Категорія: ВИБІР РЕДАКТОРА

Російські державні ЗМІ минулого тижня виступили із “нехарактерними для них панічними статтями”, через ріст інфляції та падіння курсу рубля, пише британське видання Defense Express.

В Білому домі вважають – перспективи російської економіки “похмурі”, адже Путін підриває економіку, щоб фінансувати війну.

“Саме так працюють обмеження на рух капіталу, перетворення енергопоставок на зброю. До цього призводить і нарощування бюджетних витрат до найвищих показників пострадянських часів, щоб живити воєнну машину”, – каже заступник радника з нацбезпеки США Даліп Сінгх у виступі в аналітичному центрі OMFIF у п’ятницю.

Сінгх переконаний – санкції мають вплив на російську економіку і підривають засади влади Путіна.

Одна з найбільших вимог Путіна в його мирних пропозиціях – щоб Захід скасував санкції, нагадує Сінгх.

Сінгх пояснює таку вимогу Путіна тим, що російський президент “знає, що санкції підривають основні засади, на яких базується його влада. Вони руйнують його соціальний контракт з росіянами”.

“Десятки років тому він казав росіянам: “Я заберу вашу свободу в обмін на процвітання”. Трагічно, але він цього не зробив – це на покоління буде менша і сумніша економіка і цим він запам’ятається”, – додає посадовець.

Санкції проти “Газпромбанку” – шок, але Росія пристосується, кажуть оглядачі
Введені минулого тижня санкції проти “Газпромбанку” значно зашкодили здатності Росії приймати платежі за енергоресурси, кажуть аналітики і, разом із зростанням геополітичної напруги навколо удару “експериментальною ракетою” Росії по Дніпру, сприяли курсовій нестабільності в Росії.

Після санкцій “Газпромбанк” попередив клієнтів, що тепер картки UnionPay не будуть діяти за кордоном. Ця система була єдиною міжнародною платіжною системою, яка продовжувала діяти в Росії.

Ці санкції спричинять “хвилю шоку” у фінансовому секторі, а також нафтовій та газовій індустрії, вважає дослідниця “Атлантичної Ради” Кімберлі Донован. “Імпортери та експортери нафти переглянуть новий стан санкцій і який ризик вони готові брати на себе, щоб продовжувати купувати дешеву нафту з Росії”, – додає вона.

Санкції США проти “Газпромбанку”, що обслуговував міжнародні платежі Росії за енергоресурси, не є останніми заходами, які адміністрація президента США Джо Байдена планує оголосити до кінця його президентського терміну. В цьому переконаній колишній координатор санкційної політики держдепу США Деніел Фрід.

“Адміністрація Байдена у свої останні тижні швидко діє, щоб ввести додаткові санкції паралельно із наданням додаткового військового обладнання Україні, як-то протипіхотні міни, та усуває бар’єри для використання Україною цього обладнання, як-то застосування ATACMS”, – каже Фрід в коментарях для вашингтонського аналітичного центру “Атлантична Рада”.

Останній пакет санкцій, що включав “Газпромбанк” та ще 50 фінансових установ Росії завдав удару по обігу російських банків у доларах, адже охопив саме банки, які мають найбільший обіг за кореспондентськими рахунками в доларах, ділиться оцінками колишній міністр фінансів Росії Сергій Алєксашенко. Найбільше виручки за енергоресурси “Газпром” через цей банк отримував зі Словаччини та Австрії, каже аналітик. Саме ці країни все ще імпортують значну кількість російського газу. Інші джерела надходжень “Газпрому” – з Туреччини та Китаю постраждали менше.

В подкасті Алєскашенко припустив, що “великих змін в російській економіці це не викличе”, а “Газпром” зрештою знайде можливість замінити ці джерела платежів.

Сінгх визнає, що санкції не примусять Путіна вийти з України, адже “ми маємо справу з автократом, який захоплює територію в стилі 18 століття, незважаючи на економічну чи людську ціну”.

