Категорія: Бізнес і фінанси

Працівники, які вважають, що їхня робота стала менш стабільною, розробляють резервні плани. Зміни в корпоративних стратегіях, складний ринок праці та ажіотаж навколо штучного інтелекту сприяють зростанню тривоги серед співробітників. Багато з них проактивно починають пошуки нової роботи, запускають додаткові проекти або готують свої фінанси.

Майкл Пермана, програміст в Amazon, почав турбуватися про свою роботу в лютому 2023 року, коли його включили в план покращення продуктивності, що він сприйняв як ознаку того, що його робота під загрозою. Пермана, 47 років, з Каліфорнії, почав шукати нову роботу, але хвилювався про свої фінансові зобов’язання, включаючи іпотеку. Він вирішив взяти батьківську відпустку, що дозволило йому відкласти пошук роботи, залишаючись при цьому працевлаштованим. Ця стратегія виявилася ефективною, оскільки незабаром після повернення на роботу він отримав пропозицію від MobilityWare, розробника мобільних ігор.

Незважаючи на історично низький рівень звільнень у економіці, працівники офісів постраждали непропорційно, а уповільнення найму ускладнило їм пошук нових посад. Business Insider повідомляв про численні випадки звільнень працівників великими корпораціями в процесі стратегічних змін, включаючи скорочення управлінських ролей, перерозподіл ресурсів на ініціативи в галузі штучного інтелекту та скорочення витрат.

Деякі працівники передбачали свої звільнення, тоді як інші були здивовані через тривалий стаж роботи, відсутність проблем з продуктивністю та, здавалося б, сильні фінансові позиції своїх роботодавців. У відповідь багато з них почали готуватися до можливого втрати роботи, розпочавши пошуки нової роботи, запустивши власний бізнес або таємно працюючи на другій роботі.

Лора Ульріх, директорка економічних досліджень в Indeed Hiring Lab, зазначила, що тривога щодо стабільності роботи може виникати через нижчі рівні найму, що викликало занепокоєння щодо пошуку нових ролей у разі звільнень. Яскравий контраст з більш сильним ринком праці попередніх років посилив ці відчуття. Ульріх також згадала, що ажіотаж навколо технологій штучного інтелекту сприяв занепокоєнню працівників щодо стабільності роботи.

Едуардо Норієга, який почав турбуватися про стабільність роботи в Microsoft у 2009 році під час значного звільнення, вирішив створити кадрову фірму поза робочими годинами, щоб забезпечити фінансову стабільність. До моменту, коли його звільнили в травні 2023 року, він заробляв більше на своєму додатковому бізнесі, ніж на своїй роботі програмістом, що врешті-решт дало йому впевненість зайнятися цим на повний робочий день.

Багато працівників, які висловлювали занепокоєння щодо стабільності роботи, раніше пережили звільнення або стали свідками значних скорочень у своїх компаніях. Рід, житель Нью-Йорка у своїх 30-х, був звільнений з чотирьох технологічних компаній між 2020 і 2023 роками. Щоб боротися з безробіттям, він взяв на себе дві повноцінні віддалені роботи, заробляючи приблизно 280 000 доларів на рік, працюючи близько 60 годин на тиждень.

Джон, програміст-покоління мілленіалів у Каліфорнії, також взяв на себе часткову роль, щоб підвищити свою стабільність роботи. Він очікує заробити близько 225 000 доларів цього року, з яких близько 60 000 доларів надійдуть з його додаткового бізнесу. Він розвинув мережу контактів у своїй галузі, що, на його думку, допоможе йому знайти іншу повноцінну позицію, якщо це буде потрібно.

Кент Ха, стратег з цифрового маркетингу в Intel, почав готуватися до можливого звільнення на початку цього року, консультувавшись зі своїм фінансовим радником і подаючи заявки на роботу. Коли очікуване звільнення сталося в липні, він вже був у процесі пошуку роботи, що виявилося корисним.

Філ Коучман, колишній старший архітектор рішень у хмарних технологіях в Microsoft, зіткнувся з серйозними проблемами зі стабільністю роботи через звільнення в 2023 році. Після того, як він відчув незадоволення своєю роллю, він почав шукати нові можливості в липні 2024 року. До січня наступного року він вирішив піти у відставку, щоб зосередитися на пошуку роботи, підтримуваний “фондом на чорний день”, який він накопичував протягом років. Коучман врешті-решт отримав посаду в стартапі штучного інтелекту Databricks через свою професійну мережу, яку він вважає допомогла йому знову знайти роботу.

