістської асоціації провінції Фуцзянь, Джанг Цінь – співробітник європейського відділення департаменту міжнародних зв’язків Всекитайської асоціації журналістів.

З китайською делегацією зустрілися перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко, доцент кафедри медіакомунікацій та комунікативних технологій Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Анатолій Яковець, член правління Київської журналістської організації і представник наглядової ради ВБФ «Журналістська ініціатива», письменник Сергій Шевченко.

Усі члени делегації вперше в Україні і, як самі сказали, мало знають про український медіаринок. Отже, на початку зустрічі за круглим столом у конференц-залі НСЖУ Сергій Томіленко і Анатолій Яковець знайомили гостей зі структурою українських медіа і громадських журналістських організацій. Говорили й про виклики, що стоять перед українськими журналістами. Так, Анатолій Яковець, який під час свого перебування в Китаї був вражений потужним телевізійним простором і потужною державною телевізійною концепцією, говорив про те , як в Україні з трьох колишніх державних телеканалів два перетворилися на приватні «1+1» та Інтер. І тільки на УТ-1 частково залишається державним, поділивши години мовлення з приватною «Ерою». Доводиться констатувати, зазначив Анатолій Яковець, що й велика кількість з 10 тисяч офіційно зареєстрованих в Україні друкованих видань також належать приватним медіагрупам.

Схоже, китайці не дуже сприймають, як це може бути, щоб основна частка медіа належала не державі. А от до того, що з пакетів кабельних мереж в Україні виключено російські канали, їм зрозуміло. Зокрема, керівник китайської делегації Лю Вей добре обізнаний з подіями, що у нас відбуваються. Він говорить про те, що в його країні однозначно підтримують український суверенітет, незалежність нашої держави.

Привернули увагу гостей дві виставки, розташовані в будинку НСЖУ. Це експозиція знакових газет за часи української Незалежності, а також фотовиставка, присвячена участі наших журналістів в подіях Євромайдану і в зоні АТО. Вони жваво цікавилися, які видання в Україні мають високі рейтинги і сьогодні, були зворушені сміливістю та самовідданістю українських журналістів, які нехтують власною безпекою задля інформації з виру подій.

Розповів Сергій Томіленко, як НСЖУ забезпечує працюючих у зоні конфлікту журналістів касками і бронежилетами , проводить для них тренінги з питань фізичної безпеки, а також з питань висвітлення подій у місцях воєнного конфлікту. Принагідно українці запитали, як відбувається професійне навчання китайських журналістів, які вже працюють в редакціях? “У нас є багато різних варіантів підвищення кваліфікації для працюючих журналістів, – сказав Лю Вей. – Певний клас працівників має щорічно проходити курси підвищення кваліфікації, для певних категорій це можуть бути періодичні семінари і тренінги”. Такі навчання Всекитайська асоціація журналістів може організовувати власними силами або може звернутися з проханням провести заняття до університетів, наприклад, до Пекінського чи Цзілінь. Тоді формується група і направляється до вишу, з яким домовлено про співпрацю. Заняття, влаштовані Всекитайською асоціацією журналістів, проводяться безплатно. А от заняття в університетах вже будуть платними.

Продовжив тему роботи українських журналістів у гарячих точках Сергій Шевченко – організатор фотовиставки, що так зацікавила китайських колег. Він говорив про репресивні заходи минулої влади, про загиблих та поранених журналістів на столичному Майдані, на неоголошеній війні на Донбасі. Торкнувшись теми діяльності ВБФ «Журналістська ініціатива», розповів, зокрема, про співпрацю з міжнародним інформаційним агентством «Vector news», що, до речі, має на своєму ресурсі окрему сторінку китайською мовою. На завершення Сергій Шевченко наголосив: “Нині в Україні журналісти можуть вільно висловлювати свої думки. І всі ми віримо, що й на окупованих нині територіях також невдовзі запанує вільне слово”.