Посадовець також вказу на обмежений короткостроковий вплив санкцій, але додає: “Поза сумнівом – прогнози похмурі”. “Понад тисяча міжнародних компаній пішли з Росії, понад мільйон росіян втекли, доступ до міжнародних фінансових ринків перекрито, доступ до сучасних технологій відрізано, коли ви втратили понад половину споживачів енергоресурсів, то ваша економіка матиме менше талантів, капіталу та технологій і менше потенціалу до зростання”, – каже Сінгх.

Джерело

На цьому під час інтерв’ю наголосив Надзвичайний та Повноважний Посол Швеції в Україні Тобіас ТИБЕРГ. На його думку, для успішного вирішення цього питання Україні необхідно досягти суспільного консенсусу стосовно протидії домашньому та ґендерно зумовленому насильству та боротьби з цими явищами.

– Відомо, що Швеція розпочала боротьбу з дискримінацією на підставі статі та ґендеру задовго до появи Стамбульської конвенції. Що це були за закони?
– У Швеції питання про необхідність рівності за ознакою статі виникло ще в ХІХ столітті. Цей процес розпочався самоорганізацією жінок, спрямованою на відстоювання своїх прав. Але коли йдеться про протидію насильству чоловіків по відношенню до жінок, а саме це є фокусом Стамбульської конвенції, то тут є певні значні дати в історії нашої країни. І в цьому сенсі я хотів би згадати закон, ухвалений 1998 року. Ним вперше в Швеції насильство чоловіків щодо жінок було визначено особливим видом насильства, яке має певні характеристики.

Перш за все, жінки від самого початку перебувають у становищі, коли чоловіки мають певні переваги. Йдеться про переваги як економічного характеру, оскільки жінки є залежними від чоловіків і так склалося вже впродовж багатьох років історії, а також і про фізичні переваги, коли чоловіки можуть застосовувати насилля до жінок. Також існують певні стереотипи в суспільстві, і жінки часто потерпають через них. Ще одна особливість: у більшості випадків насилля чинилось близькими людьми, в домашньому оточенні.

Все це було взято до уваги, коли розроблявся цей закон. Згадані аспекти були винесені на суспільне обговорення. Тому країни, які зосереджуються на вирішенні питань протидії домашньому та ґендерно обумовленому насильству, також мають зважати на такі аспекти і характеристики такого насильства в подальшій роботі.

У нашій країні були ухвалені й інші законодавчі акти в цій царині, але закон 1998 року складає основу відповідного законодавства.

– Наскільки успішною була реалізація цього закону?
– Цей закон був успішним уже хоча б з огляду на ситуацію, яка склалася на сьогодні. У Швеції є загальне розуміння, що собою являє насилля чоловіків по відношенню до жінок і якою є його природа. Завдяки розвитку відповідних політик, стратегій, законодавства кожна людина, кожний представник влади в своїх діях та заявах зважають на цю обставину та керуються нею.

– Коли Швеція ратифікувала Стамбульську конвенцію, і наскільки складним для неї був цей процес?
– Швеція підписала Конвенцію 2011 року, а ратифікувала її в 2014 році. Наскільки мені відомо, з політичного боку не було жодних проблем.
Для мене найбільш цікавим є питання, як ратифікація вплинула на процес викорінення насильства чоловіків щодо жінок у подальшому. Мені здається, що саме це питання є надзвичайно важливим в українському контексті. Для Швеції цінності, які містяться в Стамбульській конвенції, ніколи не піддавалися сумніву, вони завжди були загальноприйнятними на рівні суспільства. І тому сама ратифікація цього документу була корисна для країни в сенсі подальшої боротьби з насильством по відношенню до жінок. У країнах, де не було суспільного консенсусу стосовно таких цінностей, необхідно зрозуміти важливість цієї Конвенції.