Flexjet придбала приватні літаки Gulfstream G700, кожен з яких коштує 96 мільйонів доларів, щоб задовольнити потреби заможних клієнтів. G700 є частиною спільного флоту Flexjet, де клієнти можуть платити до 20,000 доларів за одну годину польоту.

G700 розроблений для забезпечення розкішного досвіду польоту, з кабіною, що більша за багато квартир у Нью-Йорку. Серед відомих покупців G700 – мільярдери Ілон Маск і Джефф Безос, тоді як секретарка Міністерства внутрішньої безпеки Крісті Ном, за повідомленнями, витратила 172 мільйони доларів на два літаки для державного використання.

Flexjet додала перший з 12 запланованих G700 до свого флоту часткової власності, що дозволяє клієнтам купувати години польоту на спільному флоті літаків, при цьому Flexjet управляє екіпажем і операціями. Представник Flexjet зазначив, що часткові погодинні витрати коливаються від 6,500 до 20,000 доларів, причому G700 знаходиться на вищому кінці. Це ціноутворення значно перевищує середню щомісячну іпотечну плату американця, яка становить приблизно 2,300 доларів у 2025 році.

Пандемія прискорила інтерес до часткової власності, при цьому дані Aviation Week показують 70% збільшення попиту з червня по серпень у порівнянні з 2019 роком. Генеральний директор Flexjet Майкл Сільвестро зазначив, що заможні мандрівники шукають чистіші, простіші варіанти подорожей і більше приватності.

Молодші клієнти, переважно з покоління Z і мілленіалів віком від 18 до 43 років, входять на ринок, представляючи 8% населення світу з надвисоким статком, яке, як очікується, зросте до 35% до 2040 року. Глобальний ринок часткової власності оцінювався приблизно в 8 мільярдів доларів минулого року і, як очікується, досягне майже 16 мільярдів доларів до 2033 року.

Особи з чистим статком, що перевищує 30 мільйонів доларів, яких наразі близько 511,000 у всьому світі і які, як очікується, зростуть на 31% до 2030 року, витратили майже 30 мільярдів доларів на приватні літаки та яхти минулого року.

G700 має приблизно 465 квадратних футів кабінного простору, що вміщує до п’яти житлових зон, розміром, порівнянним зі студією в Нью-Йорку. Рекомендована роздрібна ціна становить 78 мільйонів доларів, але G700 від Flexjet включає додаткові функції, які підвищують ціну до 96 мільйонів доларів.

Літак має спальню з двоспальним ліжком і приватну ванну, розташовану в задній частині. Незважаючи на розташування двигунів, спальня спроектована так, щоб бути тихою. Задній санвузол має білий стільницю з декоративними елементами, а друга ванна розташована в кухонній зоні.

G700 також включає зону відпочинку, призначену для спілкування або ділових зустрічей, обладнану великими обертовими кріслами та столами, а також високошвидкісним Wi-Fi Starlink. Їдальня може вмістити до шести осіб, з розкладним столом і стандартним кейтерингом, включеним у погодинну ціну.

Варіанти розваг включають міні-кінотеатр з розкладним диваном і телевізором. Конфігурація G700 від Flexjet може вмістити до 15 пасажирів і забезпечити сон до дев’яти, з різними варіантами сидінь, які перетворюються на ліжка.

Екіпаж має спеціально відведену зону відпочинку, розташовану спереду літака, за кабіною пілота. G700 може літати до 7,750 морських миль без зупинок, з максимальною швидкістю 0.935 Мах (приблизно 717 миль на годину) і крейсерською швидкістю 0.90 Мах (близько 690 миль на годину).

Qatar Executive, приватний підрозділ Qatar Airways, також експлуатує G700 на чартерній основі, з одноразовими рейсами між Нью-Йорком і Дохою, які можуть коштувати 300,000 доларів.

Дон Бернетт, Раquel Уртасун і Дейв Фергюсон є лідерами в технології безпілотних автомобілів. Вони поговорили з Business Insider про стан автономії та те, що потрібно для масштабування. Ось чотири пункти, які вони висловили, що ставлять під сумнів деякі припущення про безпілотні автомобілі.

