Устна аргументація 5 листопада щодо тарифів Трампа підняла значні питання про президентські повноваження відповідно до Закону про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA). Судді висловили скептицизм щодо широких повноважень, які стверджував президент Дональд Трамп, при цьому оскаржувачі, здається, мали перевагу. Проте роздільне рішення все ще може призвести до сприятливого результату для адміністрації.
Генеральний прокурор Джон Саур представляв адміністрацію та ефективно виклав історичні та прецедентні аргументи на підтримку тарифів. Незважаючи на складний випадок і аудиторію, він зберіг послідовну позицію протягом усіх слухань.
Оскаржувачі призначили Ніла Катйала, відомого ліберального адвоката, що здивувало багатьох спостерігачів. Суддя Брет Кавано відзначив незвичний характер аргументів Катйала щодо ненадання повноважень. Катйал зіткнувся з труднощами під час аргументації, суддя Емі Кoney Баррет критикувала його за те, що він, здається, змінив свою позицію. Тим не менш, він виклав ключові моменти проти заяв адміністрації про статутні та конституційні повноваження.
Адміністрація стикалася зі складними моментами під час аргументації, особливо коли головний суддя Джон Робертс назвав тарифи “податком”, а суддя Ніл Горсуч підняв питання “доктрини великих питань”. Ці моменти можуть підірвати позицію адміністрації, оскільки формулювання тарифів як податку може свідчити про перевищення повноважень Конгресу щодо оподаткування.
Аналізуючи позиції суддів, можна побачити чітку підтримку оскаржувачів з боку суддів Соні Сотоматйор і Кетанджі Браун Джексон, які активно намагалися прояснити заплутані моменти та перенаправити оскаржувачів до більш сильних аргументів.
Суддя Елена Каган виглядала більш стриманою, але також схилялася проти позиції адміністрації. Це залишає потенціал для двох додаткових голосів проти тарифів.
Суддя Баррет стала критичною фігурою, ставлячи питання Сауру про безпрецедентний обсяг тарифів Трампа. Вона зокрема запитала про фразу “регулювати імпорт” у IEEPA, запитуючи про історичні прецеденти, які підтримували б інтерпретацію адміністрації. Баррет висловила незадоволення відповідями Саура і підкреслила необхідність ясності.
Незважаючи на це, Баррет надала певну надію для адміністрації, ставлячи питання оскаржувачам про повноваження президента накладати ліцензійні збори відповідно до IEEPA. Катйал мав труднощі з розмежуванням між ліцензією та ліцензійним збором, що, зауважила Баррет, може означати, що президент міг би регулювати торгівлю подібним чином через ліцензійний збір.
Позиція судді Горсуча залишається складною, оскільки він висловив занепокоєння щодо делегування повноважень і доктрини великих питань, одночасно ефективно кидаючи виклик Катйалу щодо буквального значення “регулювати”. Якщо Горсуч виступить проти конституційності делегування, він може опинитися в меншості, але все ще може підтримати більш широкий статутний аргумент адміністрації щодо “регулювання імпорту”.