Для Швеції механізми оцінки виконання Конвенції виявилися надзвичайно корисними. Завдячуючи їм ми отримуємо нові ідеї, поштовхи і пропозиції для того, щоб стати більш ґендерно рівними та продовжувати боротьбу з насильством.

– Що дала Швеції реалізація Стамбульської конвенції?
– Швеція змогла скористатися тим досвідом, тією інформацією, яку надає ця Конвенція. Ми змогли в подальшому покращувати наше законодавство, поліпшувати ситуацію з вирішенням питання щодо домашнього насильства, тому що Конвенція вказує на недоліки, над якими потрібно працювати. Тож ми сприймаємо її як корисний інструмент, який допомагає нам стати більш рівними та більш відкритими в цьому питанні.

– Чи є питання домашнього та ґендерно зумовленого насильства актуальним для Швеції?
– Ця проблема залишається гострою як у Швеції, так і в будь-яких інших країнах. Тим паче, що зараз ми живемо в епоху обмежень, пов’язаних з COVID-19, через які кількість випадків такого виду насильства повсюдно зросла.

Однак шведський досвід засвідчує, що завдяки потужним законодавчим ініціативам, міцним державним політикам можна стримувати зростання домашнього насильства, зменшувати стигму, пов’язану з потерпілими. А також створювати передумови для того, щоб жінки не соромилися та інформували про насильство, яке з ними сталося.

– Чи існує в Швеції система спеціальної освіти з ґендерної рівності та протидії насильству?
– У нас існує безліч різних типів навчань та курсів, особливо для працівників, які безпосередньо стикаються з цією проблематикою. Маю на увазі представників поліції, соціальних працівників, освітян. Є курси, які працюють у школах, університетах, для них розробляються спеціальні програми. Також працюють курси для широкого загалу, щоб люди були поінформовані про таку проблематику.

Кожен поліцейський, який навчається у Шведській поліцейській академії, має в обов’язковому порядку пройти 12-тижневий курс з протидії насильству чоловіків стосовно жінок. Отже така систематична робота проводиться, вона сприяє не лише зростанню обізнаності в цій проблематиці, але й формує відповідне ставлення до неї в суспільстві.

– В уряді Швеції є міністр з питань ґендерної рівності та омбудсмен з питань рівності. Чим вони займаються, що мають спільного та відмінного в своїх завданнях?
– Міністр відповідає за розробку національної політики щодо ґендерної рівності, а також за координацію між секторальними міністерствами та агентствами, які також займаються питаннями рівності між чоловіками та жінками.

Омбудсмен безпосередньо отримує звернення від громадян і реагує на них, контактує з представниками виконавчої та судової влади стосовно виконання рішень, які ухвалюються за зверненнями громадян.

– Швеція є першою країною в світі, яка розробила та реалізує феміністичну зовнішню політику. Яка її мета?
– Феміністична зовнішня політика Швеції базується на розумінні того, що питання ґендеру, питання рівності як і нерівності присутні скрізь – у будь-якій проблематиці і в будь-яких аспектах. Швеція розуміє цей факт і намагається боротися з такою нерівністю завдяки відповідній політиці, зокрема зовнішній.
Швеція сформувала в своїй зовнішній феміністичній політиці три головні цілі. Це: представництво, ресурси та права. Вони спрямовані на те, щоб жінки досягали рівного політичного представництва з чоловіками, щоб вони мали рівний доступ до ресурсів і такі ж самі права, як і чоловіки.

– Чи спроможна Україна ефективно боротися з домашнім та ґендерно зумовленим насильством без ратифікації Стамбульської конвенції?
– Чесно кажучи, я так не думаю. Стамбульська конвенція є єдиним загальноєвропейським документом, який сприяє викоріненню насильства чоловіків по відношенню до жінок. Вона надає доступ до відповідних ресурсів та підтримки. Якщо країна не виявляє наміру ратифікувати Конвенцію, тоді виникає питання, чи дійсно вона бажає виконувати свої зобов’язання стосовно протидії такому насильству та боротьбі з ним. Поки Україна не ратифікує Стамбульську конвенцію, її успішність у цій роботі піддаватиметься сумніву.