Френзія штучного інтелекту відновила френзію автономного водіння. Відбулося значне обговорення того, як компанії можуть впроваджувати безпілотні автомобілі в масових кількостях.

Три генеральні директори, які брали участь у впровадженні безпілотних технологій, поділилися своїми думками: Дон Бернетт, генеральний директор і засновник Kodiak; Дейв Фергюсон, співзасновник і співгенеральний директор Nuro; та Раquel Уртасун, засновник і генеральний директор Waabi. В цілому, ці генеральні директори витратили близько п’яти десятиліть на вивчення та роботу в сфері автономії.

Kodiak Бернетта — це компанія з автономних вантажних перевезень, яка наразі має в експлуатації вісім безпілотних вантажівок у басейні Перміан, що транспортують вантажі піску, який використовується для гідравлічного гідравлічного розриву. Waabi Уртасун — це ще один проект безпілотних вантажних перевезень, який планує вивести повністю автономні вантажівки на дороги до кінця цього року через партнерство з Volvo. Nuro Фергюсона незабаром змагатиметься з Waymo, коли він запустить роботаксі з Uber у 2026 році.

Генеральні директори поставили під сумнів деякі загальноприйняті ідеї про автономію.

Технологія більше не є вузьким місцем. Усі троє генеральних директорів погоджуються, що автономне водіння — це перевірена технологія. Для них питання, чи працює вона, більше не підлягає обговоренню. Бернетт зазначив: “Усі зосереджуються на технології. Я б сказав, що 99% уваги приділяється технології. Але ми вже пройшли той етап, коли технологія є питанням. Тепер питання полягає в шляху до прибутковості, позитивній валовій маржі, масштабах, таких речах.”

Фергюсон визнав, що деякі технічні виклики залишаються для масштабування, зокрема в розширенні безпілотних автомобілів для всіх погодних умов, особливо снігу. Він зазначив: “Це те, чого більшість з нас у цій сфері утримувалася, оскільки є величезна можливість і багато впливу, який ми можемо мати, перш ніж потрібно буде вирішувати питання снігу. Однак ми впевнені, що зможемо це зробити.”

Кілометри, пройдені безпілотниками, не доводять готовність. Загальноприйнята метрика, якою користується індустрія безпілотників, — це кількість автономних миль, що часто подається як показник прогресу ШІ. Уртасун стверджувала, що це лише відображає тривалість компанії в цій сфері, зазначаючи: “Це не має нічого спільного з досягненнями технології. Єдине, що це означає, це те, що ви займаєтеся цим вже довгий час.”

Вона згадала про вантажну індустрію, пояснюючи, що якщо кілометри, пройдені безпілотниками, використовуються для аргументації, що безпілотні вантажівки безпечніші за людей, то кількість пройдених миль ніколи не буде достатньою. За даними Інституту безпеки на автомобільних шляхах, смертність серед водіїв великих вантажівок становить 1,3 смертельних аварій на кожні 100 мільйонів миль. Хоча не було зареєстровано жодних смертельних випадків за участю автономних вантажівок, Уртасун підкреслила, що вибірка автономно пройдених миль занадто мала, щоб зробити порівняння з безпекою.

Різниця між контрольованим безпілотним водінням і повністю автономним водінням є значною. Фергюсон зазначив, що хоча деякі компанії розвинули технології допоміжного водіння з амбіціями до повної автономії, розрив між допоміжним і повністю автономним водінням є суттєвим. Він заявив: “Навіть якщо основний ШІ, на вашу думку, досить схожий між системою L2 і системою L4, зміцнення цієї системи та досягнення точки, коли ви будете впевнені, що вона може їздити по громадам… це є монументальним стрибком.”

Фергюсон згадував свій досвід з проектом безпілотного водіння Google, до якого він приєднався в 2011 році. Він зазначив, що знадобилося близько п’яти років, щоб досягти першої безпілотної милі. Він додав: “У Nuro ми вже більше п’яти років проводимо повністю безпілотні операції на громадських дорогах, і ще є робота, яку потрібно зробити для масштабування.”

