Адміністрація Дональда Трампа стикається з обвинуваченнями у зростаючому авторитаризмі. Президент, за повідомленнями, ініціює розслідування проти політичних опонентів, одночасно пропонуючи помилування та військові нагороди особам, причетним до насильницьких дій. Його також звинувачують у шантажуванні новинних організацій заради сприятливого висвітлення та тиску на юридичні фірми для отримання безкоштовних юридичних послуг. Крім того, Трамп, як стверджується, скасовує витрати, передбачені Конгресом, і звільняє федеральних цивільних службовців, які мають захист. Його адміністрація стверджує федеральний контроль над муніципальними поліцейськими силами та депортує довгострокових мешканців США без належної правової процедури.
Ці дії розглядаються як частина більш широкої тенденції, оскільки Трамп постійно висловлює зневагу до демократичних принципів і верховенства права з моменту входження в політику. Його адміністрація, здається, зосереджена на впровадженні своїх автократичних тенденцій у політику.
Демократи, за повідомленнями, відчувають тиск з боку своїх виборців реагувати на ці події. Однак партія наразі не має контролю над жодною палатою Конгресу і має обмежений вплив на Верховний Суд, де лише троє суддів поділяють їхні погляди. Їхнє основне важелі полягає в можливості блокувати законодавство в Сенаті, де більшість законопроектів потребують 60 голосів для просування, тоді як республіканці мають 53 місця.
Оскільки поточний бюджет має закінчитися 30 вересня, демократи мають можливість погрожувати закриттям уряду, якщо Республіканська партія не погодиться на певні поступки. Ця ситуація вимагає термінових дій, щоб запобігти перервам у громадських послугах.
Деякі ліберальні коментатори, включаючи Езру Клайна в New York Times, запропонували, щоб демократи розглянули можливість закриття уряду як стратегію, щоб змусити республіканців накласти обмеження на владу Трампа. Однак існує скептицизм щодо ефективності цього підходу, оскільки малоймовірно, що Республіканська партія діятиме проти Трампа заради відновлення національних парків.
Хоча може бути раціональне пояснення для закриття уряду, основна мета, ймовірно, полягала б у покращенні перспектив Демократичної партії на майбутніх конгресних виборах, а не в досягненні негайних юридичних обмежень на владу Трампа, які наразі вважаються недосяжними.
Цю історію вперше було опубліковано в The Rebuild. Для отримання додаткових відомостей про наслідки нещодавніх виборчих результатів для лібералів і прогресистів підпишіться на оновлення тут.
У нещодавній колонці для The New York Times Езра Клайн, співзасновник Vox, стверджує, що демократи повинні розглянути можливість утримання фінансування уряду, поки республіканці не погодяться на накладення обмежень на сприйманий авторитаризм і корупцію колишнього президента Дональда Трампа. Ця точка зору відображає ширше відчуття серед активних прогресистів.
Клайн не уточнює точні вимоги від демократів, але пропонує кілька потенційних дій: щоб агенти Імміграційної та митної служби (ICE) перестали носити маски під час депортацій, щоб родина Трампа утримувалася від іноземних інвестицій, щоб кожне державне агентство призначило незалежного інспектора загального нагляду, і щоб кар’єрні прокурори в Міністерстві юстиції отримали захист роботи.
Аргумент Клайна базується на чотирьох основних заявах:
Закриття уряду слугуватиме “подією, що привертає увагу”, перетворюючи поточну кризу навколо корупції Трампа на більш гостру проблему, яка може привернути ува
Призупинення федерального фінансування може порушити роботу різних урядових програм, включаючи інспекції FDA, пільги SNAP та гранти NIH. Таке призупинення підриває планування та майбутню ефективність державних агентств, накладає фінансові труднощі на численних федеральних працівників і потенційно зменшує економічний вихід Америки на мільярди доларів. Однак це не зупинить масову кампанію депортації ICE, оскільки операції цього агентства класифікуються як “необхідні” відповідно до закону.
Історично, минулі закриття уряду не лише зазнали невдачі з законодавчої точки зору, але й політично. Громадська думка зазвичай звертається проти тих, хто ініціює закриття, як зазначає Мэтт Гласман. Наразі демократи можуть мати більш вагомі підстави для закриття, ніж республіканці в попередніх випадках. Однак Демократична партія має менший демократичний мандат у порівнянні з партією Ньютa Гінгріча в 1996 році або Джона Бонера в 2013 році.
У попередньому виборчому циклі американці надали Республіканській партії контроль над Палатою представників, Сенатом і президентством. Демократи можуть впливати на бюджетний процес лише через філібустер, правило, яке деякі прогресиві критики вважають антидемократичним. Ця ситуація може змусити деяких виборців поставити під сумнів право демократів диктувати умови республіканцям або утримувати уряд в заручниках своїх вимог.
Хоча можуть бути обґрунтовані відповіді на ці питання, ефективно донести їх до громадськості на фоні обурення через призупинені урядові послуги може бути складно. Історично, аргумент “відновити попередні рівні фінансування, відкрити уряд, а потім сперечатися про все це” був поширеним запереченням на користь закриття.
Ця ситуація може бути іншою, оскільки запобігання зростанню витрат на медичне страхування є особливо популярною справою. Крім того, вимога до президента дотримуватися верховенства права розглядається як скромне прохання. Враховуючи переваги вимог демократів і неспокій їхньої бази, закриття може розглядатися як найкращий варіант серед неприємних виборів.
Однак обґрунтування цієї точки зору є в основному політичним. Демократам може бути важко ефективно протистояти авторитаризму колишнього президента Трампа, поки вони не отримають більше влади. Тому відповідна стратегія в суперечці щодо фінансування – це така, що максимізує виборчу конкурентоспроможність партії, а не мінімізує її сприйняту причетність до республіканського управління.
Залишити відповідь