– Як Рада Європи та інші міжнародні організації можуть допомогти Україні з ратифікацією Стамбульської конвенції?
– Потужні міжнародні організації, такі як Рада Європи та її партнери, мають, насамперед, сприяти збільшенню обізнаності щодо цього питання в суспільстві, брати участь у дискусіях, щоб мотивувати ратифікацію цього документу. Мені здається, що західні партнери повинні продемонструвати, що питання ратифікації є надзвичайно важливим для європейської ідентичності України.

– Швеція є головним донором у сфері ґендерної рівності в Україні, зокрема й через Раду Європи, та відкритим прибічником ґендерної рівності у суспільстві в цілому. Які проєкти, програми у цій сфері вона підтримувала останніми роками в нашій країні та що реалізується зараз?
– Наразі наша робота з українськими партнерами в цьому напрямку базується на трьох ключових програмах. Перший аспект – це розвиток національної політики з ґендерних питань. Тут ми співпрацюємо з організацією ООН-Жінки, іншими міжнародними партнерами. Ми реалізовували дуже цікаву програму, пов’язану з ґендерним бюджетуванням. Цей проєкт передбачав, що влада, плануючи Державний та місцеві бюджети, повинна брати до уваги потреби як чоловіків і жінок, так і хлопчиків і дівчаток для того, щоб потому відповідним чином розподілялися фінанси.

Ще один аспект нашої роботи – це збільшення політичного представництва та залучення жінок, і в цьому напрямку ми співпрацюємо з американською організацією – Національний демократичний інститут.

І третій напрямок – це боротьба з ґендерно зумовленими стереотипами, тут ми співпрацюємо з Фондом народонаселення ООН.

У майбутньому ми хотіли б розвивати ще два напрямки. Перш за все, це напрямок економічного розвитку жінок. Ми маємо дуже цікавий новий проєкт, у рамках якого проводимо навчання з комп’ютерних та інформаційних технологій для жінок, які потерпали через насильство від чоловіків, щоб вони могли створити власне джерело доходів і були більш незалежними.

Також у планах на майбутнє – просувати напрямок, пов’язаний з порядком денним, який має назву «Жінки, мир, безпека». І в цьому сенсі ми б хотіли збільшити участь жінок у процесі, який пов’язаний з протидією російській агресії та збільшенням участі жінок у процесі перемовин.

Володимир ДОБРОТА,
Національний пресклуб «Українська перспектива»

Додаткова інформація
Королівство Швеція є давнім стратегічним партнером України у сфері реформ і найбільшим серед усіх країн донором подовженого Плану дій Ради Європи для України на 2018-2022 рр. (5,87 млн євро). Швеція також є головним донором у сфері ґендерної рівності в Україні та відкритим прибічником ґендерної рівності у суспільстві в цілому. Ґендерна рівність – неодмінна складова всіх проєктів, що підтримуються Швецією в Україні. У 2017 р. шведський уряд виділив 5 млн євро на утвердження ґендерної рівності в Україні через підтримку роботи новоствореного офісу Урядового уповноваженого із питань ґендерної політики, а також допомогу в реалізації Національного плану дій «Жінки, мир, безпека».

Володимир Степанович Сідак – генерал-лейтенант, історик, перший ректор Національної академії Служби безпеки України.

26 травня 2021 року о 14:00 на подвір’ї Університету «КРОК» відбулася церемонія відкриття меморіальної дошки видатного українського науковця, доктора історичних наук, кандидата юридичних наук, професора, генерал-лейтенанта, члена-кореспондента НАПН України, Заслуженого діяча науки і техніки України, радника ректора з наукової роботи Університету «КРОК», першого ректора Національної академії Служби безпеки України Володимира Степановича Сідака.