Дебати про лідар і камери є “відволіканням.” Обговорення, які датчики повинні використовувати автономні автомобілі — лідар, радар чи камери — було спірним. Цю дискусію підживлює підтримка генерального директора Tesla Ілона Маска підходу лише з камерами, який він описує як більш людяний метод водіння.

Усі троє генеральних директорів використовують лідар у своїх автомобілях, але не формулюють свій вибір як систему переконань. Для них рішення базується на витратах і безпеці. Фергюсон зауважив: “Це дуже питання рентабельності інвестицій.” Він запитав, чому хтось не вибрав би лідар, якщо він значно підвищує безпеку, навіть якщо це додає витрати.

Уртасун, яка колись підтримувала підхід лише з камерами, змінила свою позицію після визнання переваг безпеки лідару. Бернетт описав дебати як “величезне відволікання”, стверджуючи, що це відволікає увагу від більш нагальних питань про економічну життєздатність і попит споживачів. Він підсумував: “Врешті-решт, у майбутньому набір датчиків зміниться і еволюціонує з часом. Абсолютно, це станеться.”

Адміністрація президента Дональда Трампа завершила розробку правила, яке обмежує право на участь у програмі прощення студентських кредитів для працівників державного сектору (PSLF). Це правило заборонить PSLF для роботодавців, які вважаються такими, що займаються незаконною діяльністю. Зміни набудуть чинності 1 липня 2026 року, і адвокати позичальників вже оголосили про плани на правові дії.

30 жовтня Міністерство освіти оголосило про остаточне правило щодо програми PSLF, яка прощає студентський борг для працівників державних установ і неприбуткових організацій після 10 років кваліфікаційних платежів. Це правило є результатом виконавчого указу, підписаного Трампом у березні, який переосмислює, що таке “публічна служба”. Нова дефініція включає заборону для роботодавців, які займаються діяльністю, що не відповідає політичним поглядам адміністрації, на участь у PSLF.

Заступник міністра освіти Ніколас Кент заявив: “Програма прощення студентських кредитів для працівників державного сектору була створена для підтримки американців, які присвячують свою кар’єру публічній службі — а не для субсидування організацій, які порушують закон, чи то приховуючи незаконних іммігрантів, чи виконуючи заборонені медичні процедури, що намагаються змінити дітей від їх біологічної статі.”

Адвокаційні групи оголосили про намір подати до суду на адміністрацію через зміни в PSLF. Democracy Forward та Protect Borrowers випустили заяву, в якій назвали правило “прямим і незаконним нападом на медсестер, вчителів, рятувальників та працівників державного сектору по всій країні” і вказали, що незабаром вжмуть правових дій проти адміністрації Трампа.

Зміни Міністерства освіти офіційно набудуть чинності 1 липня 2026 року.

Остаточне правило змінює визначення “кваліфікованого роботодавця”, яке раніше включало будь-яку державну або неприбуткову організацію. Нове правило виключить роботодавців, які мають “суттєву незаконну мету”, що включає підтримку тероризму, допомогу трансгендерним особам у переході, роботу з нелегальними іммігрантами та участь у порушенні державних законів.

Згідно з інформаційним листом Міністерства, “коли організація має схему або практику участі в певній незаконній діяльності, вона має суттєву незаконну мету, оскільки значна частина її діяльності підтримує незаконну активність.” У інформаційному листі також зазначено, що роботодавці, які дотримуються закону, та ті, у кого є “незначні проблеми з дотриманням”, не будуть підпадати під дію цього правила.

Секретар освіти оцінить докази незаконної діяльності, щоб визначити, чи є вони достатньо значними для дискваліфікації роботодавця з PSLF. Роботодавці будуть повідомлені та отримають можливість ознайомитися з обвинуваченнями та відповісти на висновки міністерства. Позичальники також будуть проінформовані, якщо їх роботодавець ризикує втратити право на участь у PSLF.

Якщо роботодавець буде дискваліфікований з PSLF, він може повторно подати заявку на статус кваліфікованого роботодавця через 10 років або вступити в “план коригувальних дій” перед дискваліфікацією, щоб зберегти право на участь у PSLF. Позичальники не матимуть можливості оскаржити статус кваліфікації свого роботодавця. Як тільки роботодавець більше не буде відповідати вимогам для PSLF, будь-які платежі, здійснені позичальниками цьому роботодавцеві після 1 липня 2026 року, не будуть зараховуватися до прогресу PSLF, хоча ретроактивні платежі все ще будуть визнані.