Своєю чергою членів китайської делегації цікавило, які новини стосовно Китаю подають українські ЗМІ. І отримали відповідь: “Від тем політики, економіки, інновацій до подій культурного життя в Китаї – все це присутнє на наших центральних телеканалах, в друкованих ЗМІ. Постійна тема в українських медіа – про Китайський шовковий шлях”.

За інформацією колег з Всекитайської асоціації журналістів, за кілька місяців у Києві відкриється бюро головного медіа КНР – газети «Женьмінь жибао».

Візит делегації Всекитайської асоціації журналістів до України відбувається у рамках багаторічної співпраці Асоціації та НСЖУ.

Джерело

20 березня 2016 року особлива дата: саме в цей день було прийняте рішення провести унікальний в своєму роді захід, спрямований на популяризацію автомобільної культури України! Це день весняного рівнодення, і саме з цього часу у багатьох народів світу починається Новий рік! Автомобільна федерація України та Національна Автомобільна Ліга “Золоте кермо України” раді повідомити, що у автомобілістів також настає Новий рік з новими проектами, а саме…

26 березня 2016 року, завдяки зусиллям нового керівництва ФАУ, відбудеться Офіційна церемонія нагородження переможців та призерів Чемпіонатів та Кубків України з автомобільного спорту 2014-2015 років, про яку розповів Микола Шредер, голова Комісії автомобільного спорту ФАУ. Потім естафету прийняв Вадим Навроцький, який запросив усіх присутніх відвідати великий технічний фестиваль OLDCARLAND, котрий пройде з 22 по 24 квітня на території Державного музею авіації. А в цей час натхненник фестивалю Павло Лозовенко дав інтерв’ю на імпровізованій експозиції автомобілів при вході в ресторан Mille Miglia.

Роман Щипков розповів про плани на 2016 рік агентства автомобільних подій «Золоте Кермо України», зокрема представив унікальний проект «Зіркове Ралі», учасники якого 14 липня одночасно стартують з різних міст України, а фінішують в Одесі! Українські автомобілісти у 1913 році вже брали участь у так званому «Зірковому пробігу». Друге в історії України “Зіркове ралі” приурочене до 125-річчя появи першого автомобіля. Саме в Одесі журналіст і видавець Василь Навроцький у 1891 році зареєстрував перший автомобіль, натомість в Москві авто з’явилося лише через п’ять років.

Також Роман Щипков у своєму виступі зазначив унікальність ефективного співробітництва фестивалю OLDCARLAND і найбільшого комунального підприємства в Україні у сфері пасажиро перевезень КП “Київпастранс” – старт спільного проекту “Виграй квиток на фестиваль”!

Сюрпризом для багатьох став виступ Тетяни Жук, котра презентувала гостям проект Ladies Ride, як унікальну для України об’єднуючу платформу для дівчат, які беруть участь в автомобільних перегонах з метою здобуття більш високих результатів. Ціллю команди є участь у міжнародному автомобільному ралі в Марокко Rallye Aicha des Gazelles 2017!

Фінальним акордом прозвучав виступ п’ятиразового чемпіона України з авторалі в абсолютному заліку Василя Ростоцького з презентацією грандіозного свята «Фестиваль Швидкості – Україна». Цю масштабну подію заплановано на осінь 2016 року, яка буде приурочена до 25-річчя українського автомобільного спорту!

Організатори та учасники прес-паті висловлюють подяку всім представникам ЗМІ, які долучилися до участі в цьому заході, а також відзначають активних учасників автомобільного руху України – пілота Lancia Delta Integrale Сергія Чекана, Леоніда Косянчука, Сергія Мостового та Ганну Бондар. Святкову атмосферу заходу створила команда ресторану Mille Miglia, а крапку на офіційній частині поставив шеф кухар Fabrizio Righetti, підписавши меморандум про подальше партнерство з організаторами і побажавши всім гостям “”Bon appetite”!

За матеріалами прес-служби ФАУ та Агентства “Золоте кермо України”