Володимир Степанович Сідак – автор близько 130 наукових праць. У 2003 році обраний член-кореспондентом Академії педагогічних наук України. Нагороджений відзнакою Президента України – орденом «За заслуги ІІІ ступеня» (1998), Головою СБУ – медаллю «За мужність і відвагу» (2003), відзнакою «Хрест Доблесті ІІ ступеня» (2004), нагрудним знаком «Почесна зірка Служби безпеки України» (2007), Грамотою Національної академії педагогічних наук України за вагомий внесок у розвиток освіти України (2017), Почесною Грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2017), орденом «За заслуги ІІ ступеня» (2018). З 2007 по 2011 рік обіймав посаду проректора Університету «КРОК» з питань підготовки фахівців недержавних структур безпеки підприємництва. З 2010 по 2019 роки працював за сумісництвом на наукових посадах у Науково-організаційному центрі Академії.

З 2011 по 2018 рр. – проректор з наукової роботи Університету економіки та права «КРОК», з 2018 – радник ректора з наукової роботи Університету економіки та права «КРОК».

Саме під його керівництвом у 1992 році було створено Інститут підготовки кадрів СНБ/СБ України, який згодом було реорганізовано в Академію Служби безпеки України.

Володимир Сідак був ректором НА СБУ 11 років. За цей час Національна академія СБУ зайняла передові позиції в освітньо-науковій та культурно-просвітницькій сферах серед військових вишів країни. Було створено нові навчальні підрозділи, започатковано курсантську підготовку, зміцнено матеріально-технічну базу.

За його ініціативи у 2003 році в складі Академії створено Інститут захисту інформації з обмеженим доступом НА СБУ (нині Навчально-науковий інститут інформаційної безпеки), який здійснює підготовку фахівців у сфері інформаційної безпеки. Загалом, система підготовки курсантів, слухачів та студентів Академії, запроваджена Володимиром Сідаком, діє і сьогодні.

Він зробив величезний внесок не лише у формування єдиного в Україні закладу контррозвідувального спрямування та його розбудову, а й у вітчизняну науку. Володимир Степанович завжди обирав для своїх досліджень злободенні, ніким не вивчені теми: історія національних спецслужб України (фундатор наукової школи), підготовка та виховання кадрів правоохоронних органів, психологічне забезпечення діяльності спецслужб України, теорія й практика контррозвідувальної діяльності та її правове забезпечення, інформаційна безпека держави тощо.

Як науковець Володимир Степанович не лише доводив, що Служба безпеки України не є правонаступницею КДБ, але й досліджував справжні витоки українських спецслужб – від часів Київської Русі.

За його ініціативи та безпосередньої участі в Академії створено унікальну кімнату історії, присвячену вітчизняній розвідці й контррозвідці, та запроваджено однойменну навчальну дисципліну для майбутніх співробітників СБУ. За словами його колег, до Володимира Сідака історія розвідки та контррозвідки періоду Української революції 1917 – 1921 рр. була темою «терра інкогніта».

Понад рік тому – 5 грудня 2019-го – талановитого дослідника й мудрого керівника здолала важка хвороба… Він залишив у спадок головне – зроблене для добра України, для людей, для своєї родини. І залишив по собі вдячну пам’ять.

На відкритті меморіальної дошки були присутні представники академії педагогічних наук України, колеги по університету “КРОК”, товариші по службі та колеги по академії Служби Безпеки України.

У Полтаві через мітинг активістів, котрі виступають за зниження тарифів на житлово-комунальні послуги (ЖКХ), поліція частково перекрила рух трасою Київ-Харків у межах міста.

Проїзд обмежений на вулиці Київське Шосе зі сторони Харкова до вулиці Грушевського, повідомляє видання «Полтавщина».

Як і в інших подібних акціях, мітингувальники безперервно перетинають дорогу пішохідним переходом. В акції беруть участь близько 20 осіб.

У мітингувальників можна побачити плакати «Тарифи ЖКХ — пограбунок українців» та «Проти тарифного геноциду».