Білий дім у суботу оголосив деталі торгової угоди між президентом Дональдом Трампом і китайським президентом Сі Цзіньпіном, яку описали як значний крок у зменшенні напруженості між двома найбільшими економіками світу.

Угода, завершена під час двосторонньої зустрічі в Пусані, Південна Корея, характеризується адміністрацією як “масштабна перемога”. Вона включає зменшення мит у США та ряд зобов’язань з боку Китаю щодо фентанілу, експорту рідкоземельних елементів і сільськогосподарської торгівлі, згідно з прес-релізом Білого дому.

Білий дім заявив, що угода “захищає економічну силу США та національну безпеку, ставлячи американських працівників, фермерів і родини на перше місце”.

Згідно з умовами угоди, Китай обмежить потік прекурсорів фентанілу в США, призупинить нові експортні контролі на рідкоземельні елементи та магніти, відновить свої ринки для американських соєвих бобів та інших сільськогосподарських продуктів, а також скасує помстні заходи проти великих американських компаній.

Китай конкретно погодився на різні зобов’язання в рамках угоди.

У відповідь США погодилися на певні поступки.

Білий дім похвалив угоду як частину серії “історичних перемог для американського народу” під час поїздки Трампа до Азії. Візит також призвів до нових торгових угод з Малайзією та Камбоджею та встановив рамки для переговорів з Таїландом і В’єтнамом.

Крім того, поїздка забезпечила розширені інвестиційні зобов’язання з боку Японії та Південної Кореї.

Білий дім зазначив: “Ця торговельна та економічна угода підсумовує успішну поїздку президента Трампа до Азії, де він досяг низки історичних перемог для американського народу.”

Sprouts Farmers Market планує розширення на Середньому Заході та Північному Сході, з наміром відкрити десятки нових локацій до 2025 року. Компанія, що базується в Фініксі, прагне встановити більш сильну присутність у цих регіонах, як зазначив генеральний директор Джек Сінклер під час звіту про прибутки компанії за третій квартал.

Наразі Sprouts має 464 магазини, що трохи менше, ніж понад 500 локацій Whole Foods. Незважаючи на уповільнення зростання порівняльних продажів у третьому кварталі, аналітики UBS зазначили, що Sprouts має стратегії для залучення клієнтів, включаючи розширення асортименту товарів під власною маркою.

Компанія нещодавно відкрила магазин у Бертонзвіллі, штат Меріленд, у січні 2024 року, в рамках свого розширення на Північному Сході. Магазин пропонує сезонні акції, такі як виставка гарбузів та інших овочів осінньої тематики.

Sprouts пропонує унікальний досвід покупок, з акцентом на натуральні та органічні продукти. Планування магазину включає секцію з продуктами в роздрібній упаковці, різноманітні варіанти рослинного походження та рибний прилавок з конкурентоспроможними цінами. Наприклад, філе меч-риби коштувало 10,99 доларів за фунт, що нижче за ціни в Costco та Whole Foods.

Магазин також оснащений розумними кошиками для покупок Instacart, які допомагають клієнтам відстежувати свої витрати на продукти та знаходити знижки. Однак деякі клієнти можуть надавати перевагу традиційним методам розрахунку.

Середній розмір магазину Sprouts становить близько 30 000 квадратних футів, але локація в Бертонзвіллі має приблизно 23 000 квадратних футів. Магазини формату менше набирають популярність, і різні мережі приймають цю модель.

Секція овочів підкреслює місцеві та сезонні продукти, тоді як молочна секція включає широкий вибір рослинних молочних продуктів. Sprouts також використовує тренд високого вмісту білка з новими пропозиціями продуктів.

В цілому, Sprouts прагне конкурувати з Whole Foods, надаючи орієнтований на здоров’я досвід покупок за конкурентоспроможними цінами. Програма винагород компанії безкоштовна для приєднання, і клієнти можуть очікувати різноманіття цікавих товарів, оскільки Sprouts продовжує розширювати свою присутність на ринку продуктів харчування.

Автор, показана зі своєю дитиною, зазначила, що їй знадобилися роки, щоб вирішити, чи підходить їй материнство.