Нагадаємо, схожа акція проти зростання тарифів на комунальні послуги відбувалася сьогодні також у Харківській області. Там близько 50 осіб, безперервно ходячи пішохідним переходом, перекрили рух автотрасою М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта.

Начальник Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронців Офісу Генпрокурора Юрій Бєлоусов прогнозує, що до кінця 2020 року уряд затвердить відповідну Концепцію державної політики в системі кримінальної юстиції.

Про це він сказав у коментарі Резонансу 9 грудня.

Нагадаємо, урядова комісія з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини розглянула Концепцію держполітики, розроблену прокурорами спеціалізованого підрозділу з протидії катуванням ОГП разом із експертами неурядових організацій. А також проєкт плану заходів на 2021 – 2023 рр із подолання проблеми безкарності правоохоронців.

– Ідеї та підходи, закладені у законі щодо викривачів корупції необхідно запровадити і щодо боротьби з насильством у правоохоронній системі. Можливо, на виконання цього закону буде розроблено відповідний нормативний акт – міжвідомчий наказ, – зазначив Бєлоусов. – У нас є декілька кримінальних проваджень, де інформація про катування правоохоронцями надійшла саме від сумлінних працівників. Вони бачили, що коється поруч, і не змогли заплющити очі на безчинства, так званих, колег.

У подібній співпраці є колосальний потенціал для подальших розслідувань. Із жодних інших джерел не дістати детелей злочинів, скоєних буквально у сусідньому кабінеті.

Але треба подбати про захист викривачів – від можливих утисків та переслідувань за такі повідомлення. Аби убезпечити чесних поліцейських від «перевертнів» у погонах, які мають і доступ до різноманітних баз даних, і володіють оперативно-розшуковою методикою.

Має запрацювати механізм, що дозволить повідомляти про такі факти насильства, не розголошуючи особу заявника. Насправді він існує, але не адаптований саме під протидію катуванням, коли наш інформатор – правоохоронець. Йдеться про практику таємних свідків обвинувачення. Персональні дані цих людей легендують заради їхньої особистої безпеки. Бо будь-який витік інформації тут є критичним.

У Концепції окреслено нашу амбітну мету, щоб за три року переважну кількість повідомлень про катування ми отримували не від ЗМІ, громадських активістів чи постраждалих, а саме з надрів правоохоронної системи. Якщо ми реалізуємо це, тоді зможемо констатувати, що зламали культ насильства серед вітчизняних охоронців правопорядку. Як це зробили у Великій Британії чи Німеччині. Там років десь тридцять тому також побиття поліцейськими громадян сприймалося майже за норму. Наразі якщо хтось із копів невиправдано застосує силу – то його напарник першим повідомить про це відповідні органи розслідування, – акцентував правник у коментарі Резонансу.

8 жовтня 2020 року Тренінговий центр прокурорів України та Міжнародний інститут «Актіо-Експерт» підписали меморандум про взаємодію.

Урочисте підписання відбулось у стінах Міжнародного інституту «Актіо-Експерт».

Тренінговий центр представляли директорка Олеся Отраднова та начальниця відділу зовнішніх зв’язків Анастасія Маркелова.

Міжнародний інститут «Актіо-Експерт» представляли директор Владислав Максимов, керуючий партнер адвокатського об’єднання «АКТІО» Володимир Ямпольський та партнер адвокатського об’єднання «АКТІО» Петро Шатковський.

Дві інституції планують взаємодіяти задля того, щоб сприяти оволодінню прокурорами комплексними сучасними знаннями в царині правознавства, комунікацій, IT-грамотності, кібергігієни та задля формування нетерпимості до корупції і посадових зловживань.

Також сторони домовились про низку спільних заходів, які реалізують найближчим часом.