Багато жінок знають, що хочуть стати матерями, протягом більшої частини свого життя, навіть мріючи про те, скільки дітей у них буде і як їх звати. Для інших, як і для автора, рішення стати матір’ю не було таким ясним і часом здавалося жахливим.

Ідея мати дітей не була пріоритетом для автора під час її підліткового та молодого дорослого віку. У своїх 20 роках вона відчувала амбівалентність і страх щодо перспективи вагітності. Коли вона наближалася до 30, тягар прийняття рішення про материнство почав сильно давити на неї.

Після значної зміни в житті автор зустріла свого майбутнього чоловіка, і вони одружилися, коли їй було 32. Як молодята, вони насолоджувалися своєю свободою та стосунками. Однак з часом автор відчула терміновість свого біологічного годинника. Незважаючи на те, що чоловік не тиснув на неї щодо дітей, вона залишалася невпевненою і наляканою щодо цього рішення.

В пошуках ясності автор читала особисті есе, але виявила їх заплутаними. Вона натрапила на різні погляди, від батьків, які шкодували про своє рішення, до тих, хто знайшов сенс у своїх дітях. Зрештою, вона відкрила книгу “Материнство: Чи підходить це мені?” і вирішила пройти 12-тижневий шлях самоаналізу, який допоміг їй зіткнутися з її давніми переконаннями про материнство.

З часом автор усвідомила, що її основний страх походив від можливості шкодувати про своє рішення. Вона визнала минулу травму, яка вплинула на її сприйняття материнства, і зрозуміла, що дозволила уявному судженню з боку інших вплинути на свій вибір.

Проживши бездітне життя, автор переконала себе, що це найкращий варіант. Однак вона усвідомила, що її життєві обставини значно змінилися, і тепер вона була в стабільному і люблячому шлюбі. Це усвідомлення принесло їй відчуття свободи.

Автор навчилася розрізняти зовнішні та внутрішні причини бажання або небажання мати дитину. Вона виявила, що зовнішні фактори, такі як нестача сну та фінансові проблеми, затінювали потенціал любові та мети, які приходять з вихованням дитини.

Врешті-решт, автор зробила висновок, що стати матір’ю — це вибір, який вона хоче зробити. Вона підкреслила важливість ігнорування зовнішніх думок і суспільних очікувань, щоб виявити власну істину. Вона відчула полегшення, силу і спокій з приводу свого рішення розширити свою сім’ю.

Автор визнала, що рішення мати дітей є простим для багатьох, але для неї воно вимагало глибоких роздумів. Вона стверджувала, що таке значне рішення не повинно бути під впливом інших, а має базуватися на особистих бажаннях і обставинах. Для неї це означало вибір мати ще одну дитину.

Ілон Маск розкритикував Сема Альтмана через публікації CEO OpenAI в Інтернеті, що стосуються спроби скасувати бронювання Tesla Roadster. Альтман поділився скріншотами, на яких видно, що він запитував повернення коштів за замовлення, але електронний лист повернувся. Маск заявив, що Альтман отримав своє повернення протягом 24 годин.

Маск і Альтман ведуть публічний спір, зосереджений на бронюванні Альтмана для затриманого Roadster від Tesla. Маск відповів на своїй соціальній платформі X на попередні публікації Альтмана, в яких детально описувалася його спроба скасувати замовлення Roadster.

Альтман опублікував серію скріншотів, включаючи один з липня 2018 року, що підтверджує платіж у розмірі 45 000 доларів для бронювання Roadster наступного покоління. Додаткові скріншоти показали, як Альтман запитує повернення 50 000 доларів і отримує повернутий електронний лист. Альтман висловив своє розчарування, заявивши: “Я справді був в захваті від автомобіля! І я розумію затримки. Але 7,5 років здавалося довгим часом для очікування.”

Маск заперечив, що Альтман не надає повну інформацію, стверджуючи, що проблема з поверненням вже була вирішена. Він написав: “І ти забув згадати акт 4, де це питання було вирішено, і ти отримав повернення протягом 24 годин. Але це в твоїй природі.”

Представники Tesla та Альтмана не відповіли на запит про коментар від Business Insider.