Контррозвідка Служби безпеки України провела резонансну спецоперацію із викриття високопоставленого агента ФСБ у вищих ешелонах влади. Так, 14 квітня було затримано генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, якого підозрюють у державній зраді та вчиненні терористичних актів. Зокрема, за завданням російських спецслужб він планував вбивство відомого добровольця Адама Осмаєва.

СБУ зібрала достатню кількість доказів, які переконливо свідчать – Шайтанов є агентом Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Це підтверджують наявні матеріали справи, серед яких аудіо- та відеозаписи.

«На жаль, людина, котра отримала генеральське звання після Революції Гідності та мала захищати Україну, насправді працювала проти неї. Ми провели складну, тривалу, багаторівневу спецоперацію. Це – надважливе викриття Служби безпеки», – заявив голова СБ України Іван Баканов. На його переконання, це затримання – свідчення того, що нові підходи в роботі Служби дають свої вагомі результати. «Ми не просто робимо СБУ більш ефективною, але й очищаємо її. Акцентуємо увагу на контррозвідці та питаннях державної безпеки. І будемо надалі захищати країну та виявляти зрадників, незалежно від того, які посади вони обіймають», – підкреслив Іван Баканов.

Як свідчать матеріали справи, Валерій Шайтанов, який є одним з колишніх керівників Центру спеціальних операцій «А» СБ України, насправді перебував на агентурному зв’язку під псевдонім «Бобиль» у полковника ФСБ Ігоря Єгорова. Останній є співробітником Департаменту контррозвідувальних операцій 1 Служби ФСБ – підрозділу, що спеціалізується на плануванні, організації та проведенні розвідувальних та диверсійно-терористичних акцій як на території України, так і інших держав. Слідство також володіє беззаперечними доказами, що за завданням спецслужб РФ генерал-майор Шайтанов планував проведення терористичних актів на території України. За це представник ФСБ гарантував винагороду в розмірі 200 тис дол США та паспорт громадянина РФ. У якості виконавця Шайтанов спеціально підібрав особу серед колишніх бійців спецпідрозділів. Підготовка до цих злочинів чітко зафіксована в матеріалах справи.

Окрім того, Валерій Шайтанов збирав та передавав російській стороні інформацію про:
– обставини проведення окремих таємних операцій в районі АТО/ООС і задіяних в них співробітників;
– міжнародне співробітництво вітчизняних спецслужб у сфері національної безпеки і оборони;
– співробітників керівної ланки Департаменту контррозвідки, оперативних підрозділів СБ України та ЦСО «А», українських розвідувальних органів.
– підбір, вивчення та вербування старших офіцерів спеціальних і розвідувальних органів для роботи на ФСБ.

Зафіксовано агентурні зустрічі на території європейських країн: Єгорова із Шайтановим та з іншими громадянами України, які були залучені до виконання завдань російської спецслужби. Наразі тривають невідкладні слідчі дії. Проводяться обшуки за місцями проживання та тимчасового перебування Шайтанова, а також громадян України, які підозрюються у належності до агентурного апарату співробітника ФСБ РФ Єгорова. Встановлюються обставини їх протиправної діяльності. Окремо слід наголосити, що використовуючи своє службове становище Шайтанов отримував розвідувальну інформацію від старших та вищих офіцерів Служби. У ході досудового розслідування буде визначено їх причетність до розголошення відомостей з обмеженим доступом.

Вирішується питання щодо оголошення Валерію Шайтанову про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ст.111 («Державна зрада») і ст. 258 («Терористичний акт») Кримінального кодексу України та обрання запобіжного заходу. Процесуальне керівництво по вказаному кримінальному провадженню здійснюється Офісом Генерального прокурора України.

З Днем Збройних сил України!

Котрий рік поспіль 6 грудня Україна вшановує своїх захисників. З цієї нагоди по всій країні відбуваються різноманітні заходи, присвячені військовослужбовцям, ветеранам Збройних сил, добровольцям, котрі в лиху годину 2014 року встали на захист України.