Коли Маск представив новий Roadster Tesla у 2017 році, він стверджував, що це буде “найшвидший серійний автомобіль, коли-небудь створений, крапка.” Однак автомобіль зазнав затримок і ще не надійшов у виробництво, наразі зазначений як “розробка дизайну” у останньому квартальному звіті компанії. Популярний YouTuber MKBHD також скасував своє бронювання Tesla Roadster через тривале очікування.

Під час нещодавнього виступу на подкасті “Joe Rogan Experience” Маск згадував, що майбутній автомобіль матиме “божевільні технології”, заявивши: “Якщо ви зберете всі автомобілі Джеймса Бонда і об’єднаєте їх, це буде ще божевільніше.” Маск зазначив, що його команда “наближається” до представлення останньої версії Roadster, обіцяючи “незабутню” демонстрацію продукту.

Альтман і Маск мають історію обміну критикою, як у соціальних мережах, так і в юридичних контекстах. Маск був співзасновником і раннім фінансовим спонсором OpenAI, але залишив раду компанії в 2018 році і з тих пір став критично ставитися до керівництва Альтмана. Маск висловлював занепокоєння, що OpenAI відхилилася від своєї первісної місії, заявивши: “OpenAI була створена як відкрите джерело (саме тому я назвав її ‘Open’ AI), неприбуткова компанія, щоб служити противагою Google, але тепер вона стала закритою, максимально прибутковою компанією, фактично контрольованою Microsoft. Це зовсім не те, що я мав на увазі.”

У 2024 році Маск подав позов проти Альтмана та OpenAI, стверджуючи, що стартап порушив свою неприбуткову місію, співпрацюючи з Microsoft. Юридична команда Маска вимагала заборони проти OpenAI, щоб запобігти її перетворенню на прибуткову організацію, що представник OpenAI описав як “абсолютно безпідставне.”

OpenAI також опублікувала те, що стверджує, є електронними листами Маска з його раннього залучення в компанію, вказуючи на те, що він раніше виступав за злиття між OpenAI та Tesla. На початку цього тижня OpenAI оголосила, що завершила реструктуризацію своїх операцій, які тепер включають її неприбутковий підрозділ, OpenAI Foundation, що контролює нову корпорацію суспільної вигоди під назвою OpenAI Group PBC.

Мелані Копленд була звільнена з роботи в сфері нерухомості у 2017 році у віці 37 років. Вона та її чоловік побудували маленький будинок, щоб зменшити свій спосіб життя і зробити свої гроші більш ефективними. Вони мало знали про DIY, але крута навчальна крива призвела до того, що вони стали професійними майстрами.

Ця історія заснована на інтерв’ю з Мелані Копленд, 45 років, з округу Бакінгем, Вірджинія, автором книги “Trailblazing Tiny: A Guide to Breaking Free.” Копленд веде бізнес з ремонту разом зі своїм чоловіком Джоном, 46 років. Розмова була відредагована для скорочення та ясності.

Копленд та її чоловік розглядали можливість переїзду в маленький будинок протягом кількох років, перш ніж нарешті зробили це у лютому 2018 року. У той час популярність маленьких будинків на колесах була значно меншою, ніж зараз, що ускладнювало пошук великої кількості інформації на блогах та соціальних медіа, таких як YouTube. Проте вони провели дослідження та належну перевірку, оскільки ідея їм сподобалася.

Вони завжди були мінімалістами, і навіть під час оренди двоповерхового будинку в Шарлотсвіллі, Вірджинія, у них не було багато речей.

Каталізатором їхнього рішення зменшити розмір було звільнення Копленд з її агентства нерухомості у грудні 2017 року. Вона зазначила, що робота на повний робочий день залишала мало часу для відпочинку, оскільки вихідні часто проходили в прибиранні та пранні.

Копленд заявила, що вони не змогли б дозволити собі проект без безвідсоткового кредиту від її матері, яка позичила їм гроші для їхнього контракту на $27,000 з компанією Incredible Tiny Homes у Теннесі. Цей контракт включав зустріч з дизайнером, який консультував їх щодо таких аспектів, як розташування вікон, але ціна покривала лише матеріали, а не роботу.