Про одного з них, генерал-майора запасу В’ячеслава Савченко, котрий рядовим добровольцем батальону “Миколаїв” пішов на фронт, “Вектор ньюз” вже писав у червні цього року. В ті непрості для країни дні, таких як В.Савченко виявилося тисячі українських громадян, котрі облишили свої звичні мирні заняття, незважаючи на посади та звання, рядовими бійцями зі зброєю в руках встали на захист Батьківщини.

В редакції “Вектор ньюз” дізнались, що «рядовий» генерал-майор СБУ Савченко Вячеслав Іванович з нагоди Дня Збройних сил України став лауреатом премії Міністерства оборониУкраїни ім.Б. Хмельницького за краще втілення військової тематики у творах літератури і мистецтва.

Редакція долучаться до привітань генералу Савченку В.І. та всім захисникам Вітчизни в погонах чи без них.

Вітання Секретаря РНБО України О.Турчинова з нагоди Дня Служби безпеки України

Щиро вітаю зі святом патріотів та професіоналів, які сьогодні захищають країну в лавах Служби безпеки України, та ветеранів Служби!

Особовий склад СБУ вірно служить Україні, стоїть на захисті її суверенітету та конституційного ладу, безпеки та спокою громадян, захищає економічний, науково-технічний і оборонний потенціал держави. З перших днів війни представники Служби пліч-о-пліч з військовослужбовцями, нацгвардійцями захищали нашу країну на фронті, проводили небезпечні та ефективні спецоперації в тилу ворога.

Вічна пам’ять і шана співробітникам СБУ, які віддали життя, захищаючи Україну!

Відроджена, сильна та професійна Служба, яка ефективно відповідає сучасним викликам, захищає країну від зовнішніх і внутрішніх ворогів, користується повагою серед спецслужб провідних країн світу. Завдяки сумлінному й самовідданому виконанню вами свого конституційного обов’язку знешкоджено сотні ворожих агентів та диверсантів, попереджено терористичні акти, викрито небезпечних та підступних внутрішніх ворогів. Без перебільшення, спокій і мирне життя наших громадян залежить від вашої нелегкої, непублічної та професійної роботи!

Бажаю вам міцного здоров’я, невичерпної енергії, перемоги над ворогом, успішного виконання всіх завдань!

Нехай Господь Береже вас та ваші родини і нашу рідну Україну.

Слава Україні! Героям слава!

Під час другого судового розгляду проти політичного консультанта екс-президента Януковича Пола Манафорта, який зосередиться на його роботі в Україні, сторона обвинувачення планує надати близько 1,5 тисячі доказів. Про це повідомляє видання The Washington Post.

“Процес Манафорта, який розпочнеться 17 вересня, буде охоплювати більшу частину тих самих питань, але докладніше розглядатиме його політичну діяльність у період з 2006 по 2017 рік, протягом якого він, як стверджується, отримав 30 мільйонів доларів як консультант проросійських політиків в Україні”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, перелік доказів було внесено до спільного подання прокурорів та захисту Манафорта до федерального суду у Вашингтоні у п’ятницю, 24 серпня.

Докладної інформації щодо цих доказів немає, відомо лише, що в назвах деяких із них фігурує лобіст від Демократичної партії Тоні Подеста і колишній юрист Білого дому Грегорі Крейг.

Прокурори вважають, що їм знадобиться 10-12 днів для судового розгляду, вони планують викликати трьох свідків, які вже виступали на попередньому суді: двох фінансових експертів ФБР і агента податкової адміністрації.

Як повідомлялося, 31 липня в США розпочався суд над Манафортом, якого звинувачують у відмиванні грошей, ухилянні від сплати податків за майже 10 років співпраці з колишнім керівництвом України.

Слідство вважає, що за роботу політичного консультанта в Україні Манафорт заробив понад 60 мільйонів доларів.

Слідча група представила понад 300 документів, які розкривають деталі співпраці Манафорта з “Партією регіонів” і “Опозиційним блоком”.