Протягом тижневого семінару Копленд, її свекруха, подруга, волонтер і Джон жили в будиночку для гостей на складі компанії в Інка, де вони самостійно будували маленький будинок. Компанія забезпечила три прийоми їжі на день, а керівник продемонстрував, як користуватися обладнанням і інструментами. Сантехнік і електрик забезпечили дотримання норм безпеки, але більшість роботи виконали вони самі.

Копленд та її чоловік ніколи не були DIY-ентузіастами, що ускладнювало навчання. Копленд згадала, що мала природну схильність до механіки, оскільки в дитинстві віддавала перевагу грі з блоками та конструкторами. Семінар був практичним, і, незважаючи на помилки, вони навчилися збирати будинок. До кінця тижня вони відчули впевненість у своїх здібностях.

Після завершення маленького будинку вони жили на задньому дворі друга та в кемпінгу, перш ніж отримали фермерський кредит і придбали ділянку площею 1,07 акра за $16,000 у 2000 році. Земля була відносно недорогою, оскільки на ній стояв згорілий будинок, який їм довелося очистити.

Копленд та її чоловік вклали значні зусилля у свою власність, навчаючись різним навичкам, таким як фарбування та оздоблювальні роботи. Вони навчилися ремонтувати все в своєму будинку, оскільки побудували його самі, що вони описали як розвиток навичок.

У 2019 році Копленд взяла іншу роботу в сфері нерухомості, але звільнилася приблизно в той же час, коли вони закрили угоду на нову землю, висловивши бажання уникнути роботи “від світанку до заходу”. Джон дійшов до подібного висновку у 2023 році, коли залишив свою посаду менеджера паркувального гаража. До того часу вони визначили, що можуть жити в маленькому будинку менш ніж за $300 на місяць, включаючи плату за землю, податки, страхування та комунальні послуги.

У 2024 році вони вирішили використати свої навички DIY і запустили власний бізнес з ремонту, виготовляючи та ремонтувавши речі для інших. Вони працювали над кількома маленькими будинками та перетвореннями сараїв, але в основному зосереджуються на звичайних будинках. Їхні останні проекти включали фарбування великої тераси та будівництво індивідуальної книжкової полиці в будинку XVIII століття.

Подружжя покладається на сарафанне радіо для бізнесу, минулорічний дохід від бізнесу з ремонту склав $80,000, і вони на шляху досягнення $100,000 до кінця року. Будівництво їхнього маленького будинку розміром 18 на 8 футів відкрило для них нові можливості, одним з найприємніших аспектів є їхня незалежність як власників бізнесу.

Протягом майже 20 років, відколи Джеймі Даймон зайняв посаду генерального директора JPMorgan Chase & Co., він виріс до розмірів, які колись могли здаватися неможливими, майже вчетверо збільшивши баланс банку до 4,6 трильйона доларів.

Даймон, 69 років, незабаром буде керувати найбільшим банком Америки з нового мегабудинку, що є частиною одного з найдорожчих будівельних проектів в історії Нью-Йорка. Ця нова штаб-квартира стане основою групи хмарочосів, які створять власний район JPMorgan у Манхеттені. Новий дім сприймається як символ надмірної ролі, яку банк та його мільярдер-генеральний директор відіграють у глобальних фінансах.

Даймон давно жартує, що вихід на пенсію завжди за п’ять років, але нещодавно він визнав, що його правління не триватиме вічно. Питання про те, хто його замінить, стало дедалі більш актуальним, не лише в фінансовій індустрії, а й серед керівників Уолл-стріт, які мають значний вплив у Вашингтоні та по всьому світу.

JPMorgan ще більше розширився два роки тому, коли придбав First Republic Bank, угода, яка обійшла типові обмеження на такі угоди завдяки існуючому винятку для придбань неплатоспроможних кредиторів.

Керувати JPMorgan означає контролювати банк, який фактично присутній скрізь, і Даймон продемонстрував, що це можливо.

Пов’язані посилання включають:
– [Даймон з JPMorgan каже, що заощадження на витратах на ШІ тепер відповідають витратам](https://financialpost.com/technology/tech-news/jpmorgans-dimon-ai-cost-savings-matching-money-spent)
– [Даймон з JPMorgan попереджає, що ринки самовдоволені щодо тарифів](https://financialpost.com/investing/jpmorgan-dimon-markets-complacent-tariffs)

Для отримання додаткової інформації відвідайте [Bloomberg.com](https://www.bloomberg